Справа № 161/12195/22 Провадження №11-кп/802/243/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 квітня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022030580000386, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 ,
Даним вироком суду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двоє дітей (10 та 14 років), непрацюючого, в порядку ст.89 КК України - судимості не має, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбуття основного покарання визначено рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
Запобіжний захід - особисте зобов'язання, обраний ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 10.08.2022 визначено залишити до вступу вироку в законну силу.
Цим же вироком вирішено долю речових доказів, арештованого майна та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 22.03.2022 близько 15.10 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи легковим автомобілем марки «Opel Astra» реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 в селі Новостав Луцького району зі швидкістю 80 км/год у напрямку с. Боратин Луцького району на автодорозі сполученням «Луцьк - Новостав - Вербаїв», яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, при наближенні до ділянки дороги, яка має поворот ліворуч та на якій по ходу руху з лівого боку знаходиться домогосподарство № 96 вулиці Шевченка, споруди якого обмежують оглядовість проїзної частини, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та не зреагував на її зміну, почав виконувати маневр обгону маршрутного автобуса, який рухався попереду у попутному напрямку, при цьому із-за обмеженої оглядовості проїзної частини не переконався і не міг переконатися, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані та що після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу, виїхав на смугу зустрічного руху на забороненій для цього ділянці дороги, яка визначена горизонтальною дорожньою розміткою 1.1 ПДР («Вузька суцільна лінія»), що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, яку перетинати заборонено. При завершенні обгону автобуса ОСОБА_8 виявив автомобіль, який рухався у зустрічному напрямку, а тому з метою уникнення зіткнення з ним, різко повернув кермо праворуч, завершивши обгін, чим змусив водія автобуса змінити напрямок руху праворуч та гальмувати, після чого, щоб не з'їхати з дороги, різко повернув кермо у лівий бік, при цьому виїхав на смугу зустрічного руху, де намагаючись вирівняти автомобіль до напрямку дорогу знову повернув кермо праворуч, що привело автомобіль у стан неконтрольованого заносу, з подальшим виїздом на узбіччя та перекидання у кювет.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Opel Astra» ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми хребта у вигляді перелому бічної маси тіла 7 шийного хребця без зміщення, компресійного перелому тіла 4 грудного хребця 2 ст. без ушкодження спинного мозку, садна на лобній та тім'яній ділянці голови, які відповідно до висновку експерта № 121 від 04.04.2022 за ступенем тяжкості, зокрема, перелом бічної маси тіла 7 шийного хребця без зміщення відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, компресійний перелом тіла 4 грудного хребця 2 ст. без ушкодження спинного мозку- до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, оскільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби, садна - до категорії легких тілесних ушкоджень.
В прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, які настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_8 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме:
-в порушення вимог п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху, він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну;
-в порушення вимог п.2.9 (а)Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що знижує увагу та швидкість реакції;
-в порушення вимог п.8.5.1Правил дорожнього руху України перетнув горизонтальну дорожню розмітку, яку згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил лінії 1.1 і 1.3, перетинати забороняється;
-в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
-в порушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху України у населеному пункті рухався із швидкістю більше 50 км/год;
-в порушення вимог п.12.9 (б) Правил дорожнього руху України, перевищив максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;
-в порушення вимог п.14.2 (в) Правил дорожнього руху України, перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;
-в порушення вимог п.14.2 (г) Правил дорожнього руху України, після обгону не зміг, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу;
-в порушення вимог п.14.6 (г) Правил дорожнього руху України, здійснював обгін на крутому повороті та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.
Таким чином, ОСОБА_8 своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286-1 КК України.
В поданих на вирок апеляційних скаргах:
-захисник обвинуваченого, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого, внаслідок суворості. Вважає, що судом при призначенні покарання не було враховано обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття, активне сприяння у розкритті злочинку, добровільне відшкодування завданих збитків, примирення із потерпілим, позитивну характеристику за місцем проживання, перебування на утриманні двох дітей. Поза увагою суду, на переконання захисника, залишилося те, що обвинувачений після вчинення кримінального правопорушення постійно лікував потерпілого, за ним доглядав після того, як останній був виписаний з лікарні і продовжував цікавитись станом його здоров'я. Аналогічно не враховано судом позицію потерпілого при призначені міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 . У зв'язку із наведеним захисник вважає можливим перевиховання обвинуваченого без застосування міри покарання у вигляді позбавлення волі. Просить оскаржений вирок суду щодо ОСОБА_8 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України з врахуванням положень ст.53 КК України у виді штрафу.
-представник потерпілогоподану апеляційну скаргу мотивує безпідставним засудженням ОСОБА_8 за ч.2 ст.286-1 КК України, без застосування положень ст.69 КК України. Вказує, що обираючи вид та розмір покарання, суд не врахував те, що ОСОБА_8 свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, активно сприяв його розкриттю, щиро розкаявся, добровільно відшкодував збитки та примирився з потерпілим, який не наполягав на суворій мірі покарання. Поміж тим, висловив аналогічні вимоги, які наведені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого, просив оскаржений вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України з врахуванням положень ст.53 КК України у виді штрафу.
Будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду, потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився. Учасники судового провадження вважали за можливе проведення судового засідання за відсутності потерпілого та не заперечували проти продовження судового розгляду, тому колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі потерпілого, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційних скарг, думку прокурора, яка просила відмовити в задоволенні апеляційних скарг захисника та представника потерпілого, міркування представника потерпілого, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить наступного висновку.
Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 було здійснено на підставі положень ч.3 ст.349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції дотримався вимог норм ч.3 ст.349 КПК України, допитав обвинуваченого, і за згодою усіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались.
На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ст.349 КПК України, докази не досліджувались.
Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.286-1 КК України в апеляційних скаргах захисником обвинуваченого та представником потерпілого також не оскаржується.
Щодо покарання, з яким апелянти не погоджуються, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст.ст.65, 66 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України є тяжким злочином.
Судом першої інстанції враховано характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, вину визнав повністю, збитки закладу охорони здоров'я відшкодував, що підтверджується поданою квитанцією, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, має на утриманні двоє дітей, однак хоча і вважається таким, який не має судимості, однак раніше притягався до кримінальної відповідальності (в тому числі відбував реальну міру покарання), вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння - 2,0 проміле (довідка №1212/1-7 від 28.03.2022) і внаслідок таких легковажних дій обвинуваченого потерпілому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, позицію самого потерпілого, який постраждав внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, однак просив ОСОБА_8 суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами.
Взято до уваги судом і спосіб вчинення кримінального правопорушення - те, що ОСОБА_8 здійснював обгін маршрутного таксі в населеному пункті (де могло перебувати значна кількість людей), відсутність обставин, які обтяжують покарання, щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків, як обставини, які пом'якшують покарання, та призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286-1 КК України у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
На думку колегії суддів, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. При цьому, необхідно врахувати суспільну небезпеку вчиненого злочину у сфері безпеки руху та грубе порушення ОСОБА_8 Правил дорожнього руху, яке призвело до ДТП.
Доводи апелянтів про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого через суворість колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере.
Рішенням ЄСПЛ від 29.06.2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) наголошено, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
До того ж, порушення ПДР особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не випадково було відокремлено законодавцем в окремий склад кримінального правопорушення, саме у зв'язку з його підвищеною суспільною небезпечністю.
Зазначене свідчить про те, що в даному випадку перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання у виді штрафу, як про це просять апелянти не досягне своєї мети, визначеної ст.50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні апеляційного суду, представник потерпілого вказав, про щире каяття обвинуваченого щодо вчиненого, відшкодування матеріальної шкоди, фінансову допомогу потерпілому у лікуванні протягом всього часу.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілого у справі щодо покарання, яке винний повинен понести за скоєне, під час вирішення цього питання судом не є вирішальною.
Усі дані про особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину були в повній мірі враховані судом першої інстанції при призначенні покарання й наведені у вироку суду.
Будь-яких даних про те, що обвинувачений ОСОБА_8 у зв'язку із станом здоров'я не може перебувати у місцях позбавлення волі, матеріали кримінального провадження не містять.
За таких обставин, призначене обвинуваченому основне покарання у виді 3 років позбавлення волі, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років, в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин - відповідає вимогам закону.
Не спростовується такий висновок суду й обставинами, на які посилаються захисник та представник потерпілого у своїх апеляційних скаргах, оскільки вони враховані судом при призначенні покарання.
Інформація про особу ОСОБА_8 , яка зазначена у характеристиці з місця проживання, хоч і не містить негативних даних, на чому наголошує захисник, у даному випадку, в достатній мірі не впливає на суспільну небезпечність особи обвинуваченого та не знижує істотно ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та не дає підстав для пом'якшення призначеного покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, судом першої інстанції допущено не було.
На думку колегії суддів, апеляційні скарги не містять правових підстав для скасування вироку.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.
Головуючий:
Судді: