Справа № 357/11499/22
3/357/430/23
28.03.2023 рокусуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області БПП у м. Біла Церква, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
03 грудня 2022 року о 23 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , в м. Біла Церква по бульвару Олександрійський, 79, керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Проходити огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер» та у встановленому законом порядку у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
03 грудня 2022 року о 23 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , в м. Біла Церква по бульвару Олександрійський, 79, керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами відповідно до постанови Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 47258667 від 12.01.2021 року, чим порушив вимоги ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні 09.01.2023 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи. За клопотанням ОСОБА_1 розгляд справи було відкладено на 24.01.2023 року. 24.01.2023 року ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю його захисника - адвоката Туровського В.В., крім того на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання захисника Туровського В.В. про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та зайнятістю в іншому судовому провадженні. За клопотанням ОСОБА_1 та захисника Туровського В.В. розгляд справи було відкладено на 07.02.2023 року. 07.02.2023 року ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю його захисника - адвоката Туровського В.В., крім того на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання захисника Туровського В.В. про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю в іншому кримінальному провадженні. За клопотання ОСОБА_1 та захисника Туровського В.В. розгляд справи було відкладено на 06.03.2023 року. 06.03.2023 року ОСОБА_1 та захисник Туровський В.В. в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були належно повідомленні, про що свідчать довідки про доставку СМС повідомлення, причини неявки ОСОБА_1 не відомі. На електронну адресу Білоцерківського міськрайонного суду від захисника Туровського В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з його зайнятістю в іншому провадженні, крім того в зв'язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадження, розгляд справи було знято з розгляду та відкладено на 28.03.2023 року. 28.03.2023 року ОСОБА_1 та захисник Туровський В.В. в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були належно повідомленні про що свідчать довідки про доставку повідомлення у додатку «Viber», причини неявки ОСОБА_1 не відомі. На електронну адресу Білоцерківського міськрайонного суду від захисника Туровського В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з його зайнятістю в іншому провадженні.Крім того, захисник Туровський В.В. не з'явився до суду для ознайомлення з матеріалами справи.
Слід зазначити, що події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відбувалися 03.12.2022 року, про що ОСОБА_2 було достеменно відомо, останній заявляв клопотання в судовому засіданні про перенесення розгяляду справи та надання часу для ознайомлення. З матеріалами справи останній був ознайомлений 09.01.2023 року. 23.01.2023 року ОСОБА_3 уклав угоду з адвокатом Туровським В.В. 23.01.2023 року, однак адвокат в період часу з укладення договору, а саме з 23.012023 року до 28.03.2023 року для ознайомлення з матеріалами справи не зявився.
Таким чином, суд розцінює такі дії та неодноразові клопотання надіслані через електронний суд в дні призначених судових засідань представника ОСОБА_1 - адвоката Туровського В.В. про перенесення розгляду справи, як безпідставне умисне затягування справи, з метою уникнення можливої відповідальності ОСОБА_1 за вчинене. Більтше того, ОСОБА_1 в судові засідання 06.03.2023 року та 28.03.2023 року не зявився, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.
Пункт 1 статті 6 Конвенції у відповідній частині передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом".
Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ, окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається ( рішення у справі "Фрідлендер проти Франції").
При цьому, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (див. у т.ч. постанову ВС від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12).
Дана позиція суду касаційної інстанції щодо окреслених підходів є сталою та висловлена у багатьох судових рішеннях цього суду, відповідно, ураховується судом в цій справі згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції законодавства та уникнення його неоднозначного тлумачення.
Вказане відповідає рішенню Європейського Суду з прав людини "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, де зазначено, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".
У цій справі дії особи, що притягується до адміністративної відповідальності, на переконання суду, спрямовані на затягування провадження, та прямо указують на те, що така особа добросовісно не користується належними їй процесуальними правами, прямо ігнорує наявні у неї процесуальні обов'язки. Тим самим, створює недобросовісні перепони для руху справи, що, на переконання суду, є неприйнятним, та вимагає від суду ефективної протидії.
Вказане узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2003 «Трух проти України», від 08.11.2005 «Смірнов проти України», від 26.04.2007 «Шевченко проти України», відповідно до яких, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Суд підкреслює, що розумність таких інтервалів часу обумовлюється положеннями статей 38, 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, а строк для накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 126 КупАП обмежується трьома місяцями з дня вчинення правопорушення за ст. 130 КУпАП одним роком з дня вчинення правопорушення.
Відповідно суд в цій справі, забезпечивши право особи, що притягається до адміністративної відповідальності, приймати особисту участь в процесі безпосередньо в судовому засіданні, уживши всеохоплюючих заходів для поінформованості її про даний процес, та ураховуючи її поведінку, яка, як уже відмічалося судом, на його переконання, спрямована на створення недобросовісних перепон для руху справи, уважає за можливе завершити розгляд провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За ч. 3 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні переглянуто диск з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, який додано до протоколу, та з якого убачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування та перевірки документів працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 , що він тимчасово обмежений в праві керування транспортними засобами та що підозрюють його в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у лікаря нарколога, нащо останній уникав відповіді, повідомляв працівникам поліції, що відповість пізніше, що має дві години на відповідь, що буде дві години курити потім надасть відповідь. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що ведеться відеофіксація, роз'яснили йому його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повторно неодноразово пропонують пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, нащо останній продовжує уникати відповіді, повідомляє, що чекає керівника. Відеозаписом зафіксовано, що на місце події прибув чоловік, який повідомив, що він керівник ОСОБА_1 . Підійшовши до ОСОБА_1 наніс останньому удар в обличчя при цьому сварив його. Працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, нащо останній відмовився. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Працівники поліції склали протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, з якими ОСОБА_1 було ознайомлено.
Оголосивши протоколи про адміністративні правопорушення, дослідивши додані до протоколів докази, а саме: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 04.12.2022 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, копію акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, рапорт працівника поліції, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 12.01.2021 року, переглянувши відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши вказані пункти правил дорожнього руху, керуючись законом і правосвідомістю, визнає доведеним належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені судом, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому в його діях наявний склад вказаних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При накладенні адміністративного стягнення, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, конкретних обставин справи, вважаю що стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП і є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись статтями 33-35, 40-1, 126, 130, 245, 268,280, 284 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та, із урахуванням ст. 36 КУпАП, застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
СуддяСвітлана ДОРОШЕНКО