Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/3282/23
Провадження № 2-з/357/22/23
іменем України
29 березня 2023 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову, -
В березні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2023 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І.
Одночасно з позовом позивачем товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» було подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом:
- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий № 3220489500:01:024:0052;
- заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та товариству з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (ЄДРПОУ 36445855) здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою кадастровий номер № 3220489500:01:024:0052.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (надалі також Позивач) подано позов до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Фурсівської сільської ради, ТОВ «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 220489500:01:024:0052, укладеного ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 220489500:01:024:0052, укладеним ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000».
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 уклала договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд- 2000», який передбачає передачу земельної ділянки в користування новому орендарю протягом 5 днів з дати реєстрації договору, що унеможливить Позивачу на час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору і перешкоджатиме здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, з якою Відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, який на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.
Також 11.03.2023р. ТОВ «Агротрейд-2000» на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» надіслана заява про виділення земельних ділянок в натурі для здійснення посівів.
Однак на даний час на земельній ділянці знаходяться посіви озимої пшениці, які були здійснені ТОВ Агрофірма «Білоцерківська».
Враховуючи характер спору, вважає, що є підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову з метою збереження сталого порядку речей до вирішення спору по суті, тому просив задовольнити заяву про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27 березня 2023 року була передана на розгляд судді Орєхова О.І. 28 березня 2023 року.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що така заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.
Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Аналогічна позиція викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами позивача (в даному випадку третьої особи), чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 09.07.2021 у справі №910/6825/20.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.
Верховний Суд у постановах від 25.09.2020 року у справі № 925/77/20, від 13.01.2020 року по справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 року по справі № 904/4511/19 дійшов відповідного правового висновку та зазначив, що обов'язок доказування наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладається саме на заявника.
При розгляді питань про забезпечення позову цивільний процесуальний закон не зобов'язує перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
З наданих до суду матеріалів убачається, що ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» з орендодавцем ОСОБА_1 (надалі також Відповідач -1) було укладено договір оренди від 13.11.2015р. земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що розташована на території Білоцерківської МТГ (колишня Шкарівська с/р), Київської області, загальною площею 1,5363 гектарів кадастровий номер земельної ділянки 3220489500:01:024:0052. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 28959669. Строк дії договору 7 років - до 13.11.2022 року.
29.09.2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» надіслала орендодавцю ОСОБА_1 лист-повідомлення про продовження договору оренди землі.
Вищевказаним листом-повідомленням орендодавцю було також повідомлено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України договори оренди земельних ділянок приватної власності, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, вважаються поновленими на один рік. Тобто, якщо строк дії договорів оренди /емфітевзису / суперфіцію / земельного сервітуту щодо земель сільськогосподарського призначення закінчився після введення воєнного стану (24.02.2022 року), вони вважаються автоматично поновленими на один рік без волевиявлення Орендодавця та Орендаря без відповідних договорів та без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП). Отже, такі договори користування земельними ділянками не втрачають чинності та автоматично, в силу закону, продовжують діяти ще протягом одного року. Враховуючи вищевикладене, строк оренди (користування) земельною ділянкою за спірним договором подовжений автоматично до 13 листопада 2023 року.
Однак, Державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. (надалі також Відповідач -2) 10.01.2023 р. було прийнято рішення та внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення іншого речового права (номер запису 28959669) щодо припинення права оренди землі за договором оренди від 13.11.2015р. земельної ділянки кадастровий № 3220489500:01:024:0052, укладеним ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та ОСОБА_1 та зареєстровано право оренди за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:024:0052, укладеним ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» (надалі також Відповідач-3), номер запису про інше речове право 48979492.
З огляду на викладене, убачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо оренди земельної ділянки загальною площею 1,5363 гектарів з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052, що розташована на території Білоцерківської МТГ Київської області.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на приписи статті 2 ЦПК України слід підкреслити, що сутність захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб полягає у спрямуванні цього захисту в першу чергу на відновлення порушеного права.
Порушуючи питання про забезпечення позову, заявник послався на те, що на даний час на земельній ділянці знаходяться посіви озимої пшениці, а тому реєстрація речових прав щодо земельної ділянки з третьою особою ускладнить її використання та виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Частиною 1 ст. 25 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна.
З огляду на викладене, заявлений заявником такий вид заходів забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій, передбачений нормами чинного законодавства, та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи.
Суддя погоджується, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звертається до суду. Обраний захід забезпечення позову спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника і забезпечить збалансованість інтересів сторін.
Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати належним, адекватним та співмірним з заявленими вимогами.
Виходячи із пов'язаності заходу забезпечення позову з його предметом, а також з тим, що в судді є всі підстави вважати, що невжиття даного заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, суддя вважає, що вимоги заявника в частині забезпечення позову шляхом встановлення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий № 3220489500:01:024:0052 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вжиття такого заходу забезпечення не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
У частині ж вимог про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та товариству з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (ЄДРПОУ 36445855) здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою кадастровий номер № 3220489500:01:024:0052 - заява задоволенню не підлягає, оскільки таке забезпечення позову матиме наслідком обмеження господарської діяльності відповідача ТОВ «Агротрейд-2000», спричинить необґрунтоване втручання у його діяльність та порушуватиме права товариства, що не відповідає меті вжиття судом заходів забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов'язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб'єктами самостійно.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя,-
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову, - задовольнити частково.
Вжити заходи по забезпеченню позову шляхом встановлення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки, яка розташована на території Білоцерківської МТГ Київської області, загальною площею 1,5363 га, кадастровий номер 3220489500:01:024:0052.
В частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та товариству з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (ЄДРПОУ 36445855) здійснювати користування земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою кадастровий номер № 3220489500:01:024:0052, - відмовити.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов