Справа № 11-cc/824/1446/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 752/9994/22
14 березня 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року, -
за участі:
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року задоволено клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на:
- будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 535,9 кв. м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 777669746236) та земельну ділянку нід ним кадастровий номер: 4623683400:01:002:0740 (реєстраційний номер: 777622746236), загальною площею 0,3624 га, шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, щодо зазначеного нерухомого майна, розпоряджатись будь-яким чином, вчиняти будь-які дії, пов'язані з реєстрацією та перереєстрацією прав власності, у тому числі забороною продажу на торгах (аукціонах), які перебувають у власності ОСОБА_9 ;
- будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 317,4 кв. м. (реєстраційним номер об'єкту нерухомого майна: 777791146236) та земельну ділянку під ним, кадастровий номер: 4623683400:01:001:0273 (реєстраційний номер: 777777146236), загальною площею 0,14 га, шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, щодо зазначеного нерухомого майна, розпоряджатись будь-яким чином, вчиняти будь-які дії, пов'язані з реєстрацією та перереєстрацією прав власності, у тому числі забороною продажу на торгах (аукціонах), які перебувають у власності ОСОБА_9 .
Не погоджуючись з таким висновком слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13.01.2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, а відтак підлягає скасуванню.
Щодо поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження зазначає, що про існування оскаржуваного судового рішення представнику власника майна стало відомо лише 02.02.2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. З апеляційною скаргою представник звернувся того ж дня, шляхом направлення її засобами поштового зв'язку, а відтак на думку апелянта такий строк підлягає поновленню.
Мотивуючи апеляційні вимоги представник зазначає, що 01.01.2010 року між ОСОБА_6 (Позикодавець) та ОСОБА_9 (Позичальник) було укладено договір позики, згідно якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у сумі 537 700,00 доларів США, які останній зобов'язується повернути до 01.06.2014 року.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.05.2015 року, яке було змінене рішенням Апеляційного суду Львівської області постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 суму основного боргу за договором позики від 01.01.2010 року в розмірі 537 700,00 доларів США, а також проценти і 3% річних.
На виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.05.2015 року, Пустомитівським районнонним судом Львівської області було видано виконавчий лист за № 450/2962/14-ц.
26.09.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
Крім того представник зазначає, що в судовому порядку переглядалися вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна між ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ЦЕНТР» та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners», оскільки за рахунок предмету правочину ОСОБА_6 має можливість задовольнити свої вимоги до ОСОБА_9 .
Апелянт зазначає також, що з заявою про вчинення кримінального правопорушення звернувся ОСОБА_11 , який не мав жодного відношення до вищевказаного нерухомого майна.
Крім того звертає увагу суду, що в рамках кримінального провадження № 12016140080000526 від 23.02.2016 року, по факту шахрайського заволодіння ОСОБА_9 грошових коштів на підставі договору позики від 01.01.2010 року, ОСОБА_6 визнано потерпілим, а ОСОБА_9 вручено письмове повідомлення про підозру. Після оголошення підозри ОСОБА_9 з 02.02.2019 року почала переховуватись від органів досудового розслідування та була оголошена в розшук.
Як зазначає представник, жодних об'єктивних доказів, які б підтверджували, що вищезазначене нерухоме майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ст. 358 КК України з наданих матеріалів не вбачається, а оскаржувана ухвала таких даних не містить.
В судове засідання у справі прокурор не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду.
Апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутністю прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до положень ч. 1. ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, розгляд клопотання про арешт майна відбувся без участі власника майна та його представника. Про існування оскаржуваного судового рішення представнику власника майна стало відомо лише 02.02.2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. З апеляційною скаргою представник звернувся того ж дня, шляхом направлення її засобами поштового зв'язку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв'язку з чим такий строк не підлягає поновленню.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, відділом дізнання Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42021102010000078 від 11.06.2021 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
26.12.2022 року прокурор Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме:
- будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 535,9 кв. м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 777669746236) та земельну ділянку нід ним кадастровий номер: 4623683400:01:002:0740 (реєстраційний номер: 777622746236), загальною площею 0,3624 га, шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, щодо зазначеного нерухомого майна, розпоряджатись будь-яким чином, вчиняти будь-які дії, пов'язані з реєстрацією та перереєстрацією прав власності, у тому числі забороною продажу на торгах (аукціонах), які перебувають у власності ОСОБА_9 ;
- будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 317,4 кв. м. (реєстраційним номер об'єкту нерухомого майна: 777791146236) та земельну ділянку під ним, кадастровий номер: 4623683400:01:001:0273 (реєстраційний номер: 777777146236), загальною площею 0,14 га, шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, щодо зазначеного нерухомого майна, розпоряджатись будь-яким чином, вчиняти будь-які дії, пов'язані з реєстрацією та перереєстрацією прав власності, у тому числі забороною продажу на торгах (аукціонах), які перебувають у власності ОСОБА_9 .
Мотивуючи наявність мети та підстав для накладення арешту на майно, процесуальний керівник зазначив, що на дані об'єкти необхідно накласти арешт з метою запобігання його відчуження особою, яка причетна до вчинення кримінального проступку та уникнення настання інших наслідків.
13.01.2023 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора.
Задовольняючи дане клопотання слідчий суддя зазначив, що постановою процесуального керівника у кримінальному провадженні вищевказане нерухоме майно визнано речовим доказом, а відтак відповідає вимогам ст. 98 КПК України у зв'язку з чим в ході досудового розслідування виникла об'єктивна необхідність у накладенні на нього арешту.
Проте, колегія суддів з таким висновком слідчогосудді погодитись не може, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення: збереження речових доказів.
За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.
Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наданого до суду апеляційної інстанції, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021102010000078 від 11.06.2021 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Фактично в ході досудового розслідування підлягають з'ясуванню обставини, щодо підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.
Вказані обставини безпосередньо і підлягають з'ясуванню під час здійснення кримінального провадження та встановлення об'єктивної істини.
Однак нерухоме майно, на яке прокурор просить накласти арешт не може відповідати критеріям речових доказів в ході досудового розслідування щодо здійснення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, яке саме доказове значення може мати вказане нерухоме майно у даному кримінальному провадженні і яким чином його ймовірне відчуження зможе запобігти встановленню об'єктивної істини щодо обставин, які встановлюються.
Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що накладення арешту на вказані об'єкти нерухомого майна фактично направлене на невиконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 суми основного боргу за договором позики від 01.01.2010 року та перешкоджає задоволенню законних майнових вимог кредитора.
Враховуючи в сукупності надані сторонами провадження докази на підтвердження власних позицій, колегія суддів приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування стороною обвинувачення не доведено необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на кваліфікацію кримінального проступку, щодо якого триває досудове розслідування, враховує зміст об'єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вищевказане нерухоме майно не може бути речовим доказом під час здійснення досудового розслідування за ч. 1 ст. 358 КК України. В розумінні вимог ст. 98 КПК України вищевказані об'єкти нерухомого майна у даному випадку не є об'єктом злочинних посягань, не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а відтак не зберегли сліди чи інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
За таких обставин колегія суддів не може погодитись з висновком слідчого судді про доцільність накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки вказані об'єкти у даному випадку взагалі не відповідають вимогам ст. 98 КПК України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до остаточного висновку про те, що на вказані прокурором об'єкти нерухомого майна не може бути накладено арешт у вказаному кримінальному провадженні за наведених підстав. Не містить таких даних щодо обставин кримінального провадження і оскаржувана ухвала слідчого судді. Прокурором не було доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів, не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе його використання.
Прокурор та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
За положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вищевказане майно не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на:
- будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 535,9 кв. м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 777669746236) та земельну ділянку нід ним кадастровий номер: 4623683400:01:002:0740 (реєстраційний номер: 777622746236), загальною площею 0,3624 га, шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, щодо зазначеного нерухомого майна, розпоряджатись будь-яким чином, вчиняти будь-які дії, пов'язані з реєстрацією та перереєстрацією прав власності, у тому числі забороною продажу на торгах (аукціонах), які перебувають у власності ОСОБА_9 ;
- будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 317,4 кв. м. (реєстраційним номер об'єкту нерухомого майна: 777791146236) та земельну ділянку під ним, кадастровий номер: 4623683400:01:001:0273 (реєстраційний номер: 777777146236), загальною площею 0,14 га, шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, щодо зазначеного нерухомого майна, розпоряджатись будь-яким чином, вчиняти будь-які дії, пов'язані з реєстрацією та перереєстрацією прав власності, у тому числі забороною продажу на торгах (аукціонах), які перебувають у власності ОСОБА_9 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4