07 квітня 2023 р. № 400/2562/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії за віком з 20 вересня 2022 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме за 2019., 2020 та 2021 роки у розмірі 10846.37 гри. з урахуванням отриманих сум пенсії
З цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов обґрунтований позивачем тим, що позивачці з 26.08.2010 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 07.12.2022 року позивачку переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV, згідно особистої заяви щодо призначення пенсії за віком.
07.02.23 року позивачка звернулася до відповідача про призначення пенсії за віком із застосуванням середньої плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленної як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки.
Відповідач відмовив позивачці у здійсненні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої плати в Україні,з якої сплачено страхові внески, обчисленної як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки. Позивачка не погоджується з вказаною вимогою відповідача та звернулася до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Позивачка вважає, що враховуючи те, що в даному випадку мало місце призначення пенсії за віком за нормами іншого Закону, то показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, повинен враховуватись відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що відсутні законні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2019-2021 роки, оскільки позивач звертався не за призначенням пенсії, а із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а вказаний показник середньої заробітної плати застосовується лише при первинному призначенні пенсії.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З 26.08.2010 року позивачка перебувала на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати(доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2019-2021 роки .
Листом від 21.02.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повідомило позивачкку про те, що ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Однак ця норма використовується лише при первинному призначенні пенсії за віком, по інвалідності, за вислугу років, у зв'язку із втратою годувальника (якщо ні сам утриманець, а ні годувальник не отримували раніше пенсію). Враховуючи зазначене, так як позивачу була призначена пенсія за вислугу років для застосування середньої заробітної плати за 2019-2021 роки відсутні законні підстави .
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно із ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, позивачці було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
При цьому, після призначення пенсії за вислугу років, позивачка продовжувала працювати та сплачувала у встановленому порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивачка звернулася вперше. Відтак, пенсія позивачці повинна була бути призначена на підставі положень частини 2 статті 40 Закону № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), згідно якої у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, при призначенні позивачу пенсії за віком, відповідачем застосовано позивачу показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки.
Таким чином, враховуючи те, що позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком за Законом №1058-ІV, при обчисленні його пенсії у відповідності до вимог ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинен враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, у зв'язку із чим дії відповідача щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки при призначенні позивачу пенсії за віком є протиправними.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки при призначенні позивачу пенсії за віком, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком з 20.09.2022 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2019-2021 роки.
Щодо вимоги розміру пенсії 10846,37 грн суд вважає, що захист прав позивача саме в такий спосіб є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки суд не втручається в дискреційні повноваження відповідача, не привласнює їх і не підміняє ГУ ПФУ в Миколаївській області, а лише зобов'язує відповідача вчинити певні дії,тому суд вважає недоцільним встановлювати розмір пенсії позивачці, та приходить до висновку в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 20.09.2022 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019,2020,2021 роки.
4.В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Суддя А. П. Фульга