Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Кравченка К.Т., Мороза М.А.
за участю прокурора
Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 серпня 2006 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 грудня 2005 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
17 січня 1976 року народження,
раніше судимого 31 березня 2000 року
за ч.2 ст.140 КК України на 2 роки позбавлення
волі,
- за ч.3 ст. 187 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ч.1 ст.263 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_2,
4 лютого 1971 року народження,
раніше судимого 9 квітня 1992 року
за ч. 2 ст.101 КК України на 6 років
позбавлення волі,
- за ч. 2 ст.189 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.187 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
-за ч.1 ст.263 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України остаточно визначено за сукупністю злочинів 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_3,
2 грудня 1981 року народження,
несудимого,
-за ч.3 ст.187 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
-за ч.3 ст.289 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
-за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі;
-за ч.4 ст.190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
-за ч.3 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
-за ч.3 ст.190 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України остаточно визначено за сукупністю злочинів 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілих: ОСОБА_4 3 500 грн; ОСОБА_5 17 380 грн; ОСОБА_6 6 440; ОСОБА_7 1600 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він, 10 вересня 2001 року, перебуваючи у с.Подокалинівка Цюрупинського району Херсонської області, шляхом обману, передав ОСОБА_5 в якості авансу 2 669 грн., пообіцявши провести кінцевий розрахунок після отримання товару, заволодів належною останньому пшеницею в кількості 46,5 тонни вартістю 17 380 грн., в особливо великому розмірі
12 вересня 2001 року, ОСОБА_2, за попередньою змовою з іншими особами, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 у м. Херсоні, використовуючи привід програшу у “наперстки», погрожуючи застосуванням насильства і знищенням майна ОСОБА_8, вимагав у нього 1 200 доларів США.
27 вересня 2001 року близько 4 години, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, проникли у будинок АДРЕСА_2 у м. Херсоні, де погрожуючи ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вогнепальною зброєю, заволоділи грошима у сумі 295 грн.
30 липня 2002 року близько 14 години, ОСОБА_2, за попередньою змовою з іншою особою, перебуваючи на току ЗАТ “Україна» у с.Білозерка, відкрито заволодів грошима ОСОБА_4 у сумі 3 500 грн.
13 серпня 2002 року близько 9 години, ОСОБА_2, за попередньою змовою з іншою особою, перебуваючи на території фермерського господарства у с. Степанівка, шляхом обману, пообіцявши ОСОБА_6 продати 25 тонн зерна, заволодів грошима останнього у сумі 6 440 грн.
5 вересня 2002 року близько 18 години ОСОБА_2, перебуваючи на території ПП “Домінікія» по вул. Ракетній у м. Херсоні, шляхом обману, пообіцявши ОСОБА_14 продати 500 літрів масла, заволодів його грошима у сумі 1 600 грн.
11 вересня 2002 року близько 14 години, ОСОБА_2, перебуваючи на території ПП “Автохаус», що розташоване по вул. Пролетарській у м. Цюрупинську, під приводом купівлі автомобіля, заволодів автомобілем Опель-Вектра, вартістю 21 000 грн., що належав ОСОБА_15
27 вересня 2001 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, без передбаченого законом дозволу, під час розбійного нападу вчиненого у цей же день, погрожували потерпілим помповими рушницями, що являються вогнепальною зброєю.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного засудженим покарання тяжкості злочинів та винним особам. Вказує на те, що місцевий суд, неналежно врахувавши тяжкість вчинених злочинів, кількість епізодів у кожного із засуджених та дані про їх особи, безпідставно застосував до них ст.69 КК України. Стверджує, що дії ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати з ч.3 на ч.2 ст.289 КК України за кваліфікуючою ознакою повторність, оскільки реальної шкоди потерпілому ОСОБА_15 завдано не було і засуджений раніше вчинив корисливі злочини.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає що подання підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за якими їх засуджено грунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, і такі висновки суду не оспорюються в поданні прокурора.
Що стосується тверджень про м'якість призначеного засудженим покарання, такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, і на це вказав суд у вироку, засуджені свою винність визнали повністю, щиро розкаялись у скоєному, сприяли розкриттю злочинів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають поганий стан здоров'я, останній має на утриманні двох неповнолітніх дітей та позитивно характеризується, другорядну роль та ступінь участі ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу, його молодий вік, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності.
За таких обставин колегія суддів вважає, що призначена ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 міра покарання із застосуванням ст.69 КК України, є справедливою, відповідає вимогам кримінального закону. При цьому колегія суддів враховує також те, що про застосування до засуджених ст.69 КК України просив і прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції. А отже, підстав для скасування вироку за м'якістю призначеного засудженим покарання, про що йдеться у поданні, немає.
Разом з тим, судові рішення щодо ОСОБА_3 в частині його засудження за ч.3 ст.289 КК України підлягають зміні з таких підстав. Місцевий суд кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Законом України від 22 вересня 2005 року ст.289 КК України викладено в новій редакції, згідно з якою, кримінальна відповідальність за ч.3 цієї статті настає за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо воно завдало великої матеріальної шкоди.
Згідно з приміткою до ст.289 КК України, матеріальна шкода визнається великою у разі заподіяння реальних збитків на суму понад 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Як видно зі справи, засудженим ОСОБА_3 внаслідок незаконного заволодіння автомобілем не було завдано потерпілому реальних матеріальних збитків, оскільки вказаний автомобіль був повернутий останньому без пошкоджень.
Відповідно до положень ч.1 ст.5 КК України закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, ОСОБА_3 до заволодіння транспортним засобом вчинив ряд корисливих злочинів, тому кваліфікуючою ознакою вказаного злочину буде повторність.
Виходячи з цього, дії ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати з ч.3 на ч. 2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно та призначити за цим законом покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів-
касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 26 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни. Цей же вирок щодо ОСОБА_3 частково змінити-перекваліфікувати його дії з ч.3 на ч.2 ст.289 КК України та призначити покарання 6 років позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених цим законом та іншими, вказаними у вироку місцевого суду, остаточно визначити йому 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Кравченко К.Т. Пивовар В.Ф. Мороз М.А.