Справа № 11-cc/824/1495/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 181 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/5331/23-к
14 березня 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_9
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2023 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.00 по 06.00 наступної доби, строком до 14.03.2023 року включно, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, фізичної особи підприємеця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2023 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний у вигляді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, щодо ОСОБА_7 .
13.02.2023 року захисником ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 була подана ідентична апеляційна скарга.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтовано, постановлена з порушенням вимог КПК України.
З моменту внесення стороною обвинувачення первинного клопотання про домашній арешт, доводи, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження строку запобіжного заходу не зазнали змін та залишились повністю аналогічними первинним.
На даний час відсутні будь які ризики передбачені ст. 177 КПК України, з моменту оголошення ОСОБА_7 підозри останній належним чином виконував всі свої процесуальні обов'язки та не зловживав своїми процесуальними правами.
Разом з тим звертає увагу суду на те, що підозрюваний набув право власності на об'єкт нерухомого майна, яке є предметом інкримінованого кримінального правопорушення на підставі платного правочину, умови якого останнім виконано у повному обсязі.
Крім того, слідчим суддею першої інстанції належним чином не враховано, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, наявні міцні соціальні зв'язки, на утриманні в якого перебувають хворі матір та син.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити за наведених у ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого суді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000000945 від 28.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Органом досудового розслідування зазначено, що восени 2017 року, проте не пізніше ніж 05.12.2017 року, більш точної дати не з'ясовано, у невстановленому місці у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , котрі впродовж тривалого часу вели спільний бізнес, виник злочинний умисел на заволодіння нежитловим приміщенням комунальної власності територіальної громади м. Києва загальною площею 628,9 кв. м, розташованим в АДРЕСА_3 , шляхом отримання в оренду частинами до 200 кв. м, проведення ремонтних робіт, що матимуть значення невід'ємних поліпшень, отримання по факту їх проведення згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна та з подальшим його викупом приватизацією).
Надалі фізичні особи - підприємці ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розробили злочинний план щодо заволодіння згаданим приміщенням, для реалізації якого залучили першого заступника голови Святошинської районної з місті Києві державної адміністрації ОСОБА_15 .
Відповідно до розробленого злочинного плану ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , будучи обізнаними з тим, що укладення договорів оренди нежитлових приміщень площею понад 200 кв. м не належить до компетенції посадових осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, а є виключно повноваженнями Київської міської ради, повинні були залучити ще двох фізичних осіб - підприємців, котрі б погодились укласти відповідні договори оренди на своє ім'я. Крім того, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 мусили надати матеріальні ресурси для забезпечення виконанням передбачених законом процедур, пов'язаних з орендою, виконанням невід'ємних поліпшень та приватизацією об'єкта нерухомого майна комунальної власності, підписанням усіх документів, необхідних для реалізації злочинного умислу із заволодіння майном.
ОСОБА_15 у свою чергу з метою реалізації спільного з ОСОБА_16 та ОСОБА_12 злочинного плану повинен був забезпечити укладення чотирьох договорів оренди нежитлових приміщень площею до 200 кв. м, прийняття необхідних рішень, направлених на надання своїм діям та діям фізичних осіб - підприємців вигляду законних, а також координувати дії з посадовими особами підприємства балансоутримувача об'єкта нерухомого майна, Департаментом, постійною комісією Київської міської ради з питань власності, щодо отримання згоди на проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна та подальшої його приватизації.
Разом з тим суб'єкти оціночної діяльності повинні були виготовити експертні оцінки із заниженням ринкової вартості об'єктів малої приватизації.
За таких обставин, ОСОБА_12 , діючи спільно з ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , з метою надання своїм діям вигляду законних, із корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, прагнучи реалізації злочинного плану щодо заволодіння нежитловим приміщенням площею понад 600 кв. м у Святошинському районі м. Києва, у не встановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше ніж 05.12.2017 року залучили до виконання відповідного плану фізичних осіб - підприємців ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , що є родичами ОСОБА_12 .
Діючи згідно із попередньо розробленим злочинним планом, направленим на заволодіння об'єктом нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, фізичні особи - підприємці ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , попередньо отримавши висновки від 05.12.2022 суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_20 щодо вартості майна, 07.12.2017 подали до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, за адресою: АДРЕСА_4 , заяви щодо передачі їм в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: 177,4 кв. м, 177 кв. м, 170,0 кв. м, 112,8 кв. м відповідно. При цьому, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , діючи умисно, узгоджуючи свої дії з першим заступником голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_15 , умисно вказали площі нежитлових приміщень, менші, ніж 200 кв. м для надання своїм діям та діям ОСОБА_15 вигляду законних, оскільки надання в оренду цілого приміщення площею 628,9 кв. м одній чи двом особам не належало до його повноважень.
У свою чергу перший заступник голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_15 , зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи за попередньою змовою та відповідно до розподілених злочинних ролей з ОСОБА_16 та ОСОБА_12 у не встановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 28.12.2017, перебуваючи в приміщенні Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, для реалізації спланованого механізму розподілу згаданого об'єкта нерухомого майна на частини площею до 200 кв. м, виведення його із виключної сфери повноважень Київської міської ради, прийняття в подальшому рішення про передачу його в оренду частинами вищезазначеним фізичним особам-підприємцям, маючи намір надати своїм діям та діям фізичних осіб - підприємців ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_21 вигляду законних, видав письмове доручення підпорядкованому підприємству-балансоутримувачу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» подати у комунальне видання Київської міської ради - газету «Хрещатик» оголошення про намір передати в оренду об'єкти, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та розташовані в АДРЕСА_3 , площею 112,8 кв. м, 177,4 кв. м, 170,0 кв. м та 177,0 кв. м.
При цьому подання оголошення про намір передати в оренду об'єктів нерухомого майна ОСОБА_15 , котрий діяв відповідно до попередньо розробленого злочинного плану з ОСОБА_12 та ОСОБА_16 , було заздалегідь сплановане таким чином, щоб публікація у газеті «Хрещатик» відбулася саме 03.01.2018 року, на початку року, тобто у період загальнодержавних новорічних та Різдвяних свят, і таким чином залишилася без належної уваги потенційних орендарів.
Продовжуючи свої злочинні дії, перший заступник голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_15 , діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, у не встановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 24.01.2018 підписав лист щодо погодження укладання відповідних договорів оренди з єдиними претендентами, а саме фізичними особами - підприємцями ОСОБА_16 , ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , який направив на розгляд до постійної комісії Київської міської ради з питань власності, таким чином надавши своїм діям та діям указаних підприємців вигляду законних.
Таким чином, фізична особа - підприємець ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою із фізичними особами - підприємцями ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 та колишнім першим заступником голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_15 , оцінювачами ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 і ОСОБА_26 , впродовж грудня 2017 - червня 2020 років, заволодів нежитловим приміщенням комунальної власності територіальної громади міста Києва, площею 170,3 кв. м розташованим за адресою: АДРЕСА_3 , за заниженою вартістю, чим спричинив збитки територіальній громаді міста Києва - 1 826 500 грн. без ПДВ, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
08.02.2023 року прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби з 23.00 по 06.00 строком до 14.03.2023 року, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2023 року клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 задоволено та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 14.03.2023 року включно із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23 год. 00 хв. до 06. год. 00 хв. наступної доби, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри, а також того, що прокурором доведено існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
З таким рішення колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Під час розгляду зазначеного клопотання,слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Як вбачається з наданих слідчим до клопотання матеріалів, які його обґрунтовують, слідчий суддя встановив наявність зазначених у клопотанні обставин підозри, які підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, якими є наведені у клопотанні слідчого докази з доданими до нього матеріалами.
Вагомість даних щодо причетності підозрюваного до вчинення зазначених кримінальних правопорушень доведена прокурором та сумнівів щодо їх достатності не викликала. Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.
Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчим суддею, судом (наприклад, статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України), так і слідчими, прокурорами (зокрема, статті 134, 271, 276 КПК України).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має бути співмірним зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/бо можуть бути пов'язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Мюррей проти Сполученого Королівства).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними доказами, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, з метою здійснення подальшого розслідування.
Колегія суддів наголошує на тому, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу,
Тому, всупереч доводам апеляційної скарги, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про його існування є обґрунтованим з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а відтак існують ризики, що останній може переховувати від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В сукупності із обставинами кримінального провадження та ризиками, приведеним у клопотанні слідчого, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, колегією суддів враховуються дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 зокрема щодо міцності соціальних та сімейних зв'язків, майнового стану, відсутності судимостей та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема і ті, на які посилається у апеляційній скарзі захисник.
Саме сукупність цих обставин, з урахуванням характеризуючих особу підозрюваного даних, переконливо свідчать про обґрунтованість застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Оцінивши обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що застосування слідчим суддею суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є правильним, такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, при цьому слідчий суддя належним чином обґрунтував прийняте рішення всупереч доводам апеляційної скарги.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить захисник, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.00 по 06.00 наступної доби, строком до 14.03.2023 року включно, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4