у складі:
головуючого
Земляного В.В.,
суддів
Косарєва В.І. і Стрекалова Є.Ф. ,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.
Вироком Шосткінського міськрайонного суду від 18 березня 2005 року
ОСОБА_1,
31 серпня 1968 року народження,
судимості не має,
засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Постановлено стягнути з нього на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 8000 грн. та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 3000 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 9 червня 2005 року цей вирок в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_3 скасовано і справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17 вересня 2004 року, керуючи автомобілем “Дево-Ланос», на трасі Богданка - Шостка на порушення вимог п.п. 12.6, 12.3 Правил дорожнього руху, рухався зі швидкістю понад 100 км на годину і, побачивши за 500 метрів на смузі свого руху велосипедиста - потерпілого ОСОБА_4, проявляючи неуважність і безпечність, не прийняв заходів до зменшення швидкості руху, а у разі необхідності - і до повної зупинки автомобіля, продовжував рухатись із великою швидкістю і, намагаючись об'їхати велосипедиста, виїхав на смугу його зустрічного руху, куди також виїхав і велосипедист, що призвело до зіткнення, внаслідок чого ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, зазначаючи, що його винність у вчиненні зазначеного злочину не доведена, що у справі допущено однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і кримінальну справу закрити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.
Твердження в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що його винність у вчиненні зазначеного злочину не доведена, є безпідставними.
Ці його доводи були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і спростовані наведеними у їх судових рішеннях доказами.
До висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у порушенні ним правил дорожнього руху, внаслідок чого настала смерть потерпілого, суд дійшов на підставі досліджених в судовому засіданні і детально наведених у вироку доказів.
Так, сам засуджений ОСОБА_1 під час відтворення обстановки і обставин події та при допиті його у якості обвинуваченого не заперечував, що велосипедист, який їхав назустріч по його смузі руху, рухався невпевнено, виляв зі сторони в сторону, він намагався об'їхати його справа і зліва, потім став гальмувати, але сталося зіткнення.
Ці його показання узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та об'єктивно підтверджені даними, які містяться в протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, висновку судово-медичної експертизи, з якого убачається, що у ОСОБА_4 було виявлено тупу механічну травму голови, перелом кісток зводу і основи черепа, забиття головного мозку тяжкого ступеню, які виникли внаслідок удару виступаючою частиною автомобіля в ліву бокову поверхню тулуба і кінцівок потерпілого з послідуючим ударом в лобове скло автомобіля і падінням на ґрунтове узбіччя дороги.
Як убачається з висновку автотехнічної експертизи, у цій дорожньо-транспортній ситуації дії ОСОБА_1 як водія не відповідали вимогам п.п. 12.6, 12.3, 31.4.5 Правил дорожнього руху, водій мав технічну можливість запобігти зіткненню з велосипедистом.
Таким чином, уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована судом як із точки зору допустимості так і достовірності, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині.
Зазначені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 доводи про неповноту досудового і судового слідства та неправильну оцінку доказів у справі, про проявлену у зв'язку з цим необ'єктивність, стосуються перегляду касаційним судом фактичних обставин справи з підстав, зазначених у ст.ст. 368, 369 КПК України.
Разом із тим, касаційний суд переглядати їх не вправі, оскільки законом передбачено, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Проте даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону
чи що призначене йому покарання не відповідає тяжкості ним вчиненого та його особі, не виявлено.
Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, відсутні.
З урахуванням наведеного, керуючись ч. 2 ст. 394 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
Земляной В.В. Косарєв В.І. Стрекалов Є.Ф.