Провадження № 11-кп/803/1089/23 Справа № 202/3094/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 березня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021050000000937, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, офіційно не працюючого, інвалідом не являється, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
в режимі відеоконференції
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_10
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.
Судом вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
18 грудня 2021 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_11 , здійснював рух по проїжджій частині вулиці Академічна, міста Краматорськ, Донецької області, зі сторони вулиці Хабаровська, міста Краматорськ, в напрямку вулиці Транспортна, міста Краматорськ.
Під'їжджаючи до пішохідного переходу розміщеного напроти будинку № 6 вулиці Академічна м. Краматорськ, Донецької області, водій ОСОБА_7 , діючи в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, належним шляхом не стежачи за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміну, легковажно розраховуючи на відвернення дорожньо-транспортної події, під час виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась по нерегульованому пішохідному переходу через проїжджу частину вул. Академічна, м. Краматорськ з ліва на право, відносно напрямку руху транспортного засобу, не вжив заходів для зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу для безпечного переходу пішоходом проїжджої частини, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка в момент контактування з правою передньою частиною автомобіля була звернена до нього правою частиною свого тіла.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події, пішохід ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була смертельно травмована та їй спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сполученої тупої травми голови та правої гомілки: садна лобної ділянки голови, обличчя, осередкових крововиливів у м'яких тканинах лобної ділянки голови справа, потиличної ділянки голови зліва з сторони внутрішньої поверхні, уламкового перелому луски потиличної кістки зліва з переходом на основу черепа, виражених крововиливів під м'якими мозковими оболонками обох великих півкуль, півкуль мозочка, в шлуночки головного мозку, садна правого ліктьового суглобу з синцем по колу, правої кисті, лівої кисті, лівого плеча, правого стегна, синця правого колінного суглобу, лівої гомілки, правої стопи. Закритого перелому обох кісток правої гомілки у верхній третині, набряку легень та головного мозку, венозного повнокрів'я внутрішніх органів, атеросклеротичного коронарокардіосклерозу, системного ангиосклерозу серця, легень, нирок. Вищевказані тілесні ушкодження в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_12 .
Допущені водієм ОСОБА_7 порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_12 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
В апеляції:
- захисник просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України з іспитовим строком, застосувавши ст. 75 КК України.
В обґрунтування вказує, що водій ОСОБА_7 дійсно в умовах обмеженої видимості, складних погодних умов, не помітив пішохода та скоїв на нього наїзд, від якого настала смерть останнього. Але, досліджуючи усі обставини справи та особу обвинуваченого слідує, що ОСОБА_7 до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався, характеризується позитивно, після скоєного залишився на місці та надавав першу медичну допомогу, весь час підтримував зв'язок з сім'єю потерпілої, щиро кається, відшкодував шкоду в розмірі 35 000 гривень, сприяв розкриттю злочину.
Також вказує, що в судовому засіданні прокурор та потерпіла просили визнати ОСОБА_7 та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника, потерпіла ОСОБА_13 просить апеляцію сторони захисту залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Вказує, що в апеляційній скарзі не було наведено достатніх підстав для скасування вироку, який є законним та обґрунтованим.
Заслухавши обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, думку прокурора та потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 286 КК України, в апеляції захисника не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_7 менш суворого покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, не є переконливими.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог закону та врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно. Разом з цим судом також враховані і незворотні наслідки кримінального правопорушення, смерть людини. При цьому суд також врахував наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, а саме щире каяття, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Таким чином, при призначенні покарання, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З таким видом і розміром призначеного судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_7 погоджується й колегія суддів, оскільки саме таке покарання є достатнім та необхідним для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_7 до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався, характеризується позитивно, після скоєного залишився на місці та надавав першу медичну допомогу, весь час підтримував зв'язок з сім'єю потерпілої, щиро кається, відшкодував шкоду в розмірі 35 000 гривень, сприяв розкриттю злочину, не спростовують висновків місцевого суду про необхідність призначення обвинуваченому саме такого покарання у виді позбавлення волі, з огляду на мету покарання, встановлений місцевим судом місце, час, спосіб вчинення та наслідків кримінального правопорушення та позиції потерпілої при апеляційному перегляді вироку.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст.ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не знаходить.
Таким чином, суд першої інстанції врахував всі обставини по справі, в тому числі й ті, на які посилається захисник в своїй апеляції, та призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, яке відповідає особі винного, і яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів, також зважає на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
З урахуванням наведеного, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції відповідає принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості, а тому підстав для пом'якшення покарання, як на це вказує захисник, колегія суддів не вбачає.
З огляду на вище наведене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021050000000937, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4