Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 березня 2023 року Справа№200/5361/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Донецької обласної державної адміністрації (далі - Донецька ОДА), Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (далі - КП “Компанія “Вода Донбасу”), надісланий на адресу суду через підсистему ЄСІТС “Електронний суд”, в якому, з урахуванням уточнень, позивач просив суд:
визнати бездіяльність Донецької ОДА в частині безконтрольності та не застосування до позивача, як і по всій Донецькій області вимог щодо заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року №85) протиправною;
встановити наявність компетенції (повноважень) відповідача Донецької ОДА ЄДРПОУ 00022473 щодо контролю виконання КП “Компанія “Вода Донбасу” ЄДРПОУ 00191678 вимог по заключенню типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року №85);
визнати дії КП “Компанія “Вода Донбасу” в частині відмови заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85) протиправними;
зобов'язати відповідачів довести до відома споживачів про затвердження типових договір шляхом зобов'язання виставити на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування громад Донецької області типові договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85:
4.1.типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
4.2.типовий договір з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що він як фізична особа, громадянин України, є власником ветеринарного аптечно-консультаційного пункту в АДРЕСА_1 . Позивач є індивідуальним споживачем, отримує послуги з централізованого водопостачання для власних (некомерційних) потреб людини і громадянина (фізичної особи) і санітарно-гігієнічних потреб, що підтверджується малим споживанням води щомісяця за договором. Наявність в особи статусу фізичної особи - підприємця не є безумовною підставою вважати використання ним води в комерційних цілях.
КП “Компанія “Вода Донбасу” є монополістом з надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення в м. Добропіллі Донецької області.
Позивачем отримано додаткову угоду №8 до договору №390 від 09 липня 2014 року на 2023 рік від Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП “Компанія “Вода Донбасу” (далі - Добропільське ВУВКХ КП “Компанія “Вода Донбасу”) з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Вказує, що договір №390 від 09 липня 2014 року, додаткова угода № 8 та всі попередні додаткові угоди до договору, не відповідали і не відповідають типовому договору, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 № 690, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85, затверджена нова форма типового договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Так, в договорі, як і в додаткових угодах, які надсилалася позивачу кожного року, надавач послуг (виконавець) називає себе виробником і відмовляється називати себе виконавцем у відносинах зі споживачем, що не відповідає, зокрема, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунального господарства» .
Зазначає, що подібні дії та щорічні надсилання додаткових угод стосуються всіх споживачів по місту, та, на думку позивача, і по всій Донецькій області.
На неодноразові письмові зауваження позивача змінити договір №390 фахівці Добропільського ВУВКГ не реагували.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 та п. 3 ч. 3 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якщо виконавець комунальних послуг пропонує споживачу укласти договір, що відрізняється від типового, то споживач має право від цього відмовитись і наполягати на укладанні договору на основі типового договору. У такому випадку виконавець послуг не має права припиняти надання послуг, оскільки законодавством та типовим договором така можливість йому не надана.
У випадку якщо виконавець послуг відмовиться в укладанні договору на основі типового, то споживач має право звернутись до суду на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії. (правова позиція Верховного суду України зроблена у справі №6-110цс12 від 10 жовтня 2012 року)
Відповідно до пункту 14 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України №690, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг.
Виконавець вищезазначену інформацію у себе на сайті не виставляє та направляє споживачам протиправні вимоги та незаконні договори.
Позивач зазначає, що ним в порядку досудового урегулювання спору отримана відповідь Національної комісії регулювання енергетики та комунальних послуг від 1 грудня 2022 року за № 15805/19.1.3/7-22, в якій зазначено, що Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП “Компанія “Вода Донбасу” є виконавцем послуг. Міністерство розвитку громад та територій України відповіддю від 30 листопада 2022 року №8/11.2/4454-22 зазначило, що ч.2 ст.8 Закону №2189 зобов'язує виконавця послуг готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Донецькою обласною державною адміністрацією надіслано відповідь на скаргу позивача від 13 грудня 2022 року №К-01624-5.3-1.4/56-22-1704, в якій зазначено, що скаргу розглянуто спільно з КП “Компанія “Вода Донбасу”, позивачу виконавцем буде надіслано для заключення типовий договір. На запит позивача до Донецької ОДА від 18 грудня 2022 року про те, чи типовий договір з центрального водопостачання та центрального водовідведення буде заключений тільки з позивачем, чи сайт Донецької ОДА вже містить зразок договору приєднання, в зв'язку з тим, що на сайті у виконавця послуг такий договір відсутній, відповіді не надходило.
Позивач просив позов задовольнити.
У встановлений судом строк Донецькою ОДА надано відзив, в обґрунтування якого зазначає, що повноваження Донецької ОДА, яка набула статусу Донецької обласної військової адміністрації, із здійснення управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації, таких об'єктів) визначені частиною третьою статті 15 цього ж Закону.
Майно КП «Компанія «Вода Донбасу» є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 5.2 Статуту КП «Компанія «Вода Донбасу», затвердженого розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28 серпня 2007 року №98р (далі - Статут).
КП «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, самостійним цілісним господарчим суб'єктом, суб'єктом публічного права та має право самостійно планувати свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, рішень обласної ради та Статуту підприємства, пунктом 7.4. якого передбачено, що орган управління не має права втручатись у господарську діяльність підприємства.
Стаття 6 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає загальні принципи господарювання, а саме: заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», яким повноваження із контролю за наданням та споживанням житлово-комунальних послуг, зокрема, дотриманням порядку укладання договорів про надання житлово-комунальних послуг на Донецьку облдержадміністрацію, обласну військову адміністрацію не покладені.
Висновками Верховного Суду зазначено, що позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Така позовна вимога стосуються саме встановлення наявності/відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень і заявлені позивачем, як фізичною особою, до суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, наведеними вище правовими нормами передбачено, що компетенційний спір може виникати виключно між суб'єктами владних повноважень. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини. Це означає, що фізична особа не може бути позивачем у спорі про наявність/відсутність компетенції суб'єкта владних повноважень.
За приписами частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Зазначений принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Заявлені у цій справі позивачем, як фізичною особою, позовні вимоги про наявність/відсутність компетенції суб'єкта владних повноважень не є юридичним спором у правовідносинах, розгляд яких передбачено нормами чинного процесуального закону і у зазначеному у позові формулюванні не може бути самостійним предметом судового розгляду.
За таких обставин, а також беручи до уваги правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі N 9901/70/19, постанові Верховного Суду 05 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а, відсутній компетенційний спір між позивачем та відповідачем 1 у справі № 200/5361/22.
КП «Компанія «Вода Донбасу» укладає типові договори зі своїми споживачами відповідно до Постанови № 690, Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та у межах чинного законодавства.
Доказів, які б свідчили про факт відмови КП «Компанія «Вода Донбасу» виконувати вимоги Постанови № 690, позивачем не надано.
З доказів наданих позивачем до позовної заяви вбачається, що позивач та КП «Компанія «Вода Донбасу» у порядку, передбаченому Постановою № 690 та частиною четвертою статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” здійснили обмін листами щодо пропозицій про укладання договору про надання комунальних послуг.
Ніякої відмови КП «Компанія «Вода Донбасу» щодо укладання з позивачем договору про надання комунальних послуг надані до позову копії документів не містять, відповідно позовна вимога про визнання дій КП «Компанія «Вода Донбасу» в частині відмови укладання типових договорів є безпідставною та необґрунтованою.
Позивач є індивідуальним споживачем у розумінні Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, порядок укладення договорів про надання комунальних послуг з яким визначений ч.4 ст. 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги», згідно із якою, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово іншій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Та не передбачає можливості укладання договору у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 13 цього ж Закону, шляхом укладання індивідуального договору про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, який розміщується та/або текст якого розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги.
Частина п'ята статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» регламентує порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг, для співвласників багатоквартирного будинку, яким позивач не є. Відповідно, процедура укладення договору з позивачем (як з індивідуальним споживачем) проводилась на підставі ч.4 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та не тягне за собою вимоги опублікування укладеного з позивачем договору, як з індивідуальним споживачем, на будь-яких веб-сайтах .
Позивач у своїй позовній заяві просить зобов'язати відповідачів довести до відома споживачів про затвердження типових договорів шляхом опублікування їх на офіційних веб-сайтах.
Слід врахувати, що, як вже вище зазначено, порядок укладання договорів про надання комунальних послуг визначено ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою на облдержадміністрацію так і на обласну військову адміністрацію не покладені повноваження щодо здійснення будь-яких дій із опублікування типових договорів про надання комунальних послуг на веб-сайтах органів місцевого самоврядування територіальних громад.
Також, як зазначено вище, згідно із ст. ст. 6, 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач також ввертає увагу на те, що подібна вимога не підлягає судовому розгляду, тому як не відноситься до індивідуальних виражених прав чи інтересів позивача. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16). Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18). Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 справа № 360/4267/21 та в Ухвалі Верховного Суду України від 27.12.2022 справа № 990/168/22.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позову.
У встановлений судом строк КП “Компанія “Вода Донбасу” надано відзив, в обґрунтування якого зазначає, що майно КП «Компанія «Вода Донбасу» є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 5.2 Статуту КП «Компанія «Вода Донбасу», затвердженого розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28.08.2007 № 98р (далі - Статут).
КП «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, самостійним цілісним господарчим суб'єктом, суб'єктом публічного права та має право самостійно планувати свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, рішень обласної ради та Статуту підприємства, пунктом 7.4. якого передбачено, що орган управління не має права втручатись у господарську діяльність підприємства.
Стаття 6 ГК України визначає загальні принципи господарювання, а саме: заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», яким повноваження із контролю за наданням та споживанням житлово-комунальних послуг, зокрема дотриманням порядку укладання договорів про надання житлово-комунальних послуг на Донецьку облдержадміністрацію, обласну військову адміністрацію не покладені.
Беручи до уваги правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19, постанові Верховного Суду 05 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а, відсутній компетенційний спір між позивачем та Відповідачем 1 у справі № 200/5361/22.
КП «Компанія «Вода Донбасу» укладає типові договори зі своїми споживачами відповідно до Постанови № 690, Закону України “Про житлово- комунальні послуги” та у межах чинного законодавства.
Доказів, які б свідчили про факт відмови КП «Компанія «Вода Донбасу» виконувати вимоги Постанови № 690 позивачем не надано.
З доказів наданих позивачем до позовної заяви вбачається, що позивач та КП «Компанія «Вода Донбасу» у порядку, передбаченому Постановою № 690 та ч. 4 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” здійснили обмін листами щодо пропозицій про укладання договору про надання комунальних послуг.
Ніякої відмови підприємство щодо укладання з Позивачем договору про надання комунальних послуг не виражало та немає такого наміру наразі.
25 січня 2023 року листом № 20/95 Добропільське ВУВКГ повідомило позивача про те, що договір № 390 укладений у редакції, яку запропонував позивач. На підставі абз. 2 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно, станом на 25 січня 2023 року спір між сторонами, відносно укладення типового договору був врегульований.
Частина 5 ст. 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» регламентує порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг, для співвласників багатоквартирного будинку, яким позивач не є. Відповідно, процедура укладення договору з позивачем (як з індивідуальним споживачем) проводилась на підставі ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та не тягне за собою вимоги опублікування укладеного з позивачем договору, як з індивідуальним споживачем, на будь-яких веб-сайтах .
Позивач у своїй позовній заяві просить зобов'язати відповідачів довести до відома споживачів про затвердження типових договорів шляхом опублікування їх на офіційних веб-сайтах.
Слід врахувати, що як вже вище зазначено, порядок укладання договорів про надання комунальних послуг визначено ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою на облдержадміністрацію так і на обласну військову адміністрацію не покладені повноваження щодо здійснення будь-яких дій із опублікування типових договорів про надання комунальних послуг на веб-сайтах органів місцевого самоврядування територіальних громад.
Також, як зазначено вище, згідно із ст. ст. 6, 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач звертає увагу на те, що подібна вимога не підлягає судовому розгляду, тому як не відноситься до індивідуальних виражених прав чи інтересів позивача. Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).
Зазначає, що в клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач ввів суд в оману, зазначивши, що має дохід лише з мінімальної пенсії за віком. Позивач не повідомив суд про кошти, які він отримує від здійснення підприємницької діяльності - надання ветеринарних послуг у АДРЕСА_1 .
Вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачем надано відповідь на відзив Донецької ОДА, в якій зазначає, що відповідно до ст.4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території забезпечує виконання Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, забезпечує розгляд звернень громадян та їх об'єднань, здійснюють повноваження, зокрема, із управління об'єктами ЖКГ, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.
Відповідач не виконує законодавство України, не контролює діяльність комунального підприємства, в даному випадку щодо виконання нормативного акту обов'язкової дії, а готує відписки, зокрема, у вигляді зазначеного відзиву.
Дії та бездіяльність відповідачів, які ігнорують виконання постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, щорічно стосуються всіх споживачів по кожному місту і по всій Донецькій області, в т.ч. позивача. Суд має право вийти за межі позовних вимог, якщо позовні вимоги викладені не точно чи без посилання на необхідну статтю.
Просить суд не приймати до уваги відзив Донецької ОДА та задовольнити позов.
Позивачем надано відповідь на відзив КП «Компанія «Вода Донбасу», в якій зазначає, що не погоджується із твердженням КП «Компанія «Вода Донбасу», що станом на 25 січня 2023 року спір між сторонами, відносно укладення типового договору було врегульовано. Зазначає, що надання оцінки спроможності позивача сплатити судовий збір за подання позову не входить до компетенції відповідачів. Відповідач не виконує законодавство України, в даному випадку щодо виконання нормативного акту обов'язкової дії, а готує відписки , зокрема, у вигляді зазначеного відзиву.
Просить суд не приймати до уваги відзив КП “Компанія “Вода Донбасу” та задовольнити позов.
Ухвалою суду від 6 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивач має надати: документ про сплату судового збору в сумі 992,40 грн.
У строк встановлений судом на виконання вимог ухвали від 6 січня 2023 року, позивачем надано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Крім того, позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, які викладені позовні вимоги в новій редакції.
Ухвалою суду від 24 січня 2023 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позову до Донецької ОДА, КП “Компанія “Вода Донбасу” про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, до ухвалення рішення по справі та прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №200/5361/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
14 лютого 2023 року на адресу суду надійшов відзив Донецької ОДА на позовну заяву з додатками.
14 лютого 2023 року позивачем надіслана на адресу суду через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” відповідь на відзив Донецької ОДА.
15 лютого 2023 року позивачем надіслана на адресу суду через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” відповідь на відзив КП “Компанія “Вода Донбасу”.
23 лютого 2023 року на адресу суду надійшов відзив КП “Компанія “Вода Донбасу” з додатками.
6 березня 2023 року позивачем надіслані на адресу суду через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” пояснення.
Ухвалою суду від 31 березня 2023 року закрито провадження по цій справі в частині позовних вимог щодо:
зокрема, визнання бездіяльності Донецької обласної державної адміністрації в частині безконтрольності та не застосування по всій Донецькій області вимог щодо заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року №85) протиправною;
встановлення наявності компетенції (повноважень) відповідача Донецької ОДА ЄДРПОУ 00022473 щодо контролю виконання КП “Компанія “Вода Донбасу” ЄДРПОУ 00191678 вимог по заключенню типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року №85);
визнання дій КП “Компанія “Вода Донбасу” в частині відмови заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85) протиправними;
зобов'язання відповідачів довести до відома споживачів про затвердження типових договір шляхом зобов'язання виставити на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування громад Донецької області типові договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85:
4.1.типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
4.2.типовий договір з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, власником ветеринарного аптечно-консультаційного пункту в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про власність.
ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.
Позивачем від Добропільського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» отримано додаткову угоду №8 до договору №390 від 9 липня 2014 року на 2023 рік щодо централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Надана додаткова угода №8 на думку позивача не відповідала типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення».
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в листі від 1 грудня 2022 року за №15805/19.1.3/7-22 на звернення позивача надала роз'яснення, що Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» є виконавцем послуг.
Стосовно розбіжностей, що виникають при укладенні/зміні договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 23 та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з центрального водопостачання та водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому, згідно з абзацом другим частини першої статті 9 Закону про ЖКП споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Розбіжності, що виникають під час укладення/зміни договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення, підлягають вирішенню за згодою сторін або у судовому порядку.
Міністерство розвитку громад та територій України листом від 30 листопада 2022 року №8/11.2/4454-22 на звернення позивача зазначило, що ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язує виконавця послуг готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Для виконання перенаправили до Донецької ОВА, для розгляду спільно з органом місцевого самоврядування м. Добропілля та вжиття вичерпних заходів.
На даний час типові договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення»(далі - Правила №690) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85).
Донецькою ОДА листом від 13 грудня 2022 року №К-01624-5.3-1.4/56-22-1704 надано відповідь на звернення позивача до Міністерства розвитку громад та територій України де зазначено, що на території Добропільської міської територіальної громади виконавцем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є відокремлений підрозділ Компанії - Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства.
На всі звернення ОСОБА_1 були надані письмові відповіді, а також усні роз'яснення щодо відповідності договору та додаткових угод нормам чинного законодавства України. Неодноразово зверталась увага позивача на процедуру оформлення протоколу узгодження розбіжностей, якщо позивач не згоден з формою типового договору. На адресу компанії не надходило жодного протоколу узгодження розбіжностей.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» компанія готова направити на Вашу електронну адресу примірник нового типового договору для ознайомлення та підписання.
18 грудня 2022 року позивач надіслав заяву до Донецької ОДА де просив повідомити: «Типовий договір з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення буде заключений тільки з позивачем, чи сайт Донецька ОДА вже містить зразок договору приєднання, в зв'язку з тим, що на сайті у виконавця послуг такий договір відсутній. Чи інших будуть продовжувати смикати кожен рік протиправними вимогами та протиправними договорами, а витрати на доставку, папери та додаткові угоди будуть включені у тарифи?». Просив зазначити посилання, де на сайті Донецької ОДА, доведено споживачам про виконавця послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в Донецькій області, та інформацію про типовий договір приєднання.
Листом Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства від 19 грудня 2022 року за вих.№20/715 позивача повідомлено, що п.3 довіреності №03-13 від 21 грудня 2021 року, яка видана КП “Компанія “Вода Донбасу” директору Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Полтавцю О.В., директор має право самостійно підписувати договори та додаткові угоди до них з надання послуг водопостачання, водовідведення з юридичними та фізичними особами без обмеження суми договору, але з додержанням суттєвих умов примірника договору компанії насамперед щодо строків оплати, ціни послуг.
Бланк типового договору, що був направлений на адресу підприємства і ним отриманий 19 грудня 2022 року не є проектом договору, оскільки відсутні реквізити сторін, погоджений об'єм послуг, ціна тощо.
Не погоджуючись із бездіяльністю Донецької ОДА в частині безконтрольності та не застосування до позивача вимог щодо заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року №85), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Донецької ОДА протиправною в частині безконтрольності та не застосування до позивача вимог щодо заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року №85), суд зазначає наступне.
Так, статут КП «Компанія «Вода Донбасу» затверджено розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28 серпня 2007 року № 98р (далі - Статут).
Пунктом 1.3 Статуту визначено, що підприємство є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради.
Відповідно до п.1.4 Статуту органом управління є Донецька обласна рада.
Майно КП «Компанія «Вода Донбасу» є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 5.2 Статуту).
Згідно ч.2 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» обласна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Організація, повноваження та порядок діяльності Донецької облдержадміністрації, обласної військової адміністрації визначені Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до статей 118, 119 Конституції України, частини другої статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Донецька облдержадміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (частина третя стаття 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.
Указом Президента України від 22 лютого 2022 року № 68/2022 утворена Донецька обласна військова адміністрація.
Повноваження Донецької обласної ради щодо управління КП «Компанія «Вода Донбасу», протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування здійснює Донецька обласна державна адміністрація, обласна військова адміністрація згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Крім того, повноваження Донецької облдержадміністрації, яка набула статусу Донецької обласної військової адміністрації, із здійснення управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації, таких об'єктів) визначені частиною третьою статті 15 цього ж Закону.
КП «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, самостійним цілісним господарчим суб'єктом, суб'єктом публічного права та має право самостійно планувати свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, рішень обласної ради та Статуту підприємства, пунктом 7.4. якого передбачено, що орган управління не має права втручатись у господарську діяльність підприємства.
Стаття 6 ГК України визначає загальні принципи господарювання, а саме: заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», яким повноваження із контролю за наданням та споживанням житлово-комунальних послуг, зокрема дотриманням порядку укладання договорів про надання житлово-комунальних послуг на Донецьку облдержадміністрацію, обласну військову адміністрацію не покладені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 затверджено «Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» (далі - Правила № 690).
Пунктом 1 Правил № 690 визначено, що ці правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг.
Щодо твердження позивача про те що фахівці Добропільського ВУВКГ не реагували на зміну типового договору і ці дії стосуються всіх споживачів по місту, і по області, як вважає позивач, суд зазначає, що це твердження позивача спростовується матеріалами справи, оскільки наявні в матеріалах справи звернення позивача стосувалися переддоговірної роботи по укладенню відповідного договору та не залишилися без відповіді Добропільського ВУВКГ.
Порушення прав всіх споживачів послуг КП “Компанія “Вода Донбасу” у місті Добропілля та в межах Донецької області є лише суб'єктивним твердженням позивача, яке не підкріплюється жодними об'єктивними обставинами справи.
Щодо доводів позивача з приводу витрачання співробітниками КП “Компанія “Вода Донбасу” тони паперу та їх зайнятість в процесі підготовки додаткових угод несе додаткові витрати, які включаються в тарифи, а тарифи оплачуються з держбюджету у вигляді компенсації пільг та субсидій, суд зазначає наступне.
Знов ж таки, суд зауважує, що це твердження є суб'єктивним оціночним ставленням позивача до порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.
Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 10 жовтня 2012 року у справі №6-110цс12, суд зазначає наступне.
Так, судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України 10 жовтня 2012 року розглянуто справу № 6-110 цс 12, предметом якої був спір про зобов'язання споживача укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
При розгляді цієї справи Верховний суд України зробив правовий висновок, який полягає в наступному:
«Відповідно до змісту статті 627 ЦК України свобода договорів не є безмежною і у випадках, передбачених актами цивільного законодавства, особа зобов'язана укласти відповідний договір. Такий випадок, зокрема, передбачено пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Встановивши, що виконавцем такі послуги надаються, а споживач їх отримує, однак ухиляється від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, який підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, суд за позовом виконавця ухвалює рішення про визнання зазначеного договору укладеним».
Тобто ця правова позиція Верховного суду України стосується відмінних від цих правовідносин, що є предметом розгляду справи №200/5361/22.
Щодо зауваження позивача викладених в письмових поясненнях про те, що ОСОБА_2 є неналежним представником, оскільки в довіреності незазначені суд та номер справи, суд зазначає наступне.
Так, представництво інтересів від імені КП “Компанія “Вода Донбасу” здійснює генеральний директор Ігор Новак, за підписом якого суду надано відзив на позовну заяву і додатки до нього.
Відомості відносно представника КП “Компанія “Вода Донбасу” - Тищенка А. О. в матеріалах справи відсутні. Від імені ОСОБА_2 , як представника КП “Компанія “Вода Донбасу” документи до суду не надавались, з огляду на що у суду не має підстав для надання оцінки довіреності виданої КП “Компанія “Вода Донбасу” на ім'я ОСОБА_2 .
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вже було зазначено вище, ухвалою суду від 31 березня 2023 року закрито провадження по цій справі в частині позовних вимог щодо визнання бездіяльності Донецької обласної державної адміністрації в частині безконтрольності та не застосування по всій Донецькій області вимог щодо заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року №85) протиправною
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову щодо заявлених вимог про визнання бездіяльності Донецької ОДА протиправною в частині безконтрольності та не застосування до позивача вимог щодо заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року №85) .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позову до Донецької ОДА, КП “Компанія “Вода Донбасу” про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, до ухвалення рішення по справі.
Позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року по справі №200/5361/22, в частині відстрочки ОСОБА_1 сплату судового збору.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі № 200/5361/22.
Нормами ч.2 ст. 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною 2 пункту 3 пп. 2 цієї статті визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 гривню.
Судовий збір за подачу позову немайнового характеру фізичною особою до Донецького окружного адміністративного суду становить 992,40грн.
Згідно вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Подача даної заяви здійснена через "Електронний суд", тому позивач повинен був сплатити 793,92грн(992,4*0,8).
Таким чином, судовий збір у розмірі 793,92 грн. підлягає стягненню до державного бюджету з позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Донецької обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022473, вул. Олекси Тихого,6, м. Краматорськ, Донецька область, 84306), Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (ЄДРПОУ 00191678, вул. Митрополитська, 177а, м. Маріуполь, Донецька область, 87547) щодо заявленої вимоги про визнання бездіяльності Донецької ОДА протиправною в частині безконтрольності та не застосування до позивача вимог щодо заключення типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року №85) - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до державного бюджету судовий збір у розмірі 793,92 (сімсот девяносто три) гривні 92 копійки.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 31 березня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов