ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4905/23
провадження № 2-о/753/271/23
31 березня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Заставенко М.О.,
з секретарем судового засідання - Змієвською А.С.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в залі суду м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті,
27.03.2023 заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла у с. Андріївка, Бердянського району, Запорізької області, Україна.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є бабусею заявника. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності, дифузного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця. Оскільки с. Андріївка, Бердянського району, Запорізької області є тимчасово окупованим, заявник звертається до суду для встановлення факту смерті ОСОБА_2 в судовому порядку.
У судове засідання заявник не з'явилася, подала заяву, у якій просить проводити розгляд справи за її відсутності.
Представник заінтересованої особи в судове засідання також не з'явився, направив лист з проханням проводити судове засідання за відсутності представника.
Суд розглянув справу без участі учасників судового процесу на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає положенням ч. 3 ст.211 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши додані до заяви письмові докази суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , де в графі «батько» вказано « ОСОБА_3 », та свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , де в графі «мати» вказано ОСОБА_2 /а.с.6,8/.
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 12 від 28.12.2023, копії довідки про причину смерті №12 від 28.02.2023, копії свідоцтва про смерть Республіки Крим, ОСОБА_2 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Андріївка, Бердянського р-ну, Запорізької області в наслідок хронічної серцево-судинної недостатності, дифузного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця /а.с.10,11-12/.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
За приписами абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупованою територією є, зокрема, сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан. Дія воєнного стану станом на день розгляду заяви продовжена.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до вказаного Переліку, смт Андріївка Андріївської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області тимчасово окуповане Російською Федерацією.
Повномасштабне вторгнення та військова агресія російської федерації на територію незалежної держави Україна, а також бойові дії на території України, зокрема, на день написання рішення, у Запорізькій області України, визнаються судом загальновідомим фактом.
Частиною третьою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Згідно з абз. 2 п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження та смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthers v. MoldovaandRussia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Даючи оцінку допустимості такого доказу, як копія лікарського свідоцтва про смерть № 12 від 28.02.2023, копія довідки про причину смерті №12 від 28.02.2023, копії свідоцтва про смерть Республіки Крим, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, вказані копії документів, як виняток, може братись до уваги судом та оцінюватись під час розгляду справи у порядку статті 317 ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Андріївка Андріївської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області України померла ОСОБА_2 .
З огляду на викладене та ту обставину, що для проведення державної реєстрації смерті на території України є об'єктивні перешкоди, з метою захисту прав і свобод громадян України, суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити, з огляду на їх законність та обґрунтованість, що надасть заявнику можливість отримати видане державним органом України свідоцтво про смерть.
На підставі викладеного та керуючись ст. 211, 315-319, 352, 354, 355, 430, ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Лук'янівка, Одеського району, Омської області.
Визнати датою смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - смт Андріївка Андріївської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.О. Заставенко