Постанова
Іменем України
02 грудня 2009 року Справа № 2-9/4447-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача: Некрасова Наталя Вікторівна, довіреність № 34 від 02.11.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Свінг";
представник відповідача: Лєпілов Володимир Юрійович, довіреність № 3 від 12.01.09, приватне підприємство "Стандарт-Універсал";
представник позивача: Некрасов Олександр Юрійович (повноваження перевірені), паспорт АР377127 від 25.12.04, директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Свінг";
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Стандарт-Універсал" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 05 жовтня 2009 року у справі № 2-9/4447-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Свінг" (вул. Куйбишева, 190, Донецьк, 83060)
до приватного підприємства "Стандарт-Універсал" (вул. К. Маркса, 41-11,Сімферополь,95006)
про стягнення 53239,76 грн,
У серпні 2009 року позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "Свінг" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 53 239,76 грн заборгованості, у тому числі 42863,06 грн суму основного боргу за поставлений товар, 4457,76 грн індексу інфляції, 4714,08 грн пені, 1204,86 грн 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем його договірних обов'язків по оплаті поставленого товару.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 05 жовтня 2009 року у справі № 2-9/4447-2009 позов задоволено.
Стягнуто з приватного підприємства "Стандарт-Універсал" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Свінг" суму основного боргу у розмірі 42863,06 грн, 4457,76 грн - інфляційних втрат, 4714,08 грн - пені, 1204,86 грн - 3% річних, 532,40 грн - державного мита, 236,00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем його договірних обов'язків з оплати поставленого товару.
Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Стандарт-Універсал" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким частково відмовити у задоволенні позову та стягненні з відповідача 19547,06 - суми основного боргу, 2150,18 грн - пені, 547,96 грн - 3% річних 2032,90 грн - індексу інфляції, 532,40 грн -державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Так, посилаючись на пункт 4.1. укладеного між сторонами договору поставки № 01/07/08 від 01.07.2008, заявник апеляційної скарги зазначає про відсутність обов'язку по сплаті вартості поставленого товару через відсутність передбачених цим пунктом договору специфікацій та виставлених позивачем рахунків.
Крім того, на думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на підписаний сторонами протокол розбіжностей до договору № 01/07/08 від 01.07.2008, згідно з яким позивач здійснив уцінку сталевої труби з ціни 1401,00 грн за погонний метр на ціну 1000,00 грн за погонний метр. Отже, як зазначає відповідач, сума основного боргу, а від того і штрафні санкції, 3 % річних та індекс інфляції -розраховані неправильно.
Більш того, заявник скарги вважає, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, що виразилось у розгляді справи без участі представника відповідача та незадоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи на зазначену ним дату.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2009 року розгляд справи було відкладено на 02 грудня 2009 року.
За розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2009 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Волкова К.В. на суддю Лисенко В.А.
У судовому засіданні, яке відбулось 02 грудня 2009 року, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представники позивача проти скарги заперечували, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи 01 липня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 01/07/08.
У відповідності з пунктом 1.1. даного договору позивач брав на себе зобов'язання поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався своєчасно сплатити його вартість, відповідно до умов договору.
Позивач здійснив на користь приватного підприємства "Стандарт-Універсал" обумовлену договором поставки продукцію, а саме: трубу предізольовану стальну в ПЕ оболонці в кількості 136 метрів погонних та комплекти ізоляції стиків типу ЄР-3 предізольовані у ПЕ оболонці в кількості 14 штук на загальну суму 197399,06 грн, що підтверджується накладною № РН-3155 від 28.08.2008 року.
Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що кінцевий розрахунок проводиться відповідачем по факту поставки продукції згідно з накладними, тобто 28.08.2008.
Однак, відповідач в обумовлений строк оплату за отриманий товар не провів, що явилось підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки та підлягають регулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобов'язання.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому правила зазначеної статті не ставлять обов'язок покупця сплатити за поставлений товар в залежність від наявності специфікацій або виставлених рахунків. При наявності в договору умов стосовно строку оплати товару покупець зобов'язаний його виконати не чекаючи пред'явлення рахунків постачальником.
Як було зазначено, за умовами договору відповідач мав розрахуватися за поставлений товар 28.08.2008, проте, цей обов'язок ним виконаний не був, у результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 42863,06 грн, яка не погашена на час звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не врахував підписаний сторонами протокол розбіжностей до договору № 01/07/08 від 01 липня 2008 року, згідно з яким позивач здійснив уцінку сталевої труби з ціни 1401,00 грн за погонний метр на ціну 1000,00 грн за погонний метр не відповідають дійсності.
Так, згідно з розрахунком, наведеним у тексті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, сума заборгованості у розмірі 42863,06 грн складається з: 197399,06 грн (загальна сума поставки) за мінусом 50000,00 грн (сума авансової оплати для розміщення замовлення згідно з пунктом 5.2. договору), за мінусом 28020,00 грн (сума за частково повернену трубу згідно накладної №ВН-0000001 від 24.12.2008) та за мінусом 46516,00 грн (сума корегування ціни згідно протоколу узгоджень до договору № 01/07/08 від 01 липня 2008 року) (арк. с. 11-13, 45). Отже, основна заборгованість у розмірі 42863,06 грн стягнута судом першої інстанції з відповідача обґрунтовано.
За правилами статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен уплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 9.2. зазначеного договору за порушення термінів оплати продукції замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши правильність розрахунку пені, судова колегія погоджується з судом першої інстанції в тому, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 4714,08 грн.
За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, інфляційні втрати в сумі 4457,76 грн та 3 % річних в сумі 1204,86 грн стягнуті з відповідача судом першої інстанції також правомірно.
Судова колегія не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, про які йдеться в апеляційній скарзі.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку його представника у судове засідання (арк. с. 43). При цьому, відкладення розгляду справи на іншу дату ніж ту, яку заявник зазначив у клопотанні, не може вважатися порушенням норм статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд при розгляді справи зв'язаний двомісячним строком, встановленим статтею 69 цього Кодексу.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а стаття 28 цього Кодексу не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги з підстав їх необґрунтованості, а рішення суду першої інстанції знаходить таким, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Стандарт-Універсал" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2009 року у справі № 2-9/4447-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді