Справа № 645/3342/21 Номер провадження 33/814/111/23Головуючий у 1-й інстанції Бабкова Т.В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
07 квітня 2023 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 січня 2022 року,
Постановою судді
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Стягнуто судовий збір.
Постановою судді ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що він 17.05.2021 приблизно о 00 год. 20 хв., в м. Харкові по бульвару Юр'єва, 15, керував автомобілем Volkswagen Getta, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, червоне обличчя, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та у медичному закладі охорони здоров'я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» відмовився в присутності двох свідків. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з вказаним рішенням судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та постановити нову постанову, якою закрити провадження по страві.
Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що оскільки після зупинки транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення його не відсторонили від керування, тому будь-яких сумнівів у тому, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння у працівників поліції не виникало, а отже і проходить огляд на стан сп'яніння він не повинен був. Також вказав, що в період, коли на нього склали протокол про адміністративне правопорушення, у нього були тяжкі сімейні обставини та проблеми зі здоров'ям, які спричинили значні хвилювання.
Вказує про порушення своїх прав, так як він не був повідомленим про розгляд справи та справу було розглянуто без його участі та участі його захисника. Суддя не звернув увагу на подане захисником клопотання про перенесення розгляду справи.
Стверджує, про те, що з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що його фактично притягують до відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, при цьому зазначено п.2.5 ПДР, який передбачає обов'язок водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, тому не зрозуміло у чому саме його провина.
Свідків та працівників поліції суд не допитував, а свій висновок суддя зробив на підставі письмових доказів. Проте поза увагою суду залишився відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано не його, а іншу особу.
Тому вважає, що суд дійшов безпідставного висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім цього ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, так як в судовому засіданні він не був, копію постанови не отримував, а його захиснику копію постанови було вручено 02.02.2022.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови необхідно зазначити таке.
За положенням ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу ст. 289 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції справа розглянута без участі ОСОБА_1 та його захисника, копію постанови захисник отримав 02.02.2022, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 11.02.2022.
Враховуючи викладене, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду пропущений з поважних причин, а тому даний строк підлягає поновленню.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, проте у своїй заяві захисник Стародубов С.М. просив розглядати справу без його участі та без участі ОСОБА_1 , з яким узгодив свою позицію.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до таких висновків.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Вказані вимоги закону суддею місцевого суду під час розгляду матеріалу щодо ОСОБА_1 були виконані в повному обсязі.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на докази, які були досліджені у повному обсязі, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на місці зупинки або в медичному закладі в присутності двох свідків; відеозаписом та іншими матеріалами.
Оцінивши зазначені докази, суддя дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Сам факт керування транспортного засобу в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оскаржує.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , вказуючи на збіг тяжких особистих та сімейних обставин, не оспорював факт вживання алкогольних напоїв та наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та в присутності свідків відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
На даному відеозаписі зафіксовано саме ОСОБА_1 , а не іншу особу, як зазначає про це апелянт, тому ці доводи апеляційної скарги не відповідають дійсності.
На підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поліція згідно з покладеними на неї завданнями, серед іншого, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п.2.9 (а) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Працівники патрульної поліції, у разі наявності ознак, проводять огляд водія на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, які дозволені до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спільний наказ МОЗ і МВС від 09.11.2015 р. №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Відповідно до цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Тобто, встановивши вказані ознаки, працівники поліції зобов'язані запропонувати водієві пройти огляд.
На підставі п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягується до відповідальності за керування автомобіля в стані алкогольного сп'яніння, а також за відмову від проходження від огляду на стан сп'яніння не відповідає дійсності, так як у протоколі зазначено про керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, працівники поліції не в кожному випадку, а лише за наявності ознак алкогольного сп'яніння мають право пропонувати особі пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння було зафіксовано на відеозаписі в присутності двох свідків, яких видно на записі та які засвідчили обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення шляхом підписання протоколу про адміністративне правопорушення, та надали письмові пояснення. Не заперечував проти обставин, викладених в протоколі і сам ОСОБА_1 . А доводи про те, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення він був допущений працівниками поліції та продовжив керувати транспортним засобом жодним чином не підтверджуються. З рапорту інспектора поліції вбачається, що транспортний засіб після зупинки його поліцейськими залишився припаркованим без порушень ПДР.
Отже доводи апеляційної скарги про відсутність доказів адміністративного правопорушення є безпідставними.
Будь-яких клопотань про виклик в судове засідання свідків чи працівників поліції ОСОБА_1 та його захисник не заявляли, тому підстави для забезпечення їх участі під час розгляду справи відсутні.
Враховуючи викладене, висновок судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є правильним.
Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції права на захист у зв'язку з розглядом справи без участі ОСОБА_1 та захисника, необхідно зазначити, що дійсно суддею місцевого суду розглянуто справу без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника. Справа призначалася до розгляду неодноразово та кожного разу захисник або ОСОБА_1 надсилали клопотання про відкладення розгляд, що вказує на зловживання своїми правами. Про розгляд справи 11.01.2022 захисник був повідомленим, про що свідчить його заява від 11.01.2022. Необхідно зазначити, що участь ОСОБА_1 та його захисника забезпечено в суді апеляційного суду під час перегляду постанови судді шляхом належного повідомлення про розгляд справи. Проте захисник просив розглядати справу без їх участі.
З огляду на вказане, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.
За таких підстав, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 293, 294 КУпАП,
Поновити особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 січня 2022 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Герасименко