Справа № 2-144/2010 р.
26 серпня 2010 року смт. Межова
Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Літвінової Л.Ф., при секретарі Москвіті Н.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
03 вересня 2009 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову остання зазначила, що з листопада 2004 року вона стала проживати однією сім'єю з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1
06 квітня 2007 року між нею та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб Райпільською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 3.
В 2008 році чоловік переніс інфаркт мозку і протягом 2008 року тяжко хворів і у лютому 2009 року помер. У період хвороби вона самотужки лікувала чоловіка і несла всі витрати по його лікуванню, а потім по похованню. Витрати по лікуванню складають 3246,95 грн., по похованню - 6194,79 грн.
Після смерті чоловіка вона та батько останнього ОСОБА_4 у порядку ст. ст. 1268-1270 ЦК України подали заяви про прийняття спадщини до Межівської державної нотаріальної контори.
Дочка померлого чоловіка ОСОБА_6 не подавала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину.
Позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати у розмірі 4720,87 грн. та судові витрати.
22.04.2010 року позивачка уточнила свої позовні вимоги зменшивши суму відшкодування суми на 510,32 грн. і прохає суд стягти з відповідача 4210,55 грн. понесених нею витрат .
В судовому засіданні представник позивачки позов з уточненнями позовними вимогами підтримала у повному обсязі.
Представник відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши зібрані по справі докази, вважає за необхідність відмовити в задоволенні вимог позивача виходячи зі слідуючих обставин матеріалів справи..
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_5 помер, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Райпільською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області 19.02.2009 року ( л. с. 64 ). Після його смерті Васильківськівською державній нотаріальною конторою, виконуючої обов*язки Межівської державної нотаріальної контори за заявами позивача - ОСОБА_3 та відповідача - ОСОБА_4 було відкрито спадкову справу за № 197 /09, що підтверджується довідкою нотаріальної контори за № 6 від 04 січня 2010 року ( л. с. 40 ). ОСОБА_6 - донька померлого з заявою про відкриття спадщини до нотаріальної контори взагалі не зверталась про що свідчить відповідь на запит суду за вихідним № 1534 від 06.05.2009 року ( л. с. 54 ). Доказів, які б свідчили про отримання спадкоємцями - сторонами по справі свідоцтв про право на спадщину суду не надано , що дозволяє суду зробити висновок про їх відсутність у сторін. Таким чином дані обставини свідчать, проте що позивачем передчасно пред'явлено вимоги до відповідача про відшкодування розумних витрат на поховання ОСОБА_5 оскільки не отримавши свідоцтва про право на спадщину відповідач на даний час не реалізував у відповідності до закону своє право на спадкове майно .
У відповідності до ч.1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Згідно з товарними чеками та рахунком стосовно понесених витрат на лікування, поховання та придбання пам*ятника померлому ОСОБА_5 : позивачем на придбання ліків за товарними чеками № 46 від 13.02.2009 року на суму 484,95 грн. , № 54 від 14.02.2009 року на суму 248,20 грн. , № 72 від 15.2.2009 року на суму 680,70 грн., № 63 від 16.02.2009 року на суму 812,45 грн. було витрачено 2226,30 грн. Однак судом не можуть бути визнані належними доказами вищезазначені чеки, оскільки на вказаних товарних чеках в графі « от вказано прізвище - « Бабанський «, також на чеках відсутня печатка аптечного закладу, що ставить під сумнів придбання ліків за рахунок позивача .
За клопотанням представника відповідача під час судового розгляду справи була допитана в якості свідка приватний підприємець - завідуюча аптекою ОСОБА_8, якою була надана довідка, що ліки згідно перерахованих чеків були придбані ОСОБА_3 ( л. с. 59 ). Дані обставини судом також ставляться під сумнів оскільки свідок ОСОБА_8 особисто вище перераховані ліки реалізовувала не завжди, було декілька випадків, коли ліки реалізовували співробітники аптеки, також свідок не може достовірно підтвердити за чиї ж кошти були придбані ліки, так як ці обставини їй невідомі.
В судовому засіданні за клопотанням представника позивача, також в якості свідка було допитано лікаря - анестезіолога Межівської центральної районної лікарні ОСОБА_9, який у своїх поясненнях стверджує, що ліки які були призначені лікарем, котрий здійснював лікування померлого ОСОБА_5 приносила в реанімаційне відділення дружина померлого ОСОБА_3 однак за чиї кошти дані ліки були придбані йому не відомо.
Суд піддає справедливій критиці дані свідчення оскільки вважає, що свідку ОСОБА_9 дійсно достеменно не відомо на чиї кошти були придбані ліки згідно листа -призначення для хворого ОСОБА_5 і понесені витрати на придбання ліків не можуть встановлюватися показаннями свідків, а підлягають письмовому доказуванню.
Позивачем не надано суду документів, які б підтверджували необхідність придбання ліків, які указані в товарних чеках, так як у справі відсутній лист - призначення лікаря.
До матеріалів справи позивачем додано епікризи та направлення в поліклінічне відділення Дніпропетровської обласної лікарні ім.. Мечникова однак дані документи теж не вказують на необхідність придбання ліків зазначених ОСОБА_3 в позовній заяві (л. с. 13 - 17 ), витяги з історії хвороби надані суду в якості доказів відсутнє прізвище кому вони належать померлому ОСОБА_5 чи іншій особі ( л. с. 18 - 27 ).
Таким чином суд може зробити висновок про відсутність підтвердження витрат понесених позивачем на лікування ОСОБА_5 і вважає в цій частині залишити позовні вимоги без задоволення.
Ст.. 1232 ЦК України також передбачено відшкодування розумних витрат, які були зроблені одним із спадкоємців на поховання спадкодавця.
В зв*язку з чим позивачка прохає стягти з відповідача понесені нею витрати на поховання в сумі 6194,79 грн.. Згідно з рахунком НОМЕР_2 від 17 .02.2009 року ЧП « Юхименко « виписаного без вказання прізвища на чиє ім.*я він виданий : вартість костюма складає 375 грн., сорочки 67 грн., ременя 30 грн., черевиків 130 грн. загальна вартість придбаних речей складає 602 грн., як вбачається на даному рахунку відсутня печатка приватного підприємства ; рахунок № 17 від 16.02. 2009 року ПП « Іванченко « без вказання прізвища на чиє ім.*я він виданий : вартість рушники - 65 грн., набір - 7, 00 грн, свічки 50 шт. - 20 грн., платки жіночі 50 шт. - 75 грн., серветка - 10,00 грн., наволочка - 20,00 грн., покривало - 45 грн., простися - 25 грн., хрест - 60 грн., труна - 290 грн., вінок 2 шт. - 160 грн., вінок - 30 грн., стрічка 3шт. - 9,00 грн., свічки 3 шт - 9,00 грн., рушники 2 шт - 8,00 грн., серветка - 5,00 грн. на загальну суму 838, 00 грн. .
Даючи правову оцінку вищевказаним документам, суд не може прийняти їх до уваги, так як вони належним чином не оформленні і не підтверджують фактичних витрат на поховання ОСОБА_10
Окрім того суду позивачем надано товарний , № 24 від 16.02. 20009 р. послуги столової, які склали 2720,95 грн.. На даному товарному чеку не вказано ким він виданий та відсутнє прізвище кому він виданий , також відсутня печатка підприємства, а також за яким небіжчиком проводився обід . Позивачем у якості доказу витрат понесених на поминальний обід 40 днів з моменту смерті ОСОБА_5 надано накладну ПП « Дорош « № 1 від 25.03.2009 року виданої на ім.*я ОСОБА_3 № 1 від 25.03.2009 р. на суму 982, 79 грн. ( л. с. 5,8 ); та копію квитанції № 727691 від 20.04.2009 року на придбання пам*ятника на суму 1050, 00 грн. також на ім*я позивачки, підтверджене свідоцтвом про держану реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В 02 № 139251 виданого на ім.*я ОСОБА_11 ( л. с. 6,7,11 ).
Суд вважає такі вимоги позивача безпідставними і такі витрати не можна віднести до розумних витрат , так як вони суперечать вимогам спеціального Закону.
Стаття 2 Закону України « Про поховання та похоронну справу « від 10 липня 2003 року визначає поховання померлого - як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та отримання поховання відповідно до звичаїв і традицій, що не суперечать законодавству.
Порядок організації поховання і ритуального обслуговування населення регулюються « Необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг « , затверджений наказом Держжитлокомунгоспом України від 19.11. 2003 року № 193, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за № 1111 /9710, а Законом України « Про поховання та похоронну справу « відповідно до якого, ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором - замовленням.
Як вбачається з матеріалів справи позивачкою ОСОБА_3 договір - замовлення про надання ритуальних послуг не укладався.
Вимоги на які вона посилається у позові не передбачені вищевказаним « Необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг «.
До «Необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг « відноситься :
- оформлення договору - замовлення на організацію та проведення похованню;
- оформлення свідоцтва про поховання ;
- копання могили;
- монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації під поховання в існуючу могилу ;
- кремація тіл померлих ;
- поховання та під поховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю;
- зберігання урн з прахом померлих у крематорії ;
- організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України ;
- запаювання оцинкованої труни ;
- замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.
У відповідності до ч. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди « із змінами, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України від 08.07.1994 року № 4, від 30.09.1994 року № 11, від 25.05. 1998 року № 15, від 24.10. 2003 року № 9 вказується , що витрати на виготовлення пам*ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам*ятників, і огорож в даній місцевості. Позивачем суду не надано довідки відповідного органу, яка б підтверджувала граничну вартість стандартних пам*ятників у даній місцевості і дані витрати не відносяться до передбачених законом витрат, які підлягають відшкодуванню при похованні спадкодавця .
У відповідності до ст. 88 ЦК України судові витрати по справі понесені позивачем при подачі позову до суду, які складаються зі сплати державного мита у розмірі 51 грн. та ІТЗ у розмірі 120 грн., в зв*язку з відмовою у задоволенні вимог залишити за позивачем.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 1232 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Л.Ф. Літвінова