Справа №:755/2492/23
Провадження №: 1-кс/755/769/23
"28" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4 ,
підозрюваного : ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, працюючого вантажником в ДП «Пілснер Україна», маючого на утриманні малолітнього сина, 2018 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, в кримінальному проводженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040000444 від 02 лютого 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,
старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із зазначеним клопотанням.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 16.07.2022 року, точний час досудовим розслідування не встановлено, але не пізніше 17 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебував у дворі житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 . В цей час, ОСОБА_7 разом зі своїми малолітніми дітьми, серед яких була малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 збиралась їхати до смт. Вовчків Київської області, для вказаної поїздки було замовлено таксі, що чекало в дворі будинку.
В подальшому ОСОБА_7 , звернулась до ОСОБА_5 , з проханням супроводити малолітню ОСОБА_8 до її помешкання, що за адресою: АДРЕСА_4 , щоб забрати особисті речі.
На вказане прохання, ОСОБА_5 погодився, після чого піднявся до вищевказаної квартири разом з малолітньою ОСОБА_8 , в цей час, ОСОБА_7 залишилась з молодшими дітьми біля таксі та чекала повернення останніх.
Перебуваючи у вищевказаній квартирі, ОСОБА_5 виявив, що вдома нікого немає. В цей час, малолітня ОСОБА_8 , почала збирати необхідні речі, та повідомила ОСОБА_5 , що вони можуть спускатися надвір, після чого ОСОБА_5 наблизився до малолітньої ОСОБА_8 , та почав її цілувати. В цей час, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на вчинення дій сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_8 .
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_5 будучи обізнаним про малолітній вік ОСОБА_8 , штовхнув останню на ліжко та висловив словесні погрози, щоб вона не кричала. В подальшому, долаючи опір останньої, ОСОБА_5 зняв з малолітньої ОСОБА_8 штани та здійснив вагінальне проникнення в тіло останньої з використанням своїх геніталій, проти її волі та всупереч її бажанню.
Після завершення вказаного статевого акту, ОСОБА_5 разом з малолітньою ОСОБА_8 вийшли з помешкання. Про вказану подію малолітня ОСОБА_8 нікого не повідомила через страх та раніше висловлені погрози ОСОБА_5 .
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 181: урахуванням вікових психологічних особливостей ОСОБА_8 у період правопорушення не могла в повній мірі розуміти значення дій, скоєних щодо неї, в зв'язку з чим статеві зносини ОСОБА_5 з малолітньою ОСОБА_8 необхідно розцінювати як зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Таким чином, ОСОБА_5 , своїми умисними діями, які виразились в зґвалтуванні, тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, щодо особи, що не досягла 14 років, вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 152 КК України.
24.03.2023 року, ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 від 01.02.2023 року, протоколом огляду місця події від 01.02.2023 року, протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 02.02.2023 року, висновком психолога від 03.02.2023 року, висновком експерта № 042-270-2023 від 23.02.2023 року, висновком судово-психіатричного експерта № 181 від 01.03.2023 року, протоколом допиту законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 16.02.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 02.02.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 27.02.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 01.03.2023 року, протоколом огляду предметів від 23.03.2023 року, висновком спеціаліста від 02.02.2023 року, речовими доказами, іншими доказами в їх сукупності.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Беручи до уваги те, що на даний час існують ризики, а саме:
- п. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років;
- п. 3 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі буде незаконно впливати на малолітню потерпілу, свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місця проживання останніх з метою схилити їх до дачі не правдивих показів у судовому засіданні;
- п. 4 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтися за викликами до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій;
- п. 5 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення.
В свою чергу, інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілих, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що обвинувачений не вчинить інше кримінальне правопорушення, наразі відсутні.
Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 (всі перелічені та обґрунтовані вище ризики) та ст. 178 КПК України, такі як: п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України - провина обвинуваченого у вчиненні злочину доводиться вагомими доказами (перелічені вище); п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачений - за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років позбавлення волі; п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України - вік та стан здоров'я обвинуваченого (не є неповнолітнім чи особою похилого віку, стан здоров'я дозволяє перебувати в умовах слідчого ізолятору); п. 7 ч. ст. 178 КПК України - майновий стан; п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України; п. 12 ч. 1 ст. 178 КПК України - ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений. Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам і застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого.
Вищезазначене дає достатні підстави вважати, що підозрюваний при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім того, тяжкість покарання є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду при обранні запобіжного заходу. Враховуючи перелічені ризики, запобіжний захід, що пов'язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі. Просив задовольнити, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, тому існують ризики, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; можливість впливати на потерпілу, свідків, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, не з'являючись за викликом до слідчого чи прокурора, з метою затягування кримінального провадження; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, просив не визначати підозрюваному заставу, оскільки злочин вчинений із застосуванням насильства.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , оскільки клопотання є необґрунтованим, ризики наведені прокурором не відповідають дійсності, оскільки вважає, ОСОБА_5 не переховується від слідства, з'являється на виклики слідчого, добровільно пройшов поліграф.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Слідчий суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов такого висновку.
За вказаним фактом, 02 лютого 2023 року відомості про вчинення злочинів внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно реєстраційний номер № 12022100040000444.
До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписки підозрюваного щодо вручення йому копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.
24 березня 2023 року - ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання істинних завдань КПК України визначених ст. 2.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, наявними у справі доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.02.2023 року, протоколом огляду місця події від 01.02.2023 року, протоколом постановою про залучення спеціаліста від 02.02.2023 року, постановою про залучення законного представника малолітньої потерпілої від 02.02.2023 року, протоколом допиту малолітньої потерпілої від 02.02.2023 року, висновком психолога за результатами проведення опитування ОСОБА_8 , результатами проведеного опитування, висновком експерта № 042-270-2023, висновком судово-психіатричного експерта № 181 від 01.03.2023 року, протоколом законного представника малолітньої потерпілої від 16.02.2023 року, протоколом допиту свідка від 02.02.2023 року, протоколом допиту свідка від 27.02.2023 року, протоколом допиту свідка від 01.03.2023 року, протоколом огляду предметів від 23.03.2023 року, постановою про залучення спеціаліста від 02.02.2023 року, висновком спеціаліста за результатами опитування із застосуванням поліграфа ОСОБА_5 від 02.02.2023 року, протоколом допиту підозрюваного від 27.03.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, майновий стан підозрюваного, його вік, міцність його соціальних зв'язків, той факт, що він має на утриманні малолітнього сина 2018 року народження, раніше не судимий.
Вказані вище обставини, а також суспільна небезпечність злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що з боку підозрюваного існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність слідчим і прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним ризикам, клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
Підстав для обрання відносно підозрюваного інших запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі, слідчий суддя не вбачає.
Крім того, суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вбачає підстав визначати розмір застави підозрюваному, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КК України останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке пов'язано із застосуванням насильства.
Керуючись, ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , обчислюється з моменту його фактичного затримання -в залі суду з 17 годин 10 хвилин 28 березня 2023 року.
В залі суду взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту.
Суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вбачає підстав визначати розмір застави підозрюваному, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КК України останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке пов'язано із застосуванням насильства.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та направити начальнику Державної установи «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: