"16" березня 2023 р. Справа №914/1573/19
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів: МАРКА Р.І.
СКРИПЧУК О.С.
за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.
представники сторін не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві б/н і дати (вх.ЗАГС №0105/277/23 від 27.01.2023)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.12.2022, повний текст ухвали - 29.12.2022 (суддя Чорній Л.З.)
у справі №914/1573/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Трейд», м. Київ
про банкрутство Товариства з обмеженою
відповідальністю «Віал», м.Львів
Суть спору.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ “Віал”, введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою Господарського суду Львівської області від 04.03.2020 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ “Віал”, визнано банкрутом ТОВ “Віал”, відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ “Віал”.
Оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання ТОВ “Віал” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
22.02.2021 до місцевого господарського суду надійшла заява Головного управління ДПС у м.Києві про кредиторські вимоги до боржника на суму 590 831,66 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2022 заяву Головного управління ДПС у м.Києві про визнання кредиторських вимог задоволено частково. Визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у м.Києві до ТОВ “Віал на суму 384 918,00 грн та 4 540,00 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою суду першої інстанції Головне управління ДПС у м.Києві, як відокремлений структурний підрозділ Державної податкової служби України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким кредиторські вимоги Головне управління ДПС у м.Києві до боржника визнати повністю. Вважає, що місцевим господарським судом не вирішено питання щодо дослідження фактичних даних, які мали значення для правильного вирішення справи, що призвело до невідповідності висновків суд в оскаржуваній ухвалі.
Також скаржник в поданій апеляційній скарзі заявив клопотання про заміну кредитора у справі №914/1573/19, а саме: Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ №43141267) на Головне управління ДПС у м.Києві, як відокремлений структурний підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ 44116011).
Ліквідатор боржника Струць М.П. подав відзив на апеляційну скаргу та просив відмовити у задоволенні апеляційних вимог, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Зазначив, що місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення заяви кредитора (апелянта) з грошовими вимогами до боржника на суму 384 918,00 грн та відмови у визнанні решти грошових вимог.
Інших клопотань та заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, у справі не подано.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи,належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи та оцінка суду.
Згідно зі ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що заява кредитора має містити, зокрема, розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування. До заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що 22.02.2021 до місцевого господарського суду надійшла заява Головного управління ДПС у м.Києві про кредиторські вимоги до боржника на суму 590 831,66 грн, які виникли у зв'язку з несплатою податкового боргу. У заяві вказано, що борг виник з податку на нерухоме майно у розмірі 590 831,66 грн, з яких: 384 918,00 грн основне зобов'язання, 109 174,16 грн пеня, 96 739,50 грн штрафні санкції, які виникли відповідно до податкових повідомлень-рішень №0004770503 від 17.12.2019, №0004760503 від 17.12.2019.
Відповідно до пункту 1.1. статті 1 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та несплачена в установлений законом строк).
Підпунктом 14.1.175 ПК України зазначеної статті визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючому органу надано право, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У п. 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з положеннями п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ.
За змістом п. 101.1, ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Під терміном «безнадійний» розуміється відповідно до пп. 101.2.3., п. 101.2, ст. 101 ПК України податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 №43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17).
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання грошових вимог Головного управління ДПС у м.Києві до боржника на суму основного зобов'язання 384 918,00 грн та 4540 грн судового збору, оскільки такі документально обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та відповідають дійсним обставинам справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у м.Києві до боржника щодо пені на суму 109 174,16 грн та щодо штрафних санкцій на суму 96 739,50 грн, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до заяви з грошовими вимогами до боржника, заявлені вимоги Головного управління ДПС у м.Києві виникли за результатами перевірки за період з 01.01.2016 по 28.10.2019 на підставі акта №340/05.03/30673372 від 11.11.2019, податкових повідомлень-рішень №0004760503 від 17.12.2019, №0004770503 від 17.12.2019. При цьому, із вказаною заявою до суду в межах справи про банкрутство податковий орган звернувся 22.02.2021.
Підпунктом 129.1.1., п.129.1, ст. 129 ПК України передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передумовою нарахування пені з підстав, передбачених пп. 129.1.1, п. 129.1, ст. 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.
Матеріалами справи підтверджується, що вищевказані податкові повідомлення-рішення отримані боржником 20.12.2019 відповідно до повідомленням про вручення поштового відправлення №7907006186450. Відповідно до розрахунку пені, обчисленої за виявлені податковим органом суми заниження податкових зобов'язань, нарахована пеня становить 109 174,16 грн.
Однак, враховуючи те, що вказані податкові повідомлення-рішення були сформовані 17.12.2019 та отримані боржником лише 20.12.2019, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неправомірне нарахування пені у вказаному розмірі за період, що передував формуванню та отриманню вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки згідно з наданим розрахунком для суми пені в розмірі 8 732,17 грн датою початку нарахування вказано 01.05.2016; для 6 650,44 грн - 31.07.2016; для 5 574,77 грн - 31.10.2016; для 5 142,69 грн - 31.01.2017; для 10 177,92 грн - 01.05.2017; для 8 900,33 грн - 31.07.2017; для 8 644,81 грн - 31.10.2017; для 9 098,98 грн - 31.01.2018; для 9 861,04 грн - 01.05.2018; для 8 707,71 грн - 31.07.2018; для 7 455,60 грн - 31.10.2018; для 5 954,69 грн - 31.01.2019; для 7 333,46 грн - 01.05.2019; 4 766,56 грн -31.07.2019; 2 172,99 грн - 31.10.2019.
Відповідно до п.113.1. ст.113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Проте, Головне управління ДПС у м.Києві при зверненні до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника не надало належних та допустимих доказів щодо підстав та періодів нарахування і стягнення з боржника суми штрафних санкцій в розмірі 96 739,50 грн, що не відповідає вимогам ч.3 ст.45 КУЗПБ та вірно встановлено судом першої інстанції.
Таким чином, місцевим господарським судом правомірно, обґрунтовано та згідно з вимогами чинного законодавства відмовлено у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у м.Києві до боржника щодо пені на суму 109 174,16 грн та щодо штрафних санкцій на суму 96 739,50 грн, оскільки матеріалами справи підтверджується необґрунтованість заявлених грошових вимог у вказаній частині та їх невідповідність встановленим вимогам чинного законодавства.
При цьому, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними покликання скаржника в апеляційній скарзі щодо помилкового застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст.129.9 ПК України в редакції від 01.01.2021, оскільки підставою для відмови у визнанні вказаних грошових вимог місцевим господарським судом стало порушення податковим органом порядку здійснення нарахування пені всупереч норм пп. 129.1.1., п.129.1, ст.129 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та недоведеність підстав для стягнення і нарахування штрафних санкцій всупереч норм ст.113 ПК України та ч.4 ст.45 КУзПБ, а не норми ст. 129.9 ПК України (в редакції від 01.01.2021) щодо моменту закінчення строку нарахування пені та її анулювання після закінчення 1095 дня, що настає за днем коли у контролюючого органу виникло право нарахувати пеню.
Враховуючи зазначене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, якими обґрунтована оскаржувана ухвала, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Щодо заявленого апелянтом клопотання про заміну кредитора у справі судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ст. 43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Так, згідно з положеннями ч. 2 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
За змістом п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України повноваження і функції контролюючих органів, зокрема, податкових органів, визначаються цим Кодексом та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Головне управління ДПС у м.Києві.
Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893, права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, відповідно до п. 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положенням про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом ДПС України від 12.11.2020 № 643 "Про затвердження положень про територіальні органи" затверджено положення про Головне управління ДПС у Києві.
За змістом п. 1 Положення про Головне управління ДПС у Києві, вказане головне управління є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).
За змістом положень ч. 1 ст. 45 та ч. 2 ст. 4 ГПК України сторонами в судовому процесі є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, а також державні органи.
В ст. 1 КУзПБ визначено, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Виходячи із системного аналізу положень ч. 2 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" ч. 1 ст. 45 та ч. 2 ст. 4 ГПК України, ст. 1 КУзПБ, а також враховуючи вказані вище Положення про Державну податкову службу України та Положення про Головне управління ДПС у м.Києві, яке є відокремленим підрозділом ДПС України, хоча і утворене без статусу юридичної особи, однак є органом державної влади (податковим органом) та може бути стороною в судовому процесі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про заміну кредитора у даній справі про банкрутство належить задоволити та замінити кредитора - Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на Головне управління ДПС у м.Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011).
Керуючись ст. ст. 52, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.12.2022 у справі №914/1573/19 залишити без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
3. Задовольнити клопотання Головного управління ДПС у м.Києві про заміну сторони у справі №914/1573/19.
4. Замінити кредитора - Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на Головне управління ДПС у м.Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено 27.03.2023
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК
Судді Р.І. МАРКО
О.С. СКРИПЧУК