Справа № 11 - а - 504 2006 р. Головуючий суду 1 інстанції
Категорія ст. ст. 185 ч. З, судця Калараш А.А.
186 ч. З КК України Доповідач суду апеляційної інстанції
судця Гребенюк В.І.
11 липня 2005 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Карпія В,М.
Суддів: Дзюби Ф.С.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Князевої Т. В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві
кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець АДРЕСА_1 Веселинівського району Миколаївської області, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, проживаючий в АДРЕСА_1 Веселинівського району Миколаївської області, раніше судимий Веселинівським райсудом Миколаївської області:
1) 09.10.1997 року за ст. ст. 141 ч. % 208, 44, 45 КК України до 3 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 роки;
2) 12.11.1999 року по ст. ст. 140 ч. 2, 43 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.07.2002 року звільнений умовно достроково на 9 місяців 24 дні; -
засуджений:
· за ч. З ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі;
· за ч. З ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він в кінці листопаду 2004 року близько 23.00 годин в АДРЕСА_1 Веселинівського району Миколаївської області за попередньою змовою з ОСОБА_2 (засудженим вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 16.06.2005 р.) проникли в двір потерпілої ОСОБА_3, де з незачиненого курника викрали 17 курей, спричинивши потерпшій матеріальну шкоду на суму 340 грн. Викраденим розпорядилися на свій розсуд.
03 грудня 2004 року близько 23.00 години в АДРЕСА_1 Веселинівського району ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 проник в двір потерпілої ОСОБА_4, де, зірвавши за допомогою принесених з собою плоскогубців навісні замки, викрав: з комори - 10 л. вина домашнього виготовлення вартістю 3 грн. за один, 1 літр варення в банці вартістю 6 грн. 10 коп.; з літньої кухні - 6 булок домашнього хліба вартістю 2 грн. за одну і 1 круглу булку вартістю З грн., пристосування для нарізки капусти вартістю 10 грн., будильник кварцовий вартістю 3 грн.; з сараю - 2 гусаків вартістю 50 грн. за одного, качку вартістю 30 грн., З курей вартістю 20 грн. за одну, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 254 грн. 10 коп. Викраденим розпорядилися на свій розсуд.
13 січня 2005 року близько 19.00 години в АДРЕСА_1 Веселинівського району ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2 з метою викрадення майна ОСОБА_4, проник в її двір, де, зірвавши за допомогою принесених з собою плоскогубців навісні замки, викрали: з комори - 3 літрові банки варення вартістю 6 грн. 10 коп. за одну; з сараю - 1 гусака вартістю 50 грн., З курей вартістю 20 грн. за одну, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 128 грн. 30 коп. Коли ОСОБА_1 виходив з викраденим з сараю, його помітна потерпіла ОСОБА_4, і спробувала затримати винних, проте ОСОБА_1 з ОСОБА_2, утримуючи викрадене, скрилися.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. Заперечує винність у вчиненні крадіжки потерпілої ОСОБА_3 Посилається на грубе порушення вимог ст. 45 КПК України під час досудового слідства, яке провадилося без участі захисника; на неповноту, однобічність і необ'ективність судового розгляду; на грубе порушення судом його права на захист, оскільки йому не була вручена копія обвинувального висновку. Вважає, що кваліфікація його дій по ч. З ст. 186 КК України є помилковою, оскільки ним вчинений незакінчений грабіж. Посилається на необхідність декриміналізації вчинених ним крадіжок, оскільки ним вчинено дрібне розкрадання. Також зазначає, що при визначенні міри покарання суд безпідставно проігнорував думки потерпших, які не вважали за необхідне застосування до нього реальної міри покарання. Водночас просить про застосування до нього положень ст. 75 КК України.
Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію і просив про застосування ст. 75 КК України, думку прокурора Князевої Т.В. про залишення апеляції без задоволення, а вироку без змін, вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її не піддягаючою задоволенню.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчинених ОСОБА_1 злочинів.
Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримані вимоги ст, 22 КПК України, спрямовані на встановлення об'єктивної істини в справі.
Наведені у вироку суду висновки про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально викладеними у вироку суду доказами.
Хоча ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував свою причетність до вчинення інкримінованої йому крадіжки майна ОСОБА_3, його винність підтверджується, зокрема, поясненнями потерпілої ОСОБА_3, її заявою, даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, даними вироку Веселинівського районного суду від 16.06.05 р. відносно ОСОБА_2 і ін.
Так, потерпша ОСОБА_3 суду пояснила, що у неї в господарстві було 18 курей різної породи. На початку листопаду 2004 року вона вправилася по господарству, курей загнала в сарай, двері якого не закриваються. Вранці наступного дня виявила крадіжку 17 курей. Крадіжкою їй був спричинений матеріальний збиток на суму 340 грн., але претензій до підсудного не має і позов заявляти не бажає.
Пояснення потерпілої ОСОБА_3 узгоджуються з її заявами до Веселинівського РВ УМВС України від 16.01.2005 р., згідно яких вона просила про встановлення винних осіб, цю в кінці листопаду 2004 року викрали з її курника 17 курей, спричинивши їй матеріальний збиток на суму 340 грн., в зв'язку з чим вона просить визнати її цивільним позивачем на зазначену суму (а. с. 2, 5) та даними протоколу огляду місця події (а. с. 3), згідно якого на території домоволодіння потерпілої дійсно є сарай і умови для утримання курей.
Згідно даних протоколу відтворення обстановки і обставин події від 23.01.2005 р. ОСОБА_2 на місці події підтвердив факт вчинення крадіжки майна у ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 в листопаді 2004 року, розказав та показав на місці обставини вчинення цього злочину (а. с. 14).
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги заперечення засудженого ОСОБА_2 щодо вчинення наприкінці листопада 2004 року ними з ОСОБА_1 крадіжки майна ОСОБА_3 в судовому засіданні під час розгляду даної кримінальної справи.
Так, з вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 16.06.2005 р., що набрав законної сили, вбачається, що ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні в кінці листопаду крадіжки майна ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1 В судовому засіданні він повністю визнавав свою вину і детально розповів про обставини вчинення ним з ОСОБА_1 зазначеної крадіжки (а. с. 129).
Приведеним доказам в їх сукупності суд дав належну оцінку і обгрунтовано дійшов висновку про винність засудженого ОСОБА_1 у заволодінні майном ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в сховище або інше приміщення і його дії за цим епізодом судом правильно кваліфіковані за ч, 3 ст, 185 КК України,
Доводи засудженого про вчинення ним незакінченого грабежу безпідставні, оскільки грабіж визнається закінченим, коли майно вилучено і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо), а ОСОБА_1 мав таку можливість розпорядитися викраденим майном, про що свідчать такі докази.
З перевірених судом пояснень потерпілої ОСОБА_4, вбачається, що 13.01.2005 р. близько 20.00 години, почувши гавкіт собаки, вийшла на вулицю і побачила, що двоє чоловіків ховаються біля калитки. Вони почали тікати, і вона побачила, що у одного з них була сумка, а в руках у іншого - гуска. Один з крадіїв зачепився за паркан ногою, за яку вона його і схопила, і вона впізнала ОСОБА_1 Він вирвався і воші скрилися з викраденим. Відкритим викраденням її майна їй був спричинений матеріальний збиток на суму 128 грн. 30 коп. (а. с. 40 - 43).
Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він спільно з ОСОБА_1 двічі скоював крадіжку майна ОСОБА_4 Другий раз -13.01.2005 р. вечірньої пори за попередньою змовою з ОСОБА_1 прийшли до домоволодіння ОСОБА_4, перелізли через паркан до двору, де ОСОБА_1 зірвав замок з комори, звідки викрали 3 л. банки варення, з сараю викрали 3 курки та 1 гусака. Курей він складав в сумку, а ОСОБА_1 передав гусака, якого той тримав в руках. Коли вони виходили з сараю, їх помітила ОСОБА_4. і стала кричати. Вони разом з ОСОБА_1, утримуючи викрадене, втекли.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 13.01.2005 р. близько 21.00 год. йому подзвонила ОСОБА_4. і повідомила, що ОСОБА_1 з невідомим чоловіком викрав у неї майно. Вони разом з ОСОБА_6 почали шукати викрадачів і згодом на вулиці знайшли ОСОБА_1, який тримав в руках курку. Вони привели його до ОСОБА_4, яка пізнала викрадену у неї курку. По приїзді працівників міліції ОСОБА_1 зізнався у викраденні майна ОСОБА_4
З пояснень свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні вбачається, що 13.01.2005 р. близько 21.00 год. йому подзвонила ОСОБА_5 і повідомила, що у ОСОБА_4 хтось намагається викрасти курей. Він з ОСОБА_5 удвох біля клубу затримали ОСОБА_1, в руках якого була курка і який ховався в кущах. Вони привели його до ОСОБА_4 У лівій кишені брюк ОСОБА_1 знаходилися плоскогубці.
Пояснення зазначених свідків узгоджуються з поясненнями потерпілої ОСОБА_4 в частині того, що коли вона побачила викрадачів та намагалася їх спинити, вони, утримуючи викрадене, скрилися з місця вчинення злочину.
Таким чином твердження апелянта ОСОБА_1 щодо вчинення ним незакінченого грабежу неспроможні і спростовуються вищезазначеними доказами.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про наявність підстав для декриміналізації вчинених ним крадіжок безпідставні, оскільки ним викрадено чуже майно за кожним інкримінованим йому епізодом на суму, яка на момент вчинення викрадення чужого майна перевищувала три неоподатковувані мінімуми доходів громадян, а тому його дії правильно кваліфіковані судом за ч. З ст. 185 КК України.
Доводи, викладені в апеляції засудженого про порушеннями вимог ст. 45 КПК України органами досудового слідства та судом його права на захист, неспроможні, оскільки після встановлення факту захворювання ОСОБА_1 згідно висновку судово -психіатричної експертизи від 10.06.2005 р. (а. с. 100 - 102) 28.06.2005 р. йому був призначений захисник ОСОБА_7 (а. с. 109), Під час розгляду судом зазначеної кримінальної справи, згідно протоколу судового засідання, інтереси ОСОБА_1 захищав той же адвокат ОСОБА_7
Твердження засудженого про порушення судом його права на захист неврученням йому копії обвинувального висновку безпідставні, оскільки в матеріалах справи є його розписка про отримання ним копії обвинувального висновку 26.10.2005 р. (а. с. 187), що він також підтвердив в судовому засіданні, згідно протоколу судового засідання (а. с. 191), Після зміни прокурором обвинувачення в судовому засіданні 02.02.2006 р. копія постанови про зміну обвинувачення також була вручена ОСОБА_1 в той же день, про що свідчить його розписка від 02.02.2006 року (а. с. 250).
Зауважень на протокол судового засідання у встановленому законом порядку від засудженого не надходило.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при проведенні досудового слідства і при розгляді справи в суді не допущено порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність покладених в основу вироку суду доказів і висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений.
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку, а тому апеляція засудженого ОСОБА_1 не піддягає задоволенню і в цій частині.
Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його відношення до вчиненого, думку потерпілих, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується негативно, раніше судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу хронічного алкоголізму; обставину, що пом'якшує його покарання - наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей; обставину, що обтяжує його покарання - рецидив злочинів; і прийшов до вірного висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливо в умовах ізоляції від суспільства.
Твердження апелянта про неврахування судом думки потерпілих неспроможні, оскільки суд врахував їх думку при призначенні покарання.
Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, призначено в межах санкції ч. З ст. 185, ч. З ст. 186 КК України і не є максимальним, а тому вважати його надмірно суворим колегія суддів підстав не находить.
Остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено відповідно до вимог ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і також відсутні підстави вважати
його надмірно суворим
Підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст, ст, 365,366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без змін.