ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.03.2023Справа № 910/1854/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-МОНОЛІТ"
до Міністерства оборони України
про визнання недійсним пункту державного контракту,
за участю представників: згідно протоколу судового засідання;
Товариство з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-МОНОЛІТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання недійсним абзац 1 п. 19 державного контракту №362/5/19/90 від 05 грудня 2019 року на виконання робіт за державним оборонним замовленням з реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_1 , який укладено між Міністерством оборони України в особі начальника Центрального управління безпеки військової служби Збройних сил України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Моноліт».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.03.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2022 учасників справи було повідомлено, що підготовче засідання, призначене на 21.03.2022, не відбулось у зв'язку з введенням на території України режиму воєнного стану, а також у зв'язку з існуванням загрози життю та здоров'ю людей.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 призначено підготовче засідання на 14.09.2022.
05.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, яке судом було задоволено з огляду на обґрунтованість та поважність причини пропуску цього строку, а також враховуючи необхідність дотримання загальних засад господарського судочинства, зокрема, рівності та змагальності сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 відкладено підготовче засідання на 26.10.2022.
19.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-МОНОЛІТ" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
26.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення.
У підготовчому засіданні 26.10.2022 судом на підставі частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 23.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 повідомлено учасників справи, що судові засідання призначені на 23.11.2022 не відбулись у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Київ, яка тривала з 12:46 по 15:08 год та призначено підготовче засідання 26.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.01.2023.
У судове засідання 26.01.2023 представник позивача не з'явився.
У судовому засіданні 26.01.2023 представник відповідача залишив на розсуд суду питання щодо відкладення судового засідання через неявку представника позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 відкладено розгляд справи по суті на 15.03.2023.
У судовому засіданні 15.03.2023 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, представник позивача не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Судом враховано, що позивач був належним чином повідомлений про дати, час та місце кожного судового засідання, що відбувалися у межах цієї справи, проте процесуальним правом на подання заяв по суті справи не скористався.
У даному випадку суд відзначає, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Згідно з частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
У судовому засіданні 15.03.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.12.2019 між Міністерством оборони України в особі начальника Центрального управління безпеки військової служби Збройних сил України (надалі - Замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Моноліт» (надалі - Виконавець) укладено державний контракт № 362/5/19/90 на виконання робіт за державним оборонним замовленням з реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_1 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1. Договору, виконавець зобов'язується виконати та здати згідно з кошторисною документацією та календарним графіком виконання робіт (Додаток №1 до Контракту) (далі - Календарний графік), роботи з реконструкції технічної території об'єктів зберігання, а саме по об'єкту "Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 (шифр - НОМЕР_2) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , 3 військова частина НОМЕР_1 .
Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Предметом Контракту є виконаних робіт з реконструкції технічної території об'єктів зберігання, а саме по об'єкту "Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 (шифр - НОМЕР_2) (далі - Об'єкт). Роботи виконуюся відповідно до проектної документації та умов Контракту.
Об'єкт (черга будівництва) складається з споруд, мереж, резервуарів та інших складових частин зазначених в проектній документації (далі разом - Споруди, кожна окремо - Споруда).
Згідно з пунктом 2. Договору, ??підставою для укладання Контракту є основні показники державного оборонного замовлення на 2019 рік, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 року № 81-1 (зі змінами).
Пунктом 6. Договору, сторони погодили, що договірна ціна Робіт є динамічною і встановлена Сторонами під час проведення переговорів щодо укладення Контракту (Протокол переговорів, щодо укладання державного контракту від 22.11.2019 № 224) (Додаток №3 до Контракту), зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни від 22.11.2019 № 225 (Додаток №4 до Контракту) на підставі розробленого Виконавцем кошторису на виконання Робіт та становить 715 975 518 (сімсот п?ятнадцять мільйонів дев?ятсот сімдесят п?ять тисяч п?ятсот вісімнадцять) гривень 95 коп., в тому числі ПДВ 119 329 253 (сто дев?ятнадцять мільйонів триста двадцять дев?ять тисяч двісті п?ятдесят три) гривні 16 коп., вартість Робіт по чергам будівництва становить: перша черга будівництва 488 154 347 (чотириста вісімдесят вісім мільйонів сто п?ятдесят чотири тисячі триста сорок сім) гривень 89 коп. (з ПДВ); друта черга будівництва 208 769 733 (двісті вісім мільйонів сімсот шістдесят дев?ять тисяч сімсот тридцять три) гривні 84 коп. грн. (з ПДВ); третя черга будівництва 19 051 437 (дев?ятнадцять мільйонів п?ятдесят одна тисяч чотириста тридцять сім) гривень 22 коп. грн. (з ПДВ).
Відповідно до пункту 17. Договору, за письмовим погодженням між Сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення керівництва Міністерства оборони України та на підставі наданого Виконавцем рахунку-фактури, Замовник має право здійснити попередню оплату для виконання робіт, відповідно до абзацу 30 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами) "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва", в розмірі до 80 відсотків вартості робіт за Контрактом, на строк не більш як 18 місяців та у межах кошторисних призначень, передбачених державним оборонним замовленням на поточний рік. В разі надання коштів у якості попередньої оплати Виконавець в десятиденний строк письмово інформує філію 4277 ВП про отримання коштів.
Виконавець перед наданням платіжних документів до органів Державної казначейської служби України для здійснення розрахунків за отримані товари, роботи послуги за рахунок коштів наданих у якості попередньої оплати погоджує їх із Замовником.
Пунктом 18. Договору визначено, що початок виконання та проведення робіт не залежить від дати та/або розміру отримання попередньої оплати.
Згідно з пунктом 19. Договору, у разі надання попередньої оплати Виконавець, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами) "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" у якості звіту за отримані кошти, зобов'язаний у термін, який визначений у Рішенні керівництва Міністерства оборони України, надати відповідно оформленні Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які засвідчують фактичне використання коштів, наданих в якості попередньої оплати.
Виконавець щомісячно надає відповідно оформленні Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які засвідчують фактичне виконання робіт передбачених Календарним графіком, а Замовник приймає виконану Виконавцем роботу та протягом 10 (десяти) календарних днів підписує оформлені у встановленому порядку Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) і Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які перевірені та підписані інженером технічного нагляду, після оформлення виконавчої технічної документації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за змістом абзацу 1 п. 19 Договору, у позивача можуть наступити негативні юридичні наслідки у вигляді матеріальної відповідальність (збитки, матеріальна шкода) навіть за належного виконання своїх зобов'язань за Договором, а відповідачем не здійснено роз'яснення вказаного пункту, а тому оспорюваний пункт підлягає визнанню недійсним з підстав ст. ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України у судовому порядку.
Відповідач позов не визнає, у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що укладений між сторонами державний контракт № 362/5/19/90 від 05.12.2019 на виконання робіт за державним оборонним замовленням, а саме п. 19 відповідає умовам типового контракту визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2011 № 464.
Позивач у свою чергу, згідно відповіді на відзив зазначає, що положеннями Типового державного контракту на виконання робіт (надання послуг) за оборонним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2011 № 464, що Типовий державний контракт взагалі не містить будь-яких положень (умов) повернення попередньої оплати, а отже твердження Відповідача, що умова п. 19 державного контракту № 362/5/19/90 від 05.12.2019 відповідає Типовому контракту, є безпідставним.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 13 Господарського кодексу України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.
Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників. Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа (частини 1-3 статті 183 Господарського кодексу України).
Нормами статей 837 - 864 Цивільного кодексу України врегульовано загальні положення про підряд.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Суд відзначає, що укладення позивачем Договору № 362/5/19/90, з визначеними в ньому умовами та додатками до нього, було правом позивача (елементом його договірної свободи), а посилання на те, що вказаний пункт не міг бути виконаний позивачем не є підставою для визнання його недійсним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За загальним правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.
Позивач, який є стороною спірного правочину, в обґрунтування позовних вимог вказує, що абзац 1 п. 19 державного контракту №362/5/19/90 від 05.12.2019 не відображає суть господарської операції, фактично ставить підрядника в умови виконання робіт за термінами які відмінні від термінів виконання будівництва, передбачених Календарним графіком виконання робіт, який залежить від бюджетного фінансування.
З приводу вказаних доводів позивача господарський суд зазначає, що статтею 3 Цивільного кодексу України віднесено свободу договору до загальних засад цивільного законодавства.
Свобода договору полягає, зокрема, у вільному волевиявленні сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Таким чином, абзац 1 п. 19 державного контракту № 362/5/19/90 від 05.12.2019, не суперечать положенням закону, а навпаки повністю відповідає умовам типового контракту визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2011 № 464.
У абзаці 1 пункті 19. Договору сторони погодили, що у разі надання попередньої оплати Виконавець, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами) "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" у якості звіту за отримані кошти, зобов'язаний у термін, який визначений у Рішенні керівництва Міністерства оборони України, надати відповідно оформленні Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які засвідчують фактичне використання коштів, наданих в якості попередньої оплати.
Таким чином, у спірному пункті правочину фактично сторони закріпили право Замовника (Відповідач) перераховувати, а Виконавця (Позивач) - використовувати попередню оплату за Договором № 362/5/19/90.
Щодо тверджень позивача про посилання на лист Міністерства розвитку громад та територій від 27.07.2021 № 8/15.1/4406-21 відповідно до якого, звітування про цільове використання авансу отриманого для придбання матеріалів, необхідних для виконання робіт і вартість яких включається до вартості будівельних робіт, можливо здійснювати на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-28) або інших документів з відповідними обґрунтуваннями (платіжні доручення, документи шо підтверджують фактичне отримання товарів, робіт та послуг за умови здійснення попередньої оплати, накладна, товарна-транспортна накладна при придбанні будівельних матеріалів, обладнання, конструкцій, не суперечить змісту норм чинного цивільного законодавства.
Судом враховано, що положенням абзацу 1 п. 19 державного контракту № 362/5/19/90 від 05.12.2019, не передбачено можливість прийняття закуплених матеріалів (обладнання), у рахунок коштів наданих у якості попередньої оплати, а чітко визначено, що у разі надання попередньої оплати Виконавець, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" у якості звіту за отримані кошти, зобов'язаний у термін, який визначений у Рішенні керівництва Міністерства оборони України, надати відповідно оформленні Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які засвідчують фактичне використання коштів, наданих в якості попередньої оплати.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Крім того, судом встановлено, що Господарським судом Черкаської області розглядається справа №925/532/22 за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-МОНОЛІТ" про стягнення 251 658 640,00 грн. Вказані відомості надані до суду представником Міністерства оборони України.
Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Належних та достовірних доказів на спростування обставин, викладених відповідачем, позивач суду не надав.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-МОНОЛІТ".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.
З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом березня-квітня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».
Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.
Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі №910/1854/22 виготовлено 06.04.2023.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-МОНОЛІТ" до Міністерства оборони України про визнання недійсним пункту державного контракту - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2023.
Суддя І.В. Приходько