31 жовтня 2022 року Справа № 160/13518/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач-1) від 12.08.2022 року №047150018415 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії позивачу з 04.08.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-2) призначити позивачу пільгову пенсію відповідно до п. а) ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 04.08.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 04.08.2022 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та підтвердження трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за результатами розгляду якої, ГУ ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю пенсійного віку. Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки прийнято без урахування рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020.
Ухвалою суду від 06.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачами до суду подано відзиви на позовну заяву, в обґрунтування яких заперечують проти заявлених позовних вимог, просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначають, що відмовляючи у призначенні пенсії позивачу Головне управління керувалося Законом №1058-IV, в редакції Закону №2148-VІІІ, який є чинним і регулює спірні правовідносини та такими, що не відповідають Конституції України не визнавалися. Таким чином позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням 50-річного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилось 45 років, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
04.08.2022 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Відповідачем-2 на адресу позивача направлено повідомлення №0400-010217-8/83432 від 16.08.2022р. разом із рішенням відповідача-1 №047150018415 від 12.08.2022 року про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю пенсійного віку. Крім того, зазначено страховий стаж заявниці становить 28 років 5 місяців 6 днів, пільговий стаж роботи становить 17 років 10 місяців 3 дні.
Повідомлено, що до страхового стажу заявниці зараховано всі періоди роботи заявниці. Пільговий стаж зараховано з урахуванням перерв в проведенні атестацій крім періоду з 31.03.2022 року до 30.04.2020 року (не долучено наказ №315 від 30.03.2020року про результати атестації).
Вважаючи рішення відповідача-1 протиправним, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
На час звернення позивача з відповідною заявою до відповідача-2 щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон №1058-IV і Закон №1788-ХІІ, які регулюють одні і ті ж правовідносини.
Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
Згідно з пункту "а" ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до прийняття Закону від 02.03.2015 № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Згідно з пункту "а" ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ (у редакції Закону від 02.03.2015р. №213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п.«а» ст.13 Закону №1788-ХІІ віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Згідно п.2 розділу XV Закону №1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Після набуття чинності нормами Закону №1058-VI правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п.«а» ст.13 Закону №1788-ХІІ.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону №1058-VI був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Між тим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону №1058-VI, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-VI у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року. Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п.«а» ст.13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-VI у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 05 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п.«а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 05 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02 березня 2015 року №213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Враховуючи ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Вивчивши матеріали справи, суд бере до уваги, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь, в даному випадку, позивача.
В даному випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 стосовно параметру вікового цензу. Відповідачем взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" в02 березня 2015 року №213-VIII".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, зазначила наступне:
«Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційного Суду України визнано неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Суд не знаходить підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.
При розгляді даної справи, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV, про що також зазначено вище.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачами, що позивач у зв'язку із досягненням 45 років, при мінімально необхідному віку 45 років, звернулася про призначення пенсії за віком за Списком №1.
Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено позивачу з підстав відсутності необхідного віку для права отримати пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 12.08.2022 №047150018415.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-2 призначити позивачу пільгову пенсію відповідно до п.“а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 04.08.2022 року, суд виходить з наступного.
Статтею 58 Закону України №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначенння, розрахунку, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, розрахунок, перерахунок пенсії, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за заявою позивача з урахуванням висновків суду.
Оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, не довели суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 496грн. 20коп.
Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 12.08.2022 року №047150018415 про відмову у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 04.08.2022 року ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл. Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 496грн.20коп. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова