Справа № 22-ц -3876/ 2006 року Категорія: право власності
Головуючий 1 інст.- Малихін О.Р. Доповідач - Котелевець А.В.
18 липня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.
суддів - Солодкова А.А, Кіпенко І.С. при секретарі - Шушкевич А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради Харківської області, ОСОБА_2, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 171 Московського району м. Харкова про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло та анулювання реєстрації,
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради Харківської області, ОСОБА_2, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 171 Московського району м. Харкова про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло та анулювання реєстрації.
Позивачка вказала, що після смерті її батьків ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилася спадщина у вигляді АДРЕСА_1, в м. Харкові. В установлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і після отримання відповідного свідоцтва дізналась, що в приватизації спірної квартири приймала участь, окрім батьків, її дочка - ОСОБА_2. Посилаючись на те, що приватизація була проведена з порушенням норм діючого законодавства, оскільки дочка на той час не проживала в спірному житлі, просила задовольнити позов і визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на вказану квартиру та виключити із числа власників ОСОБА_2
Представник Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради Харківської області позов не визнав, посилаючись на те, що приватизація спірної квартири проведена згідно вимог діючого законодавства про приватизацію державного житлового фонду.
Відповідачка в особі свого представника позов також не визнала, посилаючись на те, що на момент приватизації вона була прописана в спірній квартирі і всі повнолітні члени сім'ї були згодні на приватизацію квартири, у тому числі на ОСОБА_2, яка на той час була неповнолітньою. Окрім цього, позов пред'явлений після сплину строку позовної давності.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2006 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи і стверджується належними доказами, спірною є АДРЕСА_1, в м. Харкові, яка належить на праві спільної власності ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5.
З 1 липня 1970 року в цій квартирі були прописані і проживали ОСОБА_4 і ОСОБА_3
Розпорядженням Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду від 27 жовтня 1994 року задоволена заява ОСОБА_4 щодо переоформлення передачі даної квартири в спільну власність йому з дружиною, а також ОСОБА_5, яка на той час була неповнолітньою /а.с. 39,42/. При цьому була надана відповідна довідка про склад сім'ї наймача із зазначенням прописаних у квартирі осіб, а саме - ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5
Частиною 2 статті 8 Закону України від 19 червня 1992 р. «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що передача займаних квартир /будинків/ здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі /будинку/, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири /будинку/.
Оскільки на момент приватизації в АДРЕСА_1, в м. Харкові були прописані і постійно проживали два повнолітніх члени сім'ї, які дали письмову згоду на приватизацію спірного житла також на неповнолітню онуку, 27 жовтня 1994 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду видано свідоцтво про право власності на трьох чоловік, а саме - на ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5/ а.с. 91.
Доказів того, що приватизація спірної квартири була проведена з порушенням закону про приватизацію державного житлового фонду, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Посилання ОСОБА_1 на те, що її дочка, відповідачка по справі, не мала права на приватизацію спірного житла, не можуть бути прийняті до уваги. Ці обставини судом перевірялись. Як було встановлено, померлі батьки позивачки за життя висловлювали згоду на приватизацію квартири у тому числі на онуку, ОСОБА_4 особисто звернувся до органів приватизації із відповідною заявою, де зазначив також і ОСОБА_5, яка на той час була неповнолітньою. До того ж сама позивачка участі у приватизації цієї нерухомості не приймала.
Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді