у складі:
головуючого
Міщенка С.М.
суддів
Глоса Л.Ф., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 cерпня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області, касаційними скаргами та доповненнями до них захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на судові рішення щодо них.
Вироком Бахмацького суду Чернігівської області від 9 березня 2005 року
ОСОБА_1,
6 лютого 1981 року народження,
уродженця та жителя м. Прилуки Чернігівської області,
судимості не має,
засуджено: - за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі;
· за ч. 3 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання 8 років позбавлення волі.
ОСОБА_3,
9 червня 1978 року народження,
уродженця та жителя АДРЕСА_1 Бахмацького району Чернігівської області,
в силу ст. 89 КК України не судимого,
засуджено: - за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі;
· за ч. 3 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 призначено остаточне покарання 8 років позбавлення волі.
ОСОБА_2,
30 вересня 1981 року народження,
уродженця АДРЕСА_1 Бахмацького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_2 Ічнянського району Чернігівської області, раніше не судимого,
засуджено: - за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі;
· за ч. 3 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання 8 років позбавлення волі.
ОСОБА_4,
25 жовтня 1986 року народження,
уродженця та жителя АДРЕСА_1 Бахмацького району Чернігівської області,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі;
На підставі п. “а» ст. 1 Закону України “Про амністію» від 11 липня 2003 року звільнено від відбування покарання.
ОСОБА_6,
18 грудня 1986 року народження,
уродженця та жителя АДРЕСА_1 Бахмацького району Чернігівської області,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі;
На підставі п. “а» ст. 1 Закону України “Про амністію» від 11 липня 2003 року звільнено від відбування покарання.
Постановлено стягнути у солідарному порядку на відшкодування моральної шкоди :
-з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_7 50 000 грн., потерпілого ОСОБА_8 25000 грн.;
-з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_11 2000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2005 року вирок щодо засуджених залишено без зміни.
Як визнав суд, 29 серпня 2002 року близько 15 години засуджені, перебуваючи у нетверезому стані, біля магазину-бару “Пролісок» у АДРЕСА_1 Бахмацького району Чернігівської області, умисно діючи спільно, вчинили хуліганство, яке виразилось у тому, що вони, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, безпричинно розпочали бійку, яку спровокував ОСОБА_4, в ході якої ОСОБА_1 двічі завдав удари в голову ОСОБА_12 Коли батько останнього - ОСОБА_8. намагався припинити ці хуліганські дії відносно свого сина, то ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали наносити руками і ногами удари ОСОБА_12 в різні частини тіла, а збивши його з ніг, нанесли йому удари ногами по голові та грудній клітці, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.
Ці дії зазначених засуджених намагався припинити престарілий ОСОБА_13, але засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 нанесли цьому потерпілому удари кулаками в спину та голову, завдавши ОСОБА_13 фізичного болю.
У касаційному поданні заступник прокурора Чернігівської області не оспорюючи висновки суду про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та правильність кваліфікації їх дій вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляду у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, посилаючись на те, що у вироку є істотні суперечності щодо оцінки доказів.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить судові рішення щодо засудження ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 2 КК України скасувати та закрити справу відносно нього за цим обвинуваченням, а в частині засудження за ч. 3 ст. 296 КК України - змінити, перекваліфікувавши його дії на ч. 2 ст. 296 КК України. Вважає, що судовий розгляд справи проведено неповно, не об'єктивно та однобічно, що висновки суду ґрунтуються на суперечливих показаннях потерпілого ОСОБА_8, свідка ОСОБА_14, та показаннях засуджених, які обвинувачують ОСОБА_1 Також зазначає про істотні порушення кримінально-процесуального закону, які, на його думку, полягають в тому, що при новому розгляді справи не проводилось фіксування судового процесу технічними засобами.
У касаційній скарзі та в доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 також вважає, що судовий розгляд справи проведено неповно, не об'єктивно та однобічно, в основу вироку покладені суперечливі показання потерпілого ОСОБА_8, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону, що при новому судовому розгляді справи фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а провадження у справі закрити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні та скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що у їх задоволенні слід відмовити.
Висновки суду щодо доведеності винуватості засуджених у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, вони підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є правильними.
Винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні, за обставин встановлених судом, хуліганських дій та в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_12, підтверджується, зокрема, показаннями самих засуджених, з яких вбачається, що кожен з них, заперечуючи свою особисту участь в побитті потерпілого ОСОБА_12, давав показання про скоєння цього злочину двома іншими засудженими; показаннями ж потерпілих ОСОБА_8. ОСОБА_13 стверджується, що ОСОБА_12 били всі троє засуджених; даними, що містяться у протоколах відтворення обстановки та обставин події, очних ставок, висновком судово-медичної експертизи про характер та локалізацію спричинених ОСОБА_12 тілесних ушкоджень й причини його смерті, тощо.
Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, а заперечення кожного засудженого своєї безпосередньої участі в спричиненні ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень такими, що спростовані наявними у справі доказами. Тому доводи касаційних скарг про незаконність засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставними. Доводи скарг про суперечливість показань потерпілого ОСОБА_8 колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки його показання про суттєві обставини вчинення засудженими злочинів послідовні, логічні, такі, що узгоджуються з фактичними обставинами справи, а тому не викликають сумніву в їх достовірності.
Необґрунтованими є і доводи касаційних скарг про неповноту, однобічність судового слідства та безпідставне незастосування судом фіксування судового процесу технічними засобами. Так, з протоколу судового засідання убачається, що судом були досліджені наявні у справі докази; при завершенні розгляду справи жоден із учасників судового розгляду не заявляв ніяких клопотань про необхідність будь-якого доповнення судового слідства; відсутні в протоколі і дані про вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи щодо фіксування судового процесу технічними засобами .
Не можуть бути підставою для скасування вироку і доводи, викладені в касаційному поданні прокурора, про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову. В поданні ж не ставиться під сумнів правильність встановлення судом фактичних обставин справи та доведеність вини засуджених у скоєнні ними злочинів, за які їх засуджено. Та обставина, що суд, обґрунтовуючи доведеність вини засуджених, крім наведених доказів взяв до уваги і показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_15, згідно з якими невдовзі після скоєння злочину ОСОБА_14 повідомила їм, що ОСОБА_8 били ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 всупереч тому, що суд визнав показання свідка ОСОБА_14, які вона давала під час досудового та судового слідства такими, що не можуть бути взяті до уваги судом, не є достатньою підставою вважати показаня свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 недостовірними. Крім того, прокурором не наведено обґрунтування необхідності скасування вироку щодо ОСОБА_10. та ОСОБА_9, яких звільнено від відбування покарання на підставі Закону України “Про амністію» від 11.07. 2003 р.
Таким чином, перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при зібранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на достовірних та допустимих доказах.
Злочинні дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 296 КК України, а ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.
При призначенні покарання засудженим суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про їх особу. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.
Порушень норм кримінально-процесуального закону, які б істотно вплинули на правильність прийняття судових рішень, не встановлено.
Підстав, передбачених ст. 398 КПК України для скасування чи зміни судових рішень, щодо засуджених немає.
Тому немає і підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
у задоволені касаційного подання заступника прокурора Чернігівської області, касаційних скарг захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_2 відмовити.
Судді:
Міщенко С.М. Мороз М.А. Глос Л.Ф.