ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/19530.08.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Квант Груп -7"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"
провизнання договору фінансового лізингу №845-LD недійсним
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Дмітрієва В.В.
від відповідача:Брус О.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Груп-7" (надалі -ТОВ "Квант Груп-7") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (надалі -ТОВ "УніКредит Лізинг") про визнання договору фінансового лізингу №845-LD недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір фінансового лізингу №845-LD від 29.09.2008 р., укладений між позивачем та відповідачем, не відповідає вимогами чинного законодавства, оскільки лізинговий платіж встановлено у еквіваленті іноземної валюти, а тому є підстави для визнання його недійсним згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. припинено провадження у справі №14/195.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. скасовано, а справу №14/195 передано на розгляд до господарського суду міста Києва.
За резолюцією керівництва суду розгляд справи доручено судді Бойко Р.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. прийнято до провадження справу №14/195 та призначено її до розгляду на 04.08.2010 р.
В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що визначення ціни договору в еквіваленті іноземної валюти не заборонено та не суперечить чинному законодавству, а також вказував на те, що дію договору припинено в односторонньому порядку у зв'язку із невиконанням позивачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів.
В судовому засіданні 04.08.2010 р. оголошено перерву до 30.08.2010 р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, в задоволенні позову просить відмовити повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
29.09.2008 р. між ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Квант Груп-7" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №845-LD (надалі -"Договір").
Відповідно до п 1.1 Договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором , з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 620 890,11 доларів США, яка розрахована із гривні за офіційним курсом обміну валют НБУ на день укладання цього договору, що на день укладення цього договору становить 3 012 000,00 грн. і підлягає перерахунку на день підписання акта приймання-передачі, про що сторони підпишуть додаткову угоду про зміну ціни предмету лізингу та графіку лізингових платежів в день підписання такого акту приймання-передачі.
Згідно із п.1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку №2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку №2 до цього договорі, який є його невід'ємною частиною. Комісія лізингодавця розраховується на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів.
Додатком №2 до Договору сторонами погоджено графік лізингових платежів, які визначені у еквіваленті долару США.
Із змісту п. 7.6 Договору вбачається, що сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну валюти Національного банку України на дату повідомлення.
Відповідно до п. 7.7 Договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.
Положеннями 9.1 Договору встановлено, що всі платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем за цим договором визначені в еквіваленті і сплачуються у валюті, згідно з п. 7.6 та п. 7.7.
На виконання умов Договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначений Договором предмет лізингу, що не заперечується сторонами.
Спір у справі виник у зв'язку із невідповідністю, на думку позивача, Договору вимогам чинного законодавства, оскільки лізинговий платіж встановлено у еквіваленті іноземної валюти, а тому є підстави для визнання його недійсним згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Оспорюваний договір є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".
Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Передача відповідачем предмету лізингу в лізинг позивачу не заперечується сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що Договір містить визначені ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотні умови.
Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Представник позивача підтвердив, що Договір підписано уповноваженою особою, а звернення з позовом зумовлене непогодженням із визначенням лізингових платежів в еквіваленті долару США. Позивач вказує на незаконність визначення лізингових платежів в еквіваленті долару США.
Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зміст ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та норми Договору передбачають обов'язок позивача сплачувати на користь відповідача в т.ч. лізингові платежі, порядок обчислення яких погоджено сторонами при підписанні Договору.
Відповідно визначеного сторонами в Договорі терміну еквівалент означає будь-яку суму в доларах США, яка підлягає перерахунку в гривню із застосуванням певного курсу.
Із тексту Договору та додатку №2 до нього (графік лізингових платежів) вбачається, що сторонами погоджено сплата лізингових платежів у еквіваленті долару США.
Згідно з ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Конституції України не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Умовами Договору (п.п. 7.6, 7.7, 9.1 та додаток №2 (графік лізингових платежів)) правомірно визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Згідно з ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ст.198 Господарського кодексу України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Крім того, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Положеннями п.п. 7.6, 7.7, 9.1 Договору та Графіком лізингових платежів передбачено здійснення платежу в гривні, а з пояснень представника позивача вбачається, що платежі за Договором здійснювалися в гривні.
Таким чином, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що чинним законодавством України не забороняється визначення розміру зобов'язання в гривні як грошового еквіваленту цього зобов'язання в іноземній валюті.
Не містить приписів, які б містили заборону щодо вираження розміру лізингових платежів у еквіваленті іноземної валюти і Закон України "Про фінансовий лізинг", який є спеціальним щодо регулювання правовідносин, які виникають з договорів фінансового лізингу.
Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України "Про удосконалення порядку формування цін" від 18.12.1998 р. №1998 відхиляється судом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.
Незважаючи на те, що розмір лізингових платежів за Договором встановлюється у еквіваленті іноземної валюти, сплата лізингових платежів за Договором здійснюється саме у гривнях, а тому посилання позивача на невідповідність Договору положенням чинного законодавства є безпідставним.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Квант Груп-7" з визначеної у позові підстави у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Груп -7" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -31.08.2010 р.