Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Міщенка С.М.
суддів
Глоса Л.Ф., Паневіна В.О.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ОСОБА_1 Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2005 року щодо них.
ОСОБА_1 суду засуджено:
ОСОБА_1,
27 грудня 1978 року народження,
раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
- за ч. 3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначено покарання 10 років позбавлення волі.
ОСОБА_2,
11 серпня 1976 року народження,
раніше судимого 13.09.2000 року за ч. 3 ст. 140, ч.3 ст. 141, ч. 1 ст. 101, ст.ст. 100, 42 КК України на 4 роки позбавлення волі,
- за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 8 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів визначено покарання 8 років позбавлення волі.
ОСОБА_3,
15 травня 1984 року народження,
раніше судимого 20.05.2004 року за ч.2 ст.186, 75 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
- за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, а на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання більш суворим покаранням за цим ОСОБА_1 менш суворого покарання за ОСОБА_1 Приморського районного суду м.Одеси від 20.05.2004 року остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі,
- за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі,
- за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Згідно з ч.1 ст.71 КК України до покарання за цим ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за ОСОБА_1 Приморського районного суду м.Одеси від 20.05.2004 року остаточно призначено покарання у виді 4 років 2 місяці позбавлення волі
ОСОБА_4,
16 березня 1984 року народження,
раніше судимого 04.06.2004 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ст.75 КК на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
- за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання за цим ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за ОСОБА_1 Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 04.06.2004 року та остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
ОСОБА_5,
20 вересня 1983 року народження,
раніше судимого 20.05.2004 року за ч.2 ст.186, 75 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
- за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання більш суворим покаранням за цим ОСОБА_1 менш суворого покарання за ОСОБА_1 Приморського районного суду м.Одеси від 20.05.2004 року остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяця позбавлення волі.
ОСОБА_6,
12 жовтня 1979 року народження,
раніше не судимого,
- за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.75КК звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
ОСОБА_7,
8 серпня 1973 року народження,
раніше не судимого,
- за ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі.
Судові рішення щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у касаційному порядку не оскаржуються.
Постановлено стягнути на відшкодування матеріальної шкоди:
- із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_8 31 грн.; потерпілого ОСОБА_9 1 314 грн. 28 коп.;
- у солідарному порядку зі ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на корить потерпілого ОСОБА_10 4 000 грн.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2005 року ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні ними злочинів на території Білгород-Дністровського району Одеської області за таких обставин.
26.11.2003 рок близько 1 год. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_11, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проникли в намет, що знаходився у дворі будинку АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району, звідки викрали майно ОСОБА_8 на загальну суму 172 грн.
05.03.2004 року ОСОБА_3 близько 8 год., за попередньою змовою з ОСОБА_12 і ОСОБА_5, розподіливши ролі прибули в балку, розміщену внизу городу будинку АДРЕСА_2 Білгород-Дністровського району, де ОСОБА_5 залишився чекати, а ОСОБА_12 і ОСОБА_3 , приникнувши у вказаний будинок, викрали майно ОСОБА_13 на загальну суму 2460 грн.
06.06.2004 року близько 23 год. ОСОБА_3 з автомобіля “Мазда-626», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_14, який знаходився біля бару “Лондон» по вул..Кишинівська 127-а в с.Випасне Білгород-Дністровського району, викрав майно потерпілого на загальну суму 1200 грн.
13.06.2004 року о 5 год. за попередньою змовою з ОСОБА_15 і ОСОБА_4, розподіливши ролі, згідно з якими ОСОБА_3 залишився біля паркану будинку , а ОСОБА_15 і ОСОБА_4 проникли у будинок АДРЕСА_3 Білгород-Дністровського району, звідки викрали майно ОСОБА_16 на загальну суму 5881 грн.50коп.
27.09.2003 року близько 21 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проник у будинок АДРЕСА_4, звідки викрав майно ОСОБА_17 на суму 3040 грн.
03.01.2004 року в с. Салгани ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_18, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проникли до домоволодіння потерпілого ОСОБА_19 та викрали його майно на суму 135 грн..
28.02.2004 року близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_12, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по вулиці Кишиневській у с. Випасному, умисно з метою відкритого заволодіння чужим майном з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_20, завдавши йому легкі тілесні ушкодження, відкрито заволоділи його майном на суму 400 грн.
27.03.2004 року близько 2 год. ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у с. Салгани незаконно заволоділи транспортним засобом ВАЗ-21099 державний номерний знак НОМЕР_2, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 значну матеріальну шкоду на суму 21 500 грн., що більше ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
26 листопада 2003 року близько 1 години ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_6, будучи у нетверезому стані, проникли в палатку у дворі будинку АДРЕСА_5, звідки таємно викрали майно ОСОБА_8, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на суму 172 грн.
13.01.2004 року у вечірній час ОСОБА_2, перебуваючи у дворі МПП агрофірми “Колос», що розміщене по вулиці В.Смертенюка у с. Випасне, під час сварки із ОСОБА_9 на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно металевим предметом наніс останньому удари по різним частинам тіла, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації його дій, вважає призначене йому покарання занадто суворим і просить судові рішення щодо нього змінити, пом'якшивши йому покарання, оскільки, на його думку, судом недостатньо були враховані пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття, визнання вини, наявність на утриманні хворої дружини, матері-пенсіонерки та 2 неповнолітніх дітей;
- засуджений ОСОБА_1 в своїй скарзі та в доповненні до неї просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування у зв'язку з необґрунтованістю його засудження. Стверджує, що явку із повинною він написав під тиском з боку працівників міліції, справа щодо нього розглянута необ'єктивно з порушенням права на захист, а призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину через суворість.
Заслухавши доповідача, прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засуджених підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.
Як убачається із матеріалів справи, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при судовому розгляді справи повністю визнали свою вину і докладно розповіли, за яких обставин вони скоїли злочини з іншими засудженими.
Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України , ОСОБА_1 за ч.2 ст.186, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України , ОСОБА_7 за ч.3 ст.289 КК України , ОСОБА_2 за ч.3 ст.185, ч.1 ст.122, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України правильна.
Разом із тим, судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2 в частині кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 289 КК України підлягають зміні з наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, суд визнав ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2 винними у незаконному заволодінні транспортним засобом, вартість якого у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, повторно, і такий висновок суду відповідав вимогам закону, котрий діяв на момент розгляду справи.
Із набранням чинності нової редакції ст. 289 КК України(в редакції Закону України №2903-IY(2903-15) від 22.09.2005 року), відповідно до частин 2, 3 ст. 289 КК України та п. З примітки до цієї статті, матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а великою - на суму понад 250 таких мінімумів.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 17 постанови № 14 Пленуму Верховного України від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Із матеріалів справи видно, що реальних збитків унаслідок незаконного заволодіння транспортного засобу ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2 не настало, тому, враховуючи кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, дії усіх засуджених підлягають перекваліфікації з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України.
Окрім того, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 ОСОБА_6 в частині їх засудження за ч. 3 ст. 185 КК України по епізоду викрадення майна у ОСОБА_19 підлягають скасуванню у зв'язку з декриміналізацією цих дій.
Згідно зі ст. 51 КУпАП (в редакції Закону України від 2 червня 2005 року “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення») викрадення чужого майна шляхом крадіжки вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб» від 22 травня 2004 року з урахуванням соціальної пільги неоподатковуваний мінімум доходів громадян на 2004 рік встановлений в сумі 61 грн. 50 коп., тобто дрібною крадіжкою вважається викрадення майна, вартість якого не перевищує 184 грн.50 коп.
Враховуючи, що згідно зі ст. 58 Конституції України і ч. 1 ст. 5 КК України закон, який скасовує чи пом'якшує відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності, а ОСОБА_1 щодо засуджених не був приведеним у відповідність до нового законодавства, судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в частині їх засудження за ч. 3 ст. 185 КК України за крадіжку майна ОСОБА_19 підлягають скасуванню, а справа в цій частині закриттю, оскільки вартість викраденого майна на момент вчинення злочину становила 135 грн., тобто не перевищувала трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено істотних порушень кримінально - процесуального закону, в тому числі й тих, на які посилається засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі та доповненні до неї.
При призначенні покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судом було ураховано дані про особу засуджених, стан їхнього здоров'я, пом'якшуючі покарання обставини-визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, а також сімейний стан ОСОБА_2.
Та обставина, що ОСОБА_1 має батьків-пенсіонерів не є достатньою підставою для призначення йому покарання за інкримінованими злочинами нижче від найнижчої межі.
Пом'якшуючі покарання обставини, наведені у касаційній скарзі Мелешкова, були належним чином ураховані судом при призначенні йому покарання.
Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_4, ОСОБА_1,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд на порушення вимог ст. 67 КК України та роз'яснень, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. “Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував як обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб, оскільки ці обставини є кваліфікуючими ознаками інкримінованих злочинів і не передбачені ст.67 КК України, яка містить вичерпний перелік обтяжуючих покарання обставин.
Тому судові рішення в цій частині підлягають зміні з виключенням посилання суду на вказані обтяжуючі покарання обставини.
Оскільки зазначені порушення не були усунені при розгляді справи в апеляційному порядку, підлягає зміні і ухвала апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2005 року.
ухвалила:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2005 року і ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2005 року змінити:
перекваліфікувати дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та, в порядку ст. 395 КПК України, ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України і призначити їм за цим законом покарання ОСОБА_7 - 5 років позбавлення волі, ОСОБА_1 - 7 років позбавлення волі, ОСОБА_2 - 6 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання - 7 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання - 6 років позбавлення волі.
Зазначені судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 та, в порядку ст. 395 КПК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом викрадення майна у ОСОБА_19 скасувати у зв'язку з декриміналізацією цих дій, а провадження у справі в цій частині закрити.
Виключити з мотивувальної частині ОСОБА_1 вказівку суду про врахування при призначенні покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3 як обтяжуючих покарання обставин - вчинення злочину повторно та за попередньою змовою групою осіб.
У решті вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від18 березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2005 року залишити без зміни.
Судді:
Міщенко С.М. Паневін В.О. Глос Л.Ф.