"26" серпня 2010 р. Справа № 05/120-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача -Мороз Н.С. (дов. б/н від 12.04.2010р.)
відповідача - Кулікова Г.М. (директор)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Юпітер" (м. Харків) (вх. № 2020 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.10 р. у справі № 05/120-10
за позовом Іноземного підприємства "Юпітер" м. Харків
до Орендного підприємства Аптека "Студентська" м. Харків
про стягнення 1 467,30 грн.,-
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості в розмірі 1467,30 грн., з яких 450,00 грн. -сума основного боргу, 864,00 грн. -1% за користування грошовими коштами, 48,53 грн. пені, 48,53 грн. інфляційних збитків та 30 % річних в сумі 71,02 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2010р. по справі № 05/120-10 (суддя Ольшанченко В.І.) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки №166W від 18.09.09 р. в сумі 450,00 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1% за користування грошовими коштами в сумі 864,00 грн. і 30% річних в сумі 71,02 грн. залишені без розгляду. Решту позовних вимог задоволено повністю. Стягнуто з Орендного підприємства Аптека "Студентська" на користь Іноземного підприємства "Юпітер" інфляційні за період з жовтня 2009 р. по березень 2010 р. в сумі 33,75 грн. та пеню за період з 10.10.09 р. по 19.04.10 р. в сумі 48,53 грн. за договором поставки №166W від 18.09.09 р., державне мито в сумі 5,72 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 13,23 грн.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповністю з'ясовані обставини, які мають значення для справи, посилаючись на те, що судом необґрунтовано залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1% за користування грошовими коштами в сумі 864,00 грн. і 30% річних в сумі 71,02 грн. Крім того, зазначає про те, що справу було розглянуто без участі представника позивача, що позбавило останнього можливості для здійснення прав, передбачених ст. 22 ГПК України. Просить частково скасувати оскаржуване рішення, яким залишені без розгляду позовні вимоги про стягнення 1% за користування грошовими коштами в сумі 864,00 грн. і 30% річних в сумі 71,02 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в зазначеній частині задовольнити.
Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні вважає доводи заявника апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2010р. без змін, а скаргу відповідача -без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2010 року без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.09.09 р. між сторонами укладений договір поставки №166W (надалі -Договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язався в порядку і строки, встановлені дійсним договором, передати у власність покупця товар, у визначеній кількості, відповідної якості і по узгодженій ціні, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в дійсному договорі.
Пунктом 1.2 вказаного договору кількість і асортимент кожної партії постачаємого товару вказуються в накладній, складеній згідно замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною дійсного договору. Накладні оформлюються на кожну партію постачаємого товару і мають силу специфікацій к дійсному договору.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар за накладною №UP318.25.09.2009/502/а від 25.09.09 р. на суму 450,00 грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи і печаткою відповідача.
Відповідно до п. 3.3 договору покупець здійснює оплату протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки товару, шляхом готівкового та/або безготівкового розрахунку. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника та/або дата внесення грошових коштів в касу постачальника.
Як було з'ясовано судом першої інстанції, відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого товару в строк, встановлений договором.
Однак, враховуючи те, що відповідач сплатив позивачу заборгованість за договором поставки №166W від 18.09.09 р. в сумі 450,00 грн. після звернення позивача з позовом, суд першої інстанції припинив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за поставлений товар в сумі 450,00 грн., в зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Звертаючись до господарського суду з позовною заявою позивач також просив стягнути з відповідача 864,00 грн. -1% за користування грошовими коштами, 48,53 грн. пені, 48,53 грн. інфляційних збитків та 30 % річних в сумі 71,02 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасного розрахунку з позивачем за отриманий товар.
Пунктом п. 7.2 договору поставки №166W від 18.09.09 р. сторони передбачили, що у випадку прострочки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочки, і у відповідності до ст. 625 ЦК України, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також - 30% річних від суми заборгованості.
На підставі вказаного позивач нарахував відповідачу 30% річних у розмірі 71,02 грн., пеню за 192 дні у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 10.10.09 р. по 19.04.10 р., враховуючи відстрочку 14 календарних днів, у розмірі 48,53 грн., а також інфляційні збитки за період з жовтня 2009 р. по березень 2010 р. у розмірі 33,75 грн.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно п. 6.1 цього ж договору, сторони дійшли згоди, що у випадку прострочки покупцем оплати поставленого товару понад строку, обумовленого в п. 3.3 дійсного договору, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість товару, а також у відповідності до ст. 692 ЦК України сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами.
Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що відсоток на суму, відповідаючу вартості неоплаченого товару складає 1% за кожний день від цієї суми, за весь час прострочки.
На підставі вказаного позивач нарахував відповідачу 1% за весь період прострочки у розмірі 864,00 грн.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1% за користування грошовими коштами у розмірі 864,00 грн. і 30% річних у розмірі 71,02 грн. суд першої інстанції послався на те, що позивачем без поважних причин не було надано до суду витребуваних відповідними ухвалами документів, а саме: обґрунтованого розрахунку суми позову, письмового уточнення позовних вимог щодо періоду нарахованих 1% і 30% річних, а також доказів відправки їх відповідачу.
Колегія суддів вважає, що оскільки відсутність витребуваних документів унеможливила вирішення судом позовних вимог в зазначеній частині за наявними у справі матеріалами, тому суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1% за користування грошовими коштами у розмірі 864,00 грн. і 30% річних у розмірі 71,02 грн. без розгляду відповідно до пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з 10.10.09 р. по 19.04.10 р. в сумі 48,53 грн. та інфляційних за період з жовтня 2009 р. по березень 2010 р. в сумі 33,75 грн. за договором поставки №166W від 18.09.09 р. визнані судом першої інстанції обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Позивач в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1% за користування грошовими коштами у розмірі 864,00 грн. і 30% річних у розмірі 71,02 грн., вважає, що зазначені вимоги є правомірними, оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар.
Однак, колегія суддів зазначає про необгрунтованість наведених тверджень, виходячи з наступного.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону.
Слід зазначити, що п. 3.3 Договору визначено, що покупець здійснює оплату протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки товару, шляхом готівкового та/або безготівкового розрахунку.
Тобто, спірним Договором відповідачу, в першу чергу, надано право готівкового розрахунку з позивачем. Однак, останнім не надано будь-яких обґрунтованих пояснень стосовно порядку готівкового розрахунку, а в наданому позивачем розрахунку суми позову не вказаний період, за яким нараховані штрафні санкції у вигляді 1% за користування грошовими коштами у розмірі 864,00 грн. і 30% річних у розмірі 71,02 грн.
В зв'язку з чим, ухвалами господарського суду Харківської області від 28.04.10 р., 19.05.10 р. у позивача було витребувано обґрунтований розрахунок суми позову, письмове уточнення позовних вимог щодо періоду нарахованих 1% і 30% річних, а також докази відправки їх відповідачу.
Однак, позивач вимоги вказаних ухвал суду не виконав, витребувані документи не надав, тому суд першої інстанції правомірно залишив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1% за користування грошовими коштами у розмірі 864,00 грн. і 30% річних у розмірі 71,02 грн. без розгляду у відповідності з приписами пункту 5 статті 81 Господарського кодексу України.
До того ж, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, позивач також документально не обґрунтував наявність підстав для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як свідчать матеріали справи. у відповідності до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а саме: сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, розгляд справи двічі відкладався та судом було зобов'язано як позивача так і відповідача надати необхідні документи для всебічного та повного з'ясування обставин справи.
Але, позивач, на якого згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено обов'язок доказування та надання доказів, без поважних причин не подав витребуваних господарським судом матеріалів для вирішення спору в частині стягнення з відповідача 1% за користування грошовими коштами у розмірі 864,00 грн. і 30% річних у розмірі 71,02 грн.
Отже, наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2010 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, пунктом 5 статті 81, статями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Юпітер" (м. Харків) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2010 року по справі № 05/120-10 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови підписано 27 серпня 2010 року.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя