31 жовтня 2022 року Справа № 160/11474/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №045650012873 від 08.07.2022 року щодо відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, відповідач-1) у зарахуванні періодів роботи з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року та з 30.01.2011 року по 31.10.2012 року у Приватному акціонерному товаристві “Дніпровський металургійний завод” (ВАТ “ДМЗ ім.Петровського”) з зайнятістю повний робочий день в шкідливих умовах праці, який дає право на призначення пільгової пенсії за віком по Списку 1 та у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 позивачу зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту “а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;
- зобов'язання відповідача-1 зарахувати періоди роботи з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року та з 30.01.2011 року по 31.10.2012 року у Приватному акціонерному товаристві “Дніпровський металургійний завод” (ВАТ “ДМЗ ім.Петровського”) до пільгового стажу роботи з зайнятістю повний робочий день в шкідливих умовах праці, який дає право на призначення пільгової пенсії за Списком 1;
- зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1 з 01.07.2022 року - з дня звернення до відповідача з відповідною заявою - відповідно до пункту “а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 01.07.2022 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та підтвердження трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, так як відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи після 50 років, за наявністю страхового стажу не менше 20 років у жінок. Крім того не було зараховано до пільгового стажу роботи по списку №1 періоди роботи з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року та з 30.01.2011 року по 31.10.2012 року. Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки прийнято без урахування рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Ухвалами суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.09.2022р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач-1 до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що відмовляючи у призначенні пенсії позивачу Головне управління керувалося Законом №1058-IV, в редакції Закону №2148-VІІІ, який є чинним і регулює спірні правовідносини та такими, що не відповідають Конституції України не визнавалися. Таким чином позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Ухвалою суду від 31.10.2022р. залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилось 47 років, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
Відповідачем-1 за результатами розгляду заяви позивача від 01.07.2022 року на адресу позивача направлено повідомлення №0400-010206-8/70538 від 12.07.2022 року разом із рішенням відповідача-2 №045650012873 від 08.07.2022 року про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що відповідно до п.1 ч.2 ст.114 ЗУ №1058-IV на призначення пільгової пенсії встановлено пенсійний вік - після 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1. Крім того, зазначено страховий стаж 34 роки 9 місяців 13 днів, пільговий стаж 6 років 1 місяць 8 днів за списком №1.
Вважаючи рішення відповідача-2 направлене листом відповідача-1 протиправним, позивач звернулась за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України “Про пенсійне забезпечення” відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящихся; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.
Відповідно до положень п.16 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV положення Закону №1788-XI застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно ст.114 Закону№1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та наявність необхідного пільгового стажу.
Статтю 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно оскаржуючого рішення відповідача-2, підтверджено загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років по Списку №1, який складає 34 роки 9 місяців 13 днів, в тому числі пільговий стаж по Списку №1 складає 6 років 1 місяць 8 днів.
Зі змісту позовної заяви та заявлених позовних вимог, страховий стаж позивачем не оскаржується.
Відповідно до форми РС-право вбачається не зарахування позивачу періодів роботи з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року та з 30.01.2011 року по 31.10.2012 року до пільгового стажу роботи по Списку №1.
З матеріалів справи вбачається, що пільговий стаж позивача підтверджено довідкою Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №16.4/140 від 16.06.2022 року, згідно з якою позивач працювала:
- з 17.04.2001 року по 15.03.2003 року на посаді оператор поста управління рейкобалкової дільниці прокатного цеху № 1 що передбачено Списком № 2 розділ III «Металургійне виробництво (чорні метали»)» підрозділ 3 пункт а, 2040300а -15880, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 11.03.1994 року № 162, що становить 01 років 08 місяців 29 днів;
- з 16.01.2003 року по 22.12.2003 року на посаді оператор поста управління рейкобалкової дільниці прокатного цеху № 1, як оператор поста керування що передбачено Списком № 2 розділ III «Чорна металургія (прокатне виробництво)» підрозділ 3 пункт а позиція З-За, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 16.01.2003 року № 36, що становить 00 роки 11 місяців 07 днів;
- з 23.12.2003 року по 30.11.2006 року на посаді посадчик металу рейкобалкової дільниці прокатного цеху № 1, як посадчик металу що передбачено Списком № 1 розділ III «Чорна металургія (прокатне виробництво)» підрозділ 3 пункт а позиція З-За, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 16.01.2003 року № 36, що становить 02 роки 11 місяців 08 днів;
- з 01.12.2006 року по 31.10.2012 року на посаді посадчик металу нагрівальних колодязів рейкобалкової відділення прокатного цеху № 1, як посадчик металу що передбачено Списком № 1 розділ III «Чорна металургія (прокатне виробництво)» підрозділ 3 пункт а позиція З-За, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 16.01.2003 року № 36, що становить 05 років 10 місяців 28 днів.
Також на підтвердження наявності пільгового стажу за спірні періоди роботи надано копію наказу №48 від 01.02.2000 року з Переліками посад за Списком №2 та Списком №1, копію наказу №31 від 30.01.2006 року «про затвердження результатів чергової загальнозаводської атестації робочих місць по умовам праці».
А відтак, позивачем доведено факт роботи на посадах за спірні періоди роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Відносно тверджень відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію, у зв'язку з недосягненням віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд враховує наступне.
Частиною першою ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п.“б” ч.1 ст.13 Закону України №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком па пільгових умовах мають жінки, які народилися 1970 року народження і старші після досягнення ними 55 років.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII, збільшено раніше передбачений п.“з” ч.1 ст.13 Закону України №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах жінками з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Згідно рішення прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, п.2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII.
Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, пункти б - г ст.54 Закону України №1788-ХІІ, зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VIII від 02.03.2015.
Пунктом 3 цього рішення встановлено, що застосуванню підлягає ст.13 Закону №1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015р. на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, пункти б - г ст.54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015р. №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Відносно позивачки правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 47 років за пунктом а ст.13 Закону №1788-XII, в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., та 50 р. за п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV.
Виходячи із засад розумності і справедливості та в силу ст.69 Закону України Про Конституційний Суд України, суд має враховувати висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020р.
Отже, згідно з принципом правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст.8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020р. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відтак відповідачем-2 прийнято рішення №045650012873 від 08.07.2022 року про відмову у призначенні пенсії позивачу протиправно, оскільки не враховано рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р., щодо пенсійного віку позивачки, крім того не зараховано періодів її роботи з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року та з 30.01.2011 року по 31.10.2012 року у Приватному акціонерному товаристві “Дніпровський металургійний завод” (ВАТ “ДМЗ ім.Петровського”) з зайнятістю повний робочий день в шкідливих умовах праці, який дає право на призначення пільгової пенсії за віком по Списку №1.
А тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 призначити пенсію за віком позивачу на пільгових умовах по списку №1 з 01.07.2022 року - з дня звернення до відповідача з відповідною заявою - відповідно до пункту “а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, суд виходить з наступного.
Статтею 58 Закону України №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення, розрахунку, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, розрахунок, перерахунок пенсії, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 01.07.2022 року про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
Оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довели суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 496грн. 20коп.
Керуючись ст.ст.9, 72-78, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08.07.2022 року №045650012873 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи з 01.02.2005 року по 29.01.2006 року та з 30.01.2011 року по 31.10.2012 року у Приватному акціонерному товаристві “Дніпровський металургійний завод” (ВАТ “ДМЗ ім.Петровського”) до пільгового стажу роботи з зайнятістю повний робочий день в шкідливих умовах праці, який дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 01.07.2022 року ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40030, м.Суми, вул.Пушкіна,1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова