вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
03.04.2023 Справа № 917/161/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., розглянувши справу № 917/161/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАЗ ГРУП", вул. Велика Васильківська, 143/2, пов. 5, оф. 15, м. Київ, 03150
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАХЛІБ - 3", вул. Комарова, 10 А, м. Полтава, 36008
про стягнення 938 979,25 грн.
Без виклику учасників справи
До Господарського суду Полтавської області 30.01.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАЗ ГРУП" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАХЛІБ - 3" про стягнення 938 979,25 грн. Вказаний позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого йому товару відповідно до умов договору постачання нафтопродуктів (скрапленого газу) № 80-07-05 від 07.05.2020.
Ухвалою від 02.02.2023 суд залишив вказану позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків.
03.02.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків згідно ухвали від 02.02.2023 (вх. № 1433).
06.02.2023 на електронну адресу суду надійшов лист, у якому він повідомив, що оригінали доказів направлення позовної заяви разом із додатками для відповідача наявні у позивача (вх. № 1458).
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, в зв'язку з цим ухвалою від 07.02.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
08.02.2023 на електронну адресу суду надійшов лист позивача, у якому він повідомив, що у позивача наявні оригінали доказів, копії яких було надано в додатках до позовної заяви (вх. № 1612).
02.03.2023 в систему "Електронний суд" надійшла заява Нестерової Маргарити Борисівни про вступ у справу як представника ТОВ "Полтавахліб-3" (вх. № 2707).
02.03.2023 через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позов (вх. № 2708), у якому він позов заперечує, посилаючись на те, що прострочення оплати товару по договору відсутнє; станом на 01.03.2023 поставлений товар відповідачем оплачено на суму 403 332,00 грн; підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних теж відсутні.
13.03.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, у якій він наполягає на правомірності позовних вимог та зазначає про необґрунтованість заперечень відповідача (вх. № 3124).
15.03.2023 через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх. № 3264), у яких він просить відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на те, що строк оплати по договору не настав, адже позивачем не було виставлено та надано відповідачу рахунки на оплату товару, за якими і мали здійснюватися платежі.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
07.05.2020 Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ГАЗ ГРУП» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАХЛІБ-3» (Покупець) було укладено договір постачання нафтопродуктів (скрапленого газу) № 80-07-05 від 07 травня 2020 року (далі - Договір; а.с. 9-15).
Відповідно до умов Договору:
- Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити скраплений газ, надалі - «Товар», відповідно до умов цього Договору (п. 1.1);
- Постачальник зобов'язується своєчасно та в обумовлені строки проводити передачу Товару у власність Покупця, відповідно до умов цього Договору (п. 2.1);
- Покупець обов'язується своєчасно і в повному обсязі проводити оплату за поставлений Постачальником Товар та відшкодування витрат, пов'язаних з транспортуванням Товару (п. 2.2);
- Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем за кількістю та якістю, а право власності на Товар таким, що перейшло від Постачальника до Покупця, з дати підписання відповідної видаткової накладної. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній (п. 3.3);
- Покупець здійснює 100 % передоплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 6.1);
- Покупець зобов'язаний здійснити повний і остаточний розрахунок за поставлений товар на протязі трьох банківських днів з моменту прийому передачі товару, у разі поставки товару без отримання Постачальником передплати (п. 6.3);
- Оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку (п. 6.4);
- Датою здійснення оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 6.5);
- У разі надходження грошових коштів після закінчення термінів передбачених рахунком Постачальник має право відмовити у відвантаженні Товару і повернути грошові кошти Покупцеві (п. 6.6);
- Покупець, без будь-яких додаткових письмових доручень та розпоряджень, доручає Постачальнику, а Постачальник зараховує кошти, які надійшли від Покупця, у наступній послідовності: у першу чергу - як оплата штрафів та пені; у другу чергу - як погашення заборгованості за Товар, відвантажений за даним Договором; у третю чергу - як погашення заборгованості за вартість витрат на доставку Товару в минулі періоди; у четверту чергу - як поточна планова оплата; у п'яту чергу - як передоплата.
Вищезазначене у цьому пункті доручення Покупця Постачальнику по зарахуванню грошових коштів зберігає чинність незалежно від вказаного в платіжному дорученні Покупця призначення платежу. Зміна призначення платежу, здійснена Постачальником відповідно до даного пункту, не вимагає від Сторін будь-якого письмового оформлення (п. 6.12);
- Постачальник має право змінювати зазначену у пункті 6.12. Договору черговість зарахування коштів, які надійшли від Покупця, а Покупець даним, без будь-яких додаткових письмових доручень та розпоряджень, доручає Постачальнику змінювати черговість зарахування коштів, які надійшли від Покупця (п. 6.13);
- У разі невиконання Покупцем умов оплати вартості Товару Покупець сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості.
Пеня сплачується Покупцем протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Постачальника. У разі несплати пені у вказаний в цьому пункті строк, Покупець вважається таким, що має заборгованість за даним Договором.
Оплата пені не звільняє Покупця від виконання прийнятих на себе зобов'язань за даним Договором та Додатковими угодами до нього (п. 8.3);
- Застосування передбачених цим Договором штрафних санкцій, штрафів, пені є правом, а не обов'язком Постачальника. Незважаючи на те, що застосування штрафних санкцій, штрафів, пені, інших майнових вимог є правом, а не обов'язком Постачальника, Покупець у будь-якому випадку зобов'язаний сплатити Постачальнику передбачені цим Договором штрафні санкції, штрафи, пеню та понесені Постачальником збитки протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня, коли Покупець дізнався про існування підстав для застосування до нього штрафних санкцій, штрафів, пені чи стягнення збитків, якщо інший строк не зазначено у вимозі Постачальника (п. 8.4);
- Пеня та штрафні санкції, визначені даним Договором, нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її повного погашення, без застосування обмежень, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто збитки за цим Договором стягуються у повній сумі понад штрафні санкції (п. 8.7);
- Сторони домовились встановити позовну давність для вимог Постачальника до Покупця (у тому числі до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені, штрафних санкцій) у три роки (п. 8.8);
- Цей Договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо протягом 20 (двадцяти) робочих днів до закінчення даного Договору жодна зі сторін письмово не заявить про припинення Договору, то строк дії Договору продовжується на наступний календарний рік без обмеження по кількості разів пролонгації (п. 12.1).
На виконання умов Договору в період з 21 січня по 21 лютого 2022 року, Постачальник здійснив поставки товару Покупцю на загальну суму 675 650,00 грн, що підтверджується:
- видатковими накладними № 444 від 21.01.2022 на суму 132 319,00 грн, № 645 від 29.01.2022 на суму 131 013,00 грн, № 883 від 08.02.2022 на суму 109 939,00 грн, № 888 від 08.02.2022 на суму 125 361,00 грн, № 1249 від 21.02.2022 на суму 177 018,00 грн;
- товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 410 від 21.01.2022, № 624 від 29.01.2022, № 841 від 08.02.2022, № 852 від 08.02.2022, № 1231 від 21.02.2022 (а.с. 17-26).
Позивач зазначає, що відповідач не здійснив жодної оплати за отримані ним вищевказані партії Товару. Заборгованість за поставлений товар складає 675 650,00 грн.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 8.3 Договору нарахував відповідачу 149 692,09 грн інфляційних, 17 437,32 грн 3% річних та 236 199,84 грн пені.
04.01.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 04/01/2023-2 від 04.01.2022 (а.с. 27-34), в якій позивач вимагав від відповідача оплатити суму заборгованості з урахування нарахованої пені, інфляційних збитків та 3% річних в загальному розмірі 1 078 979,25 грн впродовж 2 робочих днів з моменту отримання цієї претензії.
Відповідач погасив заборгованість частково, у розмірі 140 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку в банку за період з 01.01.2023 по 19.01.2023 (а.с. 35).
На підставі ст. 534 ЦК України позивач зарахував здійснені відповідачем оплати на загальну суму 140 000,00 грн в рахунок часткового погашення нарахованої суми пені.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 675 650,00 грн основного боргу, 149 692,09 грн інфляційних нарахувань, 17 437,32 грн 3% річних та 96 199,84 грн пені.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): договір постачання нафтопродуктів (скрапленого газу) № 80-07-05 від 07.05.2020; копію довіреності на отримання товару від 07.05.2020 № 80-07-05; видаткові накладні № 444 від 21.01.2022, № 645 від 29.01.2022, № 883 від 08.02.2022, № 888 від 08.02.2022, № 1249 від 21.02.2022; товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 410 від 21.01.2022, № 624 від 29.01.2022, № 841 від 08.02.2022, № 852 від 08.02.2022, № 1231 від 21.02.2022; претензія № 04/01/2023-2 від 04.01.2022 з описом вкладення та фіскальним чеком від 04.01.2023; виписка з банківського рахунку за період з 01.01.2023 по 19.01.2023; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ЄВРО ГАЗ ГРУП».
Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що строк оплати товару по Договору не настав, а тому підстави для стягнення боргу та нарахування пені, інфляційних та річних у позивача відсутні.
Зокрема, відповідач посилається на п. 6.4 Договору, згідно якого оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку.
Згідно з підпунктом «а» пункту 6.10 Договору, якщо сума, яка була отримана Постачальником від Покупця в порядку передоплати за об'єм та/ або партію Товару, що належить відвантаженню відповідно до конкретної пропозиції до цього Договору, недостатня для покриття вартості відвантаженого об'єму та/або партії Товару - Покупець протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання остаточного рахунку Постачальника, перераховує Постачальнику суму, якої бракує.
Згідно з абзацом 4 пункту 8.4 договору постачання нафтопродуктів (скрапленого газу) від 07 травня 2020 року № 80-07-05 під «датою виставлення рахунку Постачальником» у цьому Договорі розуміється: дата відправлення рахунку факсимільним способом зв'язку на телефон-факс Покупця, вказаний у цьому Договорі чи у відповідному листі Покупця; або дата відтиску штемпеля (печатки) відділення поштового зв'язку на опису вкладення до листа, яким Продавцем направлено рахунок на адресу Покупця.
До позовної заяви позивачем не додано копії рахунків та докази їх виставлення на оплату грошової суми, яка є предметом спору у даній справі.
Відповідач стверджує, що позивач не виставляв йому рахунки на оплату товару, поставленого в період з 21.01.2022 по 21.02.2022 на підставі Договору. Приймаючи до уваги, що постачальником рахунок до цього часу не було виставлено, відповідач вважає, що строк оплати поставленого товару до цього часу не настав, позов у даній справі є передчасним, що є підставою для відмови в задоволенні позову повністю, оскільки відповідачем на момент подачі позову і розгляду даної справи господарське зобов'язання в частині здійснення своєчасної оплати товару не порушено.
Також відповідач звертає увагу на те, що приймаючи до уваги право відповідача на дострокове виконання грошового зобов'язання, передбачене ст. 531 ЦК України, згідно з якою боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, відповідачем на цей час частково оплачено зазначений позивачем поставлений товар. Станом на 01.03.2023 відповідачем здійснено оплату товару згідно з наступними платіжними дорученнями: від 10.01.2023 № 185 на суму 70 000,00 грн, від 17.01.2023 № 683 на суму 62 319,00 грн, від 17.01.2023 № 684 на суму 7 681,00 грн, від 24.01.2023 № 927 на суму 55 350,00 грн, від 24.01.2023 № 931 на суму 67 982,00 грн, від 02.02.2023 № 8077 на суму 70 000,00 грн, від 09.02.2022 № 15929 на суму 11 581,00 грн, від 09.02.2023 № 15930 на суму 58419,00 грн, а всього перераховано коштів на загальну суму 403 332,00 грн (копія банківської виписки додана до відзиву).
Таким чином, станом на 01.03.2023 вартість не оплаченого відповідачем товару, поставленого позивачем на підставі Договору складає 272 318,00 грн (675 650 грн - 403 332 грн).
Відповідач вказує, що твердження позивача про зарахування оплати відповідача у розмірі 140 000,00 грн в рахунок погашення пені, викладене в позовній заяві, є необґрунтованим через те, що відсутні правові підстави для стягнення пені так як строк оплати до цього часу не почав свій перебіг через невиконання позивачем свого обов'язку виставити рахунок в установленому договором порядку. Крім цього, при здійсненні оплат у платіжних дорученнях відповідачем було вказано призначення платежу саме щодо оплати товару, тому розподіл коштів не може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 грудня 2019 року у справі № 911/2630/18 ).
Крім цього, відповідач зазначає, що відповідно до п. 5.4. Договору постачання нафтопродуктів (скрапленого газу), відвантаження товару здійснюється автотранспортом. Згідно п. 5.9. договору, Постачальник має право від свого імені та за свій рахунок передавати права на виконання окремих обов'язків щодо виконання умов цього Договору, третім особам (вантажовідправникам, вантажоперевізникам та ін.) без погодження з Покупцем. Як встановлено з ТТН, наданих до претензії, навантаження товару відбувалося в різних населених пунктах та на різних складах. Відповідно до абз. б пп. 14.1.6 Податкового Кодексу України , акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Якщо відпуск скрапленого газу відбувався з акцизного складу, то під час його відвантаження представник контролюючого органу на акцизному складі робить відмітку в товарно-транспортній накладній, зареєстрованій в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення нафтопродуктів, палива моторного альтернативного та скрапленого газу, про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису, зазначення часу виїзду з акцизного складу та показників пробігу транспортного засобу (відповідно до Порядку роботи представників контролюючих органів на акцизних складах, що утворюються на території підприємств, де виробляються нафтопродукти, паливо моторне альтернативне та скраплений газ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10 квітня 2015 року №416 ), що є підтвердженням транспортування та постачання газу скрапленого. Дані відмітки на доданих до позову ТТН відсутні.
Також позивачем до позовної заяви додано копію довіреності ТОВ «ПОЛТАВАХЛІБ-3» від 07.05.2020 № 80-07-05 з терміном дії до 07.05.2021, яка не стосується предмету позовних вимог за період з 21.01.2022 по 21.02.2022 року.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування заперечень відповідачем подано копію банківської виписки по рахунку від 01.03.2023.
Позивач у відповіді на відзив вважає заперечення відповідача необґрунтованими. Зокрема, позивач зазначає, що обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому товару не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19). Також позивач вказує, що для направлення рахунків він завжди використовує електронну пошту. Вказане підтверджується тим, що в призначенні платежу по оплатах за попередні партії товару відповідачем вказувались рахунки (копія виписки банку з рахунка позивача додана до відповіді на відзив). Враховуючи це, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив додатково повідомив, що він не визнає факт отримання від позивача рахунків, зокрема засобами електронної пошти. Крім того, в призначенні платежу за отриманий товар були помилково зазначені реквізити неіснуючого рахунку та помилкова ціна товару, що оплачується, у зв'язку з чим відповідач 14.03.2023 направив позивачу відповідні листи про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях за період з 10.01.2023 по 09.02.2023 на належне (копії листів з доказами направлення додано до заперечень).
Щодо доданої позивачем до відповіді на відзив виписки по банківському рахунку позивача за період з 04.01.2022 по 17.02.2022, як зазначено позивачем у відповіді на відзив, вона надана позивачем на підтвердження оплати попередніх партій товару із зазначенням номеру та дати рахунку, про що зазначено в призначенні платежу, при цьому позивачем також не надано копії відповідних рахунків та докази їх виставлення, які б дали змогу ідентифікувати конкретні поставки партії Товару.
Крім того, враховуючи відсутність у матеріалах справи рахунків на оплату товару, приймаючи до уваги, що позивач просить стягнути оплату за товар, поставлений згідно з видатковими накладними за період з 21.01.2022 по 21.02.2022 на загальну суму 675 650,00 грн, сторонами визнається і підтверджується матеріалами справи оплата товару згідно з платіжними дорученнями від 04.01.2022 №2385512 на 142519,00 грн, від 06.01.2022 № 31 на 71404,00 грн, від 06.01.2022 № 32 на 217800,00 грн, від 25.01.2022 № 2385774 на 142560,00 грн, від 25.01.2022 № 2385777 на 83348,00 грн, від 01.02.2022 № 375 на 83700,00 грн, від 15.02.2022 № 796 на 108018,00 грн, від 17.02.2022 № 1007 на 108000,00 грн, від 10.01.2023 № 185 на 70000,00 грн, від 17.01.2023 № 684 на 7681,00 грн, від 17.01.2023 № 683 на 62319,00 грн, від 24.01.2023 № 927 на 55350,00 грн, від 24.01.2023 № 931 на 67982,00 грн, від 02.02.2023 № 8077 на 70000,00 грн, від 09.02.2023 № 15929 на 11581,00 грн, від 09.02.2023 № 15930 на 58419,00 грн, - на загальну суму 1 360 681,00 грн.
Таким чином, відповідач стверджує, що матеріали справи містять докази оплати товару на суму, що перевищує вартість поставленого товару, а саме загальну сума сплачених відповідачем грошових коштів за період з 04.01.2022 по 09.02.2023 становить 1 360 681,00 грн, а вартість поставленого товару складає 675 650,00 грн, тобто як вбачається з матеріалів справи, має місце переплата за зазначеними позивачем видатковими накладними з боку відповідача на суму 685 031,00 грн. Враховуючи ненадання позивачем рахунків до матеріалів справи, відсутня можливість ідентифікувати оплати за період з 04.01.2022 по 17.02.2022 як оплати за інші партії товару, так як в матеріалах відсутні видаткові накладні на інші партії товару, відповідно, платіжні доручення відповідача за період з 04.01.2022 по 17.02.2022 вважається сумою, яка була отримана Постачальником від Покупця в порядку передоплати за об'єм та/або партію Товару, що належали до відвантаження відповідно до видаткових накладних, доданих до позову, що була недостатньою для покриття вартості відвантаженого об'єму та/або партії Товару, яка підлягала оплаті Покупець протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання остаточного рахунку Постачальника, згідно з підпунктом «а» пункту 6.10 Договору, враховуючи, що рахунки Постачальником не виставлені.
Враховуючи зазначене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
До заперечень на відповідь на відзив відповідачем додано копії платіжних доручень № 185 від 10.01.2023, № 683 від 17.01.2023, № 684 від 17.01.2023, № 931 від 24.01.2023, № 927 від 24.01.2023, № 8077 від 02.02.2023, № 15930 від 09.02.2023, № 15929 від 09.02.2023, копію відповіді на претензію № 02/32 від 20.01.2023 з доказами її направлення, копії листів адресованих позивачу № 06/61, № 06/62, № 06/63, № 06/64, № 06/65, № 06/66, № 06/67, № 06/68 від 13.03.2023 з копіями доказів їх направлення.
Суд не приймає до розгляду докази, які додані відповідачем до заперечень на відповідь на відзив, оскільки відповідно до ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідач при поданні додаткових доказі не обґрунтував неможливість їх подання у встановлений вищевказаними нормами строк, заява про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів від відповідача також не надходила. У зв'язку з цим суд не приймає докази додані відповідачем до заперечень на відповідь на відзив.
З тих же підстав суд не приймає до розгляду додану позивачем до відповіді на відзив виписку по рахунку за період з 01.01.2020 по 31.03.2022.
Судом досліджено всі докази, які додано позивачем до позовної заяви та відповідачем до відзиву на позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору в період з 21.01.2022 по 21.02.2022 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 675 650,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними № 444 від 21.01.2022, № 645 від 29.01.2022, № 883 від 08.02.2022, № 888 від 08.02.2022, № 1249 від 21.02.2022.
Згідно пунктів 6.1, 6.3, 6.4 Договору, Покупець здійснює 100 % передоплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов'язаний здійснити повний і остаточний розрахунок за поставлений товар на протязі трьох банківських днів з моменту прийому передачі товару, у разі поставки товару без отримання Постачальником передплати. Оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем передоплати за товар поставлений по Договору в період з 21.01.2022 по 21.02.2022. Отже, відповідно до п. 6.3 Договору, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість отриманого ним товару на протязі трьох банківських днів з моменту його прийому передачі.
Згідно п. 3.3 Договору, товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем за кількістю та якістю, а право власності на Товар таким, що перейшло від Постачальника до Покупця, з дати підписання відповідної видаткової накладної. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній.
Отже, товар поставлений по видатковій накладній № 444 від 21.01.2022 на суму 132 319,00 грн відповідач повинен був оплатити до 26.01.2022, по видатковій накладній № 645 від 29.01.2022 на суму 131 013,00 грн - до 02.02.2022, по видатковій накладній № 883 від 08.02.2022 на суму 109 939,00 грн - до 11.02.2022, по видатковій накладній № 888 від 08.02.2022 на суму 125 361,00 грн - до 11.02.2022, по видатковій накладній № 1249 від 21.02.2022 на суму 177 018,00 грн - до 24.02.2022.
Відповідач свої зобов'язання по Договору щодо своєчасної оплати товару не виконав.
Посилання відповідача на те, що строк оплати товару не настав, оскільки згідно п. 6.4 Договору оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку, а матеріали справи не містять жодних рахунків, судом до уваги не береться враховуючи наступне.
Відповідно до умов договору та оформлених і підписаних, в тому числі зі сторони відповідача видаткових накладних, в яких є посилання на Договір та зазначено суму переданого позивачем і отриманого відповідачем товару, вбачається, що відповідач був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отриманий ним товар. Обставин щодо неможливості здійснення оплати за отриманий товар відповідачем не наведено та судом не встановлено.
Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку, однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 6.3 Договору така умова Договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується "з моменту прийому передачі товару", а не рахунку.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі N 923/712/17, від 21.01.2019 у справі N 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі N 918/537/18, від 29.08.2019 у справі N 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі N 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.
Таким чином, відповідачем прострочено зобов'язання з оплати товару отриманого ним по Договору за період з 21.02.2022 по 24.02.2022.
Пунктами 8.3, 8.4, 8.7 Договору сторони погодили розмір та порядок нарахування пені.
Так, у разі невиконання Покупцем умов оплати вартості Товару Покупець сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості. Пеня сплачується Покупцем протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Постачальника. У разі несплати пені у вказаний в цьому пункті строк, Покупець вважається таким, що має заборгованість за даним Договором. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання прийнятих на себе зобов'язань за даним Договором та Додатковими угодами до нього.
Застосування передбачених цим Договором штрафних санкцій, штрафів, пені є правом, а не обов'язком Постачальника. Незважаючи на те, що застосування штрафних санкцій, штрафів, пені, інших майнових вимог є правом, а не обов'язком Постачальника, Покупець у будь-якому випадку зобов'язаний сплатити Постачальнику передбачені цим Договором штрафні санкції, штрафи, пеню та понесені Постачальником збитки протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня, коли Покупець дізнався про існування підстав для застосування до нього штрафних санкцій, штрафів, пені чи стягнення збитків, якщо інший строк не зазначено у вимозі Постачальника.
Пеня та штрафні санкції, визначені даним Договором, нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її повного погашення, без застосування обмежень, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
На підставі вказаних пунктів Договору позивач нарахував відповідачу пеню на суму боргу 675 650,00 грн за період прострочення з 25.02.2022 по 04.01.2023 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Розмір пені склав 236 199,84 грн.
Також позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу за період з 25.02.2022 по 04.01.2023 149692,09 грн інфляційних втрат та 17 437,32 грн 3% річних.
Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені, річних та інфляційних і встановлено їхню правильність.
Позивач у позові зазначає, що після пред'явлення відповідачу претензії та оплату суми основного боргу, пені, річних та інфляційних, відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 140 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку в банку за період з 01.01.2023 по 19.01.2023 (а.с. 35).
Проте позивач зарахував здійснені відповідачем оплати на загальну суму 140 000,00 грн в рахунок часткового погашення нарахованої суми пені.
Відповідач у відзиві зазначив, що таке зарахування є неправомірним, оскільки з призначення платежів вбачається, що оплати здійснювалися за товар, а тому в даному випадку застосування позивачем норм ст. 534 ЦК України є безпідставним.
Судом встановлено, що в призначенні платежу при здійсненні оплат врахованих позивачем в рахунок погашення пені відповідачем дійсно було зазначено: "(Січень 2022р.) Оплата за газ скраплений в к-сті ...зг/рах № ... від ...В тому числі ПДВ..."
Проте, суд не погоджується з такими запереченнями відповідача враховуючи наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 3 ЦК України, до загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 ЦК України). Ці приписи визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом частини третьої статті 6 ЦК України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18).
Пунктом 6.12 Договору сторони погодили, що Покупець, без будь-яких додаткових письмових доручень та розпоряджень, доручає Постачальнику, а Постачальник зараховує кошти, які надійшли від Покупця, у наступній послідовності: у першу чергу - як оплата штрафів та пені; у другу чергу - як погашення заборгованості за Товар, відвантажений за даним Договором; у третю чергу - як погашення заборгованості за вартість витрат на доставку Товару в минулі періоди; у четверту чергу - як поточна планова оплата; у п'яту чергу - як передоплата. Вищезазначене у цьому пункті доручення Покупця Постачальнику по зарахуванню грошових коштів зберігає чинність незалежно від вказаного в платіжному дорученні Покупця призначення платежу. Зміна призначення платежу, здійснена Постачальником відповідно до даного пункту, не вимагає від Сторін будь-якого письмового оформлення.
Постачальник має право змінювати зазначену у пункті 6.12. Договору черговість зарахування коштів, які надійшли від Покупця, а Покупець даним, без будь-яких додаткових письмових доручень та розпоряджень, доручає Постачальнику змінювати черговість зарахування коштів, які надійшли від Покупця (п. 6.13 Договору).
Таким чином, умовами Договору сторони погодили порядок зарахування коштів, які надходять від покупця незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначенні платежу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 зазначено, що можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.
Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.
Оскільки умовами Договору № 80-07-05 передбачено інший порядок зарахування коштів, позивач правомірно зарахував здійснені відповідачем оплати на суму 140 000,00 грн в рахунок погашення нарахованої суми пені відповідно до ст. 534 ЦК України та пунктів 6.12, 6.13 Договору.
Таким чином, заборгованість по пені становить 96 199,84 грн (236 199,84 - 140 000,00 грн).
Відповідач у відзиві стверджує, що ним були додатково здійснені оплати товару на загальну суму 263 332,00 грн платіжними дорученнями від 24.01.2023 № 927 на суму 55 350,00 грн, від 24.01.2023 № 931 на суму 67 982,00 грн, від 02.02.2023 № 8077 на суму 70 000,00 грн, від 09.02.2022 № 15929 на суму 11 581,00 грн, від 09.02.2023 № 15930 на суму 58419,00 грн. На підтвердження зазначеного відповідачем надано копію банківської виписки.
Позивач щодо вказаних відповідачем оплат жодних пояснень не надав.
Дослідивши надану копію банківської виписки (списку платежів від 01.03.2023), суд встановив, що у призначенні платежів до зазначених транзакцій відсутнє посилання на договір чи видаткові накладні, натомість зазначено, що це оплата за січень та лютий 2022 року за скраплений газ згідно рахунків № 469 від 08.02.2022 та № 336 від 29.01.2022. Матеріали справи не містять жодних рахунків, до того ж сам відповідач стверджує, що жодних рахунків по договору за спірний період він не отримував. Таким чином в матеріалах справи відсутні докази, які б дали змогу ідентифікувати зазначені платежі як оплати за товар поставлений відповідачу по Договору за період з 21.01.2022 по 21.02.2022.
Отже, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження здійснення ним оплат по Договору за поставлений у заявлений період товар.
Щодо твердження відповідача у запереченні на відповідь на відзив про те, що заборгованість по Договору взагалі відсутня, так як з врахуванням платежів зазначених у наданій позивачем виписці по банківському рахунку за період з 04.01.2022 по 17.02.2022, відповідачем було здійснено оплату на загальну суму 1 360 681,00 грн, суд зазначає, що зазначені твердження суперечать позиції відповідача викладеній у відзиві.
Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч.4 ст. 165 ГПК України).
З подібних питань Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2022 року по справі № 126/2200/20 зазначає наступне:
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17.
Таким чином, суд не приймає до уваги позицію відповідача викладену у запереченнях щодо відсутності заборгованості як таку, що не відповідає його позиції викладеній у відзиві.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Ухвалюючи дане рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАХЛІБ - 3" (вул. Комарова, 10-А, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 38667449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАЗ ГРУП" (вул. Велика Васильківська, 143/2, пов. 5, оф. 15, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 43379142) 675 650 грн 00 коп основного боргу, 96 199 грн 84 коп. пені, 149 692 грн 09 грн інфляційних нарахувань, 17 437,32 грн 3% річних, 14 084 грн 70 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Повне рішення складено 03.04.2023.
Суддя О.М. Тимощенко
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).