Справа: № 2-а-10000/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"19" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
У липні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 5806,67 грн. адміністративно-господарських санкцій та 148,48 грн. пені за порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду -без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегією суддів встановлено, що згідно з даними наданої відповідачем державної статистичної звітності, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2008-й рік складає 45 осіб, тобто, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для інвалідів -2 робочих місця, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність -одна особа.
Середньорічна заробітна плата складає 5806,67 грн., згідно з даними державної статистичної звітності, наданої відповідачем.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», однією із обов'язкових умов для надання статусу безробітного, у тому числі інвалідам, є готовність та здатність приступити до підходящої роботи.
Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачає встановлення для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
З 18 березня 2006 року набрала чинності змінена редакція частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно з якою забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ організацій чи до державної служби зайнятості. Цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії.
Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, на підприємство покладено обов'язок щодо створення у межах доведеного нормативу робочих місць для інвалідів за власні кошти, а також обов'язок щодо щорічного надання відомостей Фонду соціального захисту інвалідів про кількість працюючих інвалідів, середньооблікову чисельність штатних працівників, середню річну заробітну плату на підприємстві, щодо інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів тощо.
Судова колегія вважає, що відповідачем дотримано відповідні вимоги, а саме затверджено середньооблікову чисельність штатних працівників на 2008 рік в кількості 45 осіб, відповідно до якої було створено робочі місця для інвалідів в кількості 2-х осіб, про що було складено та направлено до відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області звіт по формі 10-ПІ (а.с.5). Крім того, дотримано вимоги щодо систематичного інформування Куликівського районного центру зайнятості Чернігівської області про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, шляхом подання звітів по формі № 3-ПН (а.с.19-29). Також, відповідач звертався до Голови Виблівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області з проханням знайти непрацюючих інвалідів, які бажають працювати на даному підприємстві (а.с.18).
Отже, підприємство не порушувало вимог законодавства, а навпаки створило усі необхідні умови для працевлаштування інвалідів.
Судовою колегією звертається увага на те, що стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві. Роботодавець вжив усіх необхідних заходів для організації робочих місць для інвалідів, а тому є недоцільним застосовувати санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та приходить до висновку про залишення постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області -залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.