79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.10.07 Справа № 10/292
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Кравчук Н. М.
суддів Гнатюк Г. М.
Мирутенка О. Л.
розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок»за № 10/292 від 19.07.2007р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.07.2007р.
у справі № 10/292
за позовом ДП «Енергоринок», м. Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»(надалі ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»), м. Ужгород-Оноківці
про стягнення 9 117 754,27 грн. пені, 10 389 892,28 грн. інфляційних, 2 587 877,12 грн. -3% річних.
за участю представників сторін:
від позивача: Бойко М.О. -представник (довіреність б/н від 09.02.07р.)
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід складу суду не поступало, від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами представник відмовився.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, доказом чого є повідомлення про вручення.
У жовтні 2003 року ДП «Енергоринок»звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до ВАТ «ЕК «Закарпаттяобленерго»про стягнення, з врахуванням уточнених позовних вимог, 40 641 488,07 грн. вартості проданої з 01.07.2002р. по 30.09.2003р. електроенергії за договором №1050/01 від 22.04.2002р., 9 117 754,27 грн. пені, 10 389 892,28 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2 587 877,12 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.07.2005р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2005р., позов задоволено частково, з відповідача стягнуто на користь позивача 40 641 488,07 грн. заборгованості, а в решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2006р. рішення господарського суду та постанова Львівського апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Отже, справа розглядається в частині стягнення з відповідача 9 117 754,27 грн. пені, 10 389 892,28 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та 2 587 877,12 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.07.2007 року у справі № 10/292 (суддя Л.М. Якимчук) позовні вимоги ДП «Енергоринок»до ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»задоволено частково. Стягнуто з ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» на користь ДП «Енергоринок» 126 859,00 грн. пені. В іншій частині позову щодо стягнення пені відмовлено, в частині стягнення інфляційних та 3% річних позов залишено без розгляду.
Приймаючи рішення щодо задоволення пені, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки борг виник у період липень 2002р. - вересень 2003р., то в даному випадку необхідно застосовувати норми законодавства, передбачені ЦК УРСР, зокрема ст. 72 ЦК УРСР і тому, на думку суду, до стягнення підлягає лише пеня, нарахована за період з 15.08.2002р. по 01.10.2003р. у сумі 2 537 173,60 грн. Разом з тим, суд взяв до уваги те, що основними споживачами електроенергії є населення, житлово-комунальні господарства, які є основними боржниками і в загальній сумі заборгованості за вказаний період борг житлово-комунальних підприємств складає 18 895 860,51 грн., населення -19 794 153,00 грн., а разом -38 690 013,51 грн.. Суд, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшив суму пені, яка підлягає стягненню, до п'яти відсотків, що складає 126 859,00 грн. Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, то на думку суду, вони підлягають стягненню на підставі ст. 214 ЦК УРСР та ст.625 ЦК України, однак, оскільки позивач не виконав вимоги ухвали суду від 24.10.2006р. щодо надання детального розрахунку суми інфляційних, трьох процентів річних та пені, з урахуванням, наданих відповідачем звітів форми -16-енерго, суд не міг провести перерахунок, тому позовні вимоги в цій частині суд залишив без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП «Енергоринок»подано апеляційну скаргу, в якій скаржник рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема скаржник зазначає, що оскільки господарським судом стягнуто з ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" суму основного боргу за куповану електроенергію, тобто встановлений факт прострочення зобов'язання, відмова в задоволенні вимог ДП "Енергоринок" щодо стягнення пені та залишення без розгляду вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань є порушенням (незастосування) статей 81 ГПК, 232 ГК України, 72, 214 ЦК УРСР, 526,625 ЦК України та частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів скаржника заперечує, рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.07.2005 року у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача 40 641 488,07 грн. основного боргу і в цій частині рішення набрало законної сили.
Пунктом 6.3.2 договору № 1050/01 від 22.04.2002р. сторони обумовили, що в разі несплати за куплену електроенергію відповідно до термінів, встановлених п.5.4 цього договору, з останнього числа місяця наступного за розрахунковим, ДПЕ (позивач) може нараховувати ЕК (відповідачу) неустойку у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Неустойка не нараховується на заборгованість по пільгах і субсидіях, якщо ЕК до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, надішле до ДПЕ акт звірки розрахунків між ЕК, обласним фінансовим управлінням та обласним державним казначейством, які підтверджують неотримання ЕК в установленому порядку належних їй коштів для компенсації пільг та субсидій (а.с. 7 том І).
Позивач, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, тобто несплати боргу, який виник за період липень 2002 року -вересень 2003 року, нарахував відповідачу, згідно з умовами договору від 22.04.2002р. № 1050/01 (п. 5.4 та п. 6.3.2), пеню, з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст. 72 Цивільного кодексу УРСР, за період з 15.08.2002р. по 01.10.2003р. у сумі 2 537 173,60 грн. (а.с. 37 том І), розмір якої збільшив, подавши додатковий розрахунок за період з 15.04.2004р. по 14.04.2005р., на 6 580 580,67 грн. Загальна сума нарахованої пені складає 9 117 754,27 грн. (а.с. 15-16 том ІІІ).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 179 ЦК УРСР неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Суд проаналізував протоколи-погодження за період з липня 2002 року по жовтень 2003 року (а.с. 70-83, 94-108 том ІІІ), прийшов до висновку, що фінансування по пільгах та субсидіях з державного бюджету проводилось з порушенням строків. Разом з тим, відповідач не зміг подати суду докази про надіслання позивачу актів звірки розрахунків, які підтверджують неотримання відповідачем в установленому порядку належних йому коштів для компенсації пільг та субсидій, що відповідно до п. 6.3.2 договору від 22.04.2002р. № 1050/01, яким передбачена сплата неустойки за порушення строків оплати за отриману електроенергію відповідно до ст. 5 цього договору.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, позивачем неправомірно пеня нарахована за період з липня 2002 року по вересень 2003 року, тобто за п'ятнадцять місяців, тому суд зазначає, на підставі ч.6 ст. 232 ГК України до стягнення підлягає пеню в розмірі 80837,88 грн за період з квітня 2003р. по вересень 2003р.
Донарахована сума пені 6 580 580,67 грн. у квітні 2005 року не має правових підстав для стягнення, оскільки позивачем пропущений строк спеціальної позовної давності для стягнення штрафних санкцій відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України.
Разом з тим, суд бере до уваги те, що основними споживачами електроенергії є населення, житлово-комунальні господарства, які є основними боржниками і в загальній сумі заборгованості за вказаний період борг житлово-комунальних підприємств складає 18 895 860,51 грн., населення -19 794 153,00 грн., а разом -38 690 013,51 грн.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність, як виняток, зменшити розмір пені на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, яка підлягає стягненню в сумі 126 859,00 грн.
Щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення інфляційних та 3% річних, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
За змістом п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду у випадку, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Ухвалами господарського суду від 24.10.2006р. та від 19.01.2007р. було відкладено розгляд справи та зобов'язано відповідача направити позивачу та суду копії звітів за формою № 1-16-енерго за період з 01.07.2002р. по 31.10.2003р., які подавались Міністерству палива та енергетики; позивача зобов'язано подати суду детальний розрахунок суми інфляційних, 3% річних та пені з урахуванням наданих відповідачем звітів форми № 1-16-енерго (а.с. 188-189 том V; а.с. 10-11 том VI).
Згідно з ст.4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Частиною 2 ст. 4-3 вказаного кодексу передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви подано розрахунок заборгованості, в тому числі і інфляційних та 3% річних ( т.1 а.с.37). Якщо суд не погоджується з розрахунком, який поданий позивачем, суд повинен сам встановити, в якій частині позовні вимоги обґрунтовані, в якій не обґрунтовані та за результати розгляду прийняти відповідне рішення. За змістом п.5 ст. 81 ГПК України, господарський суд вправі залишити позов без розгляду з підстав неподання позивачем витребуваних матеріалів, якщо без них неможливо вирішити спір по суті. Витребуваний господарський судом розрахунок не є тим документом, без якого вирішити спір неможливо. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про залишення позову без розгляду в частині стягнення інфляційних та 3 % річних, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню та направленню справи до місцевого господарського суду для розгляду по суті.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, тому його слід скасувати в частині залишення позову без розгляду
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 09.07.2007 року у справі № 10/292 в частині залишення без розгляду позову про стягнення інфляційних та 3% річних - скасувати. В цій частині справу направити в суд першої інстанції для розгляду позову по суті. В решті частині рішення залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
4. Справу передати в місцевий господарський суд Закарпатської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.М. Гнатюк
О.Л. Мирутенко