Постанова
Іменем України
30 листопада 2009 року Справа № 2-1/1907-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О. ) від 02 жовтня 2008 року у справі № 2-1/1907-2008
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)
за участю третьої особи: Коктебельської селищної ради (пров. Висотний, 1,с.м.т. Коктебель, місто Феодосія,98186)
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи: Коктебельської селищної ради міста про зобов'язання: 1) повернути самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, на якій встановлена тимчасова споруда, що належить відповідачу; 2) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування тимчасової споруди, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_3.
Позовні вимоги обґрунтовані правовими положеннями статей 95, 152, 158, 211, 212 Земельного кодексу України.
Крім того, позивач стверджує, що відповідач, самовільно зайнявши його земельну ділянку, порушує його законні права землекористувача та перешкоджає своїми діями здійснювати йому підприємницьку діяльність та використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2008 року у справі № 2-1/1907-2008 позов задоволено.
Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 самовільну зайняту земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, а також привести її у стан, придатний для використання за цільовим призначенням (для комерційного використання під розміщення торгівельного павільйону) шляхом зносу тимчасового об'єкту (металевого павільйону з літнім майданчиком). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В основу судового рішення покладений висновок про те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 самовільно займає спірну земельну ділянку, а, як наслідок, існує необхідність захисту порушених прав позивача.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про місце судового засідання. Крім того, відповідач вказує на те, що покладений в основу судового рішення акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18 грудня 2007 року, є неналежним доказом у справі, оскільки складений у його відсутність. Також фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 26 квітня 2006 року, на підставі якого позивач користується спірною земельною ділянкою, укладений з порушенням норм діючого законодавства, оскільки не був погоджений з суміжними землекористувачами.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 січня 2009 року суддю Остапову К.А. замінено на суддю Ткаченка М.І.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2009 року суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Прокопанич Г.К.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2009 року суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Остапову К.А.
У судове засідання, призначене на 30 листопада 2009 року, відповідач надіслав телеграму до суду з клопотанням відкласти розгляд справи. Проте, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення, оскільки згідно з частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, тим більш, що розгляд даної справи вже неодноразово відкладався, у тому числі у зв'язку з неявкою ввідповідача.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
26 квітня 2006 року на підставі рішення 62-ої сесії 4-ого скликання Коктебельською селищною радою від 16 березня 2006 року №4822 (а. с. 14) між Коктебельською селищною радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 33 оренди земельної ділянки загальною площею 0,0030 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, для комерційного використання (а. с. 9-13).
Вказана земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання -передачі від 01 червня 2006 року (а. с. 17).
18 грудня 2007 року комісія у складі спеціаліста, депутата Коктебельської селищної ради, геодезиста КП «Фасад»провела перевірку дотримання вимог земельного законодавства України на території с.м.т. Коктебель по дорога на причал в районі місця розташування закусочної з літнім майданчиком фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та суміжного землекористувача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за результатами якої складено акт (а. с. 18).
В результаті перевірки встановлено, що на вказаній земельній ділянці станом на 18 грудня 2007 року розташована тимчасова споруда (металевий павільйон з літнім майданчиком фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. Займана площа 86 кв. м. Також встановлено, що займана відповідачем площа земельної ділянки не відповідає Акту встановлення меж від 2002 року до договору оренди землі №229 від 28 січня 2003 року, що також підтверджується Актом виносу в натуру меж суміжної земельної ділянки, переданої позивачу, зокрема: 16 кв. м зайнято тимчасовим об'єктом за рахунок земельної ділянки, переданої в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, 13,5 кв. м зайнято тимчасовим об'єктом за рахунок земель селищної ради, не переданих у власність чи користування, 56 кв. м -в межах переданого в оренду відповідачу.
У висновках акту фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 рекомендовано у строк до 18 січня 2008 року звільнити самовільно зайняті земельні ділянки та привести межі земельної ділянки у відповідність з межами згідно з договором оренди землі №229 від 28 січня 2003 року. До акту складений зведений план меж (а. с. 19).
25 січня 2008 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 направив рекомендований лист фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, яким з посиланням на вказаний вище акт перевірки від 18 грудня 2007 року просив відповідача усунути перешкоди в користуванні переданої йому в оренду земельної ділянки.
Незвільнення у добровільному порядку самовільно зайнятої спірної земельної ділянки стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для спонукання відповідача повернути земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, на якій встановлена тимчасова споруда, що належить відповідачу та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування тимчасової споруди, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_3.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли в сфері захисту права землекористування, то при вирішенні спору підлягають застосуванню норми земельного законодавства.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з частиною 5 статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Викладені правові положення свідчать про те, що єдиною підставою правомірного користування земельною ділянкою особою є наявність у неї правовстановлюючого документа.
Однак, розміщення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 металевого павільйону з літнім майданчиком на земельній ділянці площею 0,0030 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, без належного правового оформлення прав щодо користування займаною земельною ділянкою є неправомірним.
В матеріалах справи відсутні докази, які б посвідчували право власності чи користування відповідача на спірну земельну ділянку.
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства України на території с.м.т. Коктебель по дорозі на причал в районі місця розташування закусочної з літнім майданчиком фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та суміжного землекористувача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 18 грудня 2007 року, підтверджується порушення відповідачем вимог земельного законодавства.
Докази, які б спростовували висновки викладені у вказаному акті, відповідачем не надані.
Під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції призначалась будівельно - технічна (землевпорядна) експертиза з метою підтвердження чи спростування даних, викладених в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 18 грудня 2007 року, проте в обох випадках експертиза була не виконана у зв'язку з ненаданням відповідачем витребуваних матеріалів для її проведення.
Неправомірне ухилення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від надання необхідних документів для проведення експертизи, непредставлення суду першої та апеляційної інстанції доказів відсутності порушення вимог земельного законодавства в даному спорі, на думку судової колегії, свідчать про відсутність у відповідача таких доказів.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що на спірній земельній ділянці, відповідачем без наявності законних підстав розміщена тимчасова споруда, а саме: металевий павільйон з літнім майданчиком, що свідчить про самовільне зайняття останнім цієї земельної ділянки та здійснення ним самовільного господарювання на земельній ділянці, яка надана у користування позивачу на підставі дійсного на час розгляду спору договору оренди.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що незаконне розміщення відповідачем на земельній ділянці площею 0,0030 га яка розташована за адресою: місто Феодосія, с.м.т. Коктебель, в районі ТОСК «Примор'я»своєї тимчасової споруди порушує законні права належного землекористувача спірної земельної ділянки, що є підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та їх задоволення.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
Перевіривши доводи заявника апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення його судом першої інстанції про місце судового засідання, судова колегія встановила, що вони не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відповідач був повідомлений про час і місце слухання справи рекомендованою кореспонденцією з урахуванням достатнього часу поштового перебігу.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України з правильним встановленням всіх обставин справи.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2008 року у справі № 2-1/1907-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді