ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/44526.08.10
За позовомПриватного підприємства «Торгово-виробнича компанія «Ріко»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп»
простягнення 8 088,18 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Сиротинець М.В.
від відповідача:не з'явився
Приватне підприємство «Торгово-виробнича компанія «Ріко»(надалі -ПП «ТВК «Ріко») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп»(надалі -ТОВ «Островок Рітейл Груп») про стягнення 8 088,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №116/01/09 від 01.06.2009 р. здійснив відповідачу поставку товару, а останній належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 6 953,80 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 706,90 грн., індексу інфляції у розмірі 319,58 грн., 3% річних у розмірі 107,90 грн. та 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.08.2010 р.
В судове засідання 26.08.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 04.08.2010 р. виконав, подав уточнення позовних вимог відповідно до тексту якого просив стягнути з відповідача пеню, індекс інфляції та 3% річних у період з 01.05.2010 р. по 26.08.2010 р.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання від 26.08.2010 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 04.08.2010 р. не виконав про причини неявки суд не повідомив.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36Б, офіс 39, на яку було відправлено ухвалу суду від 04.08.2010 р. підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6767913 від 25.08.2010 р.
Ухвала за вказаною адресою відповідачем була отримана 12.08.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №10550614.
Також судом було додатково відправлено ухвалу суду від 04.08.2010 р. на адресу відповідача: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 17, яка вказана в позовній заяві.
Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
01.06.2009 р. між ПП «ТВК «Ріко» (постачальник) та ТОВ «Островок Рітейл Груп»(покупець) було укладено договір поставки №116/01/09 (надалі -«Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник поставляє і передає у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним договором.
Згідно п. 1.2 Договору асортимент та вартість товару, що може бути поставлений згідно даного договору, визначається у специфікації.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору, відповідно до встановленого графіка постачання, специфікації, додаткових умов або за замовленням покупця, в яких визначаються асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови.
Відповідно до п. 2.5 Договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товаротранспортна накладна, видаткова накладна тощо).
Згідно п. 2.7 Договору здавання-прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін, відповідно до вимог діючого законодавства (Інструкції П-6, П-7), на складі покупця, або за домовленістю на складі постачальника.
Відповідно до п. 8.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31.12.2009 р., але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач на виконання умов Договору на підставі видаткових накладних поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 22 271,40 грн.
Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.
У період з жовтня по грудень 2009 р. відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача та актом звірки взаємних розрахунків, який складений та підписаний позивачем станом на 01.05.2010 р.
Крім того, сторонами станом на 30.06.2010 р. було підписано акт звірки взаємних розрахунків відповідно до якого відповідачем було частково сплачено заборгованість у розмірі 3 317,60 грн., а тому станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 953,80 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару на суму 22 271,40 грн.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.2 Договору визначено, що покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар не пізніше тридцяти банківських днів з моменту набуття права власності на поставлений товар. Розрахунок проводиться у безготівковій форм, в національній грошовій валюті (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 2.6 Договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходить до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (товарно-транспортної) накладної.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши грошові кошти у розмірі 15 317,60 грн.
Відповідно до п. 5.7 Договору постачальник зобов'язаний проводити звірення розрахунків за поставлену продукцію до десятого числа кожного місяця, який іде за звіреним періодом, шляхом підписання акту взаємної звірки. В разі, якщо до вказаної дати постачальником не було подано акту звірки взаєморозрахунків, покупець призупиняє виконання грошових зобов'язань і в цьому випадку відповідальність, передбачена розділом 7 Договору на покупця не поширюється.
Доказів направлення актів до 01.05.2010 р. в порядку п. 5.7 Договору позивачем не надано, а матеріали справи містять акт звірки станом на 01.05.2010 р.
Таким чином, судом встановлено існування у відповідача заборгованості у розмірі 6 953,80 грн., а зобов'язання по оплаті поставленого товару на момент звернення позивача до суду настало з 01.05.2010 р..
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 6 953,80 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ТОВ «Островок Рітейл Груп»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ПП «ТВК «Ріко» про стягнення з ТОВ «Островок Рітейл Груп»заборгованості у розмірі 6 953,80 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 706,90 грн., індекс інфляції у розмірі 319,58 грн. та 3% річних у розмірі 107,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.05.2010 р. по 26.08.2010 р.
Судом встановлено, що з урахуванням п. 5.7 Договору та наявних актів звірки, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 01.05.2010 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором у визначений позивачем період складає 67,27 грн. В іншій частині -40,63 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
В задоволенні позову в частині стягнення інфляції у розмірі 319,58 грн. необхідно відмовити, оскільки індекс інфляції у визначений позивачем період становить від'ємне значення.
Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 706,90 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (різновидом якої є пеня), якщо це встановлено договором або законом.
Позивач, як підставу стягнення пені посилається на п. 5.7 Договору, проте змістом вказаного пункту договору не передбачено нарахування пені. Інші положення Договору також не передбачають відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення виконання грошового зобов'язання.
Пунктом 7 Додаткової угоди №1 передбачено відповідальність позивача у вигляді пені за порушення ним строку виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих відповідачем послуг.
Посилання позивача на ст. 216 Господарського кодексу України судом відхилено з огляду на відмінність правової природи пені та збитків.
З огляду на наведене у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 706,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Островок Рітейл Груп»на користь ПП «ТВК «Ріко» заборгованості у розмірі 6 953,80 грн. та 3% річних у розмірі 67,27 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
01.06.2010 р. між адвокатом Сиротинець М.В. (посвідчення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Чернігівській області №467 від 13.11.2009 р.) та ПП «ТВК «Ріко»укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання правової допомоги по справі за позовом ПП «ТВК «Ріко»до ТОВ «Островок Рітейл Груп»щодо стягнення заборгованості за договором поставки.
Відповідно до п. 4.2 вказаного договору сторони домовилися, що сума гонорару складає 5 000,00 грн.
Згідно п. 1.1 Додаткової угоди до Договору сторони домовились не включати в суму гонорару фактичні витрати, понесені адвокатом у зв'язку із поданням позову до суду, прибуттям для участі в судовому засіданні тощо.
Згідно довідки (розписки) наданої позивачем, ПП «ТВК «Ріко»в особі директора Назимко Н.А. сплачено на користь адвоката Сиротинець М.В. аванс за правову допомогу згідно договору від 01.06.2010 р. у розмірі 2 500,00 грн.
ПП «ТВК «Ріко»просить стягнути із відповідача судові витрати у розмірі 5 000,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні норми містяться в п. 12 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 р. №02-5/78.
В даному випадку, розмір адвокатських послуг, які просить стягнути позивач, становить 5 000,00 грн., а ціна позову -8 088,18 грн., тобто 61% ціни позову.
В той же час матеріали справи свідчать про те, що відповідач заборгованість не спростовує (актами звірки її визнає), а крім суми основного боргу (який не заперечується позивачем), адвокатом до складу позовних вимог обґрунтовано включено лише 67,27 грн. 3% річних.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що вартість адвокатських послуг, є явно завищеною та неспіврозмірною із наданими адвокатом послугами і складністю спору, а тому обґрунтованим є стягнення з відповідача 500,00 грн. на відшкодування понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія «Ріко»задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 36Б, офіс 39; ідентифікаційний код 36423758) на користь Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія «Ріко»(14017, Чернігівська область, м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Жабинського, 1-Б; ідентифікаційний код 35779978) основний борг у розмірі 6 953 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 67 (шістдесят сім) грн. 27 коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 94 (дев'яносто чотири) грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 45 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Повний текст рішення підписано 31.08.2010 р.