29.07.10
Чернігівської області
14000,м. Чернігів,просп. Миру,20, тел. 67-28-47
Іменем України
29.07.2010р. справа № 15/117
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОН-XXI”, 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30 -юридична адреса; 03110, м. Київ, вул. Солом'янська,5, оф. 508 -фактична адреса
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросол”, 14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, 45
про стягнення 61798,16грн. та повернення майна на суму 78001,56 грн.
Суддя Ю.В.Федоренко ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
Від позивача: Кульчицький О.В. довіреність № 04/10-01 від 01.04.2010р.
Від відповідача: не з'явився
Заявлено позов про стягнення 41 662,45 грн. заборгованості, 2 463,12 грн. пені, 380,36 грн. 3% річних, 1148,03 грн. інфляційних, 16 144,20 грн. неустойки за договором оперативного лізингу (оренди) № 227 від 14.06.2007р. Також позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути йому об'єкт лізингу за вказаним договором - оптичний сортувальний станок SORTEX-7000 (модель 7120, серійний № 0127) та стягнути з відповідача оплату за послуги адвоката в сумі 15 000 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання повноважного представника не направив.
Від відповідача надійшло клопотання № 34 від 28.07.2010р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою директора товариства.
Суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що до клопотання не надано доказів про хворобу директора товариства та повноваження на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.
Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.
Розглянувши подані матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи суд встановив:
14.06.2007р. між ТОВ «АТОН-XXI” (лізингодавець) та ТОВ „Агросол” (лізингоодержувач) укладено договір оперативного лізингу (оренди) № 227 відповідно до якого лізингодавець надає лізингоодержувачу в користування об'єкт лізингу (майно) з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (додаток №2).
На підставі договору позивач передав у користування відповідачу майно, а саме оптичний сортувальний станок SORTEX-7000 (модель 7120, серійний № 0127), вартість якого станом на 21.05.2010р. складає 78001,56 грн. згідно довідки № 05/05-2010 від 21.05.2010р.
Факт передачі відповідачу у платне користування оптичного сортувального станка SORTEX-7000 (модель 7120, серійний № 0127) підтверджується актом приймання-передачі (а.с. 23).
Відповідно до п. 3.2 договору загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюється в „Графіку сплати лізингових платежів” (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.10 договору лізингоодержувач зобов'язується сплатити в повному обсязі на користь лізингодавця платежі згідно додатку № 1 даного договору та дотримуватись порядку їх сплати в обсязі та строки, передбачені додатком № 2 договору.
Відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за договором неналежним чином, оплату провів частково, станом на 18.03.2010р. заборгованість перед позивачем за вказаним договором складала 35 876 грн. (чотири лізингові платежі), що підтверджується розрахунком суми основного боргу на а.с.10.
З січня по березень 2010 р. позивач звертався до відповідача з листами про оплату заборгованості (а.с.24-35), але відповіді не отримав.
22.03.10р. позивачем був направлений відповідачу лист № 18/03/10-03 від 18.03.2010р. з вимогою оплатити борг в сумі 35876 грн. за договором № 227 від 14.06.07р. до 23.03.2010р. Також у вказаному листі позивач попередив відповідача про те, що у випадку, якщо ТОВ „Агросол” не погасить заборгованість перед ТОВ «АТОН-XXI” та не сплатить пеню протягом вищезазначеного терміну, договір № 227 від 14.06.07р. буде вважатися розірваним на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України.
Лист № 18/03/10-03 від 18.03.2010р. отриманий відповідачем 03.04.2010р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 1922683 від 22.03.10р. (а.с. 39).
Доказів про оплату заборгованості після отримання листа № 18/03/10-03 від 18.03.2010р. відповідач не надав.
Частиною 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).
Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідач не сплатив позивачу заборгованість в сумі 35876 грн., що складає чотири лізингові платежі, тому позивач розірвав з відповідачем договір № 227 від 14.06.07р. листом № 18/03/10-03 від 18.03.2010р. Договір вважається розірваним з 03.04.10р.- з моменту одержання відповідачем повідомлення про розірвання договору на підставі ст.782 Цивільного кодексу України.
Оскільки договір є розірваним з 03.04.10р. позивачем нараховано відповідачу лізинговий платіж за період з 15.03.10р. по 03.04.10р. в сумі 5 786,45 грн.
Так, заборгованість відповідача перед позивачем становить 41662,45 грн. Станом на день розгляду справи доказів оплати вказаної суми боргу відповідачем не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Ці вимоги законодавства відповідач порушив і неналежним чином виконав прийняті на себе зобов'язання.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, а тому сума боргу підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до п. 11.2.1 договору у випадку порушення термінів сплати лізингових платежів, передбачених п. 3.2 договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у сумі 0,1 % від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки до повного розрахунку.
Таким чином з відповідача на підставі п. 11.2.1 договору та з урахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” слід стягнути пеню в сумі 2463,12 грн. за період з 22.11.09р. по 21.05.10р.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Отже, з відповідача слід стягнути 1148,03 грн. інфляційних за період з 15.12.09р. по 21.05.10р., а також 380,36 грн. 3% річних за період з 15.10.09р. по 21.05.10р.
Відповідно до п. 12. вказаного договору після закінчення строку дії договору, лізингоодержувач повертає об'єкт лізингу лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням звичайного зносу, за адресою, вказаною лізингодавцем. Передача об'єкта лізингу відбувається за актом приймання-передачі, який підписується зацікавленими сторонами і затверджується директором ТОВ «АТОН-XXI”.
ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідач порушив положення п. 12 договору та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, а саме не повернув позивачу об'єкт лізингу по договору № 227 від 14.06.07р. - оптичний сортувальний станок SORTEX-7000 (модель 7120, серійний № 0127).
Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Таким чином, на підставі викладеного з відповідача підлягає стягненню неустойка в розмірі 16 144,20 грн. за період з 04.04.10р. по 21.05.10р.
Враховуючи п. 12 договору суд задовольняє і вимогу позивача про повернення йому відповідачем об'єкта лізингу - оптичний сортувальний станок SORTEX-7000 (модель 7120, серійний № 0127) вартістю 78 001,56 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 15000 грн. за оплату послуг адвоката.
В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано копію договору від 01.04.10р. про надання адвокатських послуг № 01/04/10-01 за яким ФОП Кульчицький О.В. (адвокат) бере на себе обов'язки по наданню юридичної допомоги для захисту прав, свобод та законних інтересів ТОВ «АТОН-XXI” (клієнт), а останній зобов'язується виплатити винагороду передбачену договором, а саме 15 000 грн. Також в обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано акт приймання виконаних робіт від 28.07.10р. по договору № 01/04/10-01 від 01.04.10р. та оригінали платіжних доручень, що підтверджують оплату адвокатських послуг за договором від 01.04.10 №01/04/10 ФОП Кульчицькому О.В. в сумі 15000 грн.
Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України “Про адвокатуру”.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Ст. 12 цього ж Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р.6/VI), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру".
Відповідно до п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.06 по справі за позовом “Двойних проти України” заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.
Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейького суду з прав людини”.
Відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/78 від 04.03.1998 р., вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За загальним правилом, яке встановлено ч.1 ст.33 ГПК України, докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Як вбачається із акта прийому виконаних робіт від 28.07.10р. за договором про надання адвокатських послуг адвокатом були надані такі послуги: 1.Досудове врегулювання спору, а саме: правовий аналіз документів, укладених між Клієнтом з ТОВ «Агросол»та спірної ситуації, що виникла між Клієнтом та ТОВ «Агросол»; визначення правової позиції; систематичні телефонні переговори з директором ТОВ «Агросол»Кирилюком В.В.; підготовка текстів претензійних листів; розрахунок суми боргу, підготовка тексту позовної заяви; підготовка судово-процесуальних документів. 2. Представництво у суді.
Позивачем на надано доказів про ведення адвокатом систематичних переговорів з директором відповідача, додані до позовної заяви претензійні листи на адресу відповідача складені та направлені до укладення договору з адвокатом (а.с.24-39).
Отже, заявлена до стягнення сума адвокатських послуг в сумі 15000 грн. є явно завищеною.
Враховуючи викладене, беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 6 989,99 грн. ( 5% від суми задоволених позовних вимог ).
Керуючись ст. 526,549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросол”, 14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, 45, код 33336280, (п/р 2600500014431 в ВАТ „Державний Експортно-Імпортний Банк України”, м. Чернігів, МФО 353649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОН-XXI”, 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, код 32957866( п/р 26004000012301 в ЗАТ „ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК”, МФО 380441) 41 662,45 грн. боргу, 2463,12 грн. пені, 380,36 грн. 3% річних, 1148,03 грн. інфляційних, 16 144,20 грн. неустойки, 6989,99 грн. витрат за послуги адвоката, 1398 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросол”, 14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, 45, код 33336280 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АТОН-XXI”, 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, код 32957866 оптичний сортувальний станок SORTEX-7000 (модель 7120, серійний № 0127) вартістю 78 001,56 грн.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Ю.В. Федоренко