30 березня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/844/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що за рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 10.01.2023 року йому призначено пенсію по інвалідності. Позивач через фронт-офіс 13.01.2023 року звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про видачу йому паперового пенсійного посвідчення. Однак відповідач не виготовив та не видав паперове пенсійне посвідчення у двотижневий строк, передбачений пунктом 4 розділу ІІІ Порядку оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №26-1 від 03.11.2017 року. Стверджуючи, що така протиправна поведінка відповідача завдала йому моральної шкоди, позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яка полягає у невидачі йому пенсійного посвідчення у встановлений строк;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області негайно видати йому пенсійне посвідчення;
- стягнути з ГУ ПФУ в Кіровоградській області на його користь заподіяну моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.
Ухвалою судді від 01.03.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що ОСОБА_1 за його заявою 01.03.2023 року видане паперове пенсійне посвідчення. Представник відповідача стверджує, що Порядком оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №26-1 від 03.11.2017 року, двотижневий строк для видачі пенсійного посвідчення особі не передбачений. Заперечуючи заподіяння позивачу моральної шкоди, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області за заявою ОСОБА_1 від 03.01.2023 року призначило йому з 12.12.2022 року пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (а.с. 20 - 55)
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 13.01.2023 року на виготовлення пенсійного посвідчення (а.с. 56 - 57)
Не отримавши пенсійне посвідчення, позивач 28.02.2023 року звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частин 1, 4 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.
Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" установлено, що під час призначення і виплати пенсій органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Постановою правління Пенсійного фонду України №26-1 від 03.11.2017 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.12.2017 року за №1464/31332, затверджено Порядок оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії (надалі - Порядок №26-1). Цей порядок містить зокрема такі норми:
I. Загальні положення.
1. Цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії.
2. Пенсійні посвідчення виготовляються на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення (додаток 1) особи, якій призначено пенсію, що подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії.
Пенсійні посвідчення виготовляються у паперовій формі згідно зі зразком та описом бланка пенсійного посвідчення, наведеними у додатку 2 до цього Порядку, або у вигляді платіжної картки, яка одночасно є пенсійним посвідченням, містить графічну та електронну інформацію про власника, ключі кваліфікованого електронного підпису (далі - електронне пенсійне посвідчення).
Особам, яким видано електронне пенсійне посвідчення, пенсійне посвідчення в паперовій формі не видається.
II. Інформація для виготовлення пенсійних посвідчень
1. Виготовлення пенсійних посвідчень здійснюється на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення та таких відомостей: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 2) прізвища, імені та по батькові; 3) дати народження; 4) статі; 5) номера особового рахунку; 6) виду пенсії (за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років); 7) групи, підгрупи, причини інвалідності із зазначенням у відповідних випадках нозологічних форм захворювань; 8) терміну дії посвідчення.
Особам, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, у пенсійному посвідченні реєстраційний номер облікової картки платника податків не зазначається.
2. Пенсійне посвідчення виготовляється на ім'я особи, якій призначено пенсію. У разі якщо пенсія призначена неповнолітній або недієздатній особі чи особі, цивільна дієздатність якої обмежена, у посвідченні додатково зазначаються прізвище, ім'я та по батькові законного представника.
3. Відомості про групу, підгрупу, причину інвалідності та строк, на який встановлено інвалідність, зазначаються в посвідченні незалежно від виду призначеної пенсії.
III. Виготовлення пенсійних посвідчень у паперовій формі.
1. Сформовані відомості для виготовлення пенсійних посвідчень подаються управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями до відповідних головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі щотижня в електронній формі до 12:00 понеділка тижня, наступного за тим, у якому ці відомості були зібрані.
Разом з відповідними відомостями подається електронна копія фотокартки одержувача пенсії.
2. Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не пізніше 12:00 вівторка тижня, наступного за тим, у якому ці відомості були зібрані, подають до Пенсійного фонду України зведені відомості в електронній формі разом з електронними копіями фотокарток.
3. Подання відомостей здійснюється засобами інформаційно-телекомунікаційної системи Пенсійного фонду України.
4. Пенсійний фонд України на підставі відомостей, отриманих від територіальних органів Фонду, забезпечує у двотижневий строк виготовлення посвідчень та ведення обліку їх виготовлення.
До початку виготовлення пенсійних посвідчень здійснюється перевірка наявності раніше призначених пенсій (виготовлених посвідчень) особам, щодо яких подано відомості для виготовлення пенсійних посвідчень.
Закупівля бланків пенсійних посвідчень здійснюється Пенсійним фондом України з урахуванням частини третьої статті 3, частини другої статті 18 Закону України "Про адміністративні послуги" відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
5. Для організації приймання і передавання пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та територіальних органах Фонду згідно з наказами керівників призначаються особи, відповідальні за приймання і передавання посвідчень (далі - відповідальні особи).
6. Передача виготовлених пенсійних посвідчень територіальним органам здійснюється за актом приймання-передавання пенсійних посвідчень за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Передавання посвідчень здійснюється від Пенсійного фонду України головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не рідше ніж двічі на місяць, від головних управлінь підвідомчим їм управлінням Фонду не пізніше ніж у дводенний строк з моменту їх отримання.
7. Пенсійні посвідчення до їх передавання або видачі зберігаються у спеціально обладнаних сейфах або металевих шафах.
9. Строк дії пенсійного посвідчення в паперовій формі не обмежується, крім випадків, коли пенсію призначено на визначений строк.
VI. Видача пенсійних посвідчень.
1. Пенсійне посвідчення видається особі, якій призначено пенсію, особисто або її законному представнику у разі пред'явлення документів, що дають змогу територіальному органу Пенсійного фонду (банку) ідентифікувати одержувача пенсій та його законного представника, а також документів, що підтверджують статус законного представника (відповідне посвідчення, свідоцтво про народження, рішення суду тощо), та додатково у разі, якщо законний представник є резидентом, - документів, виданих відповідними контролюючими органами, що засвідчують його реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
2. Видача пенсійних посвідчень здійснюється зазначеним у заяві територіальним органом Пенсійного фонду України, електронних пенсійних посвідчень - зазначеним у заяві відділенням банку.
3. Видача пенсійних посвідчень територіальним органом Пенсійного фонду здійснюється під підпис у журналі обліку пенсійних посвідчень за формою згідно з додатком 6 до цього Порядку.
Зразок та опис бланка пенсійного посвідчення, наведені у Додатку 2 до Порядку №26-1, передбачають, що пенсійне посвідчення є документом, що підтверджує призначення особі пенсії. Бланк пенсійного посвідчення має вигляд прямокутного аркуша паперу із закругленими кутами. Посвідчення друкується на захищеному папері способом офсетного та високого друку з включеннями у вигляді крапок, які світяться під дією ультрафіолетового проміння жовтим та синім кольорами.
Суд установив, що за заявою ОСОБА_1 від 13.01.2023 року на виготовлення пенсійного посвідчення органи Пенсійного фонду, дотримуючись механізму взаємодії та етапів, передбачених Порядком №26-1, здійснювали дії щодо зібрання та формування відповідних відомостей, необхідних для виготовлення пенсійного посвідчення у паперовій формі. Пенсійний фонд України на підставі відомостей, отриманих від відповідача, виготовив пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_1 на бланку серії НОМЕР_2 та 22.02.2023 року передав його до ГУ ПФУ в Кіровоградській області для вручення позивачу. Позивач отримав це посвідчення в ГУ ПФУ в Кіровоградській області 01.03.2023 року, про що поставив свій підпис у Журналі обліку пенсійних посвідчень. (а.с. 59, 60)
Позивач звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не видав йому пенсійне посвідчення у двотижневий строк, передбачений пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №26-1.
Суд відхиляє такі доводи позивача, оскільки цей двотижневий строк стосується виготовлення (друкування) пенсійних посвідчень Пенсійним фондом України після отримання відповідних відомостей від територіальних органів Фонду, а не видачі посвідчень особам, яким призначено пенсію.
Суд зазначає, що видача пенсійного посвідчення у паперовій формі є адміністративною послугою у розумінні Закону України "Про адміністративні послуги", а суб'єктом її надання є територіальні органи Пенсійного фонду України.
Так, у статті 1 Закону України "Про адміністративні послуги" визначено, що:
1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов'язків такої особи відповідно до закону;
2) суб'єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг;
3) суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про адміністративні послуги" до адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги" граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.
У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб'єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.
Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб'єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), у тому числі, за бажанням суб'єкта звернення, кур'єром за додаткову плату або за допомогою технічних засобів електронних комунікацій. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.
Згідно з частинами 2, 3 статті 19 Закону України "Про адміністративні послуги" дії або бездіяльність посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.
Шкода, заподіяна фізичним або юридичним особам посадовими особами, уповноваженими відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністраторами внаслідок їх неправомірних діянь, відшкодовується у встановленому законом порядку.
Статтею 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист зокрема шляхом: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Суд зазначає, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Крім того, самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17), від 24.11.2022 року у справі №9901/480/19.
Суд установив, що відповідач видав позивачу пенсійне посвідчення після спливу 30-денного строку, установленого статтею 10 Закону України "Про адміністративні послуги" як граничний строк надання адміністративних послуг.
Між тим, на час виникнення спірних правовідносин діяла постанова Кабінету Міністрів України №165 від 28.02.2022 року "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру", якою відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1, 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" зупинено строки надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб'єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб'єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Суд вважає, що невидача відповідачем позивачу пенсійного посвідчення у 30-денний строк не мала характеру протиправної бездіяльності та не може бути визнане такою, оскільки обумовлена дією в Україні воєнного стану, що об'єктивно унеможливлює своєчасне вчинення суб'єктами владних повноважень відповідних дій у процедурі оформлення, виготовлення та видачі документів та посвідчень.
Суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно, у межах визначених законом повноважень, протиправної бездіяльності щодо позивача не вчиняв, його права та інтереси не порушував, шкоди йому не заподіяв.
На момент відкриття провадження у цій справі відповідач вже видав позивачу пенсійне посвідчення, тобто вчинив дії, у зв'язку з якими позивач звернувся до суду з цим позовом.
Тож у задоволенні основної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та похідних позовних вимог про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди слід відмовити через їх безпідставність.
Судові витрати у справі сторонами не понесені.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш