Справа: № 2-а-9812/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"19" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Коропський сирзавод»товариства з обмеженою відповідальністю «СиЛ»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до дочірнього підприємства «Коропський сирзавод»товариства з обмеженою відповідальністю «СиЛ»про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
У червні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про стягнення з відповідача 17961,30 грн. адміністративно-господарських санкцій та 394,90 грн. пені за порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17961,30 грн. адміністративно-господарських санкцій та 394,90 грн. пені.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду -без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем на виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" було подано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ).
Згідно данних Звіту, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2008-й рік становила 93 особи, тобто, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для інвалідів -4 робочих місця. Проте відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 2 робочих місць.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», однією із обов'язкових умов для надання статусу безробітного, у тому числі інвалідам, є готовність та здатність приступити до підходящої роботи.
Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачає встановлення для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
З 18 березня 2006 року набрала чинності змінена редакція частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно з якою забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ організацій чи до державної служби зайнятості. Цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії.
Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, на підприємство покладено обов'язок щодо створення у межах доведеного нормативу робочих місць для інвалідів за власні кошти, а також обов'язок щодо щорічного надання відомостей Фонду соціального захисту інвалідів про кількість працюючих інвалідів, середньооблікову чисельність штатних працівників, середню річну заробітну плату на підприємстві, щодо інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів тощо.
Судова колегія вважає, що зазначені вимоги були виконані відповідачем не в повному обсязі.
Так, відповідачем не надано суду докази того, що ним систематично надавалася Державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання звіту про наявність вакансій (форма № 3-ПН).
З матеріалів справи вбачається, що звіт про наявність в ДП «Коропський сирзавод»ТОВ «СиЛ»вакансій оператора газової котельні та різноробочого подавався відповідачем до Коропського районного центру зайнятості Чернігівської області лише 21.02.2008 року (а.с.18).
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Виходячи із даних звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а. с. 4), середньорічна заробітна плата в 2008 році у відповідача склала 8980 грн.65 коп. Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що сума адміністративно-господарських санкцій, яку має сплатити відповідач, становить 17961 грн. 30 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та приходить до висновку про залишення постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають чинному законодавству України.
Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Коропський сирзавод»товариства з обмеженою відповідальністю «СиЛ»-залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.