№ 2-10/2010
26 серпня 2010 року м. Сімферополь
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Якушевої Т.В.,
при секретарі - Чертолясові А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Міністерство житлово-комунального господарства АР Крим, Міністерство будівельної політики та архітектури АР Крим, про визнання квартири небезпечною для проживання та надання іншого рівноцінного житла, стягнення матеріального збитку та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Міністерство житлово-комунального господарства АР Крим, Міністерство будівельної політики та архітектури АР Крим, про визнання, що проживання ОСОБА_1 та членів його родини у квартирі АДРЕСА_1 АР Крим є небезпечним та загрожує життю та здоров'ю його мешканцям, зобов'язання Виконавчому комітету Сімферопольської міської ради АР Крим надати позивачу та всім членам його родини - співвласникам квартири АДРЕСА_1 АР Крим рівноцінну упорядковану квартиру, яка б забезпечила її мешканцям безпечне проживання, надання квартири ОСОБА_1 та членам його родини за рахунок бюджетних коштів при умові передачі зруйнованої квартири до державної або комунальної власності, зобов'язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні позивачем квартирою АДРЕСА_1, а саме, поновлення квартир № 79, № 87 та № 91 АДРЕСА_1 у первісний стан у відповідності до проекту вказаних приміщень, стягнення з відповідачів матеріальний збиток у розмірі 600000 гривень та моральної шкоди у аналогічній сумі в солідарному порядку.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він спільно з родиною з чотирьох осіб проживає у чотирьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 АР Крим, загальною площею 86,2 кв.м., яка знаходиться у спільній частковій власності її мешканців у відповідності до Свідоцтва про право власності від 22 квітня 2004 року № 339, виданого Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим. Як вказує позивач, протягом останніх років, починаючи з 2004 року його квартира зазнає систематичних руйнувань внаслідок проведення несанкціонованих робіт, що проводяться власниками суміжних житлових приміщень: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - квартира № 91 та ОСОБА_2 - квартира № 79. В ході самовільних перепланувань та переобладнань своїх квартир зазначені особи для руйнування стінових перегородок, видалення залізобетона з віконних основ, пробивання штроб, влаштування арок та інших робіт тривалий час використовували відбійні молотки, перфоратор великої потужності, кувалди, що спричинило сильну вібрацію, в результаті якої квартира АДРЕСА_1 АР Крим, в якій проживає ОСОБА_1 разом зі своєю родиною, нахилилася, в ній з'явилися тріщини, наполовину осипалася з зовнішнього боку зовнішня несуща панельна стіна, яка є опорною стіною для малої кімнати, ванної кімнати та туалету. У стелі та стельового перекриття прихожої з'явилися тріщини, з'явилися крізні отвори, призвело до інтенсивного осипання заливання швів перекриття в ванній кімнаті, туалеті, прихожої, великої кімнати, також з'явилися численні тріщині в квартирі на полу, на лоджіях, перекіс дверей та віконних рам.
В обґрунтування своїх вимог щодо визнання помешкання небезпечним для проживання та надання рівноцінного житла позивач посилається на те, що Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради АР Крим належним чином не виконував своїх зобов'язань з контролю за переобладнанням квартир, сусідніх до квартири № 87 по АДРЕСА_1, та не здійснює заходів з безпечного проживання мешканців під'їзду № 3 по АДРЕСА_1. Що стосується стягнення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, то в цій частині позивач зазначає, що в результаті протиправних дій відповідачів - мешканців сусідніх до нього квартир, квартира АДРЕСА_1 потребує ремонту, а самим діями відповідачів, він та члени його родини зазнали моральних страждань.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, аналогічні до змісту позовної заяви.
Представник Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, як не надав заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності.
ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу по суті за його відсутності, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 за довіреністю від 19 серпня 2010 року, засвідченою приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_16, за реєстр. № 5820, під час розгляду справи не визнав позовні вимоги ОСОБА_1, та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не надані належні докази того, що ОСОБА_3 будь-якими своїми діями заподіяв позивачу матеріальний збиток, та моральну шкоду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 за довіреністю від 07 жовтня 2008 року, засвідченою приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_17, за реєстр. № 1403, під час розгляду справи також не погоджувався з позовними вимогами ОСОБА_1 та просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість та на те, що вони не доведені у встановленому порядку, та не засновані на вимогах діючого законодавства України.
Представник Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, як не надав заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності.
Представник Міністерство будівельної політики тат архітектури АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, як не надав заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1, загальною площею 86,3 кв.м., належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 22 квітня 2004 року № 339.
Матеріали справи свідчать про те, що, починаючи з серпня 2004 року, власники квартири №№ 79 та 83 по АДРЕСА_1 самовільно здійснюють перепланування даних житлових приміщень, що стало підставою для ОСОБА_1 для звернення до відповідних державних органів з заявами щодо неправомірних дій осіб, що виконують перепланування приміщень.
Так, на свої звернення ОСОБА_1 отримував відповіді: заступника голови Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим від 21 січня 2005 року за вих.. № 99/021-22, начальника Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя від 27 січня 2005 року, заступника Сімферопольського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Живіца В.М. від 15 лютого 2005 року № Т-9, голови Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим від 23 вересня 2005 року № 39/021-22, начальника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Александренко В.Є. від 05 березня 2005 року № 172/08-12, тощо, в яких був встановлений факт самовільного перепланування у квартирах №№ 79 та 83 по АДРЕСА_1, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав.
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню, облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.
Відповідно до статті 110 Житлового кодексу України громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання, що проживання ОСОБА_1 та членів його родини у квартирі № 87 по АДРЕСА_1 є небезпечним, та загрожує життю та здоров'ю його мешканцям, зобов'язання Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим надати позивачу та всім членам його родини - співвласникам квартири АДРЕСА_1 рівноцінну упорядковану квартиру, яка б забезпечила її мешканцям безпечне проживання, надання даної квартири ОСОБА_1 та членам його родини за рахунок бюджетних коштів при умові передачі зруйнованої квартири до державної або комунальної власності, є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання, що проживання ОСОБА_1 та членів його родини у квартирі АДРЕСА_1 є небезпечним, та загрожує життю та здоров'ю його мешканцям, оскільки у відповідності до положень Житлового кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» квартира АДРЕСА_1 не обстежувалася відповідно комісією з метою встановлення його стану санітарним та технічним вимогам і визнання його непридатним для проживання. Відповідне рішення Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, як органом місцевого самоврядування, повинно засновуватися на висновках цієї комісії, однак, таких висновків міської міжвідомчої комісії у матеріалах справи немає.
У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає безпідставними і позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим надати позивачу та всім членам його родини - співвласникам квартири АДРЕСА_1 рівноцінну упорядковану квартиру, яка б забезпечила її мешканцям безпечне проживання, надання даної квартири ОСОБА_1 та членам його родини за рахунок бюджетних коштів при умові передачі зруйнованої квартири до державної або комунальної власності. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, як органом місцевого самоврядування, у відповідності до його повноважень, не приймалося рішення щодо визнання жилого приміщення, в якому проживає позивач разом з членами свої родини, небезпечним для проживання, що потягло б за собою виселення вказаних осіб з жилого приміщення та надання їм нового рівноцінного житла за рахунок бюджетних коштів.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку матеріального збитку у суми 600000 гривень, і моральної шкоди у розмірі 600000 гривен, і в цій частині суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалами Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 квітня 2005 року та від 08 червня 2005 року у даній справі була призначена судово-технічна експертиза, на вирішення якої були постановлені наступні питання: які пошкодження мають місце у квартирі № 87; могли ці пошкодження утворитися у серпні-листопаді 2004 року; чи знаходяться ці пошкодження у причинному зв'язку з переобладнанням квартири № 79 по вулиці по АДРЕСА_1, чи представляє загрозу для життя та здоров'я осіб стан квартири АДРЕСА_1 АР Крим в результаті здійсненого перепланування квартири № 79; чи є причинний зв'язок між пошкодженням унітазу в квартирі АДРЕСА_1 з самовільним переобладнанням квартири мешканцями квартири № 79 по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_15, визначити розмір матеріального збитку у зв'язку з встановленням нового унітазу.
Висновками експерта № 2199 від 01 вересня 2005 року було встановлено, що зруйнування відвідного фланця унітазу в квартирі АДРЕСА_1 сталося в результаті механічного впливу, що передався через каналізаційну трубу. Встановити причинний зв'язок механічного впливу та пошкодження унітазу з самовільним переобладнанням квартири № 79 по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_15, або з механічним впливом при нанесенні насікання на стіни ванної кімнати, не представляється можливим у зв'язку з відсутністю конкретних ознак.
Висновками експерта № 931 від 10 серпня 2005 року було встановлено, що на день огляду в квартирі АДРЕСА_1 маються наступні пошкодження: в прихожій № 2 на стелі осипання штукатурного шару; в ванній кімнаті випадання закладення в місці стикування панелів, тріщини в місцях стиків панельних плит перекриття; в житловій кімнаті № 4 тріщини в куту у стикуванні суміжної та ванної кімнат стіни та стелі; в житловій кімнаті № 7 аналогічні тріщині в лівому куті зовнішньої стіни за вистою приміщень, в кутку стикування зовнішньої панелі та суміжної перегородки ванної, тріщини по периметру стелі; в житловій кімнаті № 3 не щільний затвор дверного полотна балконних дверей; тріщина на місці стику суміжної з коридором стіни та стелею; на лоджії на закривається віконна рама.
Як вбачається з даної експертизі, технічно не має можливості визначити час виникнення пошкоджень у квартирі АДРЕСА_1.
Таким чином встановити причинний зв'язок між переплануванням квартири № 79 по АДРЕСА_1, та пошкодженнями в квартирі № 87 не представляється можливим.
Для встановлення причин пошкодження в квартирі АДРЕСА_1 ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 листопада 2005 року у справі була призначена судово-технічна комплексна експертиза, проведення якої було доручено експертам Агенції «Інтерномікос», експертам ТОВ «Фірма «ЮЛГА» з залученням фахівців «Кримпроектреконтрукція», на вирішення якої були постановлені наступні питання: які ушкодження є у квартирі АДРЕСА_1 АР Крим, чи є насічки на стінах ванної кімнати, для облицювання кахельною плиткою; чи є технічна можливість визначити, коли утворилися ушкодження і які у квартирі АДРЕСА_1, чим могли ці ушкодження утворитися у серпні-листопаді 2004 року; чи перебувають ці ушкодження у причинному зв'язку з переобладнанням квартири № 79 по АДРЕСА_1; встановити причинний зв'язок між переплануванням квартири № 79 по АДРЕСА_1, розташованої на 2-му поверсі 9-типоверхового будинку й руйнуванням у квартирі № 87, розташованої на 4-му поверсі, із проведенням спостереження за станом основних несущих конструктивних елементів, що до самонесучих стін і перекритій у даному будинку, з установкою маяків у місцях руйнувань у квартирі № 87, для установки їхнього розвитку в часі й негативний вплив на несучу здатність конструктивних елементів у зв'язку з переплануванням нижче розташованої квартири; чи представляє загрозу перепланування квартири № 79 по АДРЕСА_1 безпеці мешканців у цьому будинку,в тому числі, мешканцям квартири АДРЕСА_1; визначити розмір матеріального збитку у квартирі АДРЕСА_1 в результаті здійснення перепланування й переустаткування квартири № 79. Витрати за проведення експертизи частково покласти на ОСОБА_1 в розмірі 30% від її вартості, остаточну вартість за проведенням експертизи ухвалено стягнути на користь експертних закладів при розгляді справи.
24 квітня 2007 року до суду надійшло повідомлення від КРП «Проектно-дослідницький інститут «Кримпроектреконструкція» щодо виготовлення технічного висновку в частині поручення питань, яке після підписання договору та оплати можливо передати до фірмі «ЮЛГА».
03 жовтня 2007 року до суду надійшло повідомлення № 166 Фірми «ЮЛГА», в якому вказувалося, що експертний висновок був виготовлений, однак, не може бути наданий до суду для огляду у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не сплатив витрати за проведення експертного дослідження.
03 жовтня 2007 року до суду надійшло повідомлення № 244 Агенції «Інтерномікос», в якому було вказано, що сплати за проведення експертного дослідження, проведеного на підставі ухвали Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 листопада 2005 року, від ОСОБА_1 не надходило.
Частиною 1 статті 146 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Таким чином, з урахуванням наведених обставин у справі, суд приходить до висновку, що сума матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1 в результаті перепланування квартир, сусідніх з ним, так само, як і причинний зв'язок між проведенням відповідних ремонтних робіт, що проводилися ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та пошкодженнями у квартирі АДРЕСА_1 не доведені позивачем під час розгляду справи. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не ставилося питання про проведення експертиз щодо причинного зв'язку між ремонтними роботами, які проводилися у квартирі № 91 по АДРЕСА_1 та пошкодженнями, що утворилися у квартирі, в якій мешкає родина позивача.
Разом з тим, суд приймає до уваги копії актів та повідомлень щодо проведення власниками квартир №№ 79 та 91 по АДРЕСА_1 ремонтних робіт без отримання дозволу відповідних органів, однак, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, так як останнім під час розгляду справи не було надано доказів того, що вказаними діями йому було заподіяно моральних страждань, як не було надано достатніх доказів причинного зв'язку, що в результаті цих робіт, які, за його ствердженням, призвели до пошкодження квартири АДРЕСА_1, погіршився стан його здоров'я та членів його родини.
Крім того, згідно с постановою прокуратури Залізничного району м. Сімферополя про припинення кримінальної справи від 19.07.10 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, зібрані по кримінальній справі докази у їх сукупності свідчать про відсутність причинного зв'язку між ремонтними роботами проведеними власниками квартири № 79, ОСОБА_2, квартири № 91 ОСОБА_4, ОСОБА_3 дома АДРЕСА_1 и пошкодженнями виявленими у квартирі №87 будинку АДРЕСА_1 у м. Сімферополі. Вказана постанова набрала чинності.
На підставі наведеного, керуючись статями 10, 11, 60, 74, 88, 146, 215-218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Міністерство житлово-комунального господарства АР Крим, Міністерство будівельної політики та архітектури АР Крим, про визнання квартири небезпечною для проживання та надання іншого рівноцінного житла, стягнення матеріального збитку та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя