25.08.10
Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62
проспект Миру , 20 тел. 698-166
Іменем України
19 серпня 2010 року Справа № 8/113
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аір-Поліграф", вул. Київська, 325, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВХК "Нивки", вул. Інструментальна, 30, м. Чернігів, 14037
про стягнення 145278грн.50коп.
Суддя Т.Г.Оленич
Від позивача: Кошельник А.С. - юрист-консультант, довіреність № б/н від 01.07.2010р.
Від відповідача: не з'явився.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 70446грн. боргу за виготовлену на підставі договору на виготовлення поліграфічної продукції №18/09 від 06.05.09р. поліграфічну продукцію та передану відповідачу на підставі видаткових накладних за №АР-021204 від 12.02.10р, №АР-031702 від 17.03.10р., №АР-031902 від 19.03.10р., №АР-032203 від 22.03.10р., №АР-033007 від 30.03.10р., №АР-032203 від 20.05.10р., №АР-032203 від 25.05.10р., а також 74706грн.14коп. пені та 126грн.36коп. інфляційних нарахувань.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, але представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомлено. Враховуючи, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом брати участь у господарських засіданнях, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки явка останнього в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Подане позивачем клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:
06 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аір-Поліграф»(позивач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВХК «Нивки»(відповідач у справі, замовник за договором) укладений договір на виготовлення поліграфічної продукції №18/09 (далі за текстом - договір), за умовами якого виконавець зобов'язувався виготовити поліграфічну продукцію (далі за текстом - продукція), у відповідності з Додатком до Договору на виготовлення продукції, який є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язувався оплатити та прийняти її у відповідності до умов даного договору.
Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору ціни та вартість продукції вказуються у відповідному Додатку до Договору на виготовлення продукції. Вартість продукції включає в себе витрати на виготовлення, упаковку, маркування та доставку продукції замовника. Оплата по даному договору здійснюється замовником на рахунок виконавця шляхом перерахування коштів в національній валюті (гривня).
Пунктом 8.2. договору сторони узгодили, що договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 05 травня 2010р. (включно). У випадку, якщо у сторін на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання та не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань.
Таким чином між сторонами виникли правовідносини підряду, загальні положення про які регулюються §1 глави 61 Цивільного кодексу України.
За змістом ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
На виконання умов договору позивачем виготовлено та передано відповідачеві продукцію по видатковим накладним за №АР-021204 від 12.02.10р, №АР-031702 від 17.03.10р., №АР-031902 від 19.03.10р., №АР-032203 від 22.03.10р., №АР-033007 від 30.03.10р., №АР-050502 від 05.05.10р., №АР-032203 від 20.05.10р., №АР-032203 від 25.05.10р. на загальну суму 99358грн.
Відповідно до ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заяви про них підрядникові.
Факт отримання відповідачем продукції, тобто прийняття виконаних робіт, підтверджується підписом особи на вказаних накладних, повноваження якої підтверджуються виданими довіреностями серії 12ААА №094694 від 08.02.10р., серії 12ААА №094739 від 17.03.10р, серії 12ААА № 545151 від 30.03.10р. та серії 12ААА №545202 від 20.05.10р. на ім'я Кубрак Н.І. При цьому, в жодній накладній не містяться застереження щодо якості продукції або її не відповідності замовленню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем зобов'язання по виготовленню та передачі продукції виконані.
Для проведення оплати за виготовлену продукцію позивачем пред'явлені відповідачу рахунки-фактури №АР-00326 від 15.03.10р. на суму 66540грн., №АР-00136 від 04.02.10р. на суму 34013грн., №АР-00577 від 05.05.10р. на суму 30750грн., всього на суму 131303грн.
Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботи виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника -достроково.
В п.2.3. договору передбачається здійснення замовником оплати на рахунок виконавця в наступному порядку: 100% протягом тридцяти календарних днів з дня отримання замовником продукції від виконавця.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний оплатити отриману ним продукцію у строки: по накладній №АР-021204 від 12.02.10р. в строк до 15.03.10р., №АР-031702 від 17.03.10р. в строк до 16.04.10р., №АР-031902 від 19.03.10р. в строк до 18.04.10р., №АР-032203 від 22.03.10р. в строк до 21.04.10р., №АР-033007 від 30.03.10р. в строк до 29.04.10р., №АР-050502 від 05.05.10р. в строк до 04.06.10р., №АР-032203 від 20.05.10р. в строк до 18.06.10р., №АР-032203 від 25.05.10р. в строк до 24.06.10р.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, сплативши у період з 26.04.10р. по 08.06.10р. грошові кошти в сумі 36000грн. При цьому, як зазначає позивач, заборгованість за продукцію, передану по видатковій накладній №АР-021204 від 12.02.10р. становить 216грн. Крім того, аналіз змісту наданих позивачем до справи накладних свідчить, що в них містяться відомості про номери та дати рахунків-фактур, які пред'явлені відповідачу до оплати за продукцію. Відповідно з банківською випискою про рух коштів по рахунку позивача, яка надана до матеріалів справи самим позивачем, відповідач здійснив перерахування коштів в сумі 31000грн. по рахунку-фактурі №АР-00136 від 04.02.2010р. та сплату 5000грн. по рахунку-фактурі №АР-00577 від 05.05.10р., про що відповідачем було зазначено у призначеннях платежів.
Приймаючи до уваги, що платежі з посиланням на рахунок-фактуру №АР-00326 від 15.03.2010р. на суму 66540грн. відповідачем не здійснювалися, загальна вартість продукції, переданої відповідачу по видаткових накладних №АР-031702 від 17.03.10р., №АР-031902 від 19.03.10р., №АР-032203 від 22.03.10р., №АР-033007 від 30.03.10р. становить 66540грн., яка дорівнює сумі до оплати, визначеній у рахунку-фактурі від 15.03.201р., суд приходить до висновку, що відповідачем вартість продукції за вказаними накладними не оплачувалася.
18 травня 2010р. відповідачем сплачено 5000грн. як оплата за крой тортовий згідно рахунку №АР-00577 від 05.05.10р., що підтверджується банківською випискою про рух коштів на рахунку позивача (а.с.41). З посиланням на даний рахунок-фактуру позивачем передавалася продукція по видаткових накладних №АР-050502 від 05.05.10р., №АР-032203 від 20.05.10р., №АР-032203 від 25.05.10р., загальна вартість по яких становить 6150грн. Позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують передачу відповідачу продукції саме на суму 30750грн., яка зазначена у рахунку-фактурі №АР-00577 від 05.05.10р. Отже, суд приходить до висновку, що залишок неоплаченої продукції, переданої по видатковим накладним від 05.05.10р., 20.05.10р., 25.05.10р. становить 1150грн.
Що стосується оплати товару за товар, поставлений по видатковій накладній №АР-0211204 від 12.02.10р., то, як зазначено позивачем у позовній заяві, сума боргу становить 216грн.
Таким чином, з огляду на наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що загальна заборгованість відповідача за продукцію, поставлену по видаткових накладних, зазначених позивачем у позовній заяві, становить 67906грн. Наявність заборгованості у заявленій до стягнення сумі 70446грн. не підтверджується матеріалами справи. Наданий позивачем акт звірки розрахунків за станом на 22.06.10р. за період з 01.06.10р. по 22.06.10р. судом до уваги не приймається, оскільки даний акт стосується взаємовідносин за конкретно визначений період -з 01.06.10р. по 22.06.10р., і з його змісту не вбачається, що він складений саме по зобов'язаннях, які виникли на підставі договору від 06.05.2009р.
В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
В силу ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем зобов'язань по своєчасній оплаті отриманої продукції, на момент вирішення спору відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості в повному обсязі, а тому з відповідача має бути стягнуто 67906грн. боргу.
Відповідно до п.5.2. договору при порушенні строків оплати, згідно з п.2.3. даного договору замовник виплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, а також зобов'язаний сплатити суму заборгованості урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
З урахуванням вказаної умови договору позивач просив стягнути з відповідача 74706грн.14коп. пені, нарахованої за період з 13.03.10р. по 10.08.10р.
Відповідно до положень ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.
В ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України визначається, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, даний розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна норма міститься у ст.343 Господарського кодексу України, згідно з ч.2 якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, чинним законодавством розмір пені, який застосовується до несправних платників, обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, а тому позивачем безпідставно пеня обчислена із застосуванням 1% від суми простроченого платежу.
Разом з тим, враховуючи, що відповідач допустив прострочення платежів, що є підставою для нарахування та сплати пені, вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою. Проте, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи проведені відповідачем оплати, строки виконання зобов'язань по кожній накладній окремо, суд приходить до висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню становить 3839грн.06коп. за період з 15.03.10р. по 10.08.10р.
В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем з посиланням на згадану статтю заявлено вимогу про стягнення з відповідача 126грн.36коп. інфляційних нарахувань, які нараховані на суму заборгованості 216грн. по видатковій накладній №АР-021204 від 12.02.10р. за період з 14.03.10р. по 31.03.10р. Проте, перевірка наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань свідчить про допущення помилки при обчисленні. Всього інфляційні нарахування на вказану суму боргу з урахуванням строку оплати -15.03.10р., становлять 1грн.14коп. Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, з нього має бути стягнуто 1грн.14коп. інфляційних нарахувань.
Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.193,230,231,343 Господарського кодексу України, ст.ст.530,549,625,837,853,854 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-харчовий комбінат "Нивки", вул. Інструментальна, 30, м. Чернігів (ідентифікаційний код 31691408, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аір-Поліграф", вул.Київська, 325, м.Прилуки, Чернігівська область (ідентифікаційний код 24837375, відомості про банківські рахунки відсутні) 67906грн. боргу, 3839грн.06коп. пені, 1грн.14коп. інфляційних нарахувань, 717грн.46коп. держмита та 138грн.21коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя Т.Г. Оленич
Повне рішення складено та підписано 25 серпня 2010 року.
Суддя Т.Г. Оленич