Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 квітня 2023 року Справа№200/5102/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ: 40109058, 87517, м. Маріуполь, проспект. Нахімова, 86) про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення повного та своєчасного розрахунку при звільненні;
- стягнути з відповідача не виплачені при звільненні позивача суми в загальному розмірі 72 184, 03 грн, зокрема: компенсацію невикористаної частини щорічної відпустки за 2019 рік - 10 днів, за 2021 рік - 20 діб, невикористаної додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, за 2020 рік - 14 днів та 2022 рік - 14 днів (загалом 58 днів) в сумі 24234,72 грн.; додаткову доплату на період дії карантину за лютий-грудень 2021 року в розмірі 22877,91 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02.03.2022 року до ухвалення рішення суду у справі з розрахунку 424,92 грн. за кожен робочий день.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.03.2022 року позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Однак, ГУНП в Донецькій області розрахунок з позивачем при звільненні не проведено, про нараховані суми, належні йому при звільненні письмово не повідомлено.
03.10.2022 позивач звернувся до ГУНП в Донецькій області з проханням надати йому інформацію про належний розмір виплат при звільненні та здійснити виплату всіх належних сум, включаючи: компенсацію за невикористані відпустки (щорічну основну та додаткові); додаткову доплату на період дії карантину; матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань та інші належні йому виплати.
Листом від 04.11.2022 № 527/26/02-2022 ГУНП в Донецькій області майже в повному обсязі відмовило позивачу у виплаті сум, належних при звільненні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року позовну заяву залишено без руху в порядку ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом та поновлено строк звернення до суду з даним позовом. Продовжено судовий розгляд адміністративної справи.
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що наказом ГУНП в Донецькій області від 28.02.2022 № 103 о/с ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції з 01.03.2022 за п. 7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Наказом ГУНП в Донецькій області від 04.11.2022 № 514 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Донецькій області від 28.02.2022 № 103 о/с та оголошено невикористану відпустку за 2022 рік у кількості 05 діб та додаткову оплачувану відпуску, як матері, яка виховує двох дітей віком до 15 років, відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» за 2022 рік у кількості 10 діб.
Щодо проведення грошової компенсації за невикористані дні відпусток, відповідач просив суд звернути увагу на висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 31.10.2022 у справі № 241/2229/20 та на роз'яснення Міністерства соціальної політики "Щодо застосування окремих норм законодавства про відпустки" від 18.08.2016, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) грошовою компенсацією.
Відповідно до довідки УКЗ ГУНП в Донецькій області від 14.12.2022 № 3451/12/03- 2022 позивач мав невикористані відпустки за 2019 рік - 10 діб, за 2020 рік - 20 діб.
Проте з посиланням на ч. 10 ст. 93 Закону №580-VIII, відповідно до якої за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону, позивачу було нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку за 2022 рік у кількості 05 діб та додаткову оплачувану відпустку, як матері яка виховує двох дітей віком до 15 років.
Що стосується невикористаної відпустки за 2019 - 10 діб та 2020 - 20 діб, відповідачем зазначено, що виплата грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки Порядком №260 (п. 8 розділу ІІІ) не передбачена.
Відповідно до ч.10 ст. 93 Закону №580-VIII та п. 8 розділу ІІІ Порядку №260 грошова компенсація передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються зі служби.
Довідка УФЗБО ГУНП в Донецькій області (яка була надана самим позивачем) підтверджує нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за
невикористану відпустку за 2022 рік та додаткову оплачувану відпустку, як матері,
яка виховує двох дітей віком до 15 років за 2022 рік у сумі 6173,59 грн.
Щодо нарахування та виплати додаткової доплати на період дії карантину відповідачем зазначено, що з лютого 2021 року не здійснювалась не тільки позивачу, а й іншим працівникам, оскільки за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів та на сьогодні головним розпорядником кошти не виділяються.
Щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, відповідач вказав на те, що фактично позивачу не було відмовлено у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а лише вказано на те, що наданий час в управлінні відсутні необхідні асигнування для виплати матеріальної допомоги.
Крім того, виплата грошових коштів без наявності відповідних асигнувань, фактично буде вважатися порушенням бюджетного законодавства.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач зазначив, що позивач обмежений правом на звернення до суду з даною вимогою, яка не відноситься до грошового забезпечення поліцейських, відповідно до норм спеціального законодавства з дня проведення з ним остаточного розрахунку та позивачем пропущено місячний строк звернення до суду.
До того ж, позивач просить стягнути затримку розрахунку при звільненні саме починаючи з 02.03.2022 по день винесення судом рішення. Отже, станом на день звернення до суду 05.11.2022 позивачем штучно збільшено розмір затримки за для більшої суми компенсації та не надано доказів щодо поважності причин пропуску звернення до суду, що на думку відповідача не є справедливим та виваженим.
Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
На теперішній час дію воєнного стану в Україні продовжено.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт НОМЕР_2 .
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 28.02.2022 року №103 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 - інспектора сектору адміністративної практики Волноваського районного відділу поліції відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) з 01 березня 2022 року, встановивши їй у березні 2022 року премію у розмірі 103,493%. Вислуга років на 01 березня 2022 року складає: у календарному обчисленні - 03 роки 01 місяць 00 днів.
03.10.2022 позивач звернувся до ГУНП в Донецькій області з заявою, в якій просив надати інформацію про належний йому розмір виплат при звільненні та здійснити виплату всіх належних сум, включаючи: компенсацію за невикористані відпустки (щорічну основну та додаткові); додаткову доплату на період дії карантину; матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань та інші належні мені виплати.
Листом від 04.11.2022 року № 527/26/02-2022 ГУНП в Донецькій області повідомило позивача, що додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2020 по 2021 позивачем використано. Рапортів щодо надання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік до підрозділів кадрового забезпечення не надходило.
З листа вбачається, що додаткову соціальну оплачувану відпустку, як мати, яка має двох або більше дітей віком до 15 років за період 2019-2021 роки позивачем використано в повному обсязі. За 2022 рік вказану відпустку не використано.
Позивача повідомлено, що тривалість щорічної основної відпустки відповідно до вислуги років за період проходження служби в Національній поліції складала: за 2019 рік - 25 діб (використано 15 діб, невикористана частина - 10 діб); за 2020 рік - 30 діб (використана в повному обсязі); за 2021 рік - 20 діб (використано 10 діб, невикористана частина - 20 діб); за 2022 рік (за фактично відпрацьований час) - 5 діб (не використано).
Крім того, з вищезазначеного листа вбачає, що наказом ГУНП в Донецькій області від 04.11.2022 №514 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Донецькій області від 28.02.2022 №103 о/с та оголошено невикористану відпустку за 2022 року у кількості 05 діб, та додаткову оплачувану відпустку, як матері, яка виховує двох дітей віком до 15 років, відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» за 2022 рік у кількості 10 календарних днів.
На підставі цього наказу, позивачу нараховано грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік та за додаткову оплачувану відпустку, як матері, яка виховує двох дітей до 15 років за 2022 рік в сумі 6267,60 грн (із розрахунку: посадовий оклад 2400,00 грн + оклад за спеціальним званням 1600,00 грн + надбавка за вислугу років (10%) 100,00 грн + надбавка за специфічні умови (40%) 1760,00 грн + премія (103,493%) 6375,17 грн = 12535,17 грн/30 діб*15 діб). Після надходження фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів, із відрахуванням обов'язкових податків та зборів, позивачу буде перераховано 6173,59 грн.
Нарахування та виплата доплати за час періоду дії карантину з 18.02.2021 року по 03.03.2022 рік позивачу не здійснена з підстав відсутності фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів.
Крім того, з листа вбачається, за період з 2019 по 2022 рік позивачу нарахована та виплачена доплата за службу в нічний час в сумі 774,23 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Статут). Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.
Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Стосовно позовної вимоги щодо стягнення компенсації невикористаної частини щорічної відпустки за 2019 рік - 10 днів, за 2021 рік - 20 діб, невикористаної додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, за 2020 рік - 14 днів та 2022 рік - 14 днів (загалом 58 днів) в сумі 24 234,72 грн, суд зазначає наступне.
Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) визначені державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 КЗпП України.
Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з частинами 1, 2 статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Статтею 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Також відповідно до приписів наведеної статті поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8, 11 статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Як зазначалось вище, відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 по справі № 160/10875/19, яка відступила від попередніх висновків Верховного Суду щодо питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським.
Відповідно до довідки УКЗ ГУНП в Донецькій області від 14.12.2022 № 3451/12/03- 2022 позивач мав невикористані відпустки за 2019 рік - 10 діб, за 2020 рік - 20 діб.
Судом встановлено, що позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік - 10 діб, за 2020 рік - 20 діб, за 2022 рік - 5 діб, загалом невикористаної щорічної відпустки - 35 діб.
Крім того, позивач мав право на додаткову оплачувану соціальну відпустку, як мати, яка має двох дітей віком до 15 років, тривалістю 10 діб, яку не використав у 2022 році.
Також, позивач як особа зі статусом «учасник бойових дій» мав право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, яка надається учасникам бойових дій та яку він не використав у 2020 та 2022 роках, тривалістю загалом 28 календарних днів, що підтверджено довідкою ГУНП в Донецькій області від 14.12.2022 № 3451/12/03-2022.
Таким чином, загальна кількість днів невикористаної відпустки склала 35 + 10 + 28 = 73 дні.
Фактично компенсація за невикористану відпустку за 2022 рік та додаткову оплачувану відпустку, як матері, яка виховує двох дітей віком до 15 років за 2022 рік у сумі 6173,59 грн виплачена позивачу відповідачем шляхом перерахунку на його картковий рахунок 28.11.2022, що підтверджено копією платіжного доручення №65751630647CR.
Проте, ГУНП в Донецькій області повідомило позивача, що здійснить виплату компенсації лише за 15 днів невикористаної відпустки (5 днів - щорічна відпустка за 2022 рік та 10 днів - додаткова оплачувана соціальна відпустка як матері 2 дітей за 2022 рік) в розмірі 6267,60 грн. (з розрахунку 417, 84 грн. за один день невикористаної відпустки), що підтверджено також довідкою від 22.12.2022 № 466.
В частині виплати належної позивачу компенсації інших 58 днів невикористаної відпустки ГУНП в Донецькій області йому відмовило, оскільки, на його думку, виплата грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку поліцейським проводиться тільки «за невикористану в році звільнення відпустку», а виплата грошової компенсації за невикористану відпустку учасникам бойових дій взагалі не проводиться, оскільки така відпустка «повинна бути використана працівником протягом календарного року».
Розмір належної позивачу, але не виплаченої ГУНП в Донецькій області при звільненні компенсації за невикористані відпустки складає 58 днів х 417, 84 грн. = 24234,72 грн.
Отже, позивач при звільненні зі служби в поліції має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпусток за зазначені роки. Доказів нарахування і виплати позивачу такої компенсації матеріали справи не містять.
Стосовно вимог щодо стягнення додаткової доплати на період дії карантину за лютий-грудень 2021 року в розмірі 22 877, 91 грн, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня на усій території України карантин. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі Постанова № 342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі Постанова № 375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення.
За приписами п.п. 2-5 вказаної постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї Постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Згідно з інформацією УФЗБО ГУНП в Донецькій області № 394 від 22.02.2022 за період з 18.02.2021 до 31.12.2021 позивачу було нараховано, але не виплачено додаткову доплату на період дії карантину в розмірі: за лютий 2021 року - 1 370, 35 грн; за березень 2021 року - 3 488, 17 грн; за квітень 2021 року - 2 906, 81 грн; за травень 2021 року - 2 000, 48 грн; за червень 2021 року - 3 445, 28 грн; за липень 2021 року - 3 425, 65 грн; за серпень 2021 року - 994, 54 грн; за вересень 2021 року - 2 279, 05 грн; за жовтень 2021 року - 446, 43 грн; за листопад 2021 року - 2 281, 34 грн ; за грудень 2021 року - 239, 81 грн.
Судом встановлено, що загальний розмір нарахованої, але не виплаченої позивачу додаткової доплати на період дії карантину за вказаний період складає 22877, 91 грн.
Тому суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення додаткової доплати на період дії карантину за лютий - грудень 2021 року в розмірі 22877,91 грн. підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1-2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», надати право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, зокрема надавати поліцейським один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постанови № 988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Згідно з п.5 Розділу І вказаного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п.13 розділу ІІ «Грошове забезпечення» Порядку №260 - поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.
Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.
Таким чином, указаним Порядком зазначено право поліцейського на отримання одноразових матеріальних допомог для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, які надаються на підставі написаних поліцейським рапортів.
На виконання вказаних вимог Порядку № 260 позивачем 19.01.2022 було подано рапорти на ім'я начальника ГУНП в Донецькій області, погоджені т.в.о начальника Волноваського РВП про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік.
Листом від 04.11.2022 № 527/26/02-2022 відповідач відмовив позивачу у наданні указаних допомог через відсутність у відповідача коштів, незважаючи на тривалий час після його звільнення.
Тобто, ні в період несення служби, ні в день звільнення позивача з органів поліції вказані матеріальні допомоги йому не виплачені.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, як джерела права (параграф 26 рішення від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України", параграф 24 рішення від 10.03.2011 у справі "Сук проти України"), реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що підставною для не сплати матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є відсутність матеріальних коштів.
Виходячи з довідки від 02.11.2022 № 241, наданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області середньомісячний розмір грошового забезпечення позивача склав 12535,17 грн., отже з урахуванням вимог пункту 13 розділу ІІ Порядку № 260 при звільненні ОСОБА_1 мали бути виплачені матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн. та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань також в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12 535, 17 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02.03.2022 до ухвалення рішення суду у справі з розрахунку 424, 92 грн за кожен робочий день, суд зазначає наступне.
Спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (як затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги та іншого), у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю в частині, що не суперечить спеціальному законодавству.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 по справі № 806/1899/17, від 04.12.2019 по справі № 825/66/16.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 16) Закону України № 2352-IX від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: "у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.".
Таким чином, зважаючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом у грудні 2022 року, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 117 КЗпП у вказаній редакції, та стягненню підлягає середній заробіток за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який в спірних відносинах, становить 133 робочих дні.
В той же час, вирішуючи питання про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з такого.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Судовим розглядом встановлено, що днем звільнення позивача зі служби є 01.03.2022, тоді як остання виплата позивачу була проведена 28.11.2022, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача. При цьому повний розрахунок з позивачем не здійснено, що визначено даним рішенням.
Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117, 237 КЗпП України, вказав на те, що згідно зі ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також у вказаному судовому рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Однак, незважаючи на те, що наразі неможливо встановити дату остаточного розрахунку відповідача з ОСОБА_1 , цей строк в будь-якому випадку вже є більшим ніж визначений статтею 117 КЗпП України шестимісячний термін, а отже ця вимога позивача також може бути вирішена в даному проваджені.
Середньоденна заробітна плата позивача, визначена виходячи з виплат за останні фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, складає 424,92 грн, про що Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області надано довідку № 241 від 02.11.2022, обчислену відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчислена в повному обсязі за 133 днів, складає 56514,36 грн (133 (час затримки)* 424,92 (розмір середньоденного грошового забезпечення).
У пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Враховуючи розмір невиплачених позивачу при звільненні сум та істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку є співмірною зі встановленим розміром заборгованості.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій.
Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ: 40109058, 87517, м. Маріуполь, проспект. Нахімова, 86) про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо нездійснення повного та своєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 не виплачені при звільненні суми в загальному розмірі 72184,03 грн, а саме: компенсацію невикористаної частини щорічної відпустки за 2019 рік - 10 днів, за 2021 рік - 20 діб, невикористаної додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, за 2020 рік - 14 днів та 2022 рік - 14 днів (загалом 58 днів) в сумі 24234,72 грн; додаткову доплату на період дії карантину за лютий-грудень 2021 року в розмірі 22877,91 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56514,36 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш