83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.08.10 р. Справа № 9/91пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.
При секретарі судового засіданні Гутевич С.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк
про визнання договору підряду №б/н від 15.04.2008р. недійсним.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк, про визнання договору підряду №б/н від 15.04.2008р. недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір підряду №б/н від 15.04.2008р. є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки керівник відповідача, який вчинив правочин не мав необхідного обсягу повноважень та відповідачем було застосовано обман відносно наявності таких повноважень у керівника відповідача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву №762 від 09.09.2009р., відповідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства України при укладанні спірного договору.
13.10.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області Товариство з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк надало заяву вих.№12/91 від 12.10.2009р. про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі 852 000грн.00коп., які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк.
Ухвалою від 13.10.2009р. по справі №9/91пд господарський суд Донецької області заяву вих.№12/91 від 12.10.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк про вжиття заходів до забезпечення позову залишив без задоволення.
22.10.2009р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга вих.№21/91 від 21.10.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 13.10.2009р. про залишення без задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк про вжиття заходів до забезпечення позову по справі №9/91пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк, про визнання договору підряду №б/н від 15.04.2008р. недійсним.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 22.10.2009р. на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №9/91пд до повернення матеріалів справи на адресу господарського суду Донецької області.
05.11.2009р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №9/91пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк, про визнання договору підряду №б/н від 15.04.2008р. недійсним у зв'язку з закінченням апеляційного провадження.
Ухвалою від 05.11.2009р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №9/91пд.
12.11.2009р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов запит від 12.11.2009р. Донецького апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи №9/91пд позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк, про визнання договору підряду №б/н від 15.04.2008р. недійсним.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 12.11.2009р. на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №9/91пд до повернення матеріалів справи на адресу господарського суду Донецької області.
Згідно супровідного листа від 12.11.2009р. господарський суд Донецької області направив матеріали справи №9/91пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду.
На адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №9/91пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк, про визнання договору підряду №б/н від 15.04.2008р. недійсним.
Ухвалою від 09.08.2010р. провадження по справі поновлено та справу призначено до розгляду.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:
15.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк, в особі директора Рудської Галини Володимирівни, діючого на підставі статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк, в особі генерального директора Че Сергія Діновича, діючого на підставі статуту, укладений договір підряду №б/н від 15.04.2008р.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Частиною 2 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду.
Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Виходячи з чого, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо виконання підрядних робіт за договором №б/н від 15.04.2008р.
За твердженням позивача, договір №б/н від 15.04.2008р. укладений з порушенням приписів чинного законодавства України, зокрема ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України, п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668 „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві”, а саме позивач посилається на те, що відповідач на момент підписання наведеного договору не надав документа, який підтверджував би повноваження директора на підписання наведеного договору та є підстави вважати, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк не мав необхідний обсяг повноважень для підписання договору, позивач припускає, що ціна договору, можливо, перевищує розмір статутного капіталу підприємства відповідача, у спірному договорі відсутні істотні вимоги, а саме права сторін, порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду, вимоги до організації робіт, джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта), умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва, що є підставою недійсності правочину, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду із відповідними вимогами про визнання договору №б/н від 15.04.2008р. недійсним.
В свою чергу, відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує та зазначає, що у змісті договору підряду №б/н від 15.04.2008р. дотримані всі істотні умови, визначені ч.5 ст.318 Господарського кодексу України, а саме найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Також відповідач стверджуєё що норми Господарського кодексу України мають більшу юридичну силу ніж норми Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668 „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” як норми підзаконного нормативно-правового акту України.
За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи положення ст.ст.215, 203 Цивільного кодексу України, ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України при заявлені вимог про визнання недійсним договору позивачем повинно бути доведено факт порушення норм закону під час його укладання.
Як зазначено вище, обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору, позивач посилається на ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України, а також на те, що відповідач на момент підписання наведеного договору не надав документа, який підтверджував би повноваження директора на підписання наведеного договору та є підстави вважати, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк не мав необхідний обсяг повноважень для підписання договору, позивач припускає, що ціна договору, можливо, перевищує розмір статутного капіталу підприємства відповідача, у спірному договорі відсутні істотні вимоги, а саме права сторін, порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду, вимоги до організації робіт, джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта), умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги приписи ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України та обставини, наведені позивачем у якості підстави для визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку, що вказані твердження позивача не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного:
По-перше, посилання позивача не ймовірність відсутності у директора відповідача достатніх повноважень для укладання спірного договору мають характер необґрунтованих припущень, які у повній мірі спростовуються змістом п.21 наданого до матеріалів справи статуту відповідача. Згідно вказаного положення статуту голова виконавчого органу (генеральний директор): має право, без довіреності виконувати дії від імені товариства; укладає угоди згідно чинному законодавству та положень статуту тощо. Таким чином, генеральний директор відповідача як його виконавчий орган згідно п. 21 статут був уповноважений на укладання спірного договору і набуття у такий спосіб прав та обов'язків для свого товариства у розумінні ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України.
По-друге, згідно ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України обман відносно повноважень керівника на укладання певного договору взагалі не відноситься до обставин у розумінні вказаних норм, що мають істотне значення, в контексті можливості визнання спірного договору недійсним. Більш того, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Між тим, як було встановлено судом, керівник відповідача, що підписав спірний договір, згідно статуту мав достатній обсяг повноважень - отже, обставина, яка могла б замовчуватися взагалі відсутня. Більш того, суд вважає запропонований підхід позивача до перевірки повноважень свого контрагенту за договором хибним, оскільки за змістом абзацу 4 п. 9.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111 саме на сторону договору покладається обов'язок перевіряти наявність необхідних повноважень у свого контрагента, що у повній мірі узгоджується та може бути реалізоване враховуючи положення ч. 1 ст. 16 та ч.ч.1, 2 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”.
По-третє, за приписом ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В свою чергу, ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні приписи містять норми ч.ч.1, 2 ст.180 Господарського кодексу України.
Одночасно, ч.3 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до п.2.1 вказаного договору підрядник (відповідач) зобов'язується виконати роботи щодо облаштування стяжки підлог на об'єкті, площею 11 044м2, а замовник (позивач) прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, визначених договором.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість робіт за даним договором визначається з розрахунком 92грн.11коп. у т.ч. ПДВ 15грн.35коп. за 1м2.
Згідно п.11.1 договору, договір вступає в силу з моменту його укладання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Таким чином, в договорі №б/н від 15.04.2008р. сторонами погоджено предмет, ціну та строк дії даного договору. Тобто, при укладанні спірного договору сторонами дотримано вимоги чинного законодавства щодо визначення обов'язкових істотних умов, передбачених для господарських договорів поставки.
Відповідно до ч.5 ст.318 Господарського кодексу України, договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Дослідивши договір підряду №б/н від 15.04.2008р. та матеріали справи судом встановлено, що наведений договір передбачає: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
Таким чином, при укладанні договору №б/н від 15.04.2008р. сторони діяли в рамках норм, передбачених чинним законодавством України для правовідносин щодо виконання підрядних робіт, внаслідок чого відповідні твердження позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо посилання позивача на відсутність у спірному договорі істотних вимог, визначених п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668 „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” господарський суд зазначає, що норми наведеної постанови можуть використовуватись лише як методичний матеріал при укладанні та виконанні договорів, оскільки істотними умовами договорів відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України і ст.180 Господарського кодексу України можуть бути ті, що визначаються такими законом, а не підзаконним актом.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Виходячи з наявних у матеріалах справи документів, договір підряду №б/н від 15.04.2008р. позивачем виконувався, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за червень 2008р., за листопад 2008р., відповідно до яких позивач прийняв виконані роботи відповідачем на підставі договору №б/н від 15.04.2008р., та банківськими виписками за 24.07.2008р., за 30.07.2008р., за 05.08.2008р., за 08.08.2008р., за 19.08.2008р., за 26.08.2008р., за 03.09.2008р., за 15.09.2008р., за 13.11.2008р., відповідно до яких позивач сплачував відповідачу грошові кошти за виконані роботи на підставі договору №б/н від 15.04.2008р.
Таким чином, дії позивача щодо приймання та оплати виконаних робіт свідчать про те, що договір №б/н від 15.04.2008р. був прийнятий Товариством з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк до виконання та наведений правочин схвалений останнім.
Одночасно, посилання позивача на те, що у спірному договорі відсутні істотні вимоги, а саме права сторін, порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду, вимоги до організації робіт, джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта), умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва, судом до уваги не приймаються, оскільки згідно норм чинного законодавства це не є обов'язковою підставою для укладання господарських договорів поставки.
Інших обставин або фактів, які б свідчили про недійсність договору №б/н від 15.04.2008р. позивачем не вказано, а судом не встановлено, внаслідок чого позовні вимоги про визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк договору №б/н від 15.04.2008р. підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 202, 203, 215, 229, 230, 241, 509, 628, 638, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 180, 318 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „АСТОР”, м. Донецьк, про визнання договору підряду №б/н від 15.04.2008р. недійсним - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 26.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя
Повне рішення складено 31.08.2010р.