Справа № 569/2594/23
22 березня 2023 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем'янчук Н.В.
з участю боржника ОСОБА_1
представника боржника ОСОБА_2
представника відділу ДВС Матвійчук І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на діяння державного виконавця,
ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення скарги, просить зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , накладений в межах виконавчого провадження.
Скаргу мотивує тим, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у м.Рівному перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-255/08, виданого 6 квітня 2011 року Рівненським міським судом про стягнення збитків з ОСОБА_3 в розмірі 3948769 грн. Ухвалою Рівненського міського суду у справі № 6-238/11 від 9 листопаа 2011 року замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-255/08, а саме боржника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . В межах виконавчого провадження було накладено арешт на її майно для забезпечення виконання зобов'язання як одного із правонаступників боржника ОСОБА_3 26 березня 2013 року виконавче провадження закінчене на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону Уккраїни "Про виконавче провадження" від 1 квітня 1999 року за заявою стягувача. В зв'язку із закінченням виконавчого провадження є підстави для зняття арешту з майна боржника. З часу винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа пройшло більше дев'яти років. Будь-які виконавчі дії, що випливали б з вказаного виконавчого провадження, не проводяться. 22 грудня 2022 року звернулася із заявою до начальника Відділу ДВС у м.Рівному про зняття арешту з майна боржника в зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Листом від 19 січня 2023 року заяву залишено без задоволення в зв'язку з відсутністю підстав для зняття арешту з майна боржника.
Ухвалою від 16 лютого 2023 року скаргу ОСОБА_1 суд призначив до розгляду.
В судовому засіданні боржник ОСОБА_1 скаргу підтримала та просить задовольнити, оскільки боргові зобов'язання за виконавчим листом виконані повністю і стягувач майнових претензій до неї не має. Представник боржника пояснив, що кошти за виконавчим листом були сплачені і стягувач виконавчий лист забрала. Повторно пред'явити його до виконання стягувач може лише в межах трирічного строку.
Представник відділу ДВС заперечує проти задоволення скарги та пояснила, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділ перебувало виконавче провадження № 26445147 з примусового виконання виконавчого листа № 2-255/08, виданого 6 квітня 2011 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання в розмірі 3948769 грн. Боржником у виконавчому провадженні зазначений ОСОБА_3 , який надалі був змінений на правонаступників. Стягувачем є ОСОБА_7 . В межах виконавчого провадження старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Онищук Л.О. винесено постанову від 13 червня 2013 року, на підставі якої внесено обтяження на все нерухоме майно ОСОБА_1 , крім частки житлового будинку та частини земельної ділянки в АДРЕСА_1 . 21 червня 2013 року старшим державним виконавцем Онищук Л.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі письмової заяви стягувача. Виконавчий збір в межах виконавчого провадження не стягнутий. Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна боржника згідно ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». Завершення виконавчого провадження через повернення виконавчого документа стягувачу не передбачає можливості зняття арешту з майна боржника, оскільки рішення суду не виконано. Арешт з майна знімається лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду. Виконавчий лист був повернутий стягувачу за її заявою, що не позбавляє останню права повторного звернення до виконавчої служби з виконавчим листом. Оскільки виконавче провадження не було закінчене і виконавчий лист повернутий стягувачу, а не суду, державний виконавець не мав правових підстав для зняття арешту з майна боржника. Виконавче провадження № 26445147 знищене за закінченням строків зберігання.
Стягувач ОСОБА_7 у поданій до суду заяві від 2 березня 2023 року справу просить розглянути у її відсутності. Одночасно повідомила, що зобов'язання боржниками у виконавчому провадженні виконане повністю, від примусового виконання відмовилася, про що подала відповідну заяву до виконавчої служби. Будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має, щодо зняття арешту з її майна не заперечує.
Боржники ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Суд встановив, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 26445147 з примусового виконання виконавчого листа № 2-255/08, виданого 6 квітня 2021 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання в розмірі 3948769 грн.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 9 листопада 2021 року у справі № 6-238/11 замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим листом №2-255/08, виданим 6 квітня 2011 року Рівненським міським судом Рівненської області, а саме боржника ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 .
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Онищук Л.О. від 13 червня 2013 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , крім 1/4 частки житлового будинку, надвірних будівель в АДРЕСА_1 та 1/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5624685900:02:005:1188.
21 червня 2013 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Онищук Л.О. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" за письмовою заявою стягувача.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
В силу ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, у тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.
Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
За змістом ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинний на момент повернення виконавчого документа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього закону (ч.5 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження").
Стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV передбачає підстави для закінчення виконавчого провадження.
За приписами ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч.2 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).
Оскільки виконавчий лист № 2-255/08, виданий 6 квітня 2011 року Рівненським міським судом Рівненської області, був повернутий стягувачу за його письмовою заявою, Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV не передбачав обов'язку державного виконавця знімати арешт, накладений на майно боржника в межах виконавчого провадження № 26445147, так як виконавче провадження не було закінчене на підставі ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" та виконавчий документ не був повернутий до Рівненського міського суду Рівненської області.
Відповідно до ч.4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Передбачених ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для зняття арешту з майна боржника у цій справі не встановлено.
Разом з тим суд бере до уваги, що виконавче провадження № 26445147 знищене за закінченням строків зберігання, стягувач ОСОБА_7 підтвердила у заяві від 2 березня 2023 року про виконання боржниками зобов'язань за судовим рішенням, докази винесення державним виконавцем в межах виконавчого провадженні № 26445147 постанови про стягнення виконавчого збору у справі відсутні.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а тому скаргу належить задовольнити.
На підставі наведеного та керуючись ст.260, 261, 353, 354, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на діяння державного виконавця - задовольнити.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , накладений в межах виконавчого провадження № 26445147.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повне судове рішення складене 27 березня 2023 року.
Суддя