ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.04.2023Справа № 910/5319/23
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» про забезпечення позову і додані до неї матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, б.Шевченка, будинок 208)
до за участю проПриватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» (01133, місто Київ, вул.Алмазова Генерала, будинок 18/7, Ідентифікаційний код юридичної особи 43231355) визнання дій противоправними та відновлення порушених прав
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО» про визнання дій противоправними та відновлення порушених прав.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання дій Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» щодо неправомірного виключення ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» з балансуючої групи ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» та поновлення дії договору про врегулювання небалансів електричної енергії протиправними, відновлення порушених прав ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» шляхом поновлення ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (включення) в балансуючу групу ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН».
07.04.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.
07.04.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
07.04.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року відкрито провадження у справі №910/5319/23, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.05.2023 року, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН».
Суд, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» про забезпечення позову, приходить до висновку, що дана Заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій.
Не допускається забезпечення позову шляхом:
1) накладення арешту на майно (активи), у тому числі грошові кошти, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, або банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке належить або підлягає передачі чи сплаті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і знаходиться у нього чи інших осіб;
2) встановлення заборони або обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або встановлення обов'язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій;
3) зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.
Майно (активи), у тому числі грошові кошти, клієнта банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення цього банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), може бути передано приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно (активи), у тому числі грошові кошти, залишається обтяженим відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Арешт на майнові права у вигляді майнових прав на цінні папери у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків.
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.
У разі наміру звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки .
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.12.2022 року по справі №991/6372/22 накладено арешт (із забороною користування, розпорядження та відчуження) кошти, які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» в загальній сумі 225161071 грн. 76 коп.
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову вмотивована тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також - НКРЕКП) № 524 від 22.03.2023 року «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332» відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв'язку з воєнним станом в Україні, введеним відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та продовженим Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022 та від 06 лютого 2023 року № 58/2023, ураховуючи звернення НЕК «Укренерго» від 06 березня 2023 року № 01/11527, підпункт 20 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» замінено двома новими підпунктами 20 та 21 такого змісту:
« 20) учасникам ринку забезпечувати фінансові зобов'язання за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом:
а) надання СВБ грошової гарантії у розмірі не менше 50% від необхідного обсягу фінансової гарантії на торговий день d за умови забезпечення непокритого грошовою гарантією обсягу фінансової гарантії такої СВБ шляхом надання фінансової гарантії банку.
ОСП (у ролі АР) відмовляє СВБ у прийнятті банківської гарантії, якщо фінансова установа, що її оформила, внесена до переліку банків, що не виконали зобов'язання, оприлюдненому на вебсайті ОСП;
б) надання грошової гарантії у розмірі 100% від необхідного обсягу фінансової гарантії на торговий день d для СВБ, щодо якої правоохоронними органами надані ОСП відомості про накладення арешту на кошти на рахунку учасника ринку (що підтверджується копією ухвали про арешт майна).
ОСП (у ролі АР) у день, наступний за днем, у якому отримано офіційну інформацію про накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку учасника ринку, повідомляє учасників ринку балансуючої групи та її СВБ, до якої входить такий учасник ринку, щодо наявності такої інформації та здійснює перевірку щодо відповідності фінансової гарантії СВБ вимогам цього підпункту.
Повернення грошової гарантії СВБ здійснюється ОСП за заявою СВБ на банківський рахунок, з якого було перераховано ці кошти.
У разі неможливості повернення ОСП грошової гарантії СВБ на рахунок, з якого кошти були перераховані ОСП, у зв'язку з закриттям банківського рахунку за ініціативи банку, реорганізацією, припиненням, ліквідацією фінансової установи або припиненням договірних відносин між учасником ринку та фінансовою установою (за умови відсутності інформації про накладення арешту на кошти на рахунку учасника ринку) такий учасник ринку зазначає інший банківський рахунок, на який ОСП перераховуються кошти, що використовувались у якості грошової гарантії;
21) ОСП (у ролі АР) в односторонньому порядку поновлювати дію договору про врегулювання небалансів електричної енергії учасника ринку, який передав свою фінансову відповідальність за небаланси іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи та щодо якого правоохоронними органами надано ОСП відомості про накладення арешту на кошти на рахунку учасника ринку (що підтверджується копією ухвали про арешт майна), починаючи з 00 годин 00 хвилин третього торгового дня d, після дня отримання ОСП інформації про накладення арешту на кошти на рахунку учасника ринку.».
Як зазначає Заявник, 24.03.2023 ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» електронною поштою отримано повідомлення ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» №01/14944 від 23.03.2023 про виключення з балансуючої групи, згідно якого ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» виключило ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (EIC-62X362817864635F) з балансуючої групи ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» (EIC-62X701518177482L) з 00 годин 00 хвилин 25.03.2023 року шляхом поновлення дії договору про врегулювання небалансів електричної енергії, на підставі пп.21 п.1 Постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022. Заявник має відкриті рахунки в АТ «УКРГАЗБАНК», а саме поточний рахунок із спеціальним режимом використання НОМЕР_1 (затверджений регулятором у встановленому законом порядку згідно постанови НКРЕКП від 27.12.2022 №1938), поточний рахунок НОМЕР_2 , згідно яких електропостачальником здійснюється діяльність з постачання електричної енергії споживачам. Зазначені рахунки є діючими, арешт на кошти ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» на рахунках відкритих в АТ «УКРГАЗБАНК» не накладався. НЕК «УКРЕНЕРГО», діючи протиправно, з порушенням законодавства про ринок електричної енергії та захист економічної конкуренції, застосувало прийняті постановою НКРЕКП зміни відносно ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ». Зокрема, внаслідок виключення ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» з балансуючої групи, у ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» відпадає можливість здійснювати купівлю-продаж електричної енергії на балансуючому ринку, на умовах передбачених Договором про участь в балансуючій групі, укладеним із Стороною відповідальною за Баланс - ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН».
За вказаних підстав просить Суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО» здійснювати будь-які нарахування по Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК «УКРЕНЕРГО» №58 від 31.01.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (ЄДРПОУ 43888596, EIC-62X362817864635F), а саме: виставляти рахунки щодо оплати вартості небалансів електричної енергії та нараховувати обов'язкову до оплати фінансову гарантію, передбачену пп.3 п.3.5 Договору та розділу VІ Правил ринку, оскільки дані повноваження делеговані ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 43231355, EIC-62X701518177482L), згідно Договору про участь в балансуючій групі №БГ-14/03/22-10 від 14.03.2022.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам при здійсненні судочинства необхідно застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту мас бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
А у постанові Верховного Суду України №6-2552цс16 від 18.01.2017 зазначається, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивач, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов'язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливості виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).
Проте, Заявником не доведено в порядку приписів статей 76-79 ГПК України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО» здійснювати будь-які нарахування по Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК «УКРЕНЕРГО» №58 від 31.01.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ», а саме: виставляти рахунки щодо оплати вартості небалансів електричної енергії та нараховувати обов'язкову до оплати фінансову гарантію, передбачену пп.3 п.3.5 Договору та розділу VІ Правил ринку, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, Судом не встановлено обставин направлення Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» на адресу Заявника рахунків по оплаті вартості небалансів електричної енергії, що, в свою чергу, виключає висновок про доведеність існування обставин, що можуть зумовити припинення господарської діяльності Заявника на ринку електричної енергії.
Суд також зазначає, що посилання Заявника на те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, призведе до негативних наслідків для Позивача не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі за позовом про визнання дій противоправними та відновлення порушених прав буде ускладнено, або унеможливлено.
Отже, Заявником не доведено, а Судом не встановлено, що у цій справі існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Крім того, Верховний Суд, у тому числі у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №910/9400/20 і від 21.12.2020 у справі №910/9627/20 неодноразово наголошував про необхідність конкретизації вжитих судом заходів забезпечення позову співвідносно із заявленими позовними вимогами. Однак, в даному випадку Судом не встановлено співвідношення предмету позову - визнання дій Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» щодо неправомірного виключення ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» з балансуючої групи ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» та поновлення дії договору про врегулювання небалансів електричної енергії протиправними, відновлення порушених прав ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» шляхом поновлення ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (включення) в балансуючу групу ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» з заявленими заходами вжиття забезпечення позову.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Заявником не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб'єкта можуть призвести до незворотних наслідків.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, за висновками суду, обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову, а також такі заходи не можуть вважатись адекватними та співмірними.
Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
За таких підстав, Суд зазначає, що матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» про забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО» здійснювати будь-які нарахування по Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК «УКРЕНЕРГО» №58 від 31.01.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (ЄДРПОУ 43888596, EIC-62X362817864635F), а саме: виставляти рахунки щодо оплати вартості небалансів електричної енергії та нараховувати обов'язкову до оплати фінансову гарантію, передбачену пп.3 п.3.5 Договору та розділу VІ Правил ринку, оскільки дані повноваження делеговані ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 43231355, EIC-62X701518177482L), згідно Договору про участь в балансуючій групі №БГ-14/03/22-10 від 14.03.2022, не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» про забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО» здійснювати будь-які нарахування по Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК «УКРЕНЕРГО» №58 від 31.01.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (ЄДРПОУ 43888596, EIC-62X362817864635F), а саме: виставляти рахунки щодо оплати вартості небалансів електричної енергії та нараховувати обов'язкову до оплати фінансову гарантію, передбачену пп.3 п.3.5 Договору та розділу VІ Правил ринку, оскільки дані повноваження делеговані ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 43231355, EIC-62X701518177482L), згідно Договору про участь в балансуючій групі №БГ-14/03/22-10 від 14.03.2022 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 10 квітня 2023 року.
Суддя О.В. Чинчин