Справа № 2-а-679
2010 рік
Постанова
Іменем України
10 серпня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кам'янець-Подільського взводу ДПС Харькова Володимира Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 20 червня 2010 року, -
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 20 червня 2010 року.
Позов мотивований тим, що позивач 20 червня 2010 року, керуючи автомобілем «Субару», державний номер НОМЕР_1, у м. Кам'янець-Подільському по пр. Грушевського, рухався зі швидкістю 110 км/год., перевищивши встановлену швидкість на 50 км/год., швидкість вимірювалась приладом «Візир» № 0812417, чим порушив п. 12.4 ПДР України, тобто перевищив швидкість встановлену у населених пунктах, так як рух транспортних засобів у населених пунктах дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП та був зупинений інспектором, який склав на позивача протокол про адміністративне правопорушення і виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, якою було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 300 грн.
Позивач вважає винесену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступник підстав.
20 червня 2010 року позивач, керуючи автомобілем «Субару» д/н НОМЕР_1 рухався у м. Кам'янець-Подільському по пр. Грушевського та був зупинений інспектором ДПС, який показавши покази приладу для вимірювання швидкості сказав, що позивач перевищив встановлену швидкість. Позивач заперечив проти такого твердження інспектора та намагався йому пояснити, що він не порушував правила дорожнього руху, про що він і вказав в протоколі. На що інспектор не відреагував, а лише склав протокол та виніс постанову. Крім того протокол та постанова винесенні з чисельним порушенням інструкції.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що зупинка транспортного засобу, яким він керував, була безпідставна, так як правил дорожнього руху він не порушував. Тому співробітник ДАІ не мав права складати протокол на основі якого виніс постанову та притягувати позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином інспектором ДПС було порушено вимоги Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 27.03. 2009 № 111), а саме не було підстав для зупинки автомобіля та зупинка автомобіля позивача проводилась з протилежної сторони проїзної частини.
В зв'язку вищевикладеним позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Позивач до судового засідання не з'явився, але до суду надійшла його заява, відповідно до якої він просить справу розглядати у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд з урахуванням розумних строків розгляду справи розглядає її у відсутність відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 20 червня 2010 року, керував автомобілем «Субару», державний номер НОМЕР_1, у м. Кам'янець-Подільському по пр. Грушевського, рухався зі швидкістю 110 км/год., перевищивши встановлену швидкість на 50 км/год., швидкість вимірювалась приладом «Візир» № 0812417, чим порушив п. 12.4 ПДР України, тобто перевищив швидкість встановлену у населених пунктах, так як рух транспортних засобів у населених пунктах дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП та був зупинений інспектором, який склав на позивача протокол про адміністративне правопорушення і виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, якою було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 300 грн.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Згідно з ст. 122 ч.1 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так як представник відповідача не з'явився до судового засідання та не надав суду доказів, які б дійсно підтверджували вчинення правопорушення позивачем, а в ході дослідження матеріалів справи було з'ясовано обставини, що виключають вчинення правопорушення. Також представником відповідача не було надано доказів в підтвердження своєчасного проходження перевірки та державної метрологічної атестації вимірювального приладу «Візир» № 0812417, а тому невідомо чи можуть використовуватись виміри даного приладу, як доказ вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху. Також відповідачем не надано підтвердження того, що прилад для вимірювання швидкості працював в автоматичному режимі, що також ставить під сумнів можливість використання його показів, як доказ вини позивача у вчиненні правопорушення.
Згідно з ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не допущено порушення вимог ПДР України та постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП підлягає скасуванню в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Виниклі правовідносини врегульовано ст.ст. 7, 14-1, 33, 251, 256, 288 КУпАП та правилами дорожнього руху України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 71, 159, 161, 163 КАС України, ст.ст. 7, 14-1, 33, 251, 256, 288 КУпАП, -
Постановив:
Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кам'янець-Подільського взводу ДПС Харькова Володимира Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 20 червня 2010 року задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора ДПС Кам'янець-Подільського взводу ДПС Харькова Володимира Олександровича від 20 червня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду на протязі 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Суддя