Провадження № 11-кп/803/1461/23 Справа № 208/383/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 березня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року у кримінальному провадженні 12021041160000007 в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, одруженого, офіційно не працевлаштованого, маючого на утриманні двох дітей 2008 та 2015 років народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- 17 травня 2007 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 14 березня 2008 року вирок змінено, засуджено за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_7
За ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 10 квітня 2023 року включно.
Судом встановлено, що продовжують існувати ризики переховування від суду, з огляду на міру покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі визнання винним, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи характер та кількість епізодів інкримінованої злочинної діяльності, а також ризик незаконного впливу на свідків, який у разі обрання менш суворого запобіжного заходу може суттєво посилитися.
В апеляції:
Обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування вказує, що прокурором не було доведено неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Вказує, що в нього є постійне місце проживання, де він позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, до затримання офіційно працював на будівництві, має захворювання “Гепатит С”, проте не отримує належної медичної допомоги в умовах тримання під вартою, страждає психічними та поведінковими розладами.
Також зазначає про те, ризики щодо нього дуже низькі, або взагалі відсутні.
Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, дотримані.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції належним чином врахував обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Суд першої інстанції також врахував наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, а також існування ризиків переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також ризику незаконно впливу на свідків.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Колегія суддів також зважає, що ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення злочину проти власності, у даній справі обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, в тому числі відносяться до категорії особливо тяжких, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, а отже враховуючи, кількість обвинувачених у даному кримінальному провадженні та їх схильність до вчинення злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, продовжують існувати ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перебуваючи на свободі, зможе незаконно впливати на свідків.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує обвинувачений в апеляційній скарзі, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи обвинуваченого в тій частині, що він має остійне місце проживання, де він позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, до затримання офіційно працював на будівництві, в даному випадку не можуть бути достатнім важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.
Посилання обвинуваченого на те, що він має захворювання “ ОСОБА_8 ”, проте не отримує належної медичної допомоги в умовах тримання під вартою, страждає психічними та поведінковими розладами, також не може бути підставою для зменшення існуючих ризиків, при цьому застережень щодо неможливості обвинуваченого ОСОБА_5 утримуватись у умовах тримання під вартою за станом здоров'я, стороною захисту не надано та апеляційним судом не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує складність даного кримінального провадження, кількість обвинувачених, епізодів злочинної діяльності, наслідки цих злочинів, обсяг матеріалів, які досліджуються судом, а також поведінку учасників кримінального провадження, однак вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на тривалість розгляду даного кримінального провадження і вжити заходів щодо дотримання розумних строків розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року у кримінальному провадженні 12021041160000007 в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4