Справа: № 2-а-25/09 Головуючий у 1-й інстанції: Ковалюх В.М.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
"18" серпня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.
при секретарі Ломановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу заступника директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до заступника директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про скасування постанови № 4 від 08 січня 2009 року винесеної заступником директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 (далі відповідач) та закриття справи через відсутність у діях позивача складу правопорушення.
Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 січня 2009 року позов задоволено. Скасовано постанову заступника директора Виконавчої дирекції Чернігівського областного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 від 08.01.2009 року № 4, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито в зв'язку з відсутністю події і складу адміністраті правопорушення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, заступник директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник заступника директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підтримав свою апеляційну скаргу, та просив скасувати постанову суду першої інстанції, як винесену з порушенням норм матеріального та процесуального права, винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.
Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з'явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_4 18.12.2008 року був складений протокол про адміністративне правопорушення на приватного підприємця ОСОБА_2 за порушення вимог ч.1 ст. 165-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою № 4 від 08.01.2009 року, винесеною заступником директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3, провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрито в порядку ст.38 КУпАП та встановлено, що при проведенні позапланової перевірки правильності нарахування, перерахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності СПД - фізичної особи ОСОБА_2 виявлено порушення використання страхових коштів, яке виразилося в тому, що до виплат, з яких обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_5 та ОСОБА_6, було включено премію, яка не передбачена умовами трудового договору, через що невірно обчислена середньоденна заробітна плата, чим порушено п.7, 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінет) Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 року.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення прийшов до висновку, що в діях позивача відсутній состав правопорушення, а також сплинули строки для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення»(із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалене у справі судове рішення названим Верховним Судом України критеріям не відповідає.
Відповідно до п.3 Порядку накладення адміністративних штрафів органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.12.2003, № 119 (далі Порядок № 119 ) згідно зі статтею 244-11 КУпАП органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглядають справи про адміністративні правопорушення, зазначені в статті 165-5 КУпАП.
Згідно до п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі Порядок № 1266) передбачено, що середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 14 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески на кількість відпрацьованих днів у розрахунковий період.
Статтею 24-1 Кодексу законів про працю України встановлено, що, якщо у разі укладення трудового договору між фізичною особою та найманим працівником фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання, у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Форма трудового договору між працівником і фізичною особою і Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 № 554/5745.
Згідно п. 4 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.06.2001 №260, визначено, що відповідальна особа центру зайнятості в день подання фізичною особою трудового договору реєструє його у книзі реєстрації трудових договорів за формою, що додається. Трудовому договору присвоюється номер, за яким він зареєстрований у книзі, і ставиться дата його реєстрації.
При цьому відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України - трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати ^ умови праці, необхідні для виконання роботи.
Виходячи з основних засад трудового законодавства України, в трудових правовідносинах задіяні дві сторони (роботодавець та працівник), які мають відповідні права та зобов'язання один по відношенню до іншого.
Відповідно до форми трудового договору, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260, трудовий договір між працівником та фізичною особою містить обов'язковий пункт 3 щодо оплати праці працівника, в якому повинен бути визначений розмір заробітної плати працівника за місяць.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувала в трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 відповідно до трудового договору № 184 від 08.04.2008 року.
Між позивачем та найманими працівниками досягнуто згоди щодо істотної умови договору - оплати праці, враховуючи вимоги трудового законодавства. При цьому в трудовому договорі від 04.08.2008 року зазначено, що працівникам буде виплачуватися премія, розмір якої чітко не зображений відповідно п.3 вищезазначеного договору ОСОБА_5 була встановлена заробітна плата в розмірі 525 гривень.
Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону
України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до п. 7 Порядку № 1266.
Структура заробітної плати встановлена ст. 2 Закону України «Про оплату праці». Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, яка не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Єдиним нормативним документом, який розроблений відповідно до Закону України «Про оплату праці»та встановлює складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 № 114/8713.
Згідно п. 2.3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 №114/8713, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до фонду оплати праці, відносяться винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер.
Отже, працівникам можуть видаватися як премії, що мають систематичний характер (наприклад, пов'язані з виконанням виробничих завдань та функцій), так і одноразові (за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію у строк і достроково виробничих потужностей та об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт, виконання важливих та особливо важливих завдань тощо).
Незалежно від того, якого виду премія видається, вона включається до фонду оплати праці або як додаткова заробітна плата (п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5), або як інші заохочувальні та компенсаційні виплати (п. 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5).
Таким чином, премія, як складова частина заробітної плати, може бути включена до виплат, які враховуються при визначенні розміру середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах, за умови наявності такої виплати у трудовому чи колективному договорі (у Положенні про преміювання).
Достовірно знаючи умови трудових договорів укладених з працівниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5, де не передбачена сплата премії за один відпрацьований місяць при заробітних платах 525 та 700 гривень у сумах 9100 та 9200 гривень, позивачка провела розрахунок середньої заробітної плати з розрахунку неправомірно зазначеної премії.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що постанова № 4 від 08 січня 2009 року законна та обгрунтована, оскільки включення премії, чітко не передбаченої умовами трудового договору у встановленому ст. 24-1 Кодексу законів про працю України порядку, до виплат, з яких обчислюється середня заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи та вирішуючи матеріали щодо додержання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно ОСОБА_2 заступник директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності встановив наявність у діях особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони. Також необхідно враховувати, що обов'язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.
3 цією метою суд першої інстанції повинен був перевірити законність та обґрунтованість складення протоколу, постанови та досліджувати, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи.
Проте, згідно з ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
Відповідно до п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Таким чином № 4 від 08 січня 2009 року про закриття справи про адміністративне правопорушення, винесена заступником директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3, правомірна та відповідає вимогам закону.
Через що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити частково.
Постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 січня 2009 року скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_2 до заступника директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 про скасування постанови заступника директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення № 4 від 08 січня 2009 року відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 серпня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун
Повний текст ухвали виготовлений 25 серпня 2010 року.