Справа № 157/600/23 Провадження №11-сс/802/175/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 квітня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
володільця майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № №12023035530000099 за апеляційними скаргами прокурора, володільця майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської областівід 30 березня 2023 року, якою частково задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно,
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 30 березня 2023 року частково задоволено клопотання прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження на двигун автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Golf», 2008 року випуску, сірого кольору, транзитний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , тимчасово вилучений 28 березня 2023 року під час огляду місця події з володіння ОСОБА_7 . У задоволенні клопотання про арешт автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Golf», 2008 року випуску, сірого кольору, транзитний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що автомобіль відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України. Також зазначає, що транспортний засіб, в накладенні арешту на який відмовив слідчий суддя, визнано речовим доказом, оскільки він міг зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та може містити інші відомості, які можуть бути корисні як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вказує на те, що повернення транспортного засобу володільцю, може негативно вплинути на встановлення об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання про накладення арешту на майно задовольнити повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням володілець майна подала апеляційну скаргу в якій вважає, що вищевказана ухвала слідчого судді ухвалена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційних скарг; прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, проти задоволення апеляційної скарги володільця майна заперечив; володільця майна, яка свою апеляційну скаргу підтримала, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечила; дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
За змістом п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів. У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду за наслідками розгляду клопотання слідчий суддя дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання, тобто про наявність передбачених законом підстав для накладення арешту на двигун автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Golf», 2008 року випуску, сірого кольору, транзитний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
З матеріалів провадження встановлено, що СД Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035530000099 від 28.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 28 березня 2023 року до ТСЦ 0743 РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області звернулася ОСОБА_7 , жителька с. Добре Камінь-Каширського району, щодо первинної реєстрації автомобіля марки «Volkswagen Golf», транзитний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , під час проведення експертного дослідження якого встановлено, що знаки маркувального позначення номеру двигуна піддавалися змінам, а саме знищенню за допомогою абразивних матеріалів.
28 березня 2023 року вказаний вище транспортний засіб був визнаний речовим доказом, оскільки зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування кримінального провадження.
Доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на вказане майно прокурор в своєму клопотанні та в ході його розгляду вказували про те, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст.ст.98, ч.2 ст.167 КПК України у зв'язку з чим і було визнано речовими доказами. А тому, саме з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні №12023035530000099, тимчасово вилучене майно підлягає арешту.
Проаналізувавши усі обставини провадження у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт у поданому до місцевого суду клопотанні, а саме двигун автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Golf», 2008 року випуску, сірого кольору, транзитний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , дійсно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України в межах кримінального провадження за ст. 290 КК України, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України підлягає арешту - з метою збереження речових доказів.
Водночас, колегія суддів повністю погоджується з висновками слідчого судді про те, що матеріали клопотання не містять доказів, а сторона обвинувачення в ході його розгляду не навела достатніх обґрунтувань з посиланням на належні і допустимі докази, які б давали підстави вважати, що таке тимчасово вилучене майно, як увесь автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Golf», 2008 року випуску, сірого кольору, транзитний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , може бути доказом вчинення злочину, передбаченого ст.290 КК України в даному кримінальному провадженні.
Так стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Окрім того, всупереч вимогам ст.ст.170, 173 КПК України, звертаючись з клопотанням прокурор не вказали яким чином буде досягнута мета накладення арешту - збереження речових доказів (транспортного засобу), як це визначено ч.2 ст.170 КПК України, не перевірили наявності підстав накладення арешту та обмежився лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України.
Разом з тим доказів, окрім постанови про визнання речовими доказами, що вилучений автомобіль відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, стороною обвинувачення не надано.
Дослідивши матеріали провадження, обставини справи, апеляційний суд вважає, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна на весь транспортний засіб може призвести до обмеження прав його володільця.
Таким чином клопотання прокурора будь-яких даних на обґрунтування законності підстав накладення арешту на весь автомобіль, які би відповідали меті та завданням його арешту, воно не містить.
Аналіз клопотання про накладення арешту на майно та долучені до нього матеріали кримінального провадження дають підстави для висновку, що клопотання прокурора в частині накладення арешту на весь транспортний засіб не відповідає вимогам закону, а саме не було надано доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на це майно.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про часткове задоволення клопотання про арешт майна прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є цілком законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування, як того просять апелянти в своїх апеляційних скаргах, немає.
При цьому доводи володільця майна, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення та наведені в ході апеляційного розгляду також не заслуговують на увагу суду, оскільки на думку колегії суддів фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин провадження та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційних скаргах.
Оскаржувана ухвала слідчого судді є цілком обґрунтованою та законною.
Таким чином, апеляційні скарги прокурора та володільця майна підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала слідчого судді, - без змін.
Керуючись ст.ст.170-173, 376, 404-405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора, володільця майна ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської областівід 30 березня 2023 року, якою частково задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: