25.08.10
Чернігівської області
14000, м. Чернігів тел.698-166
проспект Миру , 20 тел.678-853
Іменем України
25 серпня 2010 року Справа №8/115
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул.Лєскова, 9, м. Київ, 01011 (Чернігівська обласна дирекція "Райффайзен Банк Аваль", пр-кт Перемоги, 21, м. Чернігів, 14017)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення 181845грн.90 коп.
Суддя Т.Г. Оленич
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 137783грн.91коп. боргу по кредиту, наданому на підставі кредитного договору №012/16-32/008-08 (кредит на придбання транспортного засобу) від 21.02.2008р., 40887грн.80коп. боргу по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 30.07.2009р. по 06.07.2010р., та 3174грн.19коп. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 01.01.2010р. по 06.07.2010р.
Відповідач в письмовому відзиві на позов повідомляє суд про відсутність отримання ним копії позовної заяви та додатків до неї, у зв'язку з чим обмежений в своїх правах щодо захисту. Крім того, відповідач підтверджує факт укладення кредитного договору №012/16-32/008-08 від 21.02.2008р., отримання кредиту на придбання автомобілю, та зазначає, що з 2009 року у нього не було можливості виконувати умови кредитного договору по сплаті кредиту та процентів. Відповідач також повідомляє, що 12 серпня 2009 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнком О.С. на вимогу позивача був виданий виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль марки МАЗ 551605, який був предметом застави по кредитному договору про стягнення 320070грн.86коп. Також, відповідач зазначає, що протоколом №3 засідання конкурсної комісії відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області з визначення спеціалізованої організації по передачі на реалізацію арештованого державними виконавцями майна від 26.01.10р. комісія у складі 9 (дев'яти) чоловік вирішила автомобіль МАЗ 551605 вартістю 283054грн.17коп. передати на реалізацію ДАК “Національна мережа аукціонних центрів”. Аукціон з продажу автомобіля відповідача відбувся 24.02.10р., і відповідачеві не відомо за якою ціною вказаний автомобіль був проданий.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення засідання господарського суду, що підтверджується розпискою, наданою в попередньому судовому засіданні уповноваженим представником позивача (а.с. 93), та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення суду відповідачу (а.с. 94), однак представники сторін в судове засідання не з'явилися. Про поважність причин неявки суд не повідомлено.
Враховуючи, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторін, яким вони не скористалися, а також враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:
21 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” (кредитор за умовами договору) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач у справі, позичальник за умовами договору) укладено кредитний договір №012/16-32/008-08 (кредит на придбання транспортного засобу) (далі за текстом - кредитний договір).
Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу зі статуту Публічного акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” (копія -а.с. 21), державна реєстрація змін до якого проведена 05.11.2009р. за номером запису 10701050027010012 за погодженням з Національним банком України від 04.11.2009р., на підставі рішення загальних зборів акціонерів (протокол №Зб-45 від 14.10.2009р.) Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” перейменовано на Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”. Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”. Таким чином, суд приходить до висновку, що Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” є належним позивачем у даній справі.
За умовами п. 1.1. кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 327420грн. для купівлі транспортного засобу шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії. Як вбачається із п.п.1.1.1. кредитного договору позивач мав здійснити оплату договору купівлі-продажу №14/01-08 від 24.01.2008р., укладеного між відповідачем та ТОВ „Дінас-Сервіс”.
В розділі 3 кредитного договору сторони встановили порядок надання позичальнику кредитних коштів. Згідно і з п.п. 3.2., 3.3., 3.5. цього розділу кредитного договору для видачі кредиту та обліку заборгованості позичальника кредитор відкриває позичковий рахунок №20734350. Видача позичальнику кредиту, передбаченого п. 1.1.1. цього договору, здійснюється на підставі письмової заяви позичальника. Видача кредитних коштів позичальнику здійснюється шляхом перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника №2600089248 в ВАТ „Райффазен Банк Аваль”.
В свою чергу, відповідач відповідно до п.п.1.2.,1.3. кредитного договору зобов'язався за користування кредитними коштами сплачувати проценти в розмірі 16,75% річних та повернути кредит у строк до 20 лютого 2013 року включно.
Як вбачається з п. 3.7. кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати повернення основної суми заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості, що є невід'ємною частиною кредитного договору, рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання).
Відповідно до абз. 2 п. 3.7. кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок нарахованих процентів №20786672 в „Райффазен Банк Аваль”, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту - не пізніше дня такого погашення.
Згідно із п. 3.6. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту). Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом.
22 лютого 2008 року в забезпечення належного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Ігнатовою Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за №1969 (далі за текстом -договір застави), за умовами якого відповідач (заставодавець) передав у заставу позивачу (заставодержателю) автомобіль МАЗ 551605, 2008 року випуску САМОСКИД-С, кузов №НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, ринковою вартістю 385200грн., що належить відповідачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданим ВРЕР УДАІ при УДАІ УМВС України у Чернігівській області 20.02.2008р.
Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються § 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.
На виконання умов договору позивачем на підставі заяви відповідача від 25.02.2008р. (копія -а.с. 77) у спосіб, встановлений кредитним договором, надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 327420грн., що підтверджується зведеним кредитовим меморіальним ордером №-32/008-08 (копія -а.с. 77).
Отримання кредиту також не заперечується відповідачем.
В свою чергу відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за кредитним договором зобов'язання: з 2009 року несвоєчасно сплачував проценти за користування кредитними коштами та не повертав кредит у розмірі та у строки, встановлені графіком погашення кредиту, що також визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву. Внаслідок чого, як вбачається із розрахунку станом на 05.08.2009р. (копія -а.с. 72), який банком надавався нотаріусу, за відповідачем обліковувався борг за кредитним зобов'язанням у розмірі 320070грн.86коп., що складався з 295000грн. боргу по кредиту, 21111грн.19коп. боргу по процентам за користування кредитом, нарахованим за період з 30.10.2008р. по 29.07.2009р., 2225грн.53коп. пені за порушення графіку погашення кредиту, нарахованої за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р., 1734грн.14коп. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р.
За зверненням позивача 12 серпня 2009 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнком О.С. на підставі ст. 34 Закону України „Про нотаріат” та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, вчинено виконавчий напис на договорі застави та запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки (моделі) МАЗ 551605, 2008 року випуску, тип -Самоскид-С, кузов №НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Прилуцьким ВРЕР УДАІ при УДАІ УМВС України у Чернігівській області 20.02.2008р., що належить на праві власності відповідачу. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, запропоновано задовольнити вимоги позивача у сумі 295000грн. -борг по кредиту, 21111грн.19коп. -заборгованість по процентам за період з 29.01.2009р. по 29.07.2009р., 2225грн.53коп. -пеня за порушення графіку повернення кредиту за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р., 1734грн.14коп. -пеня за порушення строків сплати процентів за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р., що разом становить 320070грн.86коп. Вищевказаний виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №1523.
Виконавчий напис в установленому законом порядку був пред'явлений позивачем для виконання до органу Державної виконавчої служби.
27 серпня 2009 року старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №1523 від 12.08.2009р.
В ході проведення виконавчих дій звернуто стягнення на заставлене майно шляхом продажу на аукціоні.
Як вбачається із зведених кредитових меморіальних ордерів №26 та №27 від 23.04.2010р. (копії -а.с. 76), отримані позивачем від реалізації предмету застави кошти в сумі 178327грн.28коп. розподілені позивачем наступним чином: 157216грн.09коп. направлено на погашення боргу по кредиту, а 21111грн.19коп. -на погашення боргу по процентам за користування кредитом.
25 червня 2010 року заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (копія -а.с. 75) на підставі п. 6 ч. 1 ст. 40 та ч. 2 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження” в зв'язку з недостатністю коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, для задоволення вимог стягувача.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом вище відповідач зобов'язався погашати кредит частинами у строки та в розмірі, встановлені графіком погашення кредитної заборгованості, що є додатком №1 до кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача за вчиненням виконавчого напису на договорі застави відповідачем порушено графік погашення кредиту, оскільки починаючи з січня 2009 року протягом 7 місяців повернення чергової частини кредиту не здійснювалось. В зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати, а у відповідача відповідно виник обов'язок достроково повернути кредитні кошти.
Станом на день звернення позивача з даним позовом до суду в зв'язку з недостатністю отриманих від реалізації предмету застави коштів за відповідачем обліковується заборгованість по кредиту у розмірі 137783грн.91коп.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України повернення позики позикодавцю є одним із обов'язків позичальника.
При цьому, твердження відповідача, що з 2009 року в нього не було можливості виконувати умови кредитного договору, судом до уваги не приймається, оскільки в силу норм цивільного та господарського законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Враховуючи, що на момент винесення рішення відповідачем не надано суду доказів погашення кредиту в повному обсязі, а тому з нього має бути стягнуто 137783грн.91коп. боргу по кредиту.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Як встановлено судом вище відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати позивачу проценти за користування кредитом у розмірі 16,75% річних. При цьому, нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році.
Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти за договором позики виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитора на отримання процентів за користування кредитом встановлено і п. 3.6. кредитного договору, відповідно до якого проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення кредиту.
Оскільки станом на день звернення до суду, незважаючи на настання строку виконання обов'язку, відповідачем повністю кредит не погашено, позивачем здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 30.07.2009р. по 06.07.2010р. у розмірі 40887грн.80коп.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що на момент винесення рішення відповідачем не надано суду доказів сплати процентів за користування кредитом, право нарахування кредитором процентів до фактичного повернення кредитних коштів встановлено сторонами в кредитному договорі, розрахунок процентів здійснений позивачем з урахування умов договору та фактичних обставин справи, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 40887грн.80коп. боргу по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 30.07.2009р. по 06.07.2010р. є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 10.2. кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.
З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 3174грн.19коп. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 01.01.2010р. по 06.07.2010р.
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею).
В силу ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитними коштами, розрахунок пені складений позивачем з врахуванням облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована пеня, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3174грн.19коп. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Щодо твердження відповідача, що неотримання ним копії позовної заяви та додатків до неї призвело до обмеження його прав на захист, суд вважає за необхідне зазначити, що виконання позивачем обов'язку по направленню копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу підтверджується доданим до позовної заяви фіскальним чеком №3477 від 09.07.2010р. Крім того, в силу ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач вправі в будь-який час знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги та знімати копії. Вказаним правом відповідач не скористався. Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про обмеження його права на захист є безпідставним.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенні повністю.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 546, 549, 610, 611, 1049, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул. Лєскова, 9, м. Київ (ідентифікаційний код 14305909, рах. №29092758 в ЧОД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348) 137783грн.91коп. боргу по кредиту, 40887грн.80коп. боргу по процентам за користування кредитом, 3174грн.19коп. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 1818грн.46коп. державного мита та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Оленич