головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Кравченка К.Т., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 серпня 2006 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останньої на судові рішення у даній справі.
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 8 липня 2005 року
ОСОБА_1
14 лютого 1949 року народження,
несудима,
засуджена:
- за ч.2 ст.143 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ч.3 ст.357 КК України 2001 року на 2 місяці арешту, а на підставі ст.70 КК України остаточно визначено за сукупністю злочинів 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, і встановлено іспитовий строк 2 роки.
Постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_1 на користь потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 4 429 грн. кожному та ОСОБА_6 2 529 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона, у лютому-березні 2001 року, перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 у м. Львові, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, шляхом обману та зловживання довірою, пообіцявши працевлаштування за кордоном, заволоділа грішми потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у сумі 4 429 грн. з кожного; потерпілого ОСОБА_6 у сумі 2 529 грн.; потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у сумі 4 375 грн. з кожного; потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у сумі 4 365 грн. з кожного та потерпілої ОСОБА_13 у сумі 4 878 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 частково змінено. В порядку ст.365 КПК України її дії перекваліфіковано з ч.2 ст.143 КК України 1960 року на ч.2 ст.190 КК України 1960 року і виключено додаткове покарання у вигляді конфіскації всього майна.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, істотне порушення кримінально-процесуального законодавства, що призвело до її безпідставного засудження. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази її винності, а висновки суду грунтуються лише на показаннях зацікавлених осіб. Стверджує про те, що документи та гроші за працевлаштування за кордоном від потерпілих отримували ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які з метою уникнення їх повернення направляли потерпілих до неї, а вона лише надавала вказаним свідкам анкети для заповнення потерпілими. Також вказує, що апеляційний суд не спростував доводи апеляції. З урахуванням наведених доводів, порушує питання про скасування судових рішень та закриття справи за відсутністю в її діях складу злочину.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для задоволення скарги не знаходить.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаних у вироку злочинів та кваліфікацію її дій за ч.2 ст.190, ч.3 ст.357 КК України, апеляційний суд зробив на підставі зібраних у справі та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку. А зокрема, вони підтверджуються показаннями вказаних у вироку потерпілих та свідків, у яких, як свідчать матеріали справи, не було підстав для обмови останньої, даними ряду протоколів слідчих дій, розписками від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_12, висновком почеркознавчої експертизи та іншими доказами.
Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи засудженої ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у її касаційній скарзі, про безпідставність засудження. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими. Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 намагається у такий спосіб уникнути відповідальності за скоєне.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженої ОСОБА_1, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, дані про її особу та інші обставини. Підстав для зміни судових рішень в цій частині немає.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.377 КПК України.
Таким чином, передбачених ст.398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням визначених ст.384 КПК України осіб, немає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,
У задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 8 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2005 року відмовити.
Судді:
Кравченко К.Т. Пивовар В.Ф. Мороз М.А.