Справа № 159/1506/20 Провадження №11-кп/802/68/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 квітня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
законного представника
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
потерпілих - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
представника потерпілих - ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали кримінальне провадження № 12019030110001840 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2022 року стосовно ОСОБА_7 ,
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з незакінченою загальною середньою освітою, учня 11 класу в умовах ДУ "Луцький слідчий ізолятор" КЗЗСО "Луцький інституційний ліцей № 8 Луцької міської ради", неодруженого, не працює, не судимого
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п.1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та йому призначено покарання:
за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років;
за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно неповнолітньому ОСОБА_7 до відбуття визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років.
Виправдано ОСОБА_7 в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України за відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення на підставі ч. 1 ст. 373, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Запобіжний захід застосований стосовно неповнолітнього ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередній у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з дня постановлення даного вироку, тобто з 27 квітня 2022 року.
Визначено зарахувати ОСОБА_7 в строк відбутого покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме, період з дня його затримання, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_6 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Цивільний позов законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_12 до неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 та законного представника ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди - задоволено повністю.
Визначено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в сумі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 до неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 та законного представника ОСОБА_8 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задоволено повністю.
Визначено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень та матеріальну шкоду в сумі 36450 (тридцять шість тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 47 коп.
Вироком вирішено долю речових доказів, арештованого майна та процесуальних витрат.
Згідно з вироку суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_6, близько 21 год. 00 хв. прийшов до приміщення новобудови літньої кухні, що розміщене на подвір'ї поряд з житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому, маючи намір перевірити справність роботи інтернет-роутера, що знаходився у кімнаті на другому поверсі будівлі, увійшла ОСОБА_12 , яка, побачивши вимкнений інтернет-роутер та відчувши присутність сторонньої особи у середині, вибігла із вказаного приміщення та відразу ж повідомила про це своїх батьків ОСОБА_11 та ОСОБА_15 .
Так, ІНФОРМАЦІЯ_6, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_11 з метою переконатися, чи дійсно у приміщенні є стороння особа, зайшов у приміщення новобудови літньої кухні, де виявив сторонню особу, яка піднімалася по східцях на другий поверх будівлі, та вийшовши на вулицю, попросив доньку ОСОБА_12 зателефонувати в поліцію та повідомити про даний факт. Коли за кілька хвилин, ОСОБА_11 вдруге зайшов у приміщення новобудови літньої кухні, у вітальній кімнаті на першому поверсі будівлі виявив неповнолітнього сусіда ОСОБА_7 .
У цей час між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 виникла суперечка з приводу правомірності перебування останнього у вказаному житловому приміщенні, належного ОСОБА_11 , під час якої, ОСОБА_7 утримуючи руки за спиною, почав наближатися до ОСОБА_11 , який в свою чергу відійшов у коридор до виходу з приміщення.
У подальшому, у коридор приміщення літньої кухні з вулиці до ОСОБА_11 підійшла його дружина ОСОБА_15 , та, знаходячись навпроти ОСОБА_7 , на відстані близько одного метра від нього, розпочала з ним суперечку в ході якої нахилилась у його бік, з метою подивитися, що той тримає у руках за спиною, та побачивши у руках ОСОБА_7 ножа почала просити останнього кинути його та припинити вчиняти будь-які дії.
Реагуючи на вказаний конфлікт, з мотиву раптово виниклих особистих неприязних стосунків у ОСОБА_7 з'явився умисел на умисне вбивство ОСОБА_15 , у зв'язку з чим, він, близько 21 год. 10 хв., раптово, неочікувано для присутніх, усвідомлюючи протиправність, суспільну небезпеку своїх дій та, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_15 , і бажаючи їх настання, дістав із-за спини свою праву руку, у якій тримав складний кишеньковий ніж господарсько-побутового призначення у розкладеному вигляді, та миттєво умисно наніс один прямий сконцентрований удар його лезом в життєво-важливу ділянку тіла ОСОБА_15 - ліву ділянку грудної клітки, де розміщене серце, після чого наніс їй ще декілька ударів навідмах, спричинивши потерпілій ОСОБА_15 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця та навколосерцевої сумки з розвитком тампонади серця кров'ю, різаної рани шиї зліва, від яких потерпіла ОСОБА_15 померла за 2-3 хв. після їх заподіяння на сходинках кв. АДРЕСА_3 , де проживає сім'я ОСОБА_7 .
Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 , на її тілі виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця та навколосерцевої сумки та розвитком тампонади серця кров'ю, яке утворилось від дії колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та у даному випадку спричинило смерть потерпілої через короткий проміжок часу (приблизно 2-3 хв.) після його заподіяння, та знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням її смерті, а також різаної рани шиї зліва, що утворилась від дії предмету, що має ріжучі властивості, і за ступенем тяжкості стосовно живої особи відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6, близько 21 год. 11 хв., знаходячись у коридорі житлового приміщення новобудови літньої кухні, що розміщене на подвір'ї поряд з житловим будинком за адресою: АДРЕСА_4 , біля відчинених вхідних дверей, безпосередньо після вчинення умисного вбивства ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, керуючись раптово виниклим злочинним наміром спрямованим на заподіяння смерті потерпілому, з мотиву раптово виниклих особистих неприязних стосунків, керуючись метою заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлюючи протиправність, суспільну небезпеку своїх дій та, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_11 , і бажаючи їх настання, тримаючи у правій руці складний кишеньковий ніж господарсько-побутового призначення у розкладеному вигляді, умисно наніс його клинком один прямий сконцентрований удар в ліву ділянку грудної клітки ОСОБА_11 , де розміщені життєво-важливі органи - серце та легені, внаслідок чого потерпілий впав на спину, а ОСОБА_7 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, направлені на умисне позбавлення життя двох осіб, побачивши, що неповнолітня донька ОСОБА_11 та ОСОБА_15 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , намагається втекти, та побігла від приміщення новобудови літньої кухні у напрямку розміщення квартири сусідів, кинувся її наздоганяти, при цьому вибіг на подвір'я, так і утримуючи у правій руці складний кишеньковий ніж господарсько-побутового призначення у розкладеному вигляді, керуючись раптово виниклим злочинним наміром спрямованим на заподіяння смерті потерпілій, з мотивів раптово виниклих особистих неприязних стосунків, переслідуючи її, наздогнав та штовхнув у спину, у результаті чого ОСОБА_12 впала на землю, та намагаючись захиститись від нападу ОСОБА_7 , прикрила руками та зігнутими в колінах ногами обличчя та передню частину свого тіла. Однак, ОСОБА_7 , продовжуючи вчиняти свої умисні протиправні дії, направлені на позбавлення ОСОБА_12 життя, усвідомлюючи протиправність, суспільну небезпеку своїх дій та, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_12 , і бажаючи їх настання, накинувся на неї зверху, та почав наносити удари лезом ножа, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді різаних ран лівого передпліччя та лівого стегна, однак не зміг довести свій злочинний намір, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , до кінці з причин, що не залежали від його волі, оскільки батько потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_11 , своєчасно підбіг до ОСОБА_7 , відтягнув його від доньки та вибив ніж з його рук, при цьому ОСОБА_7 умисно заподіяв ОСОБА_11 ще декілька різаних ран передньої ділянки тулуба та, залишившись без засобу нападу - ножа, утік з місця вчинення вбивств, намагаючись уникнути суворої кримінальної відповідальності за вчинені особливо тяжкі злочини.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням нижньої долі лівої легені та розвитком лівобічного гемопневмотораксу, з розвитком геморагічного шоку ІІ ст., яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, різаної рани правої половини грудної клітки по передній поверхні та різаної рани передньої черевної стінки (непроникаючі), які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, що утворились від дії предмету, який має колото-ріжучі властивості, можливо від ударів ножем, в кількості не менше трьох.
Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України.
Окрім того, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на умисне вбивство двох осіб, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, з прямим умислом усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, безпосередньо спрямованих на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_16 подала апеляційну скаргу у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування зазначає про врахування судом ряду недопустимих та неналежних доказів, які були покладенні в основу обвинувачення ОСОБА_7 , та не з'ясування усіх обставин справи, котрі підлягають з'ясуванню.
Так, ні стороною обвинувачення, ні судом при розгляді справи по суті не встановлено мотивів вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину. А також не встановлено наявності в діях ОСОБА_7 саме умислу на позбавлення життя потерпілих.
Враховуючи наявність ряду недопустимих і неналежних доказів винна ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не доводиться поза розумним сумнівом.
Зокрема, захисник вказує на проведення ряду слідчих дій не уповноваженою на те особою, а саме слідчою ОСОБА_17 . Під час розгляду в суді першої інстанції в матеріалах провадження була відсутня постанова про призначення групи слідчих, до якої би входила слідча ОСОБА_17 . Надана стороною обвинувачення постанова про призначення групи слідчих від 24 жовтня 2019 року захисник вважає незаконною та сфальсифікованою, оскільки вказаний процесуальний документ не відкривався стороні захисту в порядку ст.290 КПК України на стадії досудового розслідування, а відкриття його на стадії судового розгляду, враховуючи, що вказана постанова містилась в матеріалах наглядового провадження, є недопустимим.
Також захисник ставить під сумнів протокол затримання особи, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення від 04.10.2019. Так, фактичне затримання ОСОБА_7 відбулося 03.10.2022, а протокол складено 04.10.2022. Окрім цього, під час затримання обвинуваченого не було залучено його законного представника та захисника, що є явним порушенням його прав.
Апелянт звертає увагу суду, що ряд документів був оформлений з чисельними порушеннями кримінально-процесуальних вимог. Висновок експерта № 201 від 29.11.2019 складений з порушенням Інструкції про проведення судово - медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 №6, зокрема, експертиза трупа проводилась довше місячного терміна, будь-яких пояснень причин затримки вказаної експертизи експертом не надано. Окрім цього, було порушено процедуру дослідження одягу, який був на трупі потерпілої.
Висновок експерта №230 від 12.11.2019 та №231 від 22.11.2019 були складенні на основі медичних карт обстежуваних, які у свою чергу не відкривалися стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, а тому вказані експертизи, на переконання захисника, є недопустимими доказами.
Окрім цього, під час досудового розслідування ОСОБА_7 та його захиснику не повідомляли про призначення судово-медичної експертизи у даному кримінальному провадженні, а так не було роз'яснено ОСОБА_7 його прав на відвід, в тому числі експерту, що свідчить про порушення його основоположного права на захист. На підставі зазначеного, апелянт вважає всі експертизи, проведенні в даному кримінальному провадженні недопустимими доказами, оскільки були проведенні з грубим порушенням права ОСОБА_7 на захист. Крім того, стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження того, що експерти, котрі здійснювали експертизи, мають відповідні повноваження, достатні знання та вміння для проведення експертиз.
Істотним порушенням права ОСОБА_7 на захист, на переконання захисника, також є відмова суду у задоволення клопотання захисту про допит судово-медичного експерта ОСОБА_18 , який міг би у судовому засіданні усунути неточності, які містяться в експертизі трупа ОСОБА_15 та потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_11 .
Недопустимим доказом на думку сторони захисту є і протоколи проведення слідчих експериментів від 11.11.2019 з потерпілими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , так як було допущено ряд процесуальних порушень.
Апелянт зауважує, що органом досудового розслідування не встановлено знаряддя вчинення злочину, оскільки на ножі «бабочка» слідів пальців та долонь ОСОБА_7 не виявлено, так само як і слідів крові ОСОБА_15 .
Таким чином, на переконання сторони захисту, жодний доказ, який міститься в матеріалах кримінального провадження, не підтверджує винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а покази потерпілих є суперечливими та не узгоджуються між собою.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисників, які подану апеляційну скаргу сторони захисту підтримали, просили задовольнити, думку прокурора, потерпілих та їх представника, які проти задоволення апеляції захисника заперечили, просили залишити вирок місцевого суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить такого висновку.
За положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про визнання невинуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому апеляційний суд відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України в цій частині оскаржуваний вирок не перевіряє.
В силу ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції при ухваленні вироку дотримано.
Обвинувачений ОСОБА_7 вини у інкримінованих йому злочинах не визнав, заперечив причетність до вчинення будь-яких протиправних дій. Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_6 після того як допоміг батькам, пішов до " Нашого Краю ", оскільки там безкоштовний інтернет, адже в той день вдома не заплатили за власний. Прибувши на місце, почув крик мами, яка його кликала додому. Прийшовши швидко, він побачив, що в сусідів щось сталось. Не розуміє чому його звинувачують, адже конфліктів у них ніколи не було і він нічого не вчиняв і того дня не приходив по атлас.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі представлені стороною обвинувачення докази, надавши їм належну правову оцінку, та дійшов правильного висновку щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115 та ч.2 ст.15 п.1, 13 ч.2 ст.115 КК України.
Так, суд першої інстанції підставно взяв до уваги саме показання потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі.
Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні літньої кухні, дістав руки із-за спини і тримаючи праву руку попереду на рівні грудей, в напрямку його дружини вдарив її, чим саме спочатку не побачив, адже все відбувалось дуже швидко. Внаслідок заподіяного удару, дружина почала нахилятися, наче падати назад та вперлась на стіну. Він побачив в правій руці ОСОБА_20 лезо ножа, однак руків'я роздивитись не міг, так як воно було затиснуте в руці ОСОБА_20 . Намагаючись захистити дружину, він ступив крок вперед і правою рукою хотів прикрити її, але в цей час ОСОБА_20 , так і тримаючи ніж у правій руці на відстані грудей, наніс йому один удар навідмах справа на ліво, який прийшовся йому у тулуб під ліву руку в ділянці серця. Він почав падати назад на спину та вперся в шафу-купе, при цьому бачив, що ОСОБА_21 продовжив махати лезом ножа, тримаючи витягнутою руку попереду себе зліва направо в напрямку його та його дружини ОСОБА_22 .
Після цього ОСОБА_20 , не випускаючи ніж зі своєї руки, кинувся на вулицю. В цей час дружина ОСОБА_22 крикнула йому, щоб він біг за ОСОБА_23 , та як він може наздогнати їхню доньку ОСОБА_24 . Він відчував сильний біль та печіння в ділянці грудної клітки, але зібрався з силами, підвівся та кинувся на вулицю до доньки. Знаходячись в дверях літньої кухні, побачив, що дійсно донька ОСОБА_24 біжить в напрямку від приміщення літньої кухні до вхідних дверей будинку сусідів ОСОБА_25 , які проживають з іншої сторони їхнього будинку, а ОСОБА_21 біжить слідом за нею на короткій відстані. Раптом донька впала вперед обличчям донизу, однак точно не може сказати чи вона впала сама, чи ОСОБА_20 штовхнув ії, але в цей час ОСОБА_23 знаходився поряд з нею, нахилився з-заду на неї. Це все відбувалось біля паркана, де росте яблуня, він бачив, що ОСОБА_20 замахнувся правою рукою зверху донизу в напрямку ОСОБА_12. Він знаючи, що у руці ОСОБА_23 знаходиться ніж, кинувся до останнього. В цей час ОСОБА_20 , очевидно почувши, що він біжить до нього, розвернувся в його сторону і почав штирхати його лезом ножа. Скільки йому ударів наніс ОСОБА_21 вже точно вказати не може, так як відразу не відчував болі, але точно не менше двох ударів
Надані показання потерпілого узгоджуються з поясненнями, які він надав при проведенні слідчого експерименту 11.11.2019, зокрема, щодо розміщення ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та його в коридорі літньої кухні, а саме він та дружина були спиною до шкафа-купе, ОСОБА_7 обличчям до них. Вказав, що ніж ОСОБА_7 тримав у правій руці, удар ОСОБА_15 наніс в область грудної клітки, йому - в область лівої бокової ділянки на рівні грудей. Уточнив, що у той час коли падав, після заподіяного удару, ОСОБА_7 навідмах махав ножем у бік дружини. Показав в якому напрямку втікала його донька та де він наздогнав ОСОБА_7 , а саме вказав на місце на траві біля паркану, навпроти сусідської квартири 2. Вказав, що ОСОБА_7 нахилившись над донькою, замахнувся на неї правою рукою. Коли він кинувся до ОСОБА_7 , той розвернувся до нього і ще раз чи два наніс навідмах удари ножем по його тілу. На цьому ж місці вибив ніж з рук ОСОБА_7 .
Потерпіла ОСОБА_12 суду першої інстанції показала, що ОСОБА_7 тримаючи в правій руці ножа у формі "бабочки", сірого кольору, почав наносити одночасно удари ножем по її мамі і татові. Вона зазначила, що тато стояв всередині коридору при вході в новобудову. Мама стояла ліворуч від тата - спиною до шафи-купе, де вмонтоване дзеркало, яке там висить. Вказала, що ОСОБА_7 наносив удари ножем зверху до низу та по боках. Тримав правою рукою за руків'я ножа. Побачивши це, вона побігла до сусідів. Добігши до вхідних дверей квартири АДРЕСА_5 , вона відчула як її підштовхнули, у зв'язку з чим вона впала на правий бік. Тоді вона побачила, будучи на землі, як ліворуч від неї стояв ОСОБА_21 , який тримав у правій руці той же ніж, та зверху до низу став наносити їй удари по всіх частинах тіла.
Вказані вище показання потерпілої узгоджуються з її поясненнями наданими при проведенні слідчого експерименту. Зокрема, ОСОБА_12 показала як були розміщенні її батьки та ОСОБА_7 у приміщенні літньої кухні, а саме, ОСОБА_20 стояв у коридорі спиною до входу у вітальню, навпроти нього спиною до шафи-купе стояли іі батьки. Ствердила, що коли ОСОБА_15 ступила вперед у напрямку ОСОБА_7 , який тримав руки за спиною, останній із-зі спини дістав праву руку з ножем і раптово наніс удар першій. Потерпіла показала, що удар прийшовся в ліву ділянку грудної клітки померлої ОСОБА_15 . В подальшому ОСОБА_7 наніс удар її батьку ОСОБА_11 в область лівого боку під груди. Також показала напрямок куди кинулась втікати та де її наздогнав ОСОБА_7 . Вказала, що ОСОБА_7 наносив удари ножем коли вона лежала на землі, зокрема відчула удар в руку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 при безпосередньому допиті в суді першої інстанції так і при проведенні слідчих експериментів за їх участі ствердили, що саме обвинувачений ОСОБА_7 є особою, яка 03 жовтня 2019 мроку приблизно о 21 год нанесла удари ножем їм та ОСОБА_15 . Потерпілі детально розповіли обставини події, зокрема, конкретно вказали на місце де знаходився ОСОБА_7 при нанесенні ножових ударів, їх характер і локалізацію, спосіб нанесення.
Таким чином показання потерпілих в своїй сукупності дають змогу відтворити всі обставини злочину, які були до, на момент та після його вчинення, а тому судом першої інстанції обґрунтовано їх покладено в основу обвинувачення ОСОБА_7
Немає в апеляційного суду обґрунтованих підстав вважати, що потерпілі оговорюють обвинуваченого, оскільки не було встановлено таких об'єктивних причин як в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги, будь-яких неприязних відносин між ними не встановлено.
Враховуючи, обставини за яких потерпілим були нанесені тілесні ушкодження, а саме при посяганні на їх життя на території власного домоволодіння, швидкість розвитку подій, які відбулися у короткий проміжок часу та подальші наслідки у вигляді смерті члена сім?ї - матері ОСОБА_15 , розбіжності у їх показах щодо часових проміжків чи кількості ножових ударів нанесених їм, про що в апеляційній скарзі вказує захисник, апеляційним судом не можуть розцінюватись як такі, що надані з метою оговорити обвинуваченого та котрі свідчать про непричетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому злочинів із урахуванням інших доказів, які підтверджують вину останнього.
Посилання сторони захисту на недопустимість як доказів протоколів слідчих експериментів проведених 11.11.2019 за участі потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки в розумінні ст.86, 87 КПК України, вказані докази отриманні в порядку встановленим цим Кодексом та будь-яких істотних порушень прав та свобод обвинуваченого при їх отриманні матеріали справи не містять, а стороною захисту не надано.
Відповідно до положень ст.240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Як вбачається з протоколів проведення слідчих експериментів від 11.11.2019 за участі потерпілого ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_12 метою даних слідчих дій було встановлення механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим за обставин, що мали місце ІНФОРМАЦІЯ_7. В ході проведення слідчих експериментів вказані особи повідомили про події, що відбулися ІНФОРМАЦІЯ_7 та при яких обставинах було заподіяно тілесні ушкодження їм та ОСОБА_15 , механізм їх заподіяння. Таким чином, враховуючи мету проведення слідчих експериментів з потерпілими, невідповідність обстановки на місці вчинення кримінальних правопорушень і обстановки при проведенні вказаних слідчих дій, а саме часового проміжку, в темну пору доби і у світлу, про що зазначає захисник, не є такими, що безумовно ставлять під сумнів отриманні відомості, оскільки потерпілі чітко вказали на ОСОБА_7 як на особу котра завдала їм тілесні ушкодження та відтворили механізм їх нанесення.
Крім того, ОСОБА_11 надав добровільну згоду на проведення слідчих експериментів на території його житла, що спростовує твердження захисника щодо цього. Також не зазначення в протоколах проведення слідчих експериментів серійних номерів оптичних дисків на котрі в подальшому здійснювалося копіювання відеозапису даних слідчих дій, на що звертає увагу апелянт, не може бути підставою для визнання їх недопустимими доказами, оскільки відсутні об'єктивні дані про те, що на даних оптичних дисках, містяться електронні документи, створені не під час здійснення такої слідчої дії, а в інший час чи за інших обставин.
Показання потерпілого ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_12 щодо локалізації ударів нанесених ОСОБА_7 померлій ОСОБА_15 узгоджуються з висновком експерта від 29.11.2019 №201, яким стверджується, що на тілі трупа ОСОБА_15 при судово-медичній експертизі виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця та навколосерцевої сумки та розвитком тампонади серця кров'ю, яке утворилось від дії колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та у даному випадку спричинило смерть потерпілої через короткий проміжок часу (приблизно 2-3 хв.) після його заподіяння, та знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням її смерті, а також різаної рани шиї зліва, що утворилась від дії предмету, що має ріжучі властивості, і за ступенем тяжкості стосовно живої особи відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Всі вищевказані тілесні ушкодження у громадянки ОСОБА_15 спричинені прижиттєво. По тілу ОСОБА_15 нанесено не менше двох ударів предметом, що має колюче-ріжучі та ріжучі властивості.
Відповідно до висновку експерта від 22 листопада 2019 року № 231, у ОСОБА_12 при судово-медичній експертизі виявлені тілесні ушкодження у вигляді - різаних ран лівого передпліччя і лівого стегна, що утворились від дії предмету, що має ріжучі властивості. По тілу ОСОБА_12 було нанесено не менше двох ударів предметом, що має колото-ріжучі властивості. Потерпіла ОСОБА_12 була розміщена задньою поверхнею лівого передпліччя та лівого стегна до травмуючого предмету. Даний висновок підтверджує покази наданні потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо способу нанесення ОСОБА_7 ножових ударів, а саме, що потерпіла ОСОБА_12 перебувала в положенні лежечи на землі, згрупирувавши таким чином, що прикрила руками і ногами життєво важливі органи, тому тілесні ушкодження прийшлись в ліве передплічччя та ліве стегно.
Згідно висновку експерта № 230 від 12 листопада 2019 року у ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді - проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням нижньої долі лівої легені та розвитком лівобічного гемопневмотораксу, різаної рани правої половини грудної клітки грудної клітки по передній поверхні (непроникаючої), різаної рани передньої черевної стінки, з розвитком геморагічного шоку ІІ ступеня, що утворились від дії предмету, який має колото-ріжучі властивості, можливо від ударів ножем. ОСОБА_11 нанесено не менше трьох ударів предметом, що має колото-ріжучі властивості. Потерпілий ОСОБА_11 був розташований на момент спричинення вищевказаних тілесних ушкоджень - передньою поверхнею тіла до травмуючо предмету. Таким чином, даний висновок експерта підтверджує покази потерпілих щодо локалізації нанесених ОСОБА_7 ножових ударів ОСОБА_11 .
Вказані вище експертизи проводив судово-медичний експерт Ковельського міжрайонного відділення Волинського обласного бюро судово медичної експертизи ОСОБА_18 , який має 3-1 кваліфікаційний клас судового експерта, стаж експертної робот із 2001 року, вищу атестаційну категорію лікаря, посвідчення №№540/16. Даний експерт з правами та обвязками експерта, що передбачені ст.69, 70 КПК України, ознайомлений, про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку, про що свідчить його власноручний підпис у вказаних вище експертизах. Враховуючи вказане, сумнівів щодо наявності повноважень, достатніх знань і вмінь даного експерта в апеляційного суду немає.
Сторона захисту вказує на недопустимість як доказу висновків експерта № 230 та №231, основним мотивом вказаного твердження є те, що дані висновки експертом були зроблені на основі медичних карт потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які у свою чергу були наданні експерту в поза процесуальний спосіб.
Однак як і з висновку експерта №231 так і висновку №230 вбачається, що судмедексперт ОСОБА_18 висновки щодо наявних тілесних ушкоджень у потерпілих зробив на основі як безпосереднього їх обстеження, так і на основі наданих добровільно потерпілими своїх медичних карт. Враховуючи, надання потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 медичної документації добровільно, про що останні заявили у судовому засіданні, апеляційний суд не вбачає будь-яких процесуальних порушень щодо їх отримання слідчим, а тому відсутність ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до вказаних медичних документів не робить вказані експертизи недопустимими доказами. Інші посилання сторони захисту, зокрема, відсутність часу початку та закінчення експертиз, на переконання апеляційного суду, не є істотними та такими, що сталять під сумнів зроблені експертом висновки.
Щодо посилання апелянта на невідкриття стороні захисту медичної документації, а саме медичних карток потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , апеляційний суд зазначає, що відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновки експертів, невідкриття цих документів на стадії виконання ст.290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст.412 вказаного Кодексу, та не тягне за собою визнання експертного дослідження автоматично недопустимим доказом, оскільки зазначені документи були отриманні у визначеному закону порядку (потерпілі добровільно їх надали слідчому), і як вбачається з матеріалів провадження сторона захисту не клопотала про надання доступу до медичних документів.
Слід зауважити, що апеляційним судом було задоволено клопотання сторони захисту щодо виклику та допиту судового експерта ОСОБА_18 . В судовому засіданні сторони кримінального провадження мали змогу задати запитання, які на їх думку, можуть усунути неточності та розбіжності у висновках, зроблених вказаним експертом. Так на питання сторони захисту ОСОБА_18 суду повідомив, що експертизи №230 та №231 проводив на основі безпосереднього огляду потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та на основі медичних карток останніх, хто їх приніс не пам'ятає. Ствердив, що був присутній при проведенні слідчих експериментів за участі потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Експертизу трупа ОСОБА_15 проводив на підставі ухвали слідчого судді. Ствердив, що тілесні ушкодження нанесені ОСОБА_15 були нанесені колото ріжучим предметом, відповідно до медико - криміналістичного дослідження предметом типу клинка ножа.
Після закінчення допиту експерта, захисником ОСОБА_10 подано клопотання про долучення до матеріалів справи ряду документів щодо розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про призначення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 . В даному клопотанні сторона захисту вказує, що ухвала слідчого судді про призначення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 була винесена пізніше ніж початок проведення експертом ОСОБА_18 вказаного дослідження.
Експерт ОСОБА_18 , який був безпосередньо допитаний в судовому засіданні, категорично ствердив, що експертизу трупа ОСОБА_15 проводив на підставі ухвали слідчого судді. Сторона захисту при проведенні допиту експерта будь-яких питань щодо уточнення розбіжностей вказаних у поданому ними пізніше клопотанні не ставилось. Враховуючи вказане, колегія суддів на підставі положень ст.86, 101, 102 КПК України, не вбачає обґрунтованих підстав для визнання висновку експерта №201 недопустимим доказом.
Також суд першої інстанції підставно взяв до уваги показання інших свідків, зокрема свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 поянили суду, що як потерпіла ОСОБА_33 так і потерпілий ОСОБА_11 відраз після події ствердно вказували на ОСОБА_7 як на особу яка завдала ножових поранень їм та ОСОБА_15 . Вказані пояснення свідків підтверджуються протоколом огляду речей від 18.11.2019, а саме відеозаписів з нагрудних камер поліцейських.
Крім цього, винність ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1,13 ч.2 ст.115 КК України, об'єктивно підтверджується також і іншими доказами, які були дослідженні місцевим судом.
Так згідно рапорту помічника чергового Ковельського ВП ГУНП у Волинській області від 04 жовтня 2019 року, о 21 год. 11 хв. ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_4 сусід прийшов до заявниці додому з предметом схожим на ніж. В слухавці стало чути сильні крики "що ріжуть" і обірвався зв'язок. При передзвоні- сусід наніс тілесні ушкодження матері заявниці. Повідомлено 103.
Відповідно до протоколу огляду речей від 06 листопада 2019 року, а саме, оптичного диску з паперовою биркою з друкованим текстом барвником чорного кольору пояснюючого змісту: "Аудіозапис виклику, що надійшов на лінію "102" ГУНП у Волинській області 03.10.2019" відбулася розмова між диспетчером екстреної лінії «102» та дівчиною, в ході розмови дівчина повідомила, що до хати прийшов сусід з ножем.
Протоколом огляду місця події з доданою фототаблицею від 04 жовтня 2019 року, який проведено у житлі та на присадибній ділянці по АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_15 та ОСОБА_11 . В ході огляду виявлено та вилучено сліди рук, пару босоніжок, ніж зі слідами речовини бурого кольору, ніж зі слідами речовини бурого кольору, футболку бордового кольору зі слідами РБК, викрутку, десять марлевих тампонів зі змивами речовини бурого кольору та однин контрольний марлевий тампон. Відповідно до вказаного протоколу ніж був виявлений біля паркану, як про це вказував потерпілий ОСОБА_11 .
Висновком експерта судової експертизи холодної зброї від 12 березня 2020 року № 79 стверджується, що наданий на дослідження ніж з руків'я білого кольору, 04 жовтня 2019 року вилучений в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_2 до холодної зброї не належить, а є ножем господарсько-побутового призначення, виготовлений промисловим способом. Наданий на дослідження складний ніж, який був 04 жовтня 2019 року вилучений в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_2 до холодної зброї не належить, є складним кишеньковим ножем "балісонгом", різновидом ножів господарсько-побутового призначення, виготовлений промисловим способом.
Висновком експерта судово медико-криміналістичної експертизи № 12-мк від 12 березня 2020 року на тілі потерпілої ОСОБА_15 згідно експертизи трупа виявлено колото-різане поранення грудної клітки зліва та різана рана шиї зліва. Колото-різане ушкодження грудної клітки та на кофті потерпілої утворилося від дії плаского колюче ріжучого предмета типу клинка ножа з лезом і обушком. Враховуючи ширину пошкоджень по ходу раневого каналу на внутрішніх органах максимальна ширина клинка в межах його поринання не менше 1,5 см, більші розміри рани пояснюються наявністю додаткового протягування ножа та нанесення удару по тілу потерпілої під гострим кутом з нажимом на клинок. Обушок не менше 2 мм з добре вираженими ребрами. Напрям нанесення удару спереду дозаду. Різана рана шиї могла утворитися від предмета у якого наявна поверхня з ріжучими властивостями (не виключається леза ножа). Колото-різане пошкодження виявлено на тілі ОСОБА_15 могло утворитися від клинка розкладного ножа (враховуючи морфологію раневого каналу), та не могло утворитися від дії кухонного ножа представленого на експертизу. Пошкодження на одязі та тілі дещо не співпадають по ширині та висоті, що свідчить про зміщення одягу. Потерпіла в момент нанесення їй ударів знаходилася у вертикальному або близькому до них положеннях, про що свідчить розташування слідів крові на кофті потерпілої. Ушкодження на тілі потерпілої ОСОБА_15 могли утворитися при обставинах на які вказали під час проведення допитів та слідчих експериментів потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Висновком експерта судово медико-криміналістичної експертизи № 13-мк від 12 березня 2020 року на футболці та тілі потерпілого ОСОБА_11 виявлено два колото-різаних пошкодження в області грудної клітки спереду. Також виявлено різане пошкодження на футболці спереду знизу як наслідок надання медичної допомоги. Колоторізані пошкодження грудної клітки потерпілого були спричинені плоским колюче ріжучим предметом типу клинка ножа з лезом і обушком причому максимальна ширина клинка в межах його поривання не менше 1,2 см (враховуючи дані судове-медичного освідування) і обушок не менше 2,0 мм з добре вираженими ребрами. Різане пошкодження в епігастральній ділянці спричинене предметом в якого наявна ріжуча поверхня (не виключається лезом клинка ножа. Пошкодження на футболці спереду знизу зроблено при наданні медичної допомоги). Удари спричинені в передню поверхню тіла. Раневі канали ідуть спереду дозаду. Тілесні ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_11 могли бути спричинені клинком розкладного ножа та не могли утворитися від дії кухонного ножа. Пошкодження на футболці дещо не співпадають по висоті і ширині з пошкодженнями на тілі потерпілого, у зв'язку зі зміщеннями на одязі. Також відсутність пошкодження на футболці в ділянці живота пояснюється нанесенням по ньому розрізу, у зв'язку з наданням медичної допомоги. Потерпілий в момент нанесення ударів знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні, про що свідчить розташування слідів крові на футболці. Дані тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_11 , могли утворитися при обставинах, на які вказали під час проведення допитів та слідчих експериментів сам потерпілий ОСОБА_11 та його донька ОСОБА_12 .
Враховуючи висновки вказаних експертиз та пояснення потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , апеляційний суд вважає доводи сторони захисту щодо відсутності знаряддя злочину такими, що суперечать матеріалам справи. Так потерпіла ОСОБА_12 чітко вказала, що бачила в правій руці ОСОБА_7 ніж у формі "бабочки", сірого кольору, яким останній наніс удари її батькам. З показів потерпілих також вбачається, що ОСОБА_7 наносив удари як померлій ОСОБА_15 так і потерпілому ОСОБА_11 одним і тим же знаряддям. Відповідно до протоколу огляду місця події від 04.10.2019 саме ніж у формі "бабочки" було виявлено біля забору, як вказував про це потерпілий ОСОБА_11 . Відповідно до вказаних вище висновків експертиз тілесні ушкодження померлій ОСОБА_15 та потерпілому ОСОБА_11 були нанесенні плоским колюче ріжучим предметом типу клинка ножа з лезом і обушком не менше 2,0 мм з добре вираженими ребрами. Тілесні ушкодження виявлені як на тілі ОСОБА_11 так і на тілі померлої ОСОБА_15 могли бути спричинені клинком розкладного ножа та не могли утворитися від дії кухонного ножа.
Судом першої інстанції також було взято до уваги ряд інших експертиз.
Так висновком експерта комплексної судово дактилоскопічної та імунологічної експертизи від 25 листопада 2019 року № 112/383 на наданому на дослідження складному ножі вилученому 04 жовтня 2019 року під час проведення огляду місця події на земельній ділянці, прилеглій до будинку по АДРЕСА_2 виявлено кров людини. Виявлена кров належить до групи В (ІІ з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0. На наданому на дослідження кухонному ножі, вилучено 04 жовтян 2019 року під час проведення огляду місця події на земельній ділянці прилеглій до будинку по АДРЕСА_2 виявлено кров. При визначенні видової належності крові в об'єкті № 3 видову належність крові не вдалося встановити зі всіма наявними в лабораторії преципітуючими сироватками, вірогідно через недостатню кількість білка. Виявлена кров на наданому на дослідження складному ножі може походити від особи (осіб) із групою крові В (ІІІ) ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0, в тому числі від потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Походження даної крові від потерпілої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виключається.
Висновком експерта судово імунулогічної експертизи від 18 листопада 2019 року № 113, згідно якого, на спортнивних штанах темно-сірого кольору та шкарпетках чорного кольору, вилучених 04 жовтня 2019 року під час проведення огляду у приймальному відділенні Ковельської ЦРЛ по вул. Олени Пчілки, 4 в м.Ковелі Волинської області виявлено кров людини. Виявлена кров належить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0. На гумових тапках чорного кольору, футболці бордового кольору та восьми фрагментах марлевих серветок зі змивами, вилучених 04 жовтня 2019 року під час проведення огляду на земельній ділянці, прилеглій до будинку по АДРЕСА_2 виявлено кров людини. Виявлена кров належить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0. Виявлена кров на наданих на дослідження спортивних штанах, шкарпетках чорного кольору, гумових тапках чорного кольору, футболці бордового кольору та восьми фрагментах марлевих серветок зі змивами може походити від особи (осіб) із групою крові В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0, в тому числі від потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Походження даної крові від ОСОБА_15 та ОСОБА_7 виключається.
Висновком судово імунулогічної експертизи від 13 листопада 2019 року №114, згідно якого, на наданих спортивних штанах темно-синього кольору, вилучених 04 жовтня 2019 року під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_7 , виявлено кров людини. На спортивних штанах темно-синього кольору, футболці світло-зеленого кольору, кросівках білого кольору з синіми вставками торгової марки "New Balance", вилучених 04 жовтня 2019 року під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_7 , крові не виявлено. На кофті, парі шкарпеток слідів, схожих на сліди крові, не спостерігали. При визначенні групової належності крові на спортивних штанах темно-синього кольору виявлено тільки антиген Н системи АВ0. Це свідчить про те, що дана кров належить до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В системи АВ0. При визначенні групової належності крові на спортивних штанах темно-синього кольору виявлено антиген В системи АВ0. Це свідчить про те, що дана кров належить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0. На фрагменті марлевої серветки зі змивом з правої руки підозрюваного ОСОБА_7 , на фрагменті марлевої серветки зі змивом з лівої руки підозрюваного ОСОБА_7 , крові не виявлено. Виявлена кров на спортивних штанах темно синього кольору може походити від потерпілої ОСОБА_15 та підозрюваного ОСОБА_7 . Походження даної крові від потерпілого ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_12 виключається. Виявлена кров на спортивних штанах темно синього кольору може походити від особи (осіб) із групою В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0, у тому числі від потерпілого ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_12 . Походження даної крові від потерпілої ОСОБА_15 та ОСОБА_7 виключається.
Висновком судово імунулогічного експерта від 06 листопада 2019 року № 115, згідно якого, кров потерпілої ОСОБА_15 належить до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В системи АВ0. Кров потерпілого ОСОБА_11 належить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0. Кров потерпілої ОСОБА_12 належить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0. Кров підозрюваного ОСОБА_7 належить до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В системи АВ0. На наданих: штанах чорного кольору, кофті чорного, синього та білого кольорів, бюстгальтері чорного кольору та трусах рожевого кольору, вилучених 04 жовтня 2019 року під час проведення огляду у патологоанатомічному відділенні Ковельської ЦРЛ по вул. Олени Пчілки, 4 в м. Ковелі Волинської області, виявлено кров людини. На парі шкарпеток слідів, схожих на сліди крові, не спостерігали. При визначенні групової належності крові на штанах чорного кольору, кофті чорного, синього та білого кольорів та бюстгальтері чорного кольору виявлено антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В системи АВ0, а на трусах рожевого кольору виявлено тільки антиген Н системи АВ0. Це свідчить, що дана кров належить до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В системи АВ0. Виявлена кров на штанах чорного кольору, кофті чорного, синього та білого кольорів, бюстгалтері чорного кольору та трусах рожевого кольору може походити від потерпілої ОСОБА_15 та підозрюваного ОСОБА_7 . Кров на штанах чорного кольору та кофті чорного, синього та білого кольорів може походити від потерпілого ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_12 .
Висновком експерта судово ком'ютерно-технічної експертизи від 26 листопада 2019 року № 64, згідно якого, на накопичувачі на жорстких магнітних дисках марки "Toshiba", модель "DT01ACA100", серійний №Х4ОVNК9NSWК7, який демонтований із корпусу наданого на дослідження СБПК виявлені наявні та видалені файли електронних документів, які записано на оптичні диски для лазерних систем зчитування формату DVD-R № 39, 41 ,43, 45, що додаються до висновку експерта як додаток.
Висновком експерта судово молекулярно-генетичної експертизи від 24 лютого 2020 року № 10/1124, згідно якого, генетичні ознаки крові на штанах (об'єкти №№1-3) збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками крові ОСОБА_7 (об'єкт № 13) та не збігаються з генетичними ознаками крові ОСОБА_15 (об'єкт № 10), ОСОБА_11 (об'єкт № 11), ОСОБА_12 (об'єкт № 12); генетичні ознаки крові на складному ножі (об'єкти № 6, 7) збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками крові ОСОБА_11 (об'єкт № 11) та не збігаються з генетичними ознаками крові ОСОБА_15 (об'єкт № 10), ОСОБА_12 (об'єкт № 12), ОСОБА_7 (об'єкт №13).
Висновком експерта судово дактилоскопічної експертизи від 27 грудня 2019 року № 505: дев'ять слідів пальців рук, виявлені та відкопійовані на відрізки липкої стрічки, вилучені 04 жовтня 2019 року під час огляду місця події - новобудови літньої кухні за адресою: м. Ковель, вул. Брестська, 125 - придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Три сліди пальців рук та два сліди папілярних узорів рук, виявлені та відкопійовані на відрізки липкої стрічки, вилучені 04 жовтня 2019 року під час огляду місця події - новобудови літньої кухні за адресою: АДРЕСА_2 - непридатні для ідентифікації за ними особи (осіб). П'ять слідів пальців рук, виявлені та відкопійовані на відрізки липкої стрічки, вилучені 04 жовтня 2019 року під час огляду місця події - новобудови літньої кухні за адресою: АДРЕСА_2 , залишені пальцями рук особи дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_15 . Один слід пальця руки, виявлений та відкопійований на відрізок липкої стрічки, вилучений 04 жовтня 2019 року під час огляду місця події - новобудови літньої кухні за адресою: АДРЕСА_2 , залишений пальцем руки особи дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_11 . Два сліди пальців рук, виявлені та відколійовані на відрізки липкої стрічки, вилучені 04 жовтня 2019 року під час огляду місця події - новобудови літньої кухні за адресою: АДРЕСА_2 , залишені пальцями руки особи дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_12 . Один слід пальця руки, виявлений та відкопійований на відрізок липкої стрічки, вилучений 04 жовтня 2019 року під час огляду місця події - новобудови літньої кухні за адресою: АДРЕСА_2 , залишений не пальцями рук осіб дактилоскопічні карти яких заповнені на ім'я: ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , а іншою особою.
Апеляційні доводи про порушення права на захист ОСОБА_7 через неповідомлення останнього або його захисника про призначення експертиз, що на їх думку потягло за собою ненадання можливості заявлення відводів експертам, не заслуговують на увагу суду, оскільки воно на переконання колегії суддів не є істотним порушенням норм кримінального процесуального закону. При цьому, сторона захисту під час судового розгляду не навела будь-яких підстав, які б вказували на те, що експерти, які проводили експертизи якимось чином були неупередженими при їх проведенні по відношенні до обвинуваченого.
Також місцевим судом досліджено інші наданні стороною обвинувачення докази, які у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують винуватість ОСОБА_7 вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115 та ч.2 ст.15 п.1, 13 ч.2 ст.115 КК України.
Зіставивши докази в їх взаємозв'язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання свідків, як і дані, що містяться у протоколах слідчих дій та в експертних висновках, на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу вироку.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази, покладені місцевим судом в основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Доводи захисника про відсутність доказів на підтвердження наявності в діях обвинуваченого умислу на вбивство потерпілих, позбавлені підстав.
Так, умисне вбивство, передбачене ст. 115 КК, з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
За положеннями ст.15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.п.4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 07.02.2003 року, замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
На наявність у діях ОСОБА_7 умислу на заподіяння смерті ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вказує як саме знаряддя злочину - ніж, так і характер, локалізація та кількість нанесених ним ножових ударів. Так тілесні ушкодження ОСОБА_15 та ОСОБА_11 прийшлись в життєво важливі органи, зокрема в область серця та легких. ОСОБА_15 отримала колото-різане поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця та навколосерцевої сумки та розвитком тампонади серця кров'ю, що стало причиною швидкої смерті. ОСОБА_11 отримав проникаюче ножове поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням нижньої долі лівої легені та розвитком лівобічного гемопневмотораксу, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Про умисел на заподіяння смерті ОСОБА_12 свідчить той факт, що ОСОБА_7 кинувся наздоганяти потерпілу, після того як остання впала та опинилася на землі, обвинувачений, знаходячись над нею, наносив удари ножем. Лише після того як потерпілий ОСОБА_11 вибив ніж з рук ОСОБА_7 останній покинувши місце злочину.
За таких обставин вважати, що обвинувачений при нанесенні ударів ножем в життєво важливі орган потерпілих не мав умислу на позбавлення останніх життя є неможливим. Враховуючи зазначене, спосіб, знаряддя злочину, характер і локалізацію удару, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про наявність умислу в ОСОБА_7 на заподіяння смерті потерпілим, у зв'язку з чим відхиляє доводи захисту в цій частині як непереконливі та такі, що спрямовані на пом'якшення покарання винного.
Крім того, судом першої інстанції встановлено і мотив злочинів, так з показів потерпілих вбачається, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , ОСОБА_15 власниками літньої кухні, де обвинувачений неправомірно перебував, виникла суперечка з цього приводу, в ході якої з мотиву раптово виниклих особистих неприязних стосунків у ОСОБА_7 зявився умисел на умисне вбивство потерпілих.
З урахуванням конкретних обставин справи дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 та ч.2 ст.15 п.1, 13 ч.2 ст.115 КК України.
Щодо доводів сторонни захисту на проведення ряду слідчих дій неуповноваженою на те особою, а саме слідчою ОСОБА_17 , апеляційний суд зазначає наступне. Процесуальне рішення про призначення групи слідчих, старшого слідчої групи, зміну групи слідчих чи обєднання матеріалів досудових розслідувань не є самостійними доказами у кримінальному провадженні. Процесуальні документи які стали підставою для здійснення досудового розслідування уповноваженими особами, не є документами у розумінні ч.2 ст.99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних відповідним субєктом фактичних даних про протиправні діяння особи.
Виходячи з системного аналізу норм КПК, колегія суддів вважає, що у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникає питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.
Як вбачається з матеріалів справи щодо ОСОБА_7 , всі долучені прокурором письмові документи та матеріали були дослідженні судом першої інстанції, в тому числі і постанова про призначення групи слідчих. Вказана постанова була відкрита сторонні захисту в порядку ст.290 КПК Украни під час судового розгляду в місцевому суді. Враховуючи наведене та те, що в матеріалах справи наявне також доручення від 24.10.2019, відповідно до якого слідчій ОСОБА_17 доручено проводити досудове розслідування кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги щодо проведення досудового розслідування не уповноваженою особою та підроблення вказаної вище постанови необгрунтованими, та такими, що найшли своє спростування в оскаржуваному вироку.
Твердження сторонни захисту щодо порушення прав обвинуваченого на захист при проведенні його затримання є безпідставними. Так як вбачається з матеріалів справи затримання ОСОБА_7 відбулося безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, оскільки потерпілі беззаперечно вказали на обвинуваченого як на особу яка завдала їм ножові тілесні ушкодження.
Таким чином затримання особи при вчиненні замаху на кримінальне правопорушення або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні (ст. 207 КПК), а також особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі (ст. 208 КПК), є подією, несподіваною для його учасників, а тому здійснюється без ухвали слідчого судді. Відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину, від 04 жовтня 2019 убачається, що його складено у присутності законного представника ОСОБА_7 - його матері ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_34 , затриманому ОСОБА_7 згідно з ч. 4 ст. 208 КПК повідомлено підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснено його права зокрема передбачені ст. 42 цього Кодексу.
Також апеляційний суд зауважує, що КПК не вимагає зупинення такої дії як затримання особи та особистого обшуку до прибуття захисника.
Крім того відмінність між часом фактичного затримання особи та часом затримання особи, зазначеним у протоколі цієї слідчої дії, не впливає на допустимість доказів, оскільки не впливає на доведеність винуватості особи у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
Таким чином будь-яких істотних порушень прав ОСОБА_7 на захист апеляційний суд не вбачає.
Судом першої інстанції також перевірялись пояснення обвинуваченого щодо непричетності його до вчинення злочину 03.10.2019, оскільки він перебував у іншому місці. На переконання судової колегії місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги показання обвинуваченого про те, що він не вчиняв вбивства, оскільки вони спростовані показаннями потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими матеріалами справи, зокрема, протоколом огляду речей від 23 грудня 2019 року, яким було оглянуто диск на якому наявний відеозапис за 03.10.2019 з камер відеоспостереження на території супермаркету «Дисконт» (раніше «Наш Край»), у приміщенні якого знаходиться дитячий розважальний цент «Фан-сіті». В ході перегляду відеозаписів на них не встановлено ОСОБА_7 або особи зовні схожої на нього за зовнішніми ознаками тіла, рисами обличчя, предметами одягу. Таким чином версія обвинуваченого належним чином перевірена судом першої інстанції і не знайшла свого підтвердження.
Слід зауважити, що місцевим судом ОСОБА_7 було виправдано за ч.1 ст.162 КК України у звязку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення, а саме, відсутня одна із складових його ознак - як субєкт вчинення кримінального правопорушення. Таким чином ОСОБА_7 виправдано з нереабілітаційних підстав, а саме відсутність в нього статусу субєкта злочину в силу недосягнення ним 16-річного віку. Проте, стороною захисту не оскаржується вирок суду першої інстанції в частині інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, а саме у порушенні ОСОБА_7 недоторканості житла.
Таким чином при розгляді кримінального провадження встановлені та досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного його вирішення, тому апеляційний суд вважає, що доводи в апеляційній скарзі захисника про неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є безпідставними, оскільки докази, якими суд обґрунтував свій висновок про вчинення ОСОБА_7 злочинів, є належними, допустимими і достатніми для прийняття процесуального рішення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо істотного порушенням судом першої інстанції норм кримінального законодавства при призначенні обвинуваченому покарання, яке на переконання сторони захисту, є явно несправедливим, апеляційний суд не знаходить їх достатньо переконливими.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Як вбачається з вироку суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Так місцевим судом враховано, що ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких злочинів.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , місцевий суд відніс вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Обставин, що його обтяжують судом не встановлено.
Також судом враховано конкретні обставини вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які безпосередньо посягають на життя людини, яке серед інших соціальних благ відповідно до ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, що свідчить про високу суспільну небезпеку скоєного, наслідки злочинних дій, які є невідворотними та полягають у позбавленні життя людини, відсутність будь-якого каяття, його молодий вік, стан здоров'я, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, його позитивні характеристики за місцем навчання та утримання, відомості про вперше притягнення до кримінальної відповідальності та відсутність судимостей, інформацію про виховування у повній сім'ї, ризик повторного вчинення кримінального правопорушення, який із досудової доповіді оцінюється, як низький, а також думки потерпілого ОСОБА_11 та неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 , які просили призначити обвинуваченому максимально суворе покарання за вчиненні діяння.
Таким чином доводи захисника, які наведені в апеляційній скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.
ККС ВС у постанові від 09.10.2018. (справа 756/4830/17-к) дійшов висновку, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Санкцією ч.1 ст.115 КК України передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, а санкцією ч.2 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Відповідно до обставин, які були встановлені судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 використовуючи нікчемний привід, а саме раптово виниклі неприязні стосунки до ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та неповнолітньої ОСОБА_12 усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, а саме смерті останніх, наніс їм ножові поранення. В результаті його протиправних дій ОСОБА_15 від отриманого ножового поранення померла, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження різної тяжкості. Також слід зауважити, що обвинувачений удари наносив сконцентровано в життєво важливі ділянки тіла, зокрема, ОСОБА_15 та ОСОБА_11 в ліву ділянку грудної клітки, де розміщено серце, легені. Продовжуючи свої протиправні умисні дії направлені на умисне позбавлення життя неповнолітньої ОСОБА_12 , наздогнав її, коли остання намагалася втекти, штовхнув у спину, від чого потерпіла впала на землю, та почав наносити їй удари ножем.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на відповідний строк, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, дій обвинуваченого під час та після вчинення злочину, протиправних дій останнього, які виразилися у позбавленні життя особи та посягані на позбавлення життя двох інших осіб, урахувавши особу обвинуваченого, а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо явно несправедливого покарання є необґрунтованими.
На думку апеляційного суду, обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги сторонни захисту, з наведених у ній мотивів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді