Справа № 308/2617/20
Закарпатський апеляційний суд
14.03.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2020 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово непрацюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 01.03.2017, виданий органом 7313,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 18700,58 грн (вісімнадцять тисяч сімсот гривень 58 копійок) із конфіскацію безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме:
1) Взуття жіноче (чоботи) на підошві з гуми та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку торговельної марки «BALDININI», розмір 38, чорного кольору, артикул DI0108P50NATU0000, 1 пара;
2) Взуття жіноче (чоботи) на підошві з гуми та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку торговельної марки «BALDININI», розмір 39, чорного кольору, артикул DI0117T20VITE0000, 1 пара;
3) Взуття чоловіче (черевики зимові) на підошві з гуми з верхом з натуральної шкіри, чорного кольору, розмір 41, торговельної марки «BALDININI», артикул UI0752A00NAPP0000, країна виробництва - Італія, упаковане в картонну коробку, 1 пара;
4) Взуття чоловіче (туфлі) на підошві зі шкіри та з верхом з натуральної шкіри, чорного кольору, розмір 41, торговельної марки «BALDININI» артикул UE9201P10NAPP0000, країна виробництва - Італія, упаковане в картонну коробку, 1 пара;
5) Взуття чоловіче (черевики) на підошві з гуми з верхом з натуральної шкіри, чорного кольору, розмір 41, торговельної марки «BALDININI», артикул UI0462P00ANIL0000, країна виробництва - Італія, упаковане в картонну коробку, 1 пара;
6) Сумка жіноча (рюкзак) із лицевою поверхнею з шкіри з ручкою,чорного кольору, торговельної марки «BALDININI», артикул BI0103T00PLNY0000, країна виробництва Італія, упаковане в картонну коробку, 1 штука;
7) Ремінь з натуральної шкіри, чорного кольору, торгівельної марки «BALDININI», артикул HI0700P00BOTT0010 країна виробництва Італія, 1 штука.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Згідно з постановою, 08.02.2020, о 08 год 11 хв, у зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав пасажирський автомобіль марки «Mercedes-benz», моделі «Sprinter 319 CDI», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , в якому пасажиром слідував громадянин України ОСОБА_1 , що повертався з Італії, де перебував у приватних справах. Формою проходження митного контролю ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю каналом “червоний коридор”. Перед проходженням митного огляду ОСОБА_1 було запропоновано заповнити митну декларацію, в якій він вказав свої паспортні дані та наявність у нього багажу з особистими речами загальною кількістю 10 місць (дорожні сумки та картонні коробки). При усному опитуванні ОСОБА_1 підтвердив відомості, вказані ним у митній декларації, та заперечив наявність будь-яких інших товарів, у тому числі таких, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено. В ході митного контролю транспортного засобу та речей ОСОБА_1 , окрім задекларованих десяти місць з особистими речами, був виявлений не вказаний у митній декларації та не заявлений при усному опитуванні товар іноземного виробництва, а саме: взуття жіноче та чоловіче в асортименті, іноземного виробництва, торгової марки “Baldinini”, різних моделей та розмірів, загальною кількістю 5 пар, пасок шкіряний торгової марки “Baldinini” загальною кількістю 1 штука, сумка жіноча торгової марки “Baldinini” загальною кількістю 1 штука. Вищезазначений товар був поміщений у одну картонну коробку, що знаходилася у вантажному відсіку автомобіля, на підлозі. Доступ до виявленого товару нічим не утруднювався. Виявлені предмети ОСОБА_1 не визнав своєю власністю. Зі слів громадянина ОСОБА_1 , вищезазначені предмети його просила перевезти з ОСОБА_2 в Україну в м. Коломию, де ці товари мав забрати її син. Передаючи товар ОСОБА_3 повідомила, що у коробці знаходяться особисті речі. Вартість вилученого товару, згідно фактури №100008831, яка знаходилася разом із товарами становить 691,50 Євро, що станом на 08.02.2020, згідно з курсом НБУ, становить 18700,58 грн (вісімнадцять тисяч сімсот грн 58 коп). Таким чином, ОСОБА_1 не заявив за встановленою формою точних відомостей про переміщувані ним через митний кордон України товари, які в даній кількості підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню.
Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) статтею 472 Митного кодексу України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки копію оскаржуваної постанови від 24.06.2020 він отримав лише 21.08.2020, а тому не мав можливості оскаржити постанову упродовж встановленого законом 10-денного строку. Вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною. Зазначає, що суд не досліджував та не врахував зміст письмових пояснень ОСОБА_1 про те, що товари, які переміщувались ним через митний кордон України, не належали апелянту, а відтак їх фактичну вартість він не знав та не мав умислу на порушення митних правил. Вказані товари належали ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними доказами, позаяк ця особа переміщала товари через митний кордон. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає із таких підстав.
Справа про порушення митних правил розглядається за відсутності ОСОБА_1 та його захисниці, адвокатки Семенчук Ю. М., неявка яких, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак до суду вказані особи не з'явилися, заяв та клопотань про причини своєї неявки або про відкладення судового засідання на інший день не подавали.
Апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апелянта про те, що через поважні причини ОСОБА_1 не зміг своєчасно подати апеляційну скаргу на судове рішення.
Так, з оскаржуваної постанови убачається, що ОСОБА_1 у розгляді справи судом першої інстанції участі не брав, при цьому йому було відомо про те, що протокол про порушення митних правил розглядатиметься в Ужгородському міськрайонному суді, що підтверджується наявними у матеріалах справи заявами та клопотаннями ОСОБА_1 про відкладення судового засідання. Наявні у справі дані про те, що копію оскаржуваної постанови від 24.06.2020 стороні захисту надіслано поза межами встановленого законом триденного строку, а саме 22.07.2020, свідчать про відсутність об'єктивної можливості для подання апеляційної скарги у встановлений законом строк. Отже, зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення визнаються поважними, у зв'язку із чим, клопотання про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а відтак строк поновлюється.
При оцінці доводів апеляційної скарги про незаконність судового рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Відповідно до положень ст. 486 МК України, завданнями провадження в справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з беззаперечним та точним дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
За змістом ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами…., протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до ч.1 ст. 495 МК доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта та іншими документами.
Відповідальність за ст. 472 МК України передбачена за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил апеляційний суд доходить висновку про те, що судом першої інстанції вимоги вказаних вище норм матеріального та процесуального права були дотримані, що місцевий суд всебічно та повно дослідив фактичні обставини справи, а відтак прийняв обґрунтоване, справедливе та законне рішення.
Так, з протоколу про порушення митних правил №0204/30500/20 від 08 лютого 2020 року вбачається, що о 08 год 11 хв, у зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав пасажирський автомобіль марки «Mercedes-benz», моделі «Sprinter 319 CDI», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , в якому пасажиром слідував громадянин України ОСОБА_1 , що повертався з Італії, де перебував у приватних справах. Формою проходження митного контролю ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю каналом “червоний коридор”. Перед проходженням митного огляду ОСОБА_1 було запропоновано заповнити митну декларацію, в якій він вказав свої паспортні дані та наявність у нього багажу з особистими речами загальною кількістю 10 місць (дорожні сумки та картонні коробки). При усному опитуванні ОСОБА_1 підтвердив відомості, вказані ним у митній декларації, та заперечив наявність будь-яких інших товарів, у тому числі таких, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено. В ході митного контролю транспортного засобу та речей ОСОБА_1 , окрім задекларованих десяти місць з особистими речами, був виявлений не вказаний у митній декларації та не заявлений при усному опитуванні товар іноземного виробництва, а саме: взуття жіноче та чоловіче в асортименті, іноземного виробництва, торгової марки “Baldinini”, різних моделей та розмірів, загальною кількістю 5 пар, пасок шкіряний торгової марки “Baldinini” загальною кількістю 1 штука, сумка жіноча торгової марки “Baldinini” загальною кількістю 1 штука. Вищезазначений товар був поміщений у одну картонну коробку, що знаходилася у вантажному відсіку автомобіля, на підлозі. Доступ до виявленого товару нічим не утруднювався. Виявлені предмети ОСОБА_1 не визнав своєю власністю. Зі слів громадянина ОСОБА_1 , вищезазначені предмети його просила перевезти з ОСОБА_2 в Україну в м. Коломию, де ці предмети мав забрати її син. Передаючи товар ОСОБА_3 повідомила, що у коробці знаходяться особисті речі. Вартість вилученого товару, згідно фактури №100008831, яка знаходилася разом з товарами, становить 691,50 Євро, що станом на 08.02.2020, згідно з курсом НБУ становить 18700,58 грн (вісімнадцять тисяч сімсот грн 58 коп). Таким чином, ОСОБА_1 не заявив за встановленою формою точних відомостей про переміщувані ним через митний кордон України товари, які в даній кількості підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню.
Зазначені у протоколі обставини також підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а. с.7); митною декларацією від 08.02.2020 (а. с. 9), копією акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, а також доданих до нього фотоматеріалів (а. с. 11), доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного посту «Тиса» ОСОБА_5 (а. с. 11), фотоматеріалами (а. с. 15); описом предметів, затриманих за ознаками ст. 472 МК України у ОСОБА_1 (а. с. 16).
Відповідно до фактури №100008831, яка знаходилася разом з товарами, вартість товару становить 691,50 Євро, що станом на 08.02.2020 р. згідно курсу НБУ становить 18700,58 грн (вісімнадцять тисяч сімсот гривень) 58 коп (а. с. 14).
Отже, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 не задекларував та не заявив при усному опитуванні жодних даних про товари іноземного виробництва, а саме:
1) Взуття жіноче (чоботи) на підошві з гуми та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку торговельної марки «BALDININI», розмір 38, чорного кольору, артикул DI0108P50NATU0000, 1 пара;
2) Взуття жіноче (чоботи) на підошві з гуми та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку торговельної марки «BALDININI», розмір 39, чорного кольору, артикул DI0117T20VITE0000, 1 пара;
3) Взуття чоловіче (черевики зимові) на підошві з гуми з верхом з натуральної шкіри, чорного кольору, розмір 41, торговельної марки «BALDININI», артикул UI0752A00NAPP0000, країна виробництва - Італія, упаковане в картонну коробку, 1 пара;
4) Взуття чоловіче (туфлі) на підошві зі шкіри та з верхом з натуральної шкіри , чорного кольору, розмір 41, торговельної марки «BALDININI» артикул UE9201P10NAPP0000, країна виробництва - Італія, упаковане в картонну коробку, 1 пара;
5) Взуття чоловіче (черевики) на підошві з гуми з верхом з натуральної шкіри, чорного кольору, розмір 41, торговельної марки «BALDININI», артикул UI0462P00ANIL0000, Країна виробництва - Італія, упаковане в картонну коробку, 1 пара;
6) Сумка жіноча (рюкзак) із лицевою поверхнею з шкіри з ручкою,чорного кольору, торговельної марки «BALDININI», артикул BI0103T00PLNY0000, країна виробництва Італія, упаковане в картонну коробку, 1 штука;
7) Ремінь з натуральної шкіри, чорного кольору, торгівельної марки «BALDININI», артикул HI0700P00BOTT0010 країна виробництва Італія, 1 штука.
Так, у матеріалах справи відсутні дані про декларування указаного товару, в тому числі, у митній декларації не міститься даних про цей товар (а. с. 9). При цьому, ОСОБА_6 у своїх поясненнях підтвердив, що про наявність вказаних товарів письмово та усно працівникам митного органу не заявляв, оскільки вищезазначені предмети належать не йому, їх просила перевезти з ОСОБА_2 в Україну, у м. Коломию, де цей товар повинен був забрати її син. Вона повідомила, що у коробці знаходяться особисті речі.
Також апеляційний суд бере до уваги і те, що зазначені пояснення ОСОБА_6 про те, що факт переміщення ним незадекларованого товару мав місце, узгоджуються з іншими, дослідженими під час розгляду апеляційної скарги доказами, які є належними, послідовними, достовірними, та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_6 безумовно порушив митні правила, а саме не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей про переміщуваний ним через митний кордон України товар, який підлягає обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_6 складу передбаченого ст. 472 МК України правопорушення, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про відсутність у діях апелянта складу цього правопорушення та закриття провадження у справі, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Відхиляє апеляційний суд і доводи ОСОБА_6 про те, що товар є особистою власністю громадянки ОСОБА_4 , на прохання якої він погодився перевезти через митний кордон України вказаний у протоколі товар. Апеляційний суд при оцінці вказаних тверджень передовсім звертає увагу на те, що стороною захисту на підтвердження доводів в цій частині не надано жодного належного доказу. Долучені до матеріалів справи пояснення ОСОБА_4 з додатками до них (копіями паспортів, копіями рахунку фактури до фактури №100008831) не слід вважати допустимими доказами у тому числі з огляду на те, що жоден із документів не завірений належним чином та не спростовує той факт, що ОСОБА_6 порушив митні правила, оскільки саме він, а не інша особа - ОСОБА_4 , не заявив за встановленою формою точних відомостей про переміщувані ним через митний кордон України товари, які в даній кількості підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню, будучи зобов'язаний заявити про їх наявність.
Такими, що спростовуються належними у справі доказами є доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 не було відомо про фактичну вартість товару, оскільки він належав іншій особі, а не йому. Так, з протоколу про порушення митних правил №0204/30500/20 від 08 лютого 2020 року, який особисто підписав ОСОБА_6 , убачається, що разом з товаром, який переміщував ОСОБА_6 знаходилась фактура №100008831, відповідно до якої вартість товару становить 691,50 Євро, що станом на 08.02.2020 р. згідно курсу НБУ становить 18700,58 грн (вісімнадцять тисяч сімсот гривень) 58 коп (а. с. 14). Отже, доводи в цій частині апеляційним судом розцінюються критично і відхиляються, оскільки спростовуються наведеним вище доказом.
На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, апеляційний суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції врахувавши обставини справи, характер вчиненого правопорушення, дав належну оцінку наявним доказам, відтак правильно застосував щодо ОСОБА_6 вид та розмір стягнення в межах санкції ст. 472 МК України, а тому накладене на ОСОБА_6 стягнення є таким, що відповідає, як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, є справедливим і таким, що відповідає, передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за порушення ним митних правил буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством та попередження вчинення ним нових правопорушень.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і визнаються безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не має права самостійно витребовувати докази, викликати свідків, призначати експертизи, тощо; те, що стороною захисту не надано доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першої інстанції, у тому числі й про накладення на ОСОБА_6 адміністративного стягнення, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 , - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН