7 березня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 14.07.2022, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Луцьк, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено їй покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено на неї обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , ПрАТ «СК Провідна» задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду в сумі 86 017 гривень 02 коп.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в сумі 4 300 гривень 85 коп.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду, спричинену неповнолітній ОСОБА_9 , в сумі 200 000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в сумі 50 000 гривень,
Вказаним вироком встановлено, що 04.08.2018, приблизно о 06:00, водій ОСОБА_6 (до укладення шлюбу від 06.02.2019 ОСОБА_10 ), керуючи технічно справним належним їй автомобілем «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювала рух по правому ряду автодороги М-05 сполученням «Київ-Одеса» в напрямку смт. Іванівка з боку смт. Любашівка в Любашівському районі Одеської області. Здійснюючи рух на ділянці 327 км вказаної автодороги «Київ-Одеса», ОСОБА_6 , діючи з необережності, що виразилася у злочинній самовпевненості, порушила вимоги п.п. 1.5., 2.3 (б), 12.1. «Правил дорожнього руху» України.
Так, в зазначений день та час, водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в світлий час доби, маючи реальну і об'єктивну можливість під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку та відповідно реагувати на її зміну, не обрала безпечну швидкість руху на ділянці 327 км вказаної автодороги «Київ-Одеса», внаслідок чого не впоралась з керуванням транспортного засобу, змінила напрямок свого руху праворуч на праве узбіччя. В подальшому вказаний автомобіль «Hyundai Elantra», в некерованому стані виїхав за межі проїжджої частини на праве узбіччя, де правою бічною частиною кузову допустив наїзд на нерухому перешкоду - металевий захисний відбійник, що розташований на правому узбіччі автодороги. Під час дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир автомобіля «Hyundai Elantra» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці ДТП, а малолітній пасажирці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир ОСОБА_11 отримав наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму (забійні рани та садна обличчя та волосяної частини голови з крововиливами підлягаючих м'яких тканинах, перелом тім'яних та потиличної кісток, крововиливи під м'яку мозкову оболонку великих півкуль, мозочка та стовбурового відділу головного мозку); травму шиї (забійну рану, синець та садна шиї з крововиливами в підлягаючі м'які тканини, розриву міжхребцевого диску між 2-м та 5-м шийними хребцями, зв'язкового апарату та повний відрив спинного мозку на даному рівні); закриту травму грудей (переломи 1-го -8-го правих ребер з розривами пристінкової плеври та надривом правої половини трахеї між 16-м та 17-м кільцями з накопиченням вільного повітря та рідкої крові в правій плевральній порожнині, саден задньої поверхні грудей); травму поясу верхньої кінцівки зліва (садно в проекції передньої поверхні лівого плечового суглобу); травму правої нижньої кінцівки (закритий багатоуламковий перелом верхньої третини тіла стегнової кістки, садна стегна, відкритого багатоуламкового перелому нижньої третини тіл обох кісток гомілки з забійно-рваною раною на даному рівні, садна гомілки); травму лівої нижньої кінцівки (садно по передньо - внутрішній поверхні лівої гомілки в верхній третині); ознаки зального струсу тіла (крововиливи по задніх поверхнях обох легенів, множинні поверхневі надриви внутрішньої поверхні селезінки з крововиливами у зв'язків апарат та черевну порожнину).
Смерть ОСОБА_11 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманою в результаті ДТП закритою травмою шиї у вигляді розриву міжхребцевого диску між 2-м та 3-м шийними хребцями, розриву зв'язкового апарату та повним відривом спинного мозку на даному рівні. Безпосередньою причиною смерті є рефлекторне припинення серцево-судинної і дихальної діяльності.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди малолітня пасажирка ОСОБА_9 отримала наступні тілесні ушкодження: компресійний уламковий перелом тіла 4-го поперекового хребця з компресією оболонок спинного мозку, нижнім пара парезом (неврологічний симптом, який характеризується зниженням м'язової сили в нижніх кінцівках) та порушенням функції тазових органів; перелом кісток тазу (розрив крижово-клубового зчленування справа; перелом сідничної та лобкової кістки зліва без зміщення відламків); закритий перелом голівки лівого плеча; черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку; рана області правого колінного суглобу; садна голови, тулуба і кінцівок, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Допущені водієм ОСОБА_6 порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого, а також заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.
Захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та виправдати ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник посилається на незаконність прийнятого судом рішення та зазначає, що суд у вироку посилається на порушення п.12.3 ПДР, проте в обвинувальному акті не вказано про порушення ОСОБА_6 цього пункту. Вказує, що матеріали провадження не містять доказів причино-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_6 та наслідками ДТП. Звертає увагу, що висновок експерта № 2629 від 26.11.2018 є недопустимим доказом, оскільки існує неузгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи, а також він був складений за відсутності потерпілої ОСОБА_9 і при цьому не містить інформації про те, чому потерпіла не була присутня на дослідженнях. Зазначає, що у висновку експерта № 1218-А від 29.11.2018 відсутня повнота відповідей на поставлені судом питання та їх відповідність іншим фактичним даним. Вказує, що у справі не було проведено слідчого експерименту та не надано жодних інших доказів, які б свідчили про перевищення швидкості ОСОБА_6 . Стверджує, що матеріали провадження не містять документів обґрунтування моральної шкоди та її розміру, а суд не врахував майновий стан ОСОБА_6 та не вжив всіх можливих заходів для справедливого вирішення цивільного позову.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах висунутого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у висунутому їй обвинуваченні не визнала та показала, що 04.08.2018 близько 06 год. 00 хв. керувала автомобілем «Hyundai Elantra» реєстраційний номер НОМЕР_1 по правій смузі автодороги М-05 сполученням «Київ-Одеса» в напрямку смт Іванівка з боку смт Любашівка в Любашівському районі Одеської області в населеному пункті зі швидкістю 90 км/год. На ділянці 327 км вказаної автодороги «Київ-Одеса» на проїжджу частину вибігла собака. Намагаючись уникнути наїзду на тварину, вона виїхала на узбіччя, де на гравійному покритті її автомобіль почало розкручувати, внаслідок чого вона здійснила наїзд на відбійник, який не зупинив її автомобіль, а в силу конструктивних порушень при його встановленні, прошив салон автомобіля, внаслідок чого загинув її син, а донька подруги отримала тілесні ушкодження. Стверджувала, що її дії відповідали вимогам ПДР України, а причиною тяжких наслідків ДТП стали конструктивні недоліки відбійника. Щодо характеру та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою ОСОБА_9 , обвинувачена заперечувала їх та вважала, що потерпіла отримала їх під час транспортування до лікарні.
Суд першої інстанції визнав неправдивими показання обвинуваченої та дійшов висновку про доведеність її винуватості.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні ґрунтуються на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_12 ; протоколі огляду місця події від 04.08.2018; довідці виклику працівників поліції від 04.08.2018; висновку судово-медичної експертизи №1360-2534/18 від 25.09.2018; висновку експерта № 1002-А від 26.11.2018; висновку експерта № 2629 від 18.12.2018; висновку судової автотехнічної експертизи № 1218-А від 29.11.2018.
Потерпіла ОСОБА_8 суду показала, що 04.08.2018 вона разом з ОСОБА_6 направлялась з м. Києва до м. Одеси на автомобілі «Hyundai Elantra», за кермом якого перебувала ОСОБА_6 , а в салоні авто були діти ОСОБА_6 та її неповнолітня дочка - ОСОБА_9 . Близько 06:00 ОСОБА_6 не впоралась з керуванням та здійснила наїзд на відбійник, внаслідок чого малолітній ОСОБА_11 загинув на місці події, а її донька отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Потерпіла ОСОБА_12 суду показала, що не була очевидцем ДТП, однак вважає свою доньку невинною у її вчиненні, оскільки пригода відбулася внаслідок того, що собака раптово вибігла на проїжджу частину.
Під час огляду місця події - ділянки місцевості на 327 км автодороги «Київ-Одеса» в смт Любашівка - 04.08.2018 виявлено автомобіль «Hyundai Elantra» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснив наїзд на металевий відбійник та зазнав механічних пошкоджень, біля якого був розташований труп потерпілого ОСОБА_11 .
Відповідно до висновку експерта № 1360-2534/18 від 25.09.2018, смерть ОСОБА_11 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманою в результаті ДТП закритою травмою шиї у вигляді розриву між хребцевого диску між 2 та 3 шийними хребцями, розриву зв'язкового апарату та повним відривом спинного мозку на даному рівні.
Згідно з висновком експерта № 1002-А від 26.11.2018, на момент виникнення ДТП ходова частина, рульове керування та гальмова система автомобіля «Hyundai Elantra» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані та дозволяли водію автомобіля контролювати, змінювати напрямок та характер руху в залежності від ситуації, що виникає на дорозі.
Відповідно до висновку експерта № 2629 від 18.12.2018, внаслідок ДТП, що відбулася 04.08.2018, потерпіла ОСОБА_9 отримала ряд тілесних ушкоджень, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Висновком судової автотехнічної експертизи № 1218-А від 29.11.2018 встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_6 вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до ДТП.
Покладені судом в основу обвинувального вироку докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме - в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а також заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта № 2629 від 18.12.2018 є недопустимим доказом через те, що він був складений за відсутності потерпілої ОСОБА_9 , колегія суддів визнає безпідставними, оскільки у даному висновку експерт вважав за можливе провести експертне дослідження без безпосереднього огляду потерпілої, на підставі наданих на дослідження документів, які вважав достатніми, серед яких, зокрема, консультативний висновок № 1101 НДСЛ «Охматдит», де потерпілій встановлений відповідний діагноз.
Твердження обвинуваченої про те, що вона не порушувала ПДР України спростовуються висновком судової автотехнічної експертизи №1218-А від 29.11.2018, з якого вбачається, що за вказаних органом досудового розслідування обставин ОСОБА_6 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.1 ПДР. У даній дорожній ситуації можливість водія ОСОБА_6 уникнути наїзду на металевий відбійник та оцінка її дій щодо відповідності вимогам п.12.1 ПДР не потребує спеціальних знань в області автотехніки і дані питання можуть бути вирішені органами досудового слідства або судом самостійно, виходячи з правової оцінки сукупності зібраних в матеріалах кримінального провадження доказів.
Орган досудового розслідування, виходячи з правової оцінки сукупності зібраних в матеріалах кримінального провадження доказів, висунув ОСОБА_6 обвинувачення у порушенні п.п. 1.5., 2.3 (б), 12.1 ПДР України, і саме у цьому обвинуваченні ОСОБА_6 було визнано винною вироком суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд визнав ОСОБА_6 винною у порушенні вимог п.12.3 ПДР України є безпідставними.
Вирок лише містить посилання на висновок судової автотехнічної експертизи №1218-А від 29.11.2018, відповідно до якого у разі розвитку механізму ДТП за версією ОСОБА_6 про те, що аварія сталась внаслідок вибігання на проїжджу частину собаки, в діях ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР України.
Колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_6 та наслідками ДТП, оскільки вони спростовуються висновком судово-медичної експертизи № 1360-2534/18 від 25.09.2018, відповідно до якого смерть ОСОБА_11 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманими в результаті ДТП тілесними ушкодженнями, а також висновком експерта № 2629 від 18.12.2018, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження внаслідок ДТП.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в частині відсутності в діях ОСОБА_6 складу злочину не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 суд першої інстанції задовольнив цивільний позов потерпілої частково та стягнув з ОСОБА_6 на її користь 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також моральну шкоду, спричинену неповнолітній ОСОБА_9 , в сумі 200 000 гривень.
Спричинення у даному провадженні моральної шкоди потерпілій, а також її неповнолітній доньці діями обвинуваченої доведено матеріалами провадження, а вирішуючи питання щодо розміру її відшкодування, суд належним чином врахував характер та обсяг страждань, які зазнала потерпіла і її неповнолітня донька, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у житті потерпілої, характер немайнових втрат, можливість їх відновлення.
На думку колегії суддів визначений розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості, а тому підстав для зменшення стягнення за цивільним позовом потерпілої колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва від 14.07.2022 щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3