Справа 761/18810/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1197/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
06 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року,-
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 14.01.2023 із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме, ризики передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , який є особливо тяжким. Крім того, судом було враховано дані про особу ОСОБА_6 , а саме те, що він не працює та не має джерела доходу, не має міцних соціальних зв'язків, раніше не судимий.
В апеляційній скарзі захисника указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав на те, що судом першої інстанції не проаналізовано всіх ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а лише формально констатовано їх наявність. Вказаний підхід суперечить практиці Європейського суду з прав людини, викладеній зокрема у справах «Смирнов проти Росії», «Ягчі і Саргін проти Туреччини» від 08.06.1995, «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008. Апелянт зазначив, що в судовому рішенні не наведено жодного доказу на підтвердження наявності існування хоча б одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Крім того, апелянт звернув увагу на те, що ОСОБА_6 досить тривалий час утримується під вартою, що з огляду на характеризуючі дані про його особу, свідчить про те, що вказаний запобіжний захід є надмірно жорстким. Просив змінити запобіжний захід обвинуваченому на особисте зобов'язання або визначити менший розмір застави.
За клопотанням захисника ОСОБА_7 розгляд його апеляційної скарги, відповідно до положень ч.4 ст.4221 КПК України, був здійснений без участі сторін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали апеляційної скарги із долученими до неї матеріалами, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Як вбачається із апеляційної скарги захисником порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали із ухваленням нової ухвали про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, а саме особистого зобов'язання або шляхом визначення застави у значно меншому розмірі. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 18.11.2022 року, строк тримання обвинуваченого був визначений до 14.01.2023 року. У подальшому щодо обвинуваченого діяла інша ухвала, а оскаржувана ухвала втратила свою чинність. На день розгляду провадження судом апеляційної інстанції ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 18.11.2022 року про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою фактично втратила чинність. Висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст. 177, ч.1 ст. 194, ч.1 ст.196, ч.3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду провадження оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог захисника ОСОБА_7 в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422? КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 14.01.2023 залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4