справа №757/9924/21 Головуючий у І інстанції - Матійчук Г.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/984/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
07 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Даньшиної І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування, -
установив:
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «CК «Альфа Страхування» укладено договір добровільного страхування ризиків, пов?язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу №300.0000037.105.9306, за яким було застраховано транспортний засіб «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
24 червня 2020 року із застрахованим транспортним засобом «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав місце страховий випадок - «ДТП».
На виконання умов договору страхування, ПрАТ «CК «Альфа Страхування» було проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 1048077,97 грн, що становить 80% від висновку ремонтної калькуляції №64654 від 31 липня 2020 року, проведеної спеціалістами страховика.
Вважає висновок ремонтної калькуляції №64654 від 31 липня 2020 року некоректним та умисно заниженим страховиком.
А, отже, з метою об?ктивного визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550», за зверненням позивача було проведено експертне автотоварознавче дослідження, за результатами якого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕКСПЕРТПЛЮС» було складено звіт №20200624/1 від 24 вересня 2020 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 1707681,54 грн, що значно більше ніж зазначено у висновку №64654 від 31 липня 2020 року.
Разом з тим зазначає, що позивачем за власні кошти було проведено ремонт вказаного транспортного засобу, вартість якого склала 1836103 грн, відповідно до акту №039 від 27 листопада 2020 року.
Оскільки вартість ремонту вказаного транспортного засобу склала 1836103 грн, а відповідачем виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 1048077,97 грн, вважає, що з відповідача виник обов'язок щодо доплати страхового відшкодування у розмірі 788025,03 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Просила суд, стягнути із ПрАТ «CК «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 788025,03 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «CК «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 318751,11 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд не мав права посилатися на Висновок експерта №ВЕ-62/2021 від 25 листопада 2021 року, де вказаний розмір вартості відновлювального ремонту, оскільки такий доказ поданий поза межами процесуальних строків, встановлених законом.
Стосовно виплати страхового відшкодування з боку Страхової компанії, зазначило, що 25 червня 2020 року, відповідачем отримано заяву про настання страхового випадку, відповідно до якої встановлено, що 24 червня 2020 року застрахований ТЗ, потрапив в ДТП, в результаті якого отримав пошкодження передньої частини авто.
25 червня 2020 року, безпосередньо на місці вчинення дорожньо-транспортної пригоди, аварійним комісаром ОСОБА_2 було оглянуто пошкоджений транспортний засіб та складено Акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість).
Укладаючи з відповідачем договір страхування, позивачка була ознайомлена з його умовами та положеннями, а також з умовами та положеннями Правил добровільного страхування наземного транспорту, в яких вказаний порядок та умови здійснення страхового відшкодування, права та обов'язки сторін, а також інші умови, про що свідчить особистий підпис позивачки у Договорі страхування, тим самим позивачка прийняла для себе такі умови Договору страхування, погодилась з ними, чим здійснила своє волевиявлення, підписавши вказаний Договір страхування.
Зазначає, що будь-яке рішення, яке відповідач виносить стосовно виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування або зменшення його суми, ґрунтується виключно на умовах Договору страхування.
Страхова сума по Договору страхування була встановлена в розмірі 2820800 грн.
Звертає увагу, що Договором страхування передбачене страхування додаткового обладнання, а саме: фари передні (2 шт) - 186000 грн; фон арі (2 шт) - 26000 грн; бокові дзеркала - 33600 грн; бампер передній (1 шт) - 163800 грн; пороги (2 шт) - 70000 грн; накладки на крилі (2 шт) - 36400 грн; дифузор задній (1 шт) - 72800 грн; спойлер на багажник (1 шт) - 32200 грн.
При страхуванні транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550» на останньому були встановленні не оригінальні деталі та складові, на підставі чого Сторонами і було вирішено визначити у Договорі страхування відповідні страхові суми для додаткового обладнання.
Відповідач і позивачка визначили граничні розміри страхових сум за відповідні елементи додаткового обладнання, що можуть бути пошкодженні.
Вищевказане вказує на неправильний розрахунок позивачкою і судом першої інстанції суми позовних вимог, оскільки в проведених на замовлення позивачки експертних дослідженнях вищевказана вимога (щодо окремих страхових сум для додаткового обладнання) не фігурує, що впливає на кінцевий розмір вартості відновлювального ремонту саме відповідно до Умов договору страхування.
Відповідно до ремонтної калькуляції №64654 від 31 липня 2020 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок випадку від 25 червня 2020 року застрахованого транспортного засобу складає 1310097,46 грн.
Згідно заяви про виплату страхового відшкодування від 31 липня 2020 року, позивачка виявила бажання, щоб відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на картковий рахунок позивача.
Відповідно до умов п. 10.13.4. Договору страхування, до розрахунку страхового відшкодування приймається сума збитку у розмірі 80-ти (вісімдесяти) відсотків від висновку ремонтної калькуляції №64654 від 31 липня 2020 року.
Розрахунок: 1310097,46 х 80% = 1048077,97 грн.
Враховуючи наведене, на виконання умови Договору страхування, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі - 1048077,97 грн., що не заперечується самою позивачкою.
Листом вих. №0948.206.20.03 від 01 вересня 2020 року, відповідач вказав позивачці порядок, підстави та розмір страхового відшкодування та додатково вказав, що в разі проведення ремонтних робіт пошкодженого ТЗ, та надання до страхової компанії документів які підтверджують оплату ремонтних робіт (Акти виконаних робіт, квитанції, платіжки), та авто після відновлювального ремонту, страхова компанія проведе доплату страхового відшкодування згідно умов Договору страхування.
Позивачка була не згодна з розрахунком вартості відновлювального ремонту, що був покладений відповідачем в основу розрахунку страхового відшкодування.
На підтвердження такої позиції позивачки, відповідачу в претензії від 22 жовтня 2020 року, на етапі проведення врегулювання страхового випадку, було надано копію Звіту №20200624/1 від 24 вересня 2020 року.
В свою чергу, позивачка вказувала, що під час огляду транспортного засобу, що відбувся 19 серпня 2020 року, були виявлені пошкодження, що не були зафіксовані під час попередніх оглядів на СТО, а тому до уваги варто брати Звіт, та з урахуванням його висновків здійснювати оновлений розрахунок страхового відшкодування.
Апелянт вказує, що оскільки наданий позивачкою Звіт був проведений за замовленням самої позивачки, без запрошення представника відповідача, останнім, з метою перевірки можливості використання даного Звіту, було замовлено проведення дослідження у судового експерта на предмет отримання його професійного коментаря щодо наданого Звіту.
З урахуванням наданих коментарів судового експерта Рябчук A.B., відповідач не міг взяти до уваги наданий позивачем Звіт, та залишив прийняте рішення щодо розміру страхового відшкодування, що підлягає сплаті, без змін.
Зазначає, що відповідач вимагав від позивачки вказати місце здійснення відновлювального ремонту (адресу та найменування станції технічного обслуговування) задля можливості проведення додаткового огляду транспортного засобу представниками відповідача.
Відповідач письмово просив надати документи, які підтверджують оплату ремонтних робіт (Акти виконаних робіт, квитанції, платіжні доручення), оскільки відповідно до п. 10.13.4 Договору страхування, тільки після цього відповідач проводить доплату страхового відшкодування.
Однак позивачка відремонтований транспортний засіб для огляду відповідачу не надала.
Крім того, посилання позивачки на Акт виконаних робіт №039 від 27 листопада 202 року, як підтвердження розміру матеріальної шкоди, є безпідставними, оскільки позивачкою не надано жодного розрахункового документу, що підтверджував би факт оплати проведеного ремонту на суму 1836103 грн.
Таким чином, розмір грошової суми, яку Позивачка просила стягнути з Відповідача була незаконною та такою, що не може бути стягнута з Відповідача, адже Відповідачем були виконані всі умови Договору страхування які є обов'язковими для виконання відповідно до приписів норм цивільного законодавства та Договору страхування.
Просило, скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «CК «Альфа Страхування» укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу №300.0000037.105.9306, за яким було застраховано транспортний засіб «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За договором страхування відповідач зобов'язався при настанні страхового випадку відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми у порядку і на умовах, передбачених договором страхування, а позивач зобов'язався своєчасно сплатити страховий платіж і виконати інші обов'язки, передбачені договором страхування.
24 червня 2020 року транспортний засіб «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , потрапив в дорожньо-транспортну пригоду.
31 липня 2020 року ПрАТ «CК «Альфа Страхування» з використанням програмного комплексу Audatex було складено ремонтну калькуляцію №64654, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550» становить 1310097,58 грн.
Відповідно до страхового акту №0948.206.20.03 від 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 1048077,97 грн.
Рахунком до акту №0948.206.20.03 від 05 серпня 2020 року визначено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті ОСОБА_1 становить 1048077,97 грн, що становить 80% від висновку ремонтної калькуляції №64654 від 31 липня 2020 року.
Разом з тим, ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «ЕКСПЕРТПЛЮС» для проведення експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За результатами проведеного експертного дослідження ТОВ «ЕКСПЕРТПЛЮС» було складено звіт №20200624/1 від 24 вересня 2020 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 1707681,54 грн, а матеріального збитку - 1256750,97 грн.
Відповідно до акту №039 від 27 листопада 2019 року на виконання робіт (послуг) з технічного обслуговування і ремонту автомобіля, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вартість ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550» склала 1836103 грн.
Відповідно до висновку експертизи №ВЕ-62/2021 від 25 листопада 2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 червня 2020 року, станом на дату ДТП, з врахуванням ПДВ 20%, становить 1708536,35 грн.
05 серпня 2020 року ПрАТ «СК «Альфа Страхування» склало страховий акт №0948.206.20.03, згідно якого розмір страхового відшкодування становить 1048077,97 грн.
Відповідно до договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу №300.0000037.105.9306 від 30 серпня 2019 року, страхова сума становить 2820800 грн, ліміт відповідальності на додаткове обладнання, визначене п. 4 Договору, становить 620800 грн.
Пунктом 5.4.1. Договору визначено, що за страховими випадками, зазначеними у п.п. 5.3.1.-5.3.5, в тому числі ДТП - франшиза становить 0% страхової суми.
Пунктом 10.13.4 Частини ІІ Договору визначено, що якщо розмір страхового відшкодування розраховується відповідно до п. 10.13.3.1 або п. 10.13.3.2 Частини ІІ Договору до розрахунку страхового відшкодування приймається сума збитку у розмірі 80% від висновків калькуляції/акта товарознавчої експертизи.
При підписанні вказаного Договору, ОСОБА_1 підтвердила свою згоду із способом та розрахунком розміром збитку, визначному п. 10.13.4 Частини ІІ Договору, що засвідчила своїм особистим підписом.
Визначаючи вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 червня 2020 року, суд першої інстанції виходив з наступного.
Так, звітом №20200624/1 від 24 вересня 2020 року визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 1707681,54 грн, а згідно висновку експертизи №ВЕ-62/2021 від 25 листопада 2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 червня 2020 року, станом на дату ДТП, з врахуванням ПДВ 20%, становить 1708536,35 грн.
Суд першої інстанції не взяв до уваги звіт ремонтної калькуляції №64654 від 31 липня 2020 року, складений відповідачем, оскільки при його складенні пошкоджений транспортний засіб не було оглянуто.
Також, суд не взяв до уваги акт №039 від 27 листопада 2019 року на виконання робіт (послуг) з технічного обслуговування і ремонту автомобіля, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , відповідно до якого вартість ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550» склала1836103 грн, оскільки суду не було надано акту приймання-передачі виконаних робіт, квитанцію про оплату їх вартості, які б підтвердили факт надання цих послуг позивачу.
Отже, єдиним доказом, на підставі якого суд першої інстанції встановив вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 червня 2020 року, є висновок експертизи №ВЕ-62/2021 від 25 листопада 2021 року, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ 20% становить 1708536,35 грн., а з урахуванням п. 10.13.4 Частини ІІ Договору, коли до розрахунку страхового відшкодування приймається сума збитку у розмірі 80% від висновків калькуляції/акта товарознавчої експертизи, сума страхового відшкодування, яку відповідач повинен сплатити становить 80% від 1708536,35 грн, що дорівнює 1366829,08 грн.
Оскільки страховиком за зазначеним страховим випадком було сплачено позивачці 1048077,97 грн то з відповідача підлягає до стягнення різниця між даною сумою та тою, яка повинна бути стягнута, що становить 318751,11 грн.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Положеннями статті 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частиною 1 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як встановлено ст. 25 ЗУ «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Стаття 22 ЦК України визначає, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пункт 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що у разі якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, то її відшкодування відбувається на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.
Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
За змістом ст. 29, п. 32.7 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.
Отже, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 липня 2018 року (справа №924/675/17), у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.5.1, п.5.2 методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року №142/5/2092(у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на вищезазначені норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, встановивши вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERSEDES-BENZ S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 висновком експертизи №ВЕ-62/2021 від 25 листопада 2021 року, оскільки у разі наявності спору щодо розміру страхового відшкодування власнику транспортного засобу суд повинен виходити з фактичної суми, встановленої, зокрема, висновком судової авто-товарознавчої експертизи.
При цьому, суд вірно не взяв до уваги звіт ремонтної калькуляції №64654 від 31 липня 2020 року, складений відповідачем, а також акт №039 від 27 листопада 2019 року на виконання робіт (послуг) з технічного обслуговування і ремонту автомобіля, оскільки в першому випадку пошкоджений транспортний засіб не було оглянуто, а в другому випадку матеріали справи не містять акту приймання-передачі виконаних робіт, квитанцію про оплату їх вартості, які б підтвердили факт надання послуг позивачу.
Встановивши вартість відновлювального ремонту автомобіля на підставі висновку експертизи №ВЕ-62/2021 від 25 листопада 2021 року у розмірі 1708536,35 грн., суд правомірно визначив, що відповідач повинен з цієї суми сплатити 80%, тобто 1366829,08 грн, як це передбачено п. 10.13.4 Частини ІІ Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу №300.0000037.105.9306, а так як відповідачем вже було сплачену на рахунок позивача суму у розмірі 1048077,97 грн. то на користь останнього з відповідача підлягала сплата різниці у розмірі 318751,11 грн.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПрАТ «СК «Альфа Страхування» без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, та у зв'язку із залишенням цього рішення без змін, необхідно поновити його дію.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 03 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана